Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Ох і важко вступити до... першого класу.
Ох і важко вступити до... першого класу Розповідають, при прийомі до першого класу однієї з московських шкіл малюкам задають таку задачку: «Корова — 2, вівця — 2, свиня — 3, собака — 3, кішка — 3, качка — 3, зозуля — 4, півень — 8. Ослик — ?» Якщо дитина дає правильну відповідь, то її зараховують у фізматклас. Принаймні, про таке йдеться на одному з інтернет-сайтів, де обговорюються проблеми початкової школи. Погодьтеся, далеко не кожен дорослий зуміє розгадати подібну загадку (відповідь шукайте в кінці статті), тим більше за обмежений час. Щось подібне пропонують в українських спецшколах, проте вимоги, з якими стикаються першокласники і їх батьки, часто не тільки багато в чому перевершують те, що діти вчили в садку, але і суперечать наказам Міністерства освіти і науки. Обурення батьків цілком зрозуміле: кожен вважає свою дитину унікальною і гідною вчитися в найкращому навчальному закладі. Проте далеко не всі діти готові йти в школу з шести років, а тим більше вчитися в спеціалізованій школі. Саме з цією метою там проводять відбір малюків. Батьки повинні розуміти, що школу вони обирають не для себе, а для дитини. Багато хто думає, що якщо дитина за їх уявленнями непогано підготовлена, то її можна віддавати в будь-яку школу, навіть спеціалізовану. Але крім уміння читати в школі потрібна здатність дитини без особливих зусиль навчитися міркувати, аналізувати, виділяти головне, правильно ставити питання і вміти відповідати на них. Крім того, дитина повинна вміти працювати у великому колективі (часто малюки на індивідуальних заняттях показують добрі результати, а в класі — відстають), управляти своїми емоціями — уміти примусити себе працювати в той час, коли дуже хочеться пограти. Причому в спецшколах всі ці уміння необхідно проявляти на досить високому рівні. Не останню роль відіграють і знання. У багатьох спеціалізованих школах відбирають дітей добре підготовлених, тому темп уроків там швидший, орієнтований на сильних учнів — вчителі намагаються якомога більше дати їм на заняттях, і дитина слабка відразу починає відставати. Через це у неї не тільки може пропасти інтерес до навчання, але і виробитися комплекс невдахи. До того ж, це ще і дуже велике психічне навантаження: малюк, якого дотепер весь час хвалили, раптом виявляється гірше за своїх однокласників. Щоб наздогнати їх, потрібно докладати величезні фізичні і психічні зусилля — далеко не всі на це здатні. Знати, а не викидати за борт! Зрозуміло, що, у принципі, ніхто не проти конкурсного відбору — як інакше створити спеціалізовану школу? Питання в іншому: правила прийому і відбору дітей повинні бути прозорі і зрозумілі батькам і майбутнім першокласникам, однакові для всіх спеціалізованих шкіл, ліцеїв і гімназій країни. Раніше всі першокласники мали приблизно однаковий рівень знань, — вважає співробітник лабораторії психодіагностики Інституту психології ім. Г. Костюка Лариса КОНДРАТЕНКО, — тому що всі закінчували дитячий садок, який і відповідав за підготовку. Зараз в школу приходять діти, які читають, рахують, говорять по-англійськи, і одночасно може прийти дитина, яка ще не цілком навчена зв'язно говорити. Для того, щоб якось навчати цих дітей, необхідно знати, хто саме йде до школи. Але знати, а не викидати за борт! Виникає парадоксальна ситуація. З одного боку, перевіряти рівень знань під час вступу потрібно, інакше неможливо правильно побудувати процес навчання, підготовку вчителя. З іншого боку, це робити не можна. Коли психолог і вчитель стоять перед такою дилемою, вони нерідко починають вигадувати щось своє. Щось вивчають, дивляться, але далеко не те, що потрібне було б. Чи повинна дитина читати, йдучи в школу? Такої вимоги немає. Чи повинна вміти рахувати? Такої вимоги також немає. Але це саме те, що якнайбільше цікавить вчителів. Психолог же опиняється в підпорядкуванні у вчителя, оскільки він залежить від директора школи. Він є кимось, хто повинен обслужити інтереси не дитини, а тієї школи, в якій він працює. Тому коли розробляються питання, необхідні для перевірки готовності дитини до школи, він вільно або мимовільно підпорядковує їх підбір основній задачі школи. Наше Міністерство освіти і науки, в якійсь мірі заховавши голову в пісок, так і не розробило стандартні тести для всіх дітей. Ці тести повинні були б бути офіційними, закритими для інших користувачів — вчителів, батьків і інших, — і видаватися тільки шкільним психологам. Найголовніший показник готовності до школи — не знання, уміння і навички — вони прийдуть з часом, а розвиток інтелекту. Наскільки у дитини розвинена пам'ять, чи вміє вона робити логічні висновки, аналізувати, описувати побачене. Наскільки у неї розвинена дрібна моторика руки (тобто, як точно вона може передати зображення фігури), просторове мислення — якщо воно порушене, то можуть виникнути проблеми з оволодінням рахунком, читанням і так далі. Для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови також дуже важливий фонематичний слух. Те, що сучасна школа ставить перед батьками і дітьми задачу: уміти читати, писати і рахувати — це неправильно, — вважає і завідувачка лабораторією дошкільного виховання Інституту психології ім. Г. Костюка Світлана ЛАДИВІР. — Читати дитина навчиться у один присід, якщо вона грамотно підготовлена до засвоєння техніки читання. А ось чи готова вона по своєму розвитку до того, щоб їй давати технологію навчання читанню, або не готова, визначається тим, наскільки розвинена її пізнавальна сфера, наскільки вона допитлива, вміє будувати фрази, виказувати свою думку, будувати розповідь. Шестирічна дитина повинна вміти скласти розповідь з п'яти-шести речень, зв'язаних між собою одним сюжетом. Вона повинна вміти об'єднувати предмети по групах, вичленяти зайве — тобто уміти аналізувати, синтезувати, узагальнювати і класифікувати. Наприклад, подивитися на картинку і сказати, як називається група предметів, що серед них зайве і чому. Шестирічний малюк повинен вміти підкорятися вимогам ззовні: приймати інструкцію дорослого, в даному випадку вчителя, з першого разу («Намалюйте 10 кружечків в ряд, заштрихуйте 1, 3 і 9-й»). Дитина в цьому віці повинна почути інструкцію, запам'ятати і виконати від початку до кінця не перепитуючи. Тобто працювати по інструкції і за зразком, коли пропонується, наприклад, розглянути уважно геометричний узор і відтворити розташування фігур, відстань між ними і кількість. Це набагато важливіше, ніж збігле читання. Багато дитячих садків з цією задачею не справляються, і батьки вимушені або самі готувати дітей, або шукати фахівців. Як правило, підготовка до школи займає близько року (принаймні, школи, при яких є підготовчі класи, набирають їх на початку навчального року). Виходить, що багато дітей починають засвоювати шкільну премудрість в п'ять, а деякі і в чотири роки (тестування проводиться вже в квітні, і до цього моменту дитина повинна уміти показати свої знання, хоча шість років їй може виповнитися, скажімо, в серпні). Наскільки розумно починати так рано вчити дитину? Психологи часто говорять: дайте дітям прожити в дитинстві. Є закономірності віку, через які перестрибнути не можна: людина не може в своєму розвитку перейти на новий етап, якщо вона не пережила, не прожила повноцінно етап попередній. Щоб дошкільник перетворився на школяра, у нього повинні розвинутися певні психічні функції, тренувати які наперед неможливо, оскільки у дошкільників вони відсутні. Хоча, звичайно, все питання в тому, як займаються з дітьми. Якщо все відбувається в невимушеній ігровій формі, через специфічні дитячі види діяльності — малювання, ліплення, роботу з піском, глиною, водою, заняття співом і танцями, а не по класно-урочній системі, то нічого страшного немає. Водити ж чотирилітню дитину три рази на тиждень, щоб тренували його ручку до аркуша, вести уроки з логіки, економіки та історії — як пропонують батькам деякі приватні школи — це порушення закономірностей розвитку дітей до шестирічного віку. Якщо натренувати не можна, а до школи потрібні здібності не сформувалися, то що робити батькам? Хай ще рік поживе дошкільником, але не в тій же старшій групі (це буде серйозна травма для дитини — всі пішли в школу, а його відбракували). Така дитина повинна займатися вже за індивідуальною програмою і бажано у іншої виховательки. Або вона може ходити на підготовчі заняття в якусь школу, де готують малюків до першого класу. Таких підготовчих груп зараз багато, причому працюють вони виключно за програмою дитячого саду, навчаючи дітей за допомогою ігор, казок і так далі. Взагалі ж, необхідно постійно уважно стежити за розвитком дитини, знаходиться вона у віковій нормі чи ні, і ще на п'ятому році життя замислитися: чи не залишити її ще на один рік в середній групі. Ось в середній групі притримати набагато менш травматично. Зараз в класах вчаться діти, між якими різниця в два роки, і вони цього абсолютно не відчувають. Те, що йому сім років, а не шість, не образливо, а ось те, що всі діти читають, а він ні — перенести важко. Хоча, звичайно, ми дуже рано відмовилися від підготовчої групи, рано прийняли закон про перехід на середню освіту з шести років всіх дітей. Скажімо, в Росії і зараз немає обов'язкової середньої освіти з шести років. Тестування при прийомі в школу незаконно! У самому Міністерстві освіти і науки, де, власне, розроблялася концепція 12-річної школи, обов'язкову середню освіту з шести років проблемою не вважають. Річ у тому, що формально підготовчу групу садків просто перенесли в школу. На перший погляд, це цілком розумно: ніж вчитися писати і рахувати так, як це вимагають в садку, а потім перенавчатися, краще відразу вчитися «по-шкільному». Згідно затвердженим документам МОН, програма навчання, форма проведення уроків в першому класі багато в чому нагадують садкову — рекомендується набирати в класи не більш 30 чоловік, не задавати домашні завдання, не ставити відмітки, не вимагати ведення щоденників, давати дітям можливість пограти і навіть поспати в спеціально обладнаній кімнаті відпочинку. У першоклашок повинен бути не тільки менш тривалий урок (35 хвилин), але і додаткові канікули — скажімо, в кінці лютого — початку березня, а сам навчальний рік повинен закінчуватися не пізніше першого червня. Насправді більшість цих вимог порушується. Прийом дітей до перших класів загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється на безконкурсній основі відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 204 від 07.04.2005 р., — говорить головний фахівець департаменту загального середнього і дошкільного утворення МОН України Лідія ЩЕРБАКОВА. — Проведення випробувань, тестування, співбесід з метою перевірки знань дитини неприпустиме. Відповідно до Інструкції про порядок конкурсного прийому дітей (учнів, вихованців) в гімназії, ліцеї, колегіуми, спеціалізовані школи (школи-інтернати), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України № 389 від 19.06.2003 р., конкурсні випробування проводяться лише під час прийому учнів в перші класи гімназії (5-й клас основної школи), на перші курси ліцею (8-й клас старшої школи) і на перші курси колегіуму (10-й клас старшої школи). Конкурсний прийом у 1-й клас відбувається лише у разі, коли дитина вступає до спеціалізованої школи (школу-інтернат) з поглибленим вивченням предметів. Прийом дитини може проводитися у формі співбесіди, яка триває не більш 30 хвилин, у присутності батьків або осіб, які їх замінюють. Співбесіда може включати спеціальні діагностичні задачі для перевірки рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання і здібності до вивчення навчальних предметів відповідно спеціалізації установи. При цьому не дозволяється перевіряти уміння читати, писати, рахувати, тобто тих наочних знань, умінь і навичок, які є вмістом освіти в першому класі загальноосвітніх шкіл. (Тобто практично всі спеціалізовані школи країни під час приймальної кампанії порушують закон!) Формально місцева влада зобов'язана зробити все, щоб діти не тільки мали нагоду вчитися, але ще і у відповідних для них умовах. Скажімо, першокласник не повинен добиратися до школи близько години декількома видами транспорту — йому повинні надати місце в школі поряд з будинком. Якщо ця школа спеціалізована, а дитину або не беруть в неї за рядом показників, або вона сама не хоче поглиблено вивчати математику або іноземні мови, то місцеві власті повинні відкрити в такій школі звичайні загальноосвітні класи. Але далеко не завжди проблема розв'язується так конструктивно. Парадокс: чим більше спеціалізованих шкіл, тим менше у звичайної дитини шансів дістати якісну освіту! Погодьтесь, далеко не у всіх батьків є можливості наймати репетиторів або самостійно готувати малюка до співбесіди. За статистикою, всього 49% дітей в країні відвідують дитячі садки, при цьому в містах таких дітей 65%, а в сільській місцевості — всього 22%. Без єдиних вимог до вступаючих до першого класу здібні, але не «навчені» спеціально діти виявляються за бортом спеціалізованих шкіл, гімназій і ліцеїв. І навіть в тому випадку, якщо тестування в них проводиться за «особливими» тестами, добитися справедливості неможливо — адже офіційних тестових завдань не існує. А зараз відповідь на задачку. Навпроти ослика повинна стояти цифра «2», оскільки в даному випадку рахували не ріжки, копитця або лапки, а «звуки мови»: корова говорить «му» — два звуки, вівця — «бе», свиня — «хрю», собака — «гав», кішка — «няв», качка — «кря», зозуля — «ку-ку», півень — «ку-ка-рі-ку», а ослик — «іа». Найважче в першому класі — це письмо. Важке чому? Тому що дитині не можна пояснити, для чого їй потрібно виписувати ці гачки і рисочки, та ще і у лінійку, або цифри в клітинку. Плюс для дитини це ще і дуже важка фізична праця. Справа у тому, що механізм письма, вся система проведення імпульсів від мозку до руки у шестирічок ще не сформовані, через це у малюка може виникати спазм руки. Тому по техніці підготовки руки до письма писати дитина на самому початку повинна не більш двох хвилин. Пам’ятайте! Щоб вашу дитину зарахували до першого класу, потрібно надати три документи: 1. Заява на ім'я директора школи. 2. Копію свідоцтва про народження дитини. 3. Медичну карту встановленого зразка. Увага! У наказі Міністерства освіти № 204 підкреслюється: не допускається збір додаткових даних про батьків або дитину (наприклад, довідок з місця роботи або мешкання, довідок про заробітну платню або будь-які дані, які свідчать про розвиток дитини і його готовності до навчання в школі). Чи повинне бути тестування? Якщо ви хочете віддати дитину до звичайної середньої школи, ні про яке тестування, співбесіду або тим більше іспити не може бути і мови. Тестування дозволено проводити тільки спеціалізованим школам-ліцеям і гімназіям. У цього тестування також є правила, визначені наказом № 389 Міністерства освіти: Про правила конкурсного прийому оповістять не пізніше, ніж за два місяці до його початку. Оголошення про них розміщується в приміщенні школи. Конкурсний прийом дітей в перший клас проводиться у формі співбесіди у присутності батьків або опікунів. Від дитини не можуть вимагати знань, не передбачених програмою дошкільної освіти (вона є в будь-якому садку). До складу комісії повинно входити не більше трьох чоловік, серед них обов'язково - психолог. Співбесіда повинна проходити не довше за півгодини. У спецшколі можуть проводити тільки одну співбесіду, в гімназії - не більше двох. Чи можуть відмовити в прийомі до школи? Можуть, але тільки в тому випадку, якщо переповнені перші класи або якщо дитина не пройшла конкурс в ліцеї, гімназії або спецшколі. У школу можна віддати дитину, навіть якщо їй менше шести років, але для цього необхідний висновок медиків про психологічну готовність дитини. Джерело: http://znmc.org.ua/publ/24-1-0-55 | |
| Переглядів: 2931 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |