Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Організація ігрової діяльності під час вивчення математики
| Скляр Віра Петрівна, вчитель початкових класів Балаклеївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №3 Смілянської районної ради Черкаської області Організація ігрової діяльності під час вивчення математики На сучасному етапі розвитку нашого суспільства першочерговим завданням школи є виховання всебічно розвиненої людини . Важливою складовою частиною цього завдання є боротьба за високу якість знань і вмінь учнів, формування в них навичок самостійної розумової праці , виховання творчої особистості. Роль початкової школи в розв'язанні цього завдання вирішальна. У молодших класах закладаються основи знань, умінь і практичних навичок, які необхідні для дальшого навчання, формуються моральні риси і якості, вміння дітей самостійно оволодівати знаннями, пробуджується інтерес до навчання, до творчих пошуків. Сучасний шкільний курс математики має великі розвиваючі можливості завдяки своїй цілісності й логічній строгості. Для того, щоб учні початкових класів усвідомили важливі математичні ідеї, покладені в його основу (множина, відношення, функція, рівняння, нерівність, геометрична фігура тощо), треба дібрати такі методи і форми навчання, щоб матеріал подавався на доступному для них рівні. Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К. Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим — ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж. серйозної діяльності... З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні». Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем . У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися , працювати вдумливо, самостійно , розвивається увага, пам’ять . Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності , в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все , що недоступне їй у навколишній дійсності , в захопленні не помічає , що вчиться ― пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра — творчість, гра — праця, «Праця — шлях дітей до пізнання світу»,— писав О. М. Горький. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання й виховання дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв'язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості , особистість. ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ Ефективне викладання математики в початкових класах не можливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитися спостерігати об'єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв’язок між математичними поняттями, величинами та їх відношеннями, навчитися міркувати, обґрунтовувати свої висновки, користуватися математичною мовою. Засвоєння основ математики в початкових класах вимагає великого розумового напруження, високого ступеня абстрагування й узагальнення, активності думки. К. Д. Ушинський застерігав від формального заучування готових правил, вимагав, щоб учні пояснювали всі свої дії з дидактичним матеріалом, робили висновки. Він писав: «Само собою зрозуміло, що діти не повинні виучувати ніяких арифметичних правил, а самі відкривати їх. Так, наприклад, не слід говорити дітям, що коли не можна відняти одиниці від одиниць, то слід взяти одиницю з десятків тощо, але треба дати учневі два десяткових пучки паличок і, крім того, кілька паличок окремо, скажімо три: потім говоримо дитині, щоб вона дала вам чотири палички, і дитина сама бачить потребу розв'язати один десятковий пучок, і коли полічить потім, що в неї залишилось, то легко зрозуміє, як брати з десятків, сотень і т. д. А коли всі діти зрозуміють який-небудь простий арифметичний закон та звикнуть його виконувати і в умі, і на словах, і на письмі, тоді ви можете формулювати цей закон в арифметичне правило, власне, щоб привчити дітей до точності висловів» . Багатьом учням математика здається нелегкою і малозрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам'ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму в знаннях, гальмує дальше розуміння нового матеріалу. Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже, вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводити їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти учнів не лише знаннями, вміннями й навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями математичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок . Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвиваючи їхні здібності. Гра виховує почуття відповідальності, колективізму. Граючись, діти вчитимуться лічити, розв'язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обґрунтовувати їх. Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Наприклад, одноманітне розв'язування прикладів стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Проте розв'язування цих самих прикладів у процесі гри «Хто швидше?» стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети — в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, знає. Дидактичні ігри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування обчислювальних, графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання. Дидактичні ігри добираються відповідно до програми. В іграх математичного змісту ставляться конкретні завдання. Так , якщо на уроці учні повинні ознайомитися з принципом утворення будь-якого числа , то й дидактична гра підпорядковується цій меті, сприяючи розв’язанню поставленого завдання. У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють , класифікують предмети за певними ознаками , виконують аналіз й синтез , абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати свою думку в зв’язаній і зрозумілій формі, використовуючи математичну термінологію. Добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію , необхідно обов’язково поєднувати два елементи — пізнавальний та ігровий .Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, вчитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання, учитель надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає учнів до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з’явиться особиста зацікавленість, виникає й активність, і творчі думки, і дії, і переживання за себе, команду чи весь колектив — усе, без чого неможлива ігрова діяльність. Готуючись до уроків, учитель має заздалегідь підготувати необхідний дидактичний матеріал, продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, контроль, підведення підсумків і оцінювання. Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному уроці. Це особливо стосується І класу — перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, при-туплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників. Гру можна пропонувати на початку уроку (усна лічба , повторення матеріалу , який буде опорою уроку ; збагачення уявлень про геометричні фігури; з’ясування і приведення в систему відомостей, набутих завдяки спостереженням за явищами навколишньої дійсності). Ігри, що пропонуються на початку уроку, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм доцільно запропонувати рухливу гру. Наприклад, встати в кожному ряді учням, що займають парні місця, а потім навпаки — тим, що займають непарні (порядок розміщення місць доцільно щоразу змінювати, щоб кожний учень сам визначав парне чи непарне його місце, а не діяв механічно). Проте слід пам'ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Адже діти в цьому віці ще не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватись у потрібні моменти. Тому ігри, пов'язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку. Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог: 1. Готовність учнів до участі в грі. (Кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі). 2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом . 3. Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри — зрозуміле, чітке. 4. Складну гру спід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти. 5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати. 6. Не можна допускати приниження гідності дитини ( образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо). Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо. Оскільки гра має проводитись систематично, вчитель повинен продумати все до найменших деталей, а саме: 1. Доцільно створити умови для проведення постійних ігор-змагань між учнями, що сидять на різних рядах парт, і для індивідуальних ігор. Для цього проти кожного ряду парі важливо закріпити набірні полотна та полички для розставляння предметів підчас гри (щоб їх було видно учням класу). 2. Підібрати мінімальну кількість ігрового матеріалу для проведення ігор. 3. Продумати, де зберігати ігровий матеріал . 4. Ігровий матеріал має бути чітко систематизований і згрупований так, щоб ним було зручно користуватися. Так, дрібні предмети (цифри, знаки, монети, кружечки, квадратики тощо) можна зберігати в сірникових коробках з підписами або зображеннями цих предметів на коробках . У конвертах зручно зберігати плоскі геометричні фігури, картинки із зображенням різних предметів тощо. Для зручності конверти слід підписати або наклеїти зображення матеріалу, що міститься в конверті, Іграшки, різноманітні предмети зручно зберігати її невеличких целофанових мішечках. 5. Доцільно розсадити учнів (звичайно, непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів один учень сильний, а другий - слабкий. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів. 6. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Насамперед учні повинні засвоїти правила гри. Загальні правила мають бути єдиними для всіх ігор, щоб в учнів поступово виробився стереотип. Крім того, зміст гри, її форма повинні бути доступними, посильними для учнів. Правила в ігровій ситуації відіграють надзвичайно важливу роль. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту, викликає втому і байдужість в учнів. Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно, відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, бути дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки тощо. Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності , кмітливості тощо. Під час гри вчитель має постійно контролювати діяльність учнів, виконання ними правил, спрямовувати гру запитаннями чи репліками та непомітно підтримувати дітей, підбадьорювати їх, запобігати виникненню можливих конфліктів між дітьми, не допускати помилкових дій тощо. В жодному разі вчитель не повинен захоплюватися лише дидактичною метою гри, недооцінюючи її виховне значення. Жодне порушення правил не повинно залишатись поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки (нечесність, несумлінне ставлення до обов'язків) на виробництві, в повсякденному житті тощо. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу . У грі повинні брати участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу. Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес. Загальні правила для учнів в процесі ігор можна сформулювати так:
1. Уважно слухай і запам'ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність. 2. Пам'ятай — успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій. 3. Уважно слухай відповідь товариша, щоб у разі потреби виправити або доповнити його. 4. Додержуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим. 5. Чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий. (Помилятись може кожний). 6. Не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги . Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет, Поважають лише чесних, справедливих, принципових . На цьому останньому пункті слід особливо наголосити й застерегти, що навіть тоді, коли все виконано правильно, хоч один учень ряду схитрував, ряд займає останнє місце. Важливо, щоб не лише вчитель, а й учні слідкували за чесністю дій в грі. ІГРОВІ СИТУАЦІЇ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ НУМЕРАЦІЇ ЧИСЕЛ У МЕЖАХ 10 Заняття в І класі починаються з підготовки до вивчення нумерації, де закладається основа для формування поняття про число, виробляються вміння лічити, зіставляти число з об'єктами лічби, формуються уявлення про послідовність натуральних чисел, розвиваються кількісні і просторові уявлення тощо. Ігри з практичними діями допоможуть дітям з самого початку усвідомити, що результат лічби не залежить від порядку, в якому лічать предмети, головне тут не пропустити жодного предмета і не лічити його двічі. Лічба предметів є для дітей цікавою і захоплюючою, якщо вона поєднується із завданнями, що вимагають спо¬стережливості, порівняння, виділення окремих предметів з певної сукупності їх тощо. Оскільки в цей період навчання дітям ще важко тривалий час зосереджуватись і керувати своєю увагою, перевагу слід надавати рухливим іграм (оплескам, маніпуляціям з предметами, переміщенню дітей, рухам руками тощо). Метою наведених нижче ігор є формування в учнів просторових і кількісних уявлень, вироблення обчислювальних та графічних умінь і навичок, а саме: 1. Вільно лічити, називаючи числа в прямому і зворотному порядку, починаючи з будь-якого числа. 2. Знати, як можна дістати (утворити) кожне число різними способами. 3. Знати, як називаються числа і як вони записуються. Вміти ставити у відповідність числу цифру і навпаки. 4. Уміти відшукати, яке місце займає кожне число в натуральному ряді чисел та яке число стоїть перед (менше на 1) і після (більше на 1) даного числа. 5. Знати й уявляти, що кожне назване число більше від усіх тих, що йому передують, і менше від усіх чисел, що йдуть за ним. 6. Уміння орієнтуватися в просторі. "Скільки?" Матеріал гри: картки з цифрами, картки із зображеннями різної кількості предметів, іграшки, набірне полотно. Зміст гри. Варіант І. Учитель виставляє на набірному полотні картки із зображенням, наприклад, зірочок і, показуючи кожну з них указкою, пропонує лічити хором. Потім указкою показує зірочки, починаючи з останньої, а учні хором лічать від останньої до першої. Учитель повинен звернути увагу дітей на те, що в обох випадках дістали одне й те саме число. Далі, виймаючи картки із зірочками по одній (навмисно не по порядку), він пропонує дітям знову лічити хором. З'ясовується, що і в цьому разі дістали те саме число. Потім учитель ставить на місце всі картки по одній, а діти вголос їх лічать. Після цього вчитель замінює, наприклад, дві картки із зірочками картками з кульками і пропонує дітям полічити, скільки всього карток на набірному полотні. Коли діти дістануть знову те саме число, вчитель пропонує всі картки із зірочками замінити картками з кульками і знову полічити. Виявляється , що і цього разу кількість карток така сама. Варіант II. Учитель виставляє іграшки на столі або на карнизі дошки і пропонує учням, показуючи іграшки указкою, не лише лічити вголос, а й піднімати цифру, яку вони називають. Діти лічать у прямому і зворотному порядку, із заміною окремих іграшок. Варіант III. Учитель плескає в долоні, учні також плескають і лічать оплески. Варіант IV. Учитель плескає в долоні кілька разів, а учні, полічивши кількість оплесків, мовчки піднімають картку з відповідною цифрою. Варіант V. Учитель показує таблицю із зображенням різних або однакових предметів (або виставляє картки на набірному полотні) і пропонує мовчки полічити й показати відповідну цифру. Варіант VI. Учитель показує картку з цифрою і пропонує учням показати (підняти в руці) стільки ж паличок тощо. Варіант VII. Учитель показує цифру, а діти відповідно роблять стільки ж оплесків. Для лічби учням доцільно пропонувати різноманітні предмети, їх зображення, елементи (сторони, кути, вершини) многокутників, геометричні фігури . Для цієї гри можна використовувати різні таблиці. Їх легко виготовити самому. При вивченні десятків дітям корисно пропонувати полічити палички, зображені на таблиці. Труднощі викликатиме лічба паличок, пов'язаних в пучки, оскільки все навантаження лягає тут на зір дитини, і все ж такі вправи вкрай необхідні для розвитку уяви учнів. Корисними є вправи, спрямовані на вироблення вміння зорової лічби. Найпростішими вправами є вибіркова лічба предметів, розставлених на набірному полотні. Наприклад, вчитель, розставляє на набірному полотні зображення звірів та іграшок. Учні з місця мають полічити окремо іграшки, а потім окремо звірів. Для такої лічби можна вивішувати будь-які таблиці. Наприклад, на таблиці із записами слів учні можуть полічити спочатку голосні, а потім приголосні звуки . "Під, над, між, за, перед" Матеріал гри: набірне полотно, картки, таблиці, різні іграшки, предмети. Зміст гри. Учитель називає предмети, а діти хором відповідають, де вони знаходяться. Скажімо, вчитель розмістив на набірному полотні зображення різних предметів, показує їх указкою, а діти хором відповідають, де знаходиться даний предмет. Корисно, щоб діти не тільки показували, а й розповідали словами про розміщення предметів, тварин тощо, а також уміли визначати положення предметів за словесним описанням вчителя. Наприклад: по вузькій стежці йшли один за одним ведмідь, вовк, заєць. (Хто йшов перед ким, хто за ким, хто між ким?) На галявині росло дерево. Білочки стрибали з гілки на гілку. У тіні дерева розмістилися діти для відпочинку. Важливо, щоб учні уявили все це і відповіли, що відпочивали діти під деревом, а над ними на гілках стрибали білочки і т. д. Корисно також, щоб діти самостійно придумували розповіді, де б було просторове розміщення предметів. Для цієї гри можна використати будь-які таблиці, малюнки. "Вищий — нижчий" Зміст гри. За командою вчителя діти швидко встають і шикуються у шеренги за зростом біля парт. Іноді вчитель може запропонувати: «Усі станьте ліворуч (праворуч) від ряду парт. Залежно від слів учителя «вищий — нижчий», чи «нижчий — вищий» сусіди по парті стають так: спочатку вищий, а за ним нижчий, або навпаки. Під ці самі команди учні шикуються у шеренги (всі учні, що сидять у даному ряді, або окремо учні, що сидять ліворуч на партах, і окремо ті, що сидять праворуч). Команди «вищий — нижчий» і «нижчий — вищий» треба чергувати. Отже, розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням - із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки. Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального "Я". Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів та вихователів; дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання так і в позаурочний час. Список використаної літератури 1. Шмаров С.А. Її величність гра, М. – 1992 2. Ватаманюк Г. Інтелектуальна гра як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності старших дошкільників та молодших школярів // Початкова школа. – 2008., - №6, с. 40-43. 3. Ващенко Г. Роль ігрової діяльності у навчанні. Ващенко Г. Загальні методи навчання. К., 1997. – с. 366-380. 4. Воробйова С. Дидактичні ігри в процесі навчання. //Рідна школа. – 2002. №5. – с. 46-49 Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/ | |
| Переглядів: 3768 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |