Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
Закінчення Виступ аматорського гуртка Дійові особи: мати, дочка Олена Українська хата, мати порається на кухні. Мати: Ой горе мені, горе! Що ж за дочка у мене росте? Зварити не вміє, спекти не вміє, тільки якісь сухарики їсть та й усе! Олено, ану ходи сюди! Чуєш? Олена: (з іншої кімнати) Ой мамо, я телесеріал дивлюсь «Ранетки», не займайте мене, бо дуже цікаво. Мати: Ходи сюди обід варити! Зараз батько з роботи прийде, чим будемо кормити? Олена: А там ще чіпси із сметаною залишилися! Мати: Ану йди сюди, бо візьму зараз кочергу та пройдуся по спині! ( Олена виходить з іншої кімнати) Олена: Ну вже прийшла! Чого ви галасуєте, мамо? Мати: Берися обід готувати! Олена: Я не знаю, що його варити, кожен день щось видумують, посуд мий, прибирай! Набридло! Мати: Зваримо галушки! Олена: Кого? Калушкі? Це що французька страва? Мати: Ой лишенько! Ну нічого не знає! Галушки – це відварене, нарізане невеликими квадратними кусочками тісто. Олена: Та з чого ж їх робити ті галушки? Мати: З борошна, крупів, сиру, картоплі й м’яса. Олена: То що його все змішувать у міксері чи в кухонному комбайні? Мати: Руками треба готувати, то смачніше буде. Олена: Ну кажіть вже, з чого починати. Мати: Бери борошно. Олена: Два кілограми вистачить? Мати: Чи ти здуріла, дочко? Двох склянок досить! Одне яйце, півсклянки молока або води. Олена: Якийсь чудний рецепт! А не можна в супермаркеті вже готове купити і не морочити собі голову? Мати: Не можна! Вимішуй тісто! Олена: Отуди руками лізти? Та у мене ж манікюр! Мати: Вимішуй скоріш, бо будемо голодні сидіти! Олена: Ну, здається, вимісила. Мати: Тепер викладай тісто на стіл та розкачуй його завтовшки 3- Олена: Ой, у мене десь лінійка була! Зараз принесу! Мати: Та навіщо тобі та лінійка! Пильнуй, щоб квадратики були гарненькі та рівненькі! Олена: А непогано у мене виходить. Мати: Тепер треба їх зварити у підсоленій воді до готовності. Олена: А як же я їх зловлю у каструлі? Там вода гаряча та й багато тих галушок вийшло! Мати: Відкинемо на друшляк або виймемо шумівкою. Олена: Ой, мамо, такі «древні» слова ви знаєте, що я їх ніде не чула. Кажіть швидше, що далі робити, бо пахне смачно, а я вже їсти хочу! Мати: Нехай стече вода, промий галушки холодною водою, щоб не позлипалися! Олена: А з чим же їх подавати? Мати: Можна з шинкою, підсмаженим салом, цибулькою, з сиром, сметаною, вершковим маслом. Олена: Та давайте вже їсти, бо аж слинка тече! Мати: Ти ж сухариків з червоною ікрою наїлася, то хіба голодна? Олена: Навіщо ті сухарики, як така смакота! (куштує) М-м-м, неперевершений смак! Відсьогодні я буду їсти тільки галушки! Мати: (звертається до глядачів) І ви, шановні гості, скуштуйте нашу страву! РЕКЛАМНИЙ ВИСТУП (Четверо учнів по черзі вигукують рекламні слогани) Галушки з сиром їли всім миром! Як з’їж галушки здобні, відразу станеш добрим! Галушки з манних крупів смакують до супів! Галушок з салом усім було мало! Галушки з заварного тіста були гарні, як намисто! Галушки з м’ясом запивали квасом! Виходять ведучі. Хлопець. Кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так, мабуть, нам від Бога дано. Звучить народна легенда про українську пісню. Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута в вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини. - Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь. -Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі. - Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю? Дівчина хотіла вже йти, та Господь, піднявши правицю, зупинив її. - Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня. Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. Дівчина. Було заборонено слово, письмо, прищепили до нашої культури те, що їй з роду–віку невластиве. Але нація збереглася завдяки тому півмільйонному пісенному вінку, котрим була заквітчана Україна, єдина держава в світі, що має таку багату пісенну спадщину. Хлопець. Пісня! Вона – серце народу, його душа, його крила. Витворена народом, пісня пахне майовими дощами, синіми льонами, материними руками. А то черкне ластів’їним крильцем вечірній небокрай, торкнеться нашого серця і добуде чисту сльозинку з очей... Дівчина. Такої неземної сили наша народна Пісня! Скільки людей, затамувавши подих, слухали її трепетне і лагідне тужіння... Звучить пісня "Цвіте терен...” Хлопець. Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? Дівчина. Хіба можуть встояти ноги на місці, коли звучить весела, жартівлива мелодія. Виконується інсценізація пісні "Ой там, на товчку, на базарі...” Конкурс на кращого знавця українських пісень (із глядачами) Дівчина. Рідний край! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси й доли, високі блакитні небеса! Хіба є що на світі краще за це миле серцю дозвілля, хіба є що на світі дорожче за Вітчизну ? Хлопець. Рідний дім, дорога батьківська хата, гостинна, ласкава оселя. Які близькі й знайомі нам ці слова! Вони входять у нашу свідомість разом з материнською піснею. Дівчина. Тут ти народився, вперше побачив світ, уперше ступив крок. Хлопець. А потім ти вийшов за поріг ! Перед тобою відкрився чарівний світ. Коло вікна цвітуть вогнисто мальви, соняшники, вишні. Дівчина. А над хатою синіє високе, безкрає, бездонне небо... Простяглася розгонисто вулиця в шумливих яворах і тополях. Вже веде до школи... Хлопець. Ширшає, розсувається загадковий мінливий світ. І ти починаєш розуміти, що то – твоя Батьківщина, що звідси, від батьківського порога, від материнської пісні, вона бере свій початок. Звучить пісня "Україно” (Приспів співають усі присутні) А.В.Дубова, учитель української мови та літератури, Донецької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 89 | |
| Переглядів: 1844 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |