Каталог статей

Продовження

                                Виступ аматорського гуртка.

                          (дійові особи: мати, батько, хлопчик, дівчинка)

Дівчинка.  Діти допомагали посадити паляниці у піч і виходили з хати, "щоб хліб не злякати”, доки він буде рости.

Хлопчик.  Відчувши запах спеченого хліба, дівчинка стукала у двері і казала:

Дівчинка.  Дозволь, мамо, в хату увійти,

                   Хліб з печі вийняти помогти.

Мати.  Заходь, доню, будемо хліб виймати,

            На рушник долі його викладати.

    Діти заходять,мати подає дівчинці  хлібини, а вона викладає їх на столі, застеленому чистим рушником.

Дівчинка.  (покриває хлібини рушником, розшитим квітами). Щоб відпочив та господаря діждався.

Заходить батько, сідає коло столу.

Батько.  (до матері).  Що то на столі лежить, ще й квітами вкрите?

Мати.  То, батьку, хліб спочиває, господаря з лану дожидає.

Батько.  То треба його взяти та й дітям дати.

Мати.  Господаря просим!

Батько.  Мати у хаті – господар при хаті. Без матері хата сирота, а без батька вдова. Тож тобі, мати, хліб брати та дітям до нього слово казати.

Мати перекидає через ліве плече вишиваний рушник "щастя і долі”. Бере в ліву руку хлібину, а в праву – ніж і,

 приклавши хліб до грудей, відрізає скибочку.

Мати (до дівчинки).  Оце тобі, Оленочко, донечко наша рідна. Гарною зростаєш, батькам допомагаєш. Хай не обходять тебе щастя і доля. Щоб люди тебе шанували, а хлопці -  цілували, ось тобі цілушечка.

(віддає дочці скибку)

Дівчинка.  Дякую вам, мамо, за вашу доброту і ласку!

Мати (відрізає наступну скибку).  А це тобі, Іванку. Рано синок встає, всьому лад дає. Рости здоровим та дужим, будеш Мар’янці добрим мужем.

              (віддає синові другу скибку)

Хлопчик.  Щиро дякую вам, ненько, за теплі слова !

Мати. Він виріс із зерниночки,

           З тоненької билиночки.

           Пустила вона вусики

           І стала  половіть.        

Батько. Ішли дощі все літечко,

             Крізь неба синє ситечко.

             Зерно до зерна тулиться

             І соком наливається,

             І під вітрами буйними

             Шумить, шумить воно.

Дочка. Ой, буде втіха кожному,

            Невтішному, тривожному,

            Хто виростив і виходив

            Це золоте зерно!

Син. Щедрим сонечком, ясним нині

Хлопець. Був він змелений і протрушений,

                 У діжі старенькій замішений.

Дівчина. На тривогах, на нашій щирості

                Він настояний і розчинений.

Хлопець. Надихайтеся запахом хлібним,

                 Щоб він пахнув вам полем рідним!

Учасники  інсценування  вклоняються, виходять.

Дівчина.  Хліб у народі завжди берегли, цінували,ставились до нього, як до святині. Про хліб народ створив багато повір’їв.

Хлопець.  Пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти, перепросити, поцілувати і з’їсти. Якщо так не зробити, будуть великі збитки.

Дівчина.  Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було через нього переступати. Треба  підняти, обтрусити й покласти на видному місці – птахам.

Хлопець.  За гріх вважалося надкусити і недоїсти шматок. Не позичали нікому з дому хліб, коли йшли вперше сіяти, бо не вродить.

Дівчина.  А зараз хлібом- сіллю ми зустрічаємо наступних наших гостей!

Хлопець. На рушник розшитий

                 Хліб кладемо з сіллю,

                 Щоб легкі дороги

                 Славили Вкраїну.

Дівчина. Щоб у нашій праці

               І в гучнім весіллі,

               Шанували в світі

               Над усе людину!

Подають групі учнів хліб-сіль на рушнику.

Група учнів виконує пісню А.Малишка "Пісня про рушник”.

Хлопець.  Не було, мабуть, жодної хати на Україні, яку б не прикрашали рушниками. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров’я в сім’ї.

Дівчина.  Все наше життя проходить поруч із рушником: ушановуємо народження немовляти, виряджаємо у далеку дорогу батька – сина, зустрічаємо гостей, проводжаємо людину в останню путь...

Хлопець. Ой різними та нитками

                Мережані рушники.

                На них лягли, простяглися

                Наші думи та гадки.

Дівчина. Скільки себе пам’ятаю,

                Завжди світили мені

                Вікна в задумі розмаю

                І рушники на стіні.

Хлопець. З давніх-давен українські страви славляться своєю різноманітністю та смакотою.

Дівчина. Українські господині готували безліч страв з борошна. Ми вам розкажемо про галушки.

Хлопець.  Це ж чому завжди у Тані

                     Щічки свіжі та рум’яні?

                     А тому, що Таня наша

                     Їсть галушки, борщ і кашу!

Дівчина.    Ой смачні, ой смачні

                     Галушки у Тані.

                     Гречані, запашні,

                     З сиром, ще й рум’яні!

Хлопець.    Вас чекають у макітрі

                     Галушки дуже ситні,

                     Білолиці, непогані,

                     Галушки у сметані.