Каталог статей

Продовження

- забезпечити систематичне ознайомлення дітей і широким колом книг, що відповідають їхньому віковому розвиткові;

- допомогти учням засвоїти загальні особливості та закономірності, за якими групуються книги й упорядковуються їх різноманітність;

- навчити дітей вільно й безпомилково знаходити необхідну книжку, визначати завдання уроків позакласного читання в початкових класах – виховання активних читачів шляхом розвитку їхньої читацької самостійності.

Треба зауважити, що читацька самостійність характеризується, по-перше, наявністю в читача мотивів, що змушують його звертатись до книг, та, по-друге, наявністю системи знань, умінь і навичок, які дають йому можливість із найменшою затратою сил і часу реалізувати свої бажання відповідно до особистої і суспільної необхідності. Об’єктивним показником читацької самостійності школяра є стійка самостійність і здатність читати книжки за усвідомленим вибором.

Завершальним етапом підготовки вчителя до уроків позакласного читання є складання конспектів занять.

Складаючи конспект уроку вчитель повинен дотримуватись ряд вимог, без дотримання яких уроки позакласного читання не будуть виконувати своїх задач. 

Вимоги до уроків позакласного читання.

На кожному уроці ведеться облік того, що діти читали самостійно. Учні приносять до класу ті книжки, які вони прочитали або читають в даний момент, два або три учня коротко розповідають про прочитану книжку. Вчитель створює на уроці таку ситуацію, в якій виникає взаємний обмін власними думками, які продовжуються і поза уроком. На уроці виховується у школярів потреба поділитися з товаришами своїми думками про прочитані книги.

На кожному уроці організується рекомендація нових книжок. Форми рекомендації різноманітні: і обмін думками, і пряма рекомендація вчителя з показом рекомендаційної книжки.

Також вчителеві можна підготувати виставку книжок за темою заняття (на виставці подаються книги як прочитані учнями, так і запропоновані вчителем). Ця виставка на початку уроку колективно розглядається за чітко визначеним планом, який відповідає темі й меті уроку (наприклад, дітям пропонується встановити, чи всі книжки відповідають темі заняття; чи не виставлена одна й таж книжка двічі; якщо книжки збігаються за назвою, то яка між ними різниця; книжки яких авторів виставленні; пропонуються визначити жанри виставлених творів і т. п.). Систематична  робота в такому напрямку має на меті сформувати таку важливу читацьку навичку, як орієнтація в книжковому „морі”.

На кожному уроку позакласного читання передбачаються спеціальні вправи, спрямовані на вироблення в учнів умінь користуватися прийомами самостійної читацької діяльності (наприклад, відтворення змісту вибраної та прочитаної книги за епізодами, за планом; звертання до довідкової літератури та матеріалів із періодики; засвоєння закономірностей: автор – книги; тема – книги тощо).

Під час кожного уроку позакласного читання учні читають розповідь, оповідання, повість, казку, вірш, байку; прочитують оповідання в цілому, якщо воно невелике за обсягом, читають підряд на 2-3 уроках або прочитують уривки з книги, яку читає весь клас. Частіше за все читають вголос; але використовують також і читання про себе, і читання напам’ять віршів, і інсценування, і читання за ролями.

На кожному уроці має місце елементи аналізу прочитаного оповідання – не тільки у формі бесіди (відповіді на питання вчителя), але у формі вільних висловів.

На кожному уроці дається щось нове  в читацьких вміннях: вміння знайти відомості про автора, вміння зорієнтуватися в книжці за її заголовком, вміння створити виставку, вміння писати відгук о книжці або вести читацький щоденник і т. п.

На уроках позакласного читання доцільно використовувати такі методи та прийоми роботи:  

БЕСІДА. Її використовують не так розгорнуто, як на звичайних уроках читання. Форму бесіди приймає і обговорення прочитаних книжок, і рекомендації нових; елементи бесіди допомагають виділити головне в прочитаному оповіданні, вияснити послідовність подій, часу та місця дії. Своєрідність на уроках позакласного читання полягає в тому, що всі питання розраховані на більш високу самостійність школярів, ніж звичайно, на розгорнуті відповіді, на зволікання додаткових відомостей – із життя, із інших книжок.

Як і на звичайних уроках, бесіди бувають вступні, супутні, підсумкові. 

Доцільно використовувати у ході бесіди такі методи та прийоми роботи:

-                     навчання відповідати за зразком;

-                     постановка проблемних запитань (завчасно) для осмислення відповіді вдома, з ілюстрацією індивідуально дібраного літературно-художнього і довідкового матеріалу;

 - навчання вміння ставити своїм товаришам запитання (цікаві, пізнавальні, творчі, пошукові, загадки) до прочитаного.   

СЛОВНИКОВА РОБОТА. Вона грає на уроках позакласного читання допоміжну роль: пояснюються складні слова, звертається увага школярів на особлива яркі, вдалі відбори мовлення, які необхідно запам’ятати. Розібрати всі слова. Які можуть показатися дітям складними, незрозумілими на уроках позакласного читання просто неможливо. Словникова робота тут орієнтується на довідники, на примітки до тих форм, які  використовуються у житті.

ПЕРЕКАЗ ПРОЧИТАНОГО на уроках позакласного читання поступово відходить від традиційної форми близького до зразку переказу: учні передають сюжет прочитаної книжки, переказують уривок, який більш сподобався, передають прочитане в ролях, інсценізують окремі сцени з прочитаної книги. Систематично використовують і такий вид роботи, як написання твору.

ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ ВГОЛОС слід використовувати як основний прийом, який дозволяє іноді краще всіх роздумів визвати в учнів найглибше колективне хвилювання, потребу в спілкуванні.   

Готуючись до уроку позакласного читання, вчитель має постійно звертатися до словників, довідників, переглядати книги, старі видання журналів, книжок. Із цих джерел він черпає повчальні для вихованців матеріали, з якими вони самостійно ознайомитися ще не можуть.    

Планування, структура і методика уроків позакласного читання в молодших класах.

Оскільки уроки позакласного читання розвивають школярів, виховують, в них активність, то структура уроків різноманітна. Кожний урок – це творчість вчителя та школярів, і чим більше вони різноманітніше, тим більше успіхів досягає вчитель зі своїм класом.

Плануються уроки позакласного читання відразу на один семестр, причому в плані обов’язково передбачаються всі необхідні форми класної та позакласної роботи з книжкою. При складанні такого плану обов’язково враховуються обставини, які полегшують організації. Позакласного читання   в даному класі, а саме:

-                     рівень підготовки школярів;

-                     специфіка міських умов (соціальних склад батьків дітей, фактичний книжний фонд тощо);

-                     навчально-виховні задачі відповідного періоду навчання.

Якщо внести до уваги розрізнення між етапами організації позакласного читання та незвичайно широкого діапазону вимог до маленького читця на протязі чотирьох років навчання, стає зрозумілим, наскільки різноманітні уроки, присвячені рішенню цих задач. Особливості уроків визначаються, по-перше, етапами системи позакласного читання, по-друге, навчальними задачами, тобто програмою, по-третє, виховними задачами. Які ставляться школою або вчителем в класі, по-четверте, інтересами самих школярів.

В 1 класі більша кількість уроків, на яких нові тексти читаються вчителем або окремими школярами, вже оволодівши ми навичками читання. (перший етап); на другому етапі  - навчальному -  на уроках позакласного читання читають самі школярі, причому не окремі, а всі, але домашнє, самостійне читання в учнів ще погано розвинене.

На підготовчому етапі, де урок позакласного читання триває 20 хвилин, до фрагменту уроку добирається оповідання  (розповідь, казка чи вірш), доступне та цікавіше першокласникам, розраховане на 5-6-хвилине читання, з тим щоб залишився час для бесіди, переказу змісту, для розгляду обкладинки, ілюстрацій. 

Структура уроку на цьому етапі може бути такою:

І.   Організаційний момент.

II.   Коротка  вступна бесіда (2-3 хвилини).

ІІІ. Читання оповідання (5-7 хвилин).

ІV. Бесіда за прочитаним (розгляд картинок; розгляд ілюстрацій тощо).

V.              Розгляд книжки (обкладинки книжки; вивчення бібліографічних даних тощо).

VI.           Підсумок уроку.

На навчальному етапі виникає необхідність забезпечити всіх учнів класу однаковими книжками. Це складна задача, не завжди вдається її виконанню.  Для успішної роботи на уроці дуже важливо , щоб школярі мали змогу працювати над текстом книжки.

У першому півріччі другого класу проводяться наступні види уроків позакласного читання: основний вид – урок, на якому читається один чи два оповідання або вірша, причому читають і вчитель, і школярі; на цих уроках вводяться елементи узагальнення того,  що учні читали раніше, знайомство зі структурою книжок, з письменниками. На протязі півріччя проводиться 6-7 тематичних або авторських виставок книжок на уроках, виготовляється один альбом або монтаж,  проводиться 2-3 конкурси, створюється класна бібліотечка, готується ранок тощо. На 2-3 уроках використовуються екранні посібники (кіноуроки на уроках позакласного читання проводити не потрібно: урок повинен виховувати читця, а не кіноглядача), на 4-5 уроках – музикальний супровід, на 6-7 уроках – ілюстрація прочитаного. Один урок позакласного читання проводиться в бібліотеці з метою догляду за книжками, з метою навчання ремонту книжок.

На кожному уроці вводиться фрагмент орієнтації за обкладинкою, заголовком, ілюстраціями, картинками тощо.

На підготовчому етапі учні читають ще погано, в результаті може бути порушена цілісність сприйняття, і тому важливо забезпечити високий емоційний рівень уроків: самому вчителю ретельно відпрацьовувати виразне читання, частіше практикувати  підготовку школярів до читання перед всім класом, використовувати оживляючі засоби – музику, ілюстрацію, драматизацію тощо.

В процесі бесід за прочитаним не треба обмежувати запитаннями та завданнями, які вимагають лише відновлення прочитаного: тут необхідно розвивати аналіз, питання повинні наштовхувати школярів на роздуми, співставлення,  висновки. На навчальному етапі учні виражають своє відношення до прочитаного.

Діти чутливі до чужого горя та радості; їм доступні проблеми, їх радують чесні люди та не подобаються нечесні, підлі. У дітей розвинена уява, вони співчувають героям художніх оповідань, входять в роль при інсценізації та при переказі. Все це необхідно учитувати  при організації уроку позакласного читання. 

Структура уроку на навчальному етапі може бути такою:  

Наприклад, тема уроку позакласного читання: „Свято казки”.

I.                  Повідомлення теми і мети уроку.

II.               Актуалізація читацького досвіду школярі (учні коротко розповідають про казки, які вони  читали самі або прослухали). Показують свої книжки казок.  Можна прослухати п’ять або шість учнів. Книжки останніх лежать на партах.  

III.             Вивчення нового матеріалу.

1.Вступна  бесіда вчителя: невелике емоційне вступне слово на тему казок, про ідейну направленість казок, їх змісті.      

2. Читання казки вчителем. Коротка бесіда за цією казкою. 

3. Читання однієї  або двох казок школярами, за їх власним бажанням  та вибором. Коротка бесіда за цими казками. Читання може буде проведено за ролями, бажано інсценізація казки.

4. Робота над картинками до казки. Розгляд та обговорення картинок, намальованих учнями.

5. Імпровізована казка (за попереднім відбором). 

6. Перегляд  виставки книг-казок. Рекомендації вчителя. 

IV. Повідомлення домашнього завдання 9 треба вибрати казку та підготувати її до конкурсу на кращого оповідача-казкаря, висновки конкурсу будуть підведені через два тижня). 

Даний урок-свято відрізняється емоційністю, творчою направленістю всієї роботи, широким зволіканням всіх школярів до його підготовки та проведення .

На навчальному етапі вчитель виявляє турботу о підвищенні пізнавальної активності школярів на уроках, керується цією метою у відборі методичних прийомів роботи на уроці, в організації учбової праці учнів.

На основному етапі навчання (3-4 класи) уроки позакласного читання слугують підведення висновків прочитаного за тиждень або за два тижня, а частіше -  за більш довгий час.

На уроках позакласного читання на основному етапі дитячі книжки будуть різні за змістом, за структурою, за обсягом, і за емоційною насиченістю. Об’єднувати їх має те, що вони повинні бути для дитини новими, а й ще – цікавими та доступними кожному відповідно до його рівня читацького досвіду та рівня розвитку.

Добір творів для позакласного читання має якоюсь мірою логічно продовжувати програму класного читання і тематично дещо „вписуватися”, „вкраплюватися” в неї. Своєрідністю уроків позакласного читання є те, що література тут розкривається як мистецтво слова. В дитячі книжці відтворюється внутрішній світ людини – її думки, життя, мрії. Настрої і прагнення. Дитяча книжка та література спроможні надати реальну допомогу кожній дитині „знайти себе” стати людиною розумною, доброю.

Тому-то і книжки мають бути нові за змістом. Різні за тематичним і жанровим розмаїттям. Головним чином авторські (можливо, в скороченому варіанті), книжки-збірки, науково-пізнавальні твори, книжки-довідники.

Такий відбір допоможе реалізувати монографічний принцип засвоєння дітьми кола читання, а також забезпечить розвиток в учнів-читачів літературного смаку, поглиблення і впорядкування літературного кругозору.

Цьому найкраще відповідають великі за обсягом літературні твори з захоплюючими сюжетами. Самі таки твори формують інтерес до читання, звичку звертатися для задоволення своїх інтересів і запитів до якихось нових книжок, деколи довідників, тлумачних словників, дитячих енциклопедій тощо. Усе це разом формує у читачів активний чи пасивний читацький кругозір, а ще – зближує дітей за інтересами і уподобаннями.

Водночас перші великі за обсягом твори школярі повинні прочитати і пережити з учителем, його безпосереднім керівництвом. Саме вчитель має бути тут гарантом якості читання. Усвідомлення і переживання в непередбаченому ланцюгу подій та фантастичних пригод з автором і персонажем одного і того же  літературного твору. А для цього він сам має завчасно вчитатися в текст, визначити та приготуватися зрозуміло пояснити те, чого не як не можна пропустити, що може схвилювати читача, передбачити, коли варто перервати читання, щоб дати вихід накопиченим емоціям, подумати, коли і на які думки треба спрямувати школярів-читачів.

На основному етапі постає питання індивідуалізувати читацьку діяльність. Засобом такої індивідуалізації є самостійне виконання учнями домашніх завдань до уроків позакласного читання, перевірка його виконання. 

У систему цих завдань входять такі етапи:

- завдання, виконання якого обов’язкове для всіх учнів;

- додаткові рекомендації для допитливих;

- пошук відповіді на додаткове проблемне питання;

аналізувати виконані завдання варто за тими ж етапами, за якими їх ставили.

Школярі отримають максимум задоволення і користі, якщо вчитель розкаже і покаже, як готуватися до уроку. Насамперед треба навчити їх, як цікаво і захоплююче розповідати про прочитану книжку, як демонструвати її і показувати в ній ілюстрації. На уроках рідної мови і читання варто вводити вправи на списування уривків із прочитаних книжок, записувати відповіді на запитання одним – двома реченнями. Дуже корисно завести у класі постійні словнички, які допомагатимуть найбільш адекватно і нестандартно оцінювати прочитаний твір.

Чим ширший оцінний словниковий запас дитини, тим легше їй зіставити свої почуття з прочитаною книжкою.

Класична структура уроку позакласного читання на основному етапі буде така:

I.                  Повідомлення теми і мети уроку (1-2 хвилини).

II.               Актуалізація читацького досвіду школярів (8-10 хвилин).

1)                робота з виставкою книжок за темою заняття;

2)                розгляд та короткий аналіз дитячих ілюстрацій до прочитаних творів;

3)                прослуховування письмових відгуків про самостійно прочитані книги;  

III.            Активізація читацького мислення (15-20 хвилин):

1)                бесіда на основі прочитаних творів (із включенням запитань і завдань, спрямованих на розвиток ціннісних орієнтацій  та формування вмінь висловлювати власне ставлення до прочитаного; робота над художніми засобами твору);

2)                літературні вікторини, ігри, конкурси;  

3)                 підсумок самостійної роботи учнів (оцінювання рівня підготовки учнів до уроку та активності під час обговорення прочитаного).    

IV.           Розширення читацького кругозору школярів (5-8 хвилин):  

1)                розповідь вчителя про нові книжки та їх авторів;

2)                розгляд цих книжок, ознайомлення з зовнішніми та внутрішніми ознаками.

V.              Підсумкова бесіда (2-3хвилини).

VI.           Завдання до дому (2-3 хвилини).

1) повідомлення теми наступного уроку позакласного читання;

2)                ознайомлення із списком рекомендованої літератури за темою наступного заняття  (пропонується кілька творів на вибір; даються поради де їх можна знайти);

3)                уточнення завдань (коротко розповісти про прочитане, висловити своє ставлення до вчинків персонажів тощо);

4)                пропозиції щодо виконання додаткових завдань за бажаннями учнів (проілюструвати прочитане, написати відгук. Підготувати розповідь про письменника тощо).

При складанні конспекту , вчитель повинен пам’ятати,  що структура уроку  позакласного читання підпорядковується загальним дидактичним закономірностям. Вона залежить від мети заняття та особливостей матеріалу, який складає зміст уроку. Плануючи хід уроку, треба намагатися уникати шаблона та водночас забезпечувати послідовність, поступовість та систематичність у формуванні в школярів передбачених програмою знань, вмінь та навичок, ускладнення завдань по меншій мірі просування від уроку до уроку.   

Для підвищення ефективності рівня розвитку читацької самостійності вчитель повинен дотримуватись психолого-педагогічних та методичних умов, серед яких найголовнішими є:

-                     системний підхід до організації й проведення уроків позакласного читання, який проявляється в тому, що уроки становлять собою цілісну сукупність взаємозумовлених елементів, при цьому кожен із них реалізує  специфічну мету (розвиток читацької самостійності учнів) й одночасно загальні цілі навчально-виховного процесу;