Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Охорона життя та безпека праці | [ Додати статтю ] |
Санітарно-гігієнічний аспект аналізу уроку
Санітарно-гігієнічний аспект аналізу уроку Свою діяльність адміністрація має підпорядкувати магістральній лінії державної політики в галузі освіти: «школа для дитини, а не дитина для школи». Чомусь часто-густо ми починаємо аналізувати урок із точки зору його відповідності державним навчальним планам, програмам, інструктивно-методичним порадам тощо Належні умови життєдіяльності вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів - об'єктивний атрибут її ефективності. Людина, її життя та здоров'я є домінуючим пріоритетом нашої держави. Це узаконено у статті 3 Конституції України: «Людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю...». Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» «...громадянам країни гарантується право на: безпечні для здоров'я та життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут, відпочинок і навколишнє середовище...». Увага до дитини, її життя, соціальний захист є планетарними, що закріплено «Конвенцією про права дитини», схваленою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1981 р. і ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. для використання у практичній роботі. Статтею 24 цього документа «гарантується право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров'я...». Держави-учасниці Конвенції визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Питання охорони здоров'я дитини посідають чільне місце в «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті». У цьому важливому для освітян документі підкреслюється, що необхідно всіх дітей дошкільного віку охопити медичним доглядом і безплатною підготовкою до школи, забезпечити своєчасну діагностику дітей з особливостями психофізичного розвитку. Проблеми забезпечення відповідних санітарно-гігієнічних умов у загальноосвітніх навчальних закладах нині особливо загострюються у зв'язку з упровадженням національної програми інформатизації галузі освіти, створення єдиної інформаційно-комп'ютерної системи управління освітою, розвитку інформаційної інфраструктури навчальних закладів. Законодавство з охорони праці охоплює такі правові норми: техніка безпеки та виробнича санітарія; організація охорони праці; охорона праці жінок, молоді й осіб зі зниженою працездатністю; нагляд і контроль додержання норм охорони праці; визначення відповідальності власником або уповноваженим органом за порушення норм з охорони праці та трудового законодавства. Власник школи чи уповноважений орган зобов'язаний вжити заходів із поліпшення та оздоровлення умов праці працівників шляхом зниження запиленості й загазованості повітря у приміщеннях, інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань (ст. 158 КЗпП України). Заходи з охорони праці повинні здійснюватися систематично й безперервно у плановому порядку. На санітарно-гігієнічний аспект уроку впливають не лише фактори безпосередньо самого уроку, його зміст і методики навчання, а й багато інших зовнішніх факторів, які тією чи іншою мірою вливають і зумовлюють його якість. До таких відносяться: • гігієна навчальних приміщень, праці вчителя та учнів; • фізіологічно-гігієнічні передумови організації процесу навчання; • організація та зміст гігієнічного навчання й виховання учнів. Перераховані компоненти в синтезі їх реалізації на уроці виражають суть його санітарно-гігієнічного аспекту. Кожний з окреслених компонентів може бути об'єктом переважного спостереження на уроці. А відтак належить розкрити їх зміст і представити систему оцінних параметрів, якими можуть скористатись керівники шкіл у своїй аналітико-контролюючій діяльності, учителі у процесі навчання та самоаналізу даного аспекту уроку. Гігієна навчальних приміщень, праці вчителя й учнів Згідно з нормативами шкільне приміщення повинно мати не більше трьох поверхів і достатню кількість виходів на земельну ділянку - добре озеленений та упорядкований двір. Це забезпечує максимальну можливість учнів перебувати на свіжому повітрі, що має велике значення для підтримки оптимального функціонування стану організму й високої працездатності. За функціональним призначенням у шкільному приміщенні відрізняють основні (класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії, спортивний зал, майстерні для трудового навчання) та допоміжні (приміщення для денного сну шестиліток, спокійних ігор, гардероб, рекреації, бібліотека, медичний кабінет, буфет, їдальня, умивальні й туалетні кімнати та ін.) приміщення. Відповідно до діючих санітарно-гігієнічних норм, у класних кімнатах площа на одного учня не повинна бути менше 1,25 м2, а в навчальних кабінетах чи лабораторіях - 1,4-1,65 м2 (залежно від профілю лабораторії), у майстернях - 3,3 м2, довжина класної кімнати - 9 м, ширина - від 5,7 до 6,2 м, висота приміщення не менше 3 м. Особлива увага в загальноосвітніх навчальних закладах повинна приділятись освітленню навчальних приміщень. Оптимальне освітлення, при якому забезпечуються високий рівень зорових функцій і загальної працездатності учнів, становить 1000-1200 лк. Освітлення повинно бути не тільки достатнім, а й рівномірним. Найбільш сприятливим є природне освітлення робочих поверхонь у навчальних приміщеннях при лівосторонньому розміщенні вікон. Освітленість приміщення знижується на 50-70 %, якщо вікна забруднені. Тому за санітарно-гігієнічними вимогами зовнішню сторону вікон треба мити 3-4 рази на рік, а внутрішню поверхню - 1-2 рази на місяць. Навчальні приміщення повинні бути забезпечені сонцезахисними пристроями - зовнішніми та внутрішніми (жалюзі чи штори). Рівень освітлення вимірюється люксметром. Оптимальний мікроклімат і якість повітряного середовища в навчальних приміщеннях благотворно впливають на зміцнення здоров'я учнів, підвищення їх працездатності, ефективності навчання й виховання. Температура повітря восени та взимку у класних кімнатах, навчальних кабінетах, лабораторіях повинна бути 21, 18, 17 С відповідно для І, ІІ, ІІІ, IV кліматичних зон; у майстернях, рекреаціях, спальних приміщеннях - 16-18 С; у гардеробі, умивальних кімнатах, кабінеті лікаря - 23, 22, 21 С; у душових - не нижче 25 С. Відносна вологість повітря у шкільних приміщеннях не повинна перевищувати 60 %, оптимальна вологість - 40 %. Швидкість руху повітря відповідно до гігієнічних вимог повинна бути 0,2-0,4 м/с. Вміст вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень не повинен перевищувати 0,1 %, у спальних приміщеннях - 0,07 % (в атмосферному повітрі він становить 0,03 %). Збільшення вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень у 3-5 разів не впливає шкідливо на організм, але при цьому підвищується температура повітря, збільшується кількість мікроорганізмів, у т. ч. патогенних, зростає запиленість повітря. Тому вміст вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень розглядається як один із показників зміни середовища. Чистота повітря в навчальних приміщеннях забезпечується їх провітрюванням під час перерв між уроками. Гігієністами-дослідниками цієї проблеми визначені оптимальні норми провітрювання шкільних приміщень залежно від зовнішньої температури повітря. Для керівників загальноосвітніх навчальних закладів, які безпосередньо несуть відповідальність за санітарно-гігієнічні умови у шкільних приміщеннях, подаються зведені дані за показниками, висвітленими вище, у розрізі комфортної, допустимої та недопустимої зон. Обладнання навчальних кабінетів здійснюється з урахуванням правил техніки безпеки. Кожний учитель повинен їх дотримуватись, виконуючи свої функціональні обов'язки. Меблі та інше навчальне обладнання класних кімнат (кабінетів) повинні розміщуватись відповідно до санітарно-гігієнічних норм, які передбачають урахування відстані парт від класної дошки (3 м - мінімальна), між рядами парт, між вікнами та рядом парт біля них (коли занадто близько - діти взимку застуджуються); стелажі, полки, портрети, технічні засоби навчання укріплюються та встановлюються так, щоби було зручно ними користуватись і щоб вони не загрожували життю та здоров'ю учнів. Важливо, щоб розмір парт відповідав віку дітей та їх зросту. Кут зору між площиною класної дошки та лінією погляду учнів повинен дорівнювати 90°, а для учнів, які сидять за першими партами, мінімально допустимий кут зору 30-35°. Основні вимоги до гігієни праці трансформувались по відношенню до вчителя й учнів як основних суб'єктів навчально-виховного процесу, тобто їхньої розумової праці на уроці. Унаслідок довгої або напруженої роботи в організмі з'являється об'єктивний стан стомлення, зниження працездатності. Багато в чому динаміка працездатності дитини визначається віком і властивостями її нервової системи. У молодших школярів розумове стомлення настає досить швидко, тому навчальне навантаження для них обмежується у школі та вдома. У підлітків період оптимальної працездатності повної компенсації подовжується, у старшокласників - стабілізується та наближається до норм праці дорослої дитини. Серед зовнішніх факторів, що сприяють поліпшенню розумової працездатності суб'єктів навчально-виховного процесу, є вимоги до їх посадки за столом чи партою. Робоче місце має бути постійним. Висота стільця має бути такою, щоб ноги спирались повною стопою на підлогу, утворюючи в тазостегновому й колінному суглобах прямі або трохи тупі кути. Стегна на 2/3-3/4 довжини повинні бути на сидінні. Під час роботи стілець засувають на 3-5 см за кришку столу. Під час читання й писання найбільш доцільна поза з легким нахилом уперед. Під час слухання пояснення вчителя можлива «задня» поза, коли учень сидить, відкинувшись на спинку стільця. Правильна посадка учнів, відкинувшись на спинку стільця, умови для роботи органів зору, кровообігу, дихання, травлення запобігають ранньому стомленню, сприяють збереженню правильної постави. Особливо вчителям слід стежити за робочою поставою учнів, щоб запобігти викривленню хребта, дефектів зору. Інтенсивність розумової праці вчителя й учнів значною мірою залежить від їхнього емоційного стану. Позитивні емоції сприятливо впливають на працю, негативні - навпаки. Гігієна праці передбачає раціональне чергування розумової та фізичної діяльності. Установлено, що легка м'язова робота стимулює розумову діяльність, а інтенсивна - погіршує її. Тому під час 10-хвилинних перерв, що влаштовуються через кожні 45 (35) хвилин роботи, роблять кілька легких фізичних вправ, що підвищує розумову працездатність. На уроці обов'язковою є вимога до проведення фізкультхвилинки, музичної паузи тощо. Мета спостереження й аналізу: оцінка стану гігієни навчального приміщення, праці вчителя й учнів. Пропонується розроблена система оцінних параметрів, якими доцільно скористатись керівникам загальноосвітніх навчальних закладів при вивченні стану гігієни навчального приміщення, праці вчителя й учнів. Це: • відповідність обладнання, навчально-матеріального та технічного оснащення приміщення санітарно-гігієнічним нормам; • забезпечення оптимального температурного режиму у класній кімнаті, навчальному кабінеті та ін.; • дотримання санітарно-гігієнічних норм (показників) вологості повітря, концентрації СО2, швидкості руху повітря (засобом систематичного провітрювання); • оптимальність освітлення класної кімнати, навчального кабінету та інших навчальних приміщень за рахунок максимально можливого природного та штучного освітлення, достатність (1000-1200 люкс) і рівномірність освітлення; • забезпечення гігієни праці вчителя та учнів у процесі навчання на уроці (постійне місце за столом, партою, їх відповідність віковим і фізіологічним особливостям дітей тощо); • раціональність організації праці вчителя й учнів з точки зору ергономіки; • інтенсивність та емоційність спільної праці вчителя й учнів на уроці на основі взаємної поваги та довіри. Педагогіка, як наука про виховання, повинна враховувати людську природу: основні морфологічні та функціональні ознаки стадії дозрівання, особливості нервової системи - тобто все, що поєднується в одному понятті «стан здоров'я». Здоров'я - це не тільки відсутність тих чи інших хвороб, а й фізіологічна (соматична та психічна) зрілість, яка реагує на зміни умов оточуючого середовища; готовність до інтенсивного сприйняття конкретного змісту на окремих вікових етапах громадського виховання (С. Громбах). Забезпечення гігієни навчальної роботи повинно розповсюджуватись на побудову як кожного уроку, так і всього навчального дня. Е. Введенський визначив умови збереження працездатності учнів протягом уроку та робочого дня, назвавши їх «азбукою праці»: 1. У будь-яку працю потрібно «входити» поступово. 2. Дотримання принципу послідовності праці. Робота ривками, «за натхненням» не може бути ефективною. 3. Робота, сон, відпочинок, харчування повинні бути ритмічними, розміреними. По відношенню до часового виміру уроку «азбука праці» діє таким чином: перші 10 хвилин відбувається процес «входження» у працю, який характеризується поступовим підвищенням працездатності учнів: наступні 25 хвилин - час найвищої продуктивності навчально-пізнавальної діяльності учнів. На цей час припадає інтенсивна праця із засвоєння навчального матеріалу, самостійна творчість учнів, розв'язання навчальних проблем завдань. Останні 10 хвилин уроку - час поступового зниження працездатності учнів; у кінці уроку учні рефлекторно реагують на дзвінок, як сигнал до відпочинку. Динаміка працездатності учнів протягом навчального дня для кожної вікової категорії учнів різна. Працездатність учнів початкових класів характеризується швидким падінням її показників, починаючи з другого уроку, досягаючи значущості на третьому уроці, що є ознакою втомленості, пов'язаної з навчальними заняттями. Для учнів цього віку характерна відсутність стійкої працездатності. Денна крива працездатності учнів середнього шкільного віку (5-8-х класів) характеризується періодом відносно стійкого рівня після перших двох уроків і зниженням його після третього уроку, його істотним зниженням після четвертого уроку. Після п'ятого уроку спостерігається тимчасове підвищення працездатності в учнів усіх класів з наступним достовірним зниженням після шостого уроку. Крива працездатності учнів старших класів у загальних рисах співпадає з кривою працездатності учнів середнього шкільного віку. Виняток становлять десятикласники, в яких відсутній період оптимізації показників працездатності на п'ятому уроці, що свідчить про більш виражену втомлюваність у кінці навчального дня. Правильна організація навчальних занять протягом дня з точки зору забезпечення оптимальної працездатності учнів визначається не тільки кількістю уроків, а й їх розподілом, тобто розкладом уроків: четвертий і шостий уроки є малоефективними для навчальних занять, і цей фізіолого-гігієнічний факт необхідно враховувати при раціональній організації режиму дня, чергування уроків різної трудності. Тижнева динаміка працездатності учнів має теж вікові відмінності, особливо в досягненні оптимального рівня працездатності. У молодших учнів протягом тижня відмічено два підняття рівня працездатності: у вівторок і четвер. Поступове наростання стомленості в учнів 2-х і 4-х класів вкладається у класичну криву тижневої працездатності і є природною реакцією організму на навчальне навантаження. Тижнева динаміка працездатності учнів 5-х класів характеризується двома періодами відносно високого рівня (на початку і в кінці тижня) та значним зниженням цього рівня в середу та суботу. Аналіз динаміки фізіологічних показників у учнів 1-7-х класів протягом тижня не виявив істотної кумуляції стомленості в кінці тижня. Оскільки майже в усіх класах понеділок і п'ятниця, а для учнів молодшого шкільного віку й середа, є днями найнижчої працездатності, тому в ці дні не рекомендується проводити контрольні роботи та залікове опитування учнів. Особистості учня, які проявляються у здібностях і в темпі роботи Нерідко причиною низької працездатності учнів є дидактогенний невроз, який виникає з вини вчителя. За даними дослідження медиків, зі ста неврозів дві третини виникають з вини вчителів. Причиною цього є той факт, що не всі вчителі знають про лікувальну педагогіку та головний принцип професійно-етичної, деонтологічної відповідальності. Відповідно до цього принципу вчитель повинен будувати свої взаємовідносини з учнями за правилом: перед нами діти, які гірко переживають свій хворобливий стан, але ніколи не треба підкреслювати їхнє нездоров'я, тим більше у присутності інших. Без добрих, довірливих стосунків між учителем та учнями не може бути мови про педагогіку співробітництва. У хворих і хворобливих дітей ступінь стомлюваності вищий, ніж у здорових, а працездатність, як наслідок цього, нижча. Характерні ознаки «навчального» стомлення виявив О. Ухтомський. До них він відніс: • нездатність утримувати достатньою мірою увагу до праці та оточуючого середовища; • розлад узгодженості в рухах і перш за все функції гальмування; • нездатність до створення й засвоєння нових корисних навичок; • розлад старих автоматичних навичок і зниження творчої активності. Санітарно-гігієнічні та методичні вимоги ставлять перед учителем архіважливе завдання: будь-які новації, ініціативу, творчість, інтенсифікацію навчальної праці здійснювати на основі критерію - не нашкодити здоров'ю дитини. Даний компонент гігієнічного аспекту уроку може бути відносно самосійним об'єктом переважного спостереження й аналізу. Мета спостереження й аналізу: вивчення та оцінка стану реалізації фізіолого-гігієнічних передумов організації навчально-виховного процесу на уроці. Система оцінних параметрів: • забезпечення оптимального рівня працездатності учнів на уроці на основі знання й урахування їх вікових психофізіологічних особливостей; • урахування морфологічних і функціональних проявів дозрівання учнів; • урахування особливостей динаміки працездатності учнів протягом уроку, робочого дня, тижня, навчального року; • забезпечення оптимальності навчального навантаження учнів на уроці з урахуванням «входження» у працю, її послідовності, ритмічності та розміреності; • попередження стомлення учнів засобом зміни видів навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці, проведення фізкультхвилинки, музикальної паузи тощо; • дотримання в організації навчання на уроці принципу гуманізму, який передбачає прояв обнадійливого співчуття до хворих, кволих, невпевнених у собі дітей; позитивних емоцій, радості співпраці, взаєморозуміння; • прагнення до об'єктивності оцінки праці учнів та її результативності як засобу стимулювання їх до ініціативи, активності, творчості. Організація та зміст гігієнічного навчання й виховання учнів Гігієнічне виховання дитини починається задовго до її навчання у школі. Проте чимало дітей не проходять відповідної підготовки в сім'ї, дитячому садку і приходять до школи з неправильними гігієнічними установками, недостатніми елементарними відомостями про особисту гігієну. У гігієнічному вихованні велике значення мають автоматизовані елементарні навички та звички, які формуються в результаті систематичної вимогливості дорослих та їх позитивного прикладу. Гігієнічне виховання складається з гігієнічного навчання (передача гігієнічних знань і на цій основі створення переконань, навичок і звичок з гігієни). При цьому передбачається врахування вікових особливостей учнів таким чином, щоб елементарні відомості про гігієну повідомлялись дітям молодшого віку й поступово ускладнювались. Важливою ланкою в системі гігієнічного навчання й виховання учнів є перш за все підвищення санітарно-гігієнічної освіти вчителів. Оволодіння вчителями знаннями із санітарії та гігієни є абсолютно необхідним для здійснення гігієнічного виховання учнів, у забезпеченні необхідною літературою, фільмами тощо. У підвищенні рівня компетентності вчителів і керівників загальноосвітніх навчальних закладів у галузі гігієни вагоме місце посідає ознайомлення із сучасними дослідженнями вітчизняних учених-гігієністів. Свої знання із санітарії та гігієни вчителі передають учням на уроках переважно у процесі викладання навчальних предметів (читання, природознавства, біології, хімії та ін.). Не виключено і проведення так званого «уроку здоров'я», зміст якого заздалегідь розробляється вчителем. Учні повинні оволодіти прийомами надання першої допомоги потерпілому. Тому значне місце в гігієнічному вихованні повинно відводитись практичним заняттям (відновлення дихання; складання харчового раціону; зупинка кровотечі; надання допомоги людині, яка знепритомніла, провалилась під лід; викачування води з легень людини, яка топилась, та ін.). Здоров'я та працездатність людини тісно пов'язані з її руховою активністю, бо завдяки їй відбуваються позитивні зміни в усіх системах організму і насамперед у серцево-судинній. У русі дитини (учня) збільшується легенева вентиляція, краще збагачується киснем і швидше рухається в судинах кров, посилюється використання кисню тканинами, поліпшуються процеси обміну в організмі. Отже, рухливість - життєва потреба організму (особливо дитини), який росте. На уроці та в позакласній роботі з учнями із санітарно-гігієнічного навчання й виховання важливо дотримуватись психолого-педагогічних принципів роботи з ними. Перш за все вчителеві потрібно подолати «бар'єр тривіальності». Багато учнів «щось» і від «когось» чули, десь бачили і вважають, що не треба слухати про давно відоме. Але «відоме» буває поверховим, фрагментарним і, не виключено, неправильним. Завдання вчителя - розкрити практичну значущість тих чи інших гігієнічних рекомендацій, їх фізіологічне, біохімічне та соціальне обґрунтування. Зростанню пізнавальної активності та інтересу учнів до питань гігієни сприяє принцип «самовиявлення» рівня знань учнів з гігієни. Його суть полягає в самостійному оцінюванні наявних неправильних ситуацій, що їх пропонує вчитель. З дидактичного погляду зміст гігієнічного навчання у школі повинен включати такі елементи: гігієнічні знання, гігієнічні вміння та навички, уміння використовувати знання в ситуації, що змінилась; гігієнічне виховання. Основне місце у змісті гігієнічного навчання повинна посідати людина та її здоров'я. У процесі набування гігієнічних знань закономірно переважає продуктивна діяльність учнів. Гігієнічні знання даються вчителем у готовому вигляді, а практичні вміння засвоюються через багаторазове повторення за зразком. Продуктивні методи гігієнічного навчання превалюють у самостійній роботі учнів над матеріалом санітарно-гігієнічного змісту. Учителям важливо у процесі підготовки до уроку визначити матеріал, який буде викладатись на репродуктивному чи продуктивному рівні, підготувати завдання для самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів дослідно-пошукового характеру. До змісту гігієнічного навчання й виховання учнів відносяться: гігієна житла, класного приміщення, одягу та взуття; догляд за шкірою, ротовою порожниною; гігієна харчування; гігієна органів відчуття (зору, слуху); психогігієна учнів. Серед факторів, що спричиняють виникнення нервово-психічних зрушень, можна виділити недотримання гігієнічних вимог до організації розумової праці учнів. Це - недотримання норм тривалості праці, зокрема затягнуті періоди підвищеного розумового напруження без необхідних пауз, додаткові заняття, надмірне захоплення різними позакласними заходами. Тому в організації навчально-виховного процесу вчителям і керівникам загальноосвітніх навчальних закладів слід дотримуватись «Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу», які затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. Перевантаженню учнів можна запобігти, якщо дотримуватись норм тижневого навантаження учнів. Відомо, що перевантаження зорових аналізаторів учнів призводить до погіршення зору і, як наслідок, - до зниження їхньої працездатності. Тому при використанні в навчальному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах аудіовізуальних технічних та інших наочних засобів навчання слід дотримуватись установлених норм тривалості їх застосування. У «Державних санітарних правилах і нормах влаштування загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу» (2001 р.) зазначається, що кількість уроків із застосуванням ТЗН протягом тижня не повинна перевищувати 3-4-х разів для учнів початкової школи, 4-6 - для старшокласників. При використанні комп'ютерної техніки на уроках безперервна тривалість занять безпосередньо з відеодисплейним терміналом повинна відповідати вимогам Дсан ПІН 5.5.6.009-98 «Улаштування та обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах і режим праці учнів на персональних комп'ютерах». У цьому документі зазначено: • п. 9.1. До занять із персональним комп'ютером учні повинні бути допущені після інструктажу з техніки безпеки. • п. 9.2.1. Безперервна робота з ПК повинна бути не більше: - для учнів 10-11-х класів на 1-й годині занять до 30-ти хвилин, на 2-й годині занять - 20 хвилин; - для учнів 8-9-х класів - 20-25 хвилин; - для учнів 6-7-х класів - до 20 хвилин; - для учнів 2-5-х класів - 15 хвилин. • п. 9.9.2. Для навчання дітей 6-ти років роботі з ПК безперервні заняття на індивідуальному ритмі не повинні бути більше 10-ти хвилин. • п. 9.2.3. Після безперервної роботи за екраном ВМ повинні проводитись протягом 1,5-2-х хвилин вправи для профілактики зорової втоми, через 45 хвилин роботи з використанням комп'ютерів - фізичні вправи для профілактики загального стомлення. • п. 9.2.4. Безперервна робота ПК учнів 10-11-х класів при спарених уроках не повинна бути більше на першому уроці 25-30-ти хвилин, на другому - 15-20 хвилин. • п. 9.2.5. Для учнів 10-11-х класів дозволяється варіант організації занять з основ інформатики та обчислювальної техніки, при якому передбачається одна академічна година - теоретичних занять, друга година - практичних занять. Практичні заняття містять: • безперервну роботу за екраном ПКУ - 25-30 хвилин; • виконання комплексу вправ для профілактики зорового та статичного стомлення - 5 хвилин; • продовження роботи з комп'ютером до кінця занять - 15-10 хвилин. Отже, організація та зміст гігієнічного навчання й виховання учнів повинні становити органічну єдність у викладанні навчальних предметів інваріантної та варіативної складових навчального плану. Даний компонент санітарно-гігієнічного аспекту уроку можна розглядати, у разі необхідності, як його відносно самостійну складову, а тому він може бути об'єктом переважного спостереження й аналізу. Мета спостереження й аналізу: ефективність організації та змісту гігієнічного навчання й виховання учнів на уроці. На допомогу керівникам шкіл пропонується система оцінних параметрів стану організації та змісту гігієнічного навчання й виховання учнів на уроці: • рівень санітарно-гігієнічних знань учителя (директивно-нормативних документів, досягнень науки в цій галузі, досвіду роботи вчителів, змісту санітарно-гігієнічної освіти та виховання учнів); • форми організації гігієнічного навчання (елементи гігієнічних знань у змісті навчального предмета, урок здоров'я, факультатив, практичне заняття, гігієнічний тренінг тощо); • раціональність використання принципів гігієнічного навчання учнів - подолання «бар'єра тривіальності», спонукання учнів до критичного перегляду знань гігієни, стимулювання пізнавальної активності учнів, наочності; • використання вчителем продуктивних методів гігієнічного навчання (постановки проблемних завдань, зміна ситуації, організація самостійної роботи з оволодіння гігієнічними знаннями та навичками); комплексне охоплення вчителем змісту гігієнічного навчання (гігієна приміщення, праці, одягу та взуття, догляд за шкірою, ротовою порожниною; гігієна харчування; гігієна органів почуттів - зору, слуху); психогігієна учнів; • методи та засоби попередження неврозів, психопатії, акцентуації особистості - ознак розладу нервової системи учнів; • знання й дотримання вчителем умов дотримання гігієнічних норм добової рухової активності учнів. Технологія аналізу санітарно-гігієнічного аспекту уроку Відповідно до концепції аналізу уроку як складної динамічної педагогічної системи за триступеневим алгоритмом «компонент - аспект - урок як складна система» необхідно проаналізувати ефективність стану реалізації санітарногігієнічного аспекту. Оцінка його ефективності - це синтез оцінок стану ефективності реалізації його основних компонентів: гігієни навчального приміщення, праці вчителя й учнів на уроці; фізіолого-гігієнічних передумов організації навчального процесу на уроці; організації та змісту гігієнічного навчання й виховання учнів на уроці. Якщо керівник школи (чи будь-який інший перевіряючий) оволодів системою оцінних параметрів і технологією компонентного аналізу санітарно-гігієнічного аспекту уроку, то в цьому випадку педагогічно доцільно за об'єкт переважного спостереження брати даний аспект уроку в цілому. Керівникам і вчителям загальноосвітніх навчальних закладів слід пам'ятати, що забезпечення санітарно-гігієнічних умов навчання, раціонального режиму праці та відпочинку, наукової організації праці, розподілу та використання часу занять; дотримання санітарно-гігієнічних норм праці, демократичних взаємовідносин у процесі спільної праці вчителя й учнів на уроці на основі позитивних емоцій, пов'язаних з їх трудовою діяльністю, сприяє ефективному формуванню нового динамічного стереотипу трудової діяльності учня без особливої ломки та напруги. ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЮ Забезпечення гігієни навчальних приміщень, праці вчителя й учнів: • забезпечення гігієни обладнання, навчально-матеріального технічного оснащення уроку відповідно до санітарно-гігієнічних норм; • отримання оптимального температурного режиму у класі; • оптимальність природного та штучного освітлення класної кімнати; • забезпечення гігієни робочих місць учителя й учнів; • наукова організація праці вчителя й учнів з точки зору ергономіки (зручності та швидкодії); • створення на уроці позитивної психофізіологічної атмосфери, взаємної поваги та довіри. Реалізація фізіолого-гігієнічних передумов організації навчання на уроці: • забезпечення оптимального рівня працездатності учнів на уроці на основі знання й урахування їх вікових психофізіологічних особливостей; • знання й урахування закономірностей динаміки працездатності (учителя й учнів) протягом уроку, робочого дня, тижня; • дотримання норм навчального навантаження учнів на уроці з урахуванням «входження» у працю, її послідовності, ритмічності та розмірності; • використання оптимальних засобів підтримки працездатності учнів на уроці (зміна видів діяльності, змістові та часові паузи тощо); • забезпечення гуманних стосунків з учнями у системах «учитель-учень», «учень-учень»; • прагнення до максимально об'єктивної оцінки навчальної праці учнів та її результативності, стимулювання їхньої ініціативи, активності, творчості. Гігієнічне навчання й виховання учнів - організація та зміст: • знання вчителем нормативних документів, досягнень науки в цій галузі, досвіду роботи вчителів, змісту санітарно-гігієнічної освіти та виховання учнів; • вибір і реалізація педагогічно доцільних форм організації гігієнічного навчання учнів (виявлення гігієнічних знань у змісті навчального предмета, урок здоров'я, факультатив, практичне заняття, гігієнічний тренінг та ін.); • дотримання принципів гігієнічного навчання учнів (подолання «бар'єра тривіальності», спонукання до критичного перегляду санітарно-гігієнічних знань, стимулювання пізнавальної активності учнів, наочності); • використання вчителем продуктивних методів навчання; • добір і реалізація оптимальних методів і засобів попередження неврозів, психопатії, акцентуації особистості - ознак розладу нервової системи учнів; • суворе дотримання вчителем норм тривалості безперервного застосування на уроках різних технічних засобів навчання, у т. ч. комп'ютера; • знання та забезпечення вчителем умов дотримання гігієнічних норм добової рухової активності учнів. Автор: Н. Островерхова, "Аналіз уроку: концепції, методики, технології" За матеріалами: Освіта.ua Дата публікації: 15.04.2008 Джерело: http://osvita.ua/school/theory/740 | |
| Переглядів: 4122 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |