Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Допомога молодому вчителю | [ Додати статтю ] |
Навчальна гра як засіб розвитку дитячих інтересів
НАВЧАЛЬНА ГРА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ДИТЯЧИХ ІНТЕРЕСІВ Ще давні римляни вважали, що вчитися гірко, а знати солодко. Але навіщо навчатися з гіркими та марними слізьми тому, чому можна вивчитися з посмішкою? Якщо цікаво побудувати урок, то корінь науки може змінити свій смак і навіть викликати у дітей здоровий апетит. Самовпевнено? Але ж це тільки спроба... На своїх уроках хотілося б побачити здивування, азарт, зацікавленість в очах дітей. Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для дитини найбільш слушною формою навчання. Дидактичні ігри та заняття дають позитивний результат лише в тому випадку, коли чітко уявляєш, які завдання можуть бути вирішені під час їх проведення, а також у чому особливості проведення цих занять у ранньому дитинстві. Психологами доведено, що знання, які засвоєні без інтересу, що не мають власного позитивного ставлення, емоцій, не є корисними — це мертвий вантаж. Дитина пише, читає, відповідає на питання, але ця робота не торкається його думок, не викликає цікавості. Вона пасивна. Звичайно, щось вона засвоює, але пасивне сприйняття та засвоєння не можуть бути підґрунтям міцних знань. Діти запам'ятовують недостатньо, тому що навчання не захоплює їх. Цікавість може бути зумовлена неочікуваною для дітей постановкою або формулюванням питання, створенням проблемної ситуації, незвичною формою проведення уроку. Завжди можна знайти щось цікаве та захоплююче в житті. Необхідно тільки знайти його та так запропонувати дітям, щоб вони самі були зацікавлені у пошуку цих знахідок та відкриттів. Потрібно тільки знайти золоту середину: не ускладнювати — діти будуть постійно шукати легкі шляхи вирішення, щоб якнайменше працювати та не переборювати особливі складності... Підживлюючи свій розум, дитина з радістю бере участь у заняттях, радіє та очікує на них. На заняттях дитина, що звикла слухати дорослого, дивиться на те, що йому показують, опановує певні знання. Вона багато дізнається про різні предмети: про їх призначення, зовнішній вигляд, властивості — такі, як форма, колір, розмір, вага, якість матеріалу тощо. «Школа гри, що правильно керується, відкриває дитині вікно у світ ширше та надійніше, ніж читання...» Ці слова належать Ж. Фабру, що був дуже далеким від проблем дитинства, але добре розумів, як багато гра означає в житті дитини, і як важливо вихователеві, вчителеві, дорослому, що має найбільш відповідальну місію — ростити Людину, бути поруч із дитиною і в грі також, управляти нею, але так, щоб дитина вбачала у дорослому друга, партнера, а не директора або наглядача. Проста та всім зрозуміла думка, але, як це часто буває, легко сказати, але складно зробити. Ось чому проблема дитячої гри є однією з найбільш актуальних проблем дитячої психології та педагогіки. Ця проблема сьогодні актуальна, як ніколи раніше. З однієї сторони, захоплення різноманітними навчальними програмами призводить до того, що дітям все менше часу залишається для гри та спілкування з однолітками. З іншої сторони, досить часто неправильне розуміння педагогами характеру керівництва грою обумовлює сувору регламентацію дитячої ігрової діяльності, що позбавляє дітей творчого підходу, ініціативи, фантазії, вигадки. Проблема застосування ігрових методів навчання на уроці є ключовою темою, розробка якої повинна сприяти ефективній підготовці вчителя до викладання в початковій школі. Обирання гри як першочергового об'єкта творчого аналізу та практичного засвоєння зумовлене тією обставиною, що саме вона може виконувати виняткову роль посилення пізнавального процесу, полегшення складного процесу навчання, прискорення розвитку. Значне місце у творчій роботі відведене аналізу значення дидактичних ігор для інтелектуального розвитку дітей, їх навчально-пізнавальної діяльності під час навчання грамоті та на уроках математики. Метою даної творчої роботи є вивчення та пропаганда творчості вчителів: не спостерігати зі сторони за стихійним розвитком практики навчання маленьких школярів для того, щоб в подальшому виявити та узагальнити здобутки цієї практики, а осмислюючи передовий педагогічний досвід, впроваджувати у повсякденне життя школи. Зазвичай проходить багато років перш, ніж цей досвід, що повинен розповсюджуватися, потрапляє в поле зору та отримує визнання. Мета цієї роботи — скоротити час розповсюдження передового педагогічного досвіду та зробити процес навчання захоплюючим та цікавим як для учня, так і для вчителя. | |
| Переглядів: 2085 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |