Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
НЕ ЗАБУДЬ САМОГО СЕБЕ
| НЕ ЗАБУДЬ САМОГО СЕБЕ. Випускний вечір у Решетилівській гімназії Мета: підвести підсумки роботи за навчальний рік; виховувати повагу до навчального закладу, вчителів, батьків; створити святковий настрій. Обладнання: макет книги із закладкою незабудки, державний прапор, квіти, рушники, зроблені незабудки, земля рідного краю . Звучать позивні «Над Полтавським краєм» Ведучі: 1. Добрий вечір, дорогі гості, вчителі, батьки. Сьогодні в гімназії знову свято. 2. Свято юності і краси. 1. Грації і ніжності. 2. Ми проводжаємо в самостійне життя наших дітей. 1. До залу запрошуємо випускників Решетилівської гімназії ім. І.Л.Олійника. Директор гімназії : Випускний вечір оголошується відкритим. Звучить Державний Гімн України. 2. Вдивляюся в майбутні душі юних Ще віє свіжістю і подихом бажань. Вітри життя несуть вас, ще немудрих У світ нових досягнень, поривань. І мить розлуки з вами, це як мука. У ній живого спогаду печаль. Сльоза. Мов синьоока незабудка Туманить погляд й проводжає вдаль. 1. Сьогодні вам лягли дороги дальні, Цвітуть зірки і вабить висота, У школі вальс одлунює прощальний, Над залою окрилено злітає. Звучить фрагмент вальсу. 1. Скільки радості та смутку в нотах цього вальсу. Для вас, дорогі діти, цей день наповнений світлою печаллю, бо сьогодні ви прощаєтеся з нашим рідним домом, де ви провели 11 років. Позаду тихий берег дитинства, до якого не раз захочеться повернутись. 1. Наш вечір називається «Не забудь самого себе». 1. А чому саме так? На фоні музики звучить легенда. 2. Існує легенда, що коли Господь Бог створив світ, то покликав до себе першу людину – Адама. І при цьому почав давати імена кожній тварині, рослині, дереву, квіточці, билинці, розповідати для чого призначені. Говорив довго, доки вони себе пам’ятали. 1. Тільки одна квіточка стояла мовчазна. В неї були великі блакитні очі і золоте серце. Вона в блаженному захваті не могла нічого запам’ятати, всіх забула, крім творця. 2. Опустивши до землі свої чарівні вії, залилася рум’янцем, голуба квіточка звернулась до Бога, попросила пробачення, що не могла відірвати від нього погляду і забула саму себе. Вона по доброму просила творця повторити її ім’я. 1. Творець неба і землі поглянув на цю квіточку і промовив : «Вини твоєї немає в тім, що ти забула саму себе, мене тільки незабудь», і пішов. 2. Квіточка залишилася бути красивою і веселою. Стала всіма улюбленою. І за любов до себе її назвали прекрасним іменем «незабудка». 1. А сьогодні випускники, теж є прекрасними незабудками. Гімназія Вас завжди буде пам’ятати веселих і сумних, бешкетливих і слухняних, ввічливих і розумних . 2. Слово для привітання надається директору гімназії… 1. На наше сімейне шкільне свято прийшли гості, які хочуть привітати вас, дорогі діти. (Виступи гостей). 2. Наш вечір ми розпочали розмовою про прекрасну квіточку з золотим віночком, в середині якої б’ється маленьке сердечко і має чарівну назву – незабудка. 1. Про цю красуню можна говорити найкращі слова. Бо вона вмита вранішніми росами, в її очах сяє голубе небо, в кісках тепло сонячних промінців. Хто її зустрів хоч раз незабуде довіку. Так і вчитель гімназії, довіку не забуває своїх вихованців, хвилюється за їх вдачі і успіхи. 2. Сьогоднішнє свято – це підсумок пройденого шляху, прощання з безтурботним дитинством, зустріч світанкових промінців юності. (Плач дитини, надпис: «Пологове відділення».З’являється тато і медсестра. Звучить колискова). Медсестра: А, татко прийшли! Вітаю, у вас дівчинка. Тато: Яка дівчинка? Медсестра: Ну, дівчинка, донечка у вас народилася. Тато: А що, хлопчиків уже не було? Медсестра: Не було, за ними треба раніше приходити. Тато: Та я і ще вчора приїжджав! Медсестра: Чоловіче, не смішіть людей! Ви маєте доньку, помічниця вам виросте. Сорочки пратиме, обід варитиме, щебетатиме, як синичка. Погляньте, яка гарна (показує.) 1. Так, чекали своїх діток наші татусі. Хтось розчаровувався, а хтось радів. Та дітки росли. І ось 1 вересня. Року щасливі татусі вели своїх діток до першого класу. Пісня «Вчать у школі». 2. А зараз, дорогі випускники, уявіть, що машина часу перенесла на 11 років назад. І ви знову, тримаючись за руки мам і тат, стоїте на шкільному подвір’ї. Маленькі, з допитливими оченятами… 1. Це було так давно і в той же час, це було так не давно. Ви хвилювались, декілька раз просипались і запитували маму і тата: «Ми не спізнились?». Маленьке сердечко трепетало, билось, обливалося кров’ю і запитувало: «Як там?», «Що там?». А сьогодні це вже для вас дивний сон. Давайте пригадаємо ці події. – Чи пам’ятаєш ти який був день 1 вересня… року? – В що ти був одягнений? – А хто привів тебе перший раз до школи? – Пригадай цікавий випадок, який з тобою можливо трапився на 1 вересня. Шановні батьки! А ви пам’ятаєте, як ваші діти йшли до школи? Зараз перевіримо. Скажіть, будь ласка, чи плакав ваш син коли його забрала вчителька на перший урок? – А ваша донька носила улюблену іграшку до школи? Яку саме? – А хто був першою вчителькою у вашої доньки? – А чи знаєте в першому класі ваш син був у першому «…» класі? 2. А зараз наші діти вже дорослі. Стали веселими, справедливими, чарівними, надійними в дружбі. 1. І в цей урочистий день говорять слова подяки своїм першим вчителям. (Привітання першої вчительки). Випускники: Сюди приходив я не раз У цей чудовий світлий клас І щирим поглядом завжди мене ти гріла Моя ти рідна і ясна Учителько, люба, мила. Ти наче сонце, як рідна земля, В серці моєму навіки. Ти моя мати, а я – немовля, Ти наше море, ми ріки. Так, є в кожного свій шлях, І хтось летить неначе птах. Та не завжди до нас ласкава доля… А я прийду до тебе в клас І зазвучить чудовий вальс, Який дарую я тобі і рідній школі. Вальс. Якби у мене був великий сад В якому б виростали буйні квіти Я незабудок насадила б ряд, Щоб потім, як дорослі стануть діти В чеканні самостійного життя Під вальсу звуки, що так легко тануть, І кожному з них подарувати Букетик квітів, що не в’януть. П’ять пелюсток блакиттю променять І жовта серединка – свято сонця. Нехай роки у даль собі біжать Чи поневолить інша сторононька, Та незабудки ніжний аромат Стискає груди пам’яттю живою Нехай же довго школа і твій клас І вчитель твій встають перед тобою. Бездоганна синь, блакить небес Нагадує твого дитинства небо, Бо незабудка чудо із чудес Знов пам’яттю обізветься до тебе. 1. Дорогі діти, пам’яттю ви будете довго і довго відзиватися в душах класних керівників. 2. Нікому не дивно, Що за вами літають птахи, Що діти до вас тягнуться, як до сонця бджоли. І спрагло п’ють мед ваших стиглих слів, Дорогі наші класні керівники…. Слово надається класному керівнику …. Звучить пісня «Золота пора». Випускники: Як довго ми чекали цього дня і, нарешті, він прийшов. Але як виявилося, то розлучатися важко. Адже школа – це вічна юність, що не підвладна часу. Тут, на шкільному подвір’ї вічне дитинство, яке ніколи не повернеться. Випускниця: Бо дитинство у школі пройшло, Тут хвилюючу юність зустріли. І для кожного сонце зійшло. Ми тут вчились, росли і мужніли. Хай не слухались раз і не два, І уроки зривати уміли, В вас боліла від нас голова, Але ви все одно нас любили. Тож пробачте сьогодні за все: Жарти, витівки наші невдалі. Нас життя вже на крилах несе В невідомі, незвідані далі. Наші любимі вчителі, Погляньте, скільки друзів навкруги, Це юнь солов’їна про нас співа, Сердечні прийміть від них слова. Випускники: На сцену запрошуємо (викликають вчителів, які їх навчали). Випускниця: Дорогі вчителі, щиро дякуємо Вам за щедрість вашої душі, за ваші вмілі руки, за те, що ви вчили нас не хитрим життєвим мудростям, без яких не може обійтись жодна людина. Скільки різноманітних наказів директора гімназії чули ми за 11 років навчання. Отож, користуючись нагодою, оголошуємо свій наказ! Наказ випускників 1. Директору гімназії. Сьогодні розкурити з учнями люльку миру і закопати томагавк цигаркової війни за межами навчального закладу. 2. Завучам гімназії. П.1. Зважаючи на бажання учнів, збільшити кількість уроків малювання, фізкультури, праці. Відповідно зменшити кількість уроків математики, фізики, хімії. П.2. Ввести уроки перукарства та косметології, щоб уникнути підпільного створення зачісок та оригінального макіяжу. П.3. З метою плідного проведення дозвілля учнів організувати факультет азартних ігор. 3. Класним керівникам. Пам’ятайте, не шукайте зустрічі з учнем. Коли ви йому будете потрібні, переважно в кінці семестру, він вас сам обов’язково знайде. 4. Всьому колективу. П.1. Під час контрольної роботи не дивіться пильно на учня. Він може подумати, що ви підозрюєте його у списуванні і образиться. П.2. Не запитуйте, з якого предмета прийшов здавати підсумкову державну атестацію, він же не запитує, що ви прийшли приймати. П.3. Будьте тактовні. Якщо учень не зрозумів запитання, тактовно переведіть розмову на іншу тему, наприклад, про погоду, кохання. П.4. Знайте, якщо учень відповідає неправильно, дуже може бути, що він сам перевіряє учителя. П.5. Ніколи не запитуйте, чому ви вперше бачите учня в класі. Можливо, ви самі були неуважні. П.6. поспівчувайте, заради оцінок у табелі учень іде на все, навіть на уроки. П.7. Запам’ятайте: ви у ваших учнів не одні. 1.Очі синіють, сміються і плачуть, Очі розлуки зі школою бачуть. В нас розтавання ці очі, як квіти, Не забувайте їм слати привіти, А вчителі не забудуть ніколи, Ці оченята, ці яснії зорі Ці незабудки, допитливі й чисті. Очі дитячі – палкі і врочисті. Дивляться в душу, на світ цей чудовий, Погляд сьогодні у вас зовсім новий, Трохи мрійливий, а може журливий, Тільки для нас особливий, важливий, Хай на обличчя цих юних, прекрасних. Очі цвітуть незабудками й щастям. 1. А зараз урочиста хвилина, вручення атестатів про повну середню освіту. (На сцену запрошуються випускники для вручення атестатів. В цей час ведучі розповідають за кожного учня, по телевізору показують їх фотографії, коли вони були маленькими). Пісня «Дитинство». 1. Так уже повелось на Україні, що завжди перед всіма важливими подіями людину благословляють на щастя, на долю батьки. 2. Шановні випускники, прийміть же батьківське благословення. 1.Слово надається директору гімназії (вручає подяки батькам за виховання дітей). 2. Коли у вас в душу і злагода й любов, Коли земля цілована священно Тоді солодким буде виноград, Тоді щаслива буде ваша днина. І кожний побудує дім своїй сім’ї І підуть за дитиною дитина. (Під час промови даних слів випускникам вручають землю). Випускники: Рідна школо моя, Ти стоїш в нашім місті Прилітають до тебе вітри на поклін, А дитинство моє не повернеться більше, І сивішають скроні моїх вчителів. Рідна школо моя, Я з тобою прощаюсь, Зараз в тишу твоїх коридорів зайду. У дитинство своє знову я повертаюсь І колись ще синів я сюди приведу. Пісня. 2.Ідіть в життя замріяні, вродливі, Між квітами і добрими людьми. Щоб ви були усе життя щасливі, Ми вам простелимо під ноги рушники. (Звучить пісня про рушник). 1.Несіть свої і мрію, і надії Хай вірність і любов в серцях ваших живуть. Хай Україна – мати порадіє, Благословляє всіх у щасливу путь. 1. Дорогі діти, хай ваші думки будуть чистими, справи добрими, а серця – гідні великого слова – Людина. Звучить вірш В.Симоненка «Ти знаєш, що ти людина». Вечір оголошується закритим. Звучить Державний Гімн України. В зал опускаються шари з прикріпленими до них незабудками з написом: Не забудь самого себе». | |
| Переглядів: 1237 | Рейтинг: 1.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |