Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Допомога молодому вчителю | [ Додати статтю ] |
Особистісно зорієнтоване навчання в початкових класах
| Визначаючи спосіб організації початкового класу, не тільки важливо, а й необхідно брати до уваги теорію розвитку. Характерні риси й типові конфлікти шести- та семирічних дітей, намічені та визначені Еріксон, Піаже, Виготським, Жезел та іншими теоретиками, можуть використовуватись учителями на практиці для роботи із класом Як визначити менеджмент класу, що підтримує розвиткові потреби дитини в соціокультурному контексті в першокласників, розвиваючи працьовитість, ініціативність, автономність, довіру, конструювання знань, залученість у встановлення правил, розвиток і підтримку дружніх стосунків, співпрацю, повагу до колег і вчителів, відповідальність та успіх? Особистісно зорієнтована програма пропонує певні необхідні матеріали для кожного класу. Окрім того, існують матеріали, які за бажанням можна поступово впроваджувати впродовж року. Наразі зосередимось на необхідному, розповідаючи про організаційні питання й матеріали, коротко зупиняючись на вибіркових центрах. Навчальні центри. Організація важливого матеріалу навколо центрів виправдана й логікою, й останніми дослідженнями. Оскільки діти навчаються, асоціюючи нову інформацію з уже відомою, а нові матеріали зі знайомими матеріалами, видається досить логічним згрупувати подібні матеріали в навчальні центри. За цією логікою групування матеріалу в такі групи повинно відбуватись у привабливий і функціональний для учнів спосіб. Інакше кажучи, галасливі центри повинні розташовуватись поблизу інших галасливих центрів, робочі центри - поблизу вмивальника, тихі центри - неподалік від інших центрів тиші. Точніше - будівельні центри повинні бути поблизу театральних класів, мистецькі та природничі кімнати поблизу раковин, а бібліотека мусить бути поруч із письмовими й лінгафонними кабінетами. Важко насолоджуватись письмом, якщо поруч знаходиться будівельний центр. Окрім того, діти й учителі повинні бачити одне одного та мусять легко орієнтуватись у навчальних приміщеннях. Тим, хто займається в будівельних центрах, важко буде насолоджуватися грою, якщо ті, хто працює в центрі малювання, будуть бризкати на них фарбою або переступати через їхні споруди, ідучи до раковини. Важливими центрами для першого класу будуть: центр читання, письма, природознавства, математики, малювання та гри. Ці центри повинні розташовуватися за логікою, про яку ми щойно згадували, і включати такі необхідні матеріали: Центр читання • Книжки. • Карти та глобус (який можна за необхідністю пересувати й до інших центрів). • Плакати. • Вірші, написані на великих аркушах. Центр письма • Письмове приладдя (олівці, маркери, фломастери). • Папір. • Клей чи скоч (липка стрічка). • Діркопробивач та мотузка. • Стіл. Центр природознавства • Камінці, мушлі та інші природні матеріали. • Магніти. • Лупа. • Терези. • Довідкова література й журнали з природознавства. • Рослини. Центр малювання • Фарби й пензлі. • Глина (пластилін). • Старі журнали. • Папір. • Приладдя для письма та малювання. • Стіл і мольберт. Центр математики • Засоби для лічби (пластикові іграшки, кубики різних розмірів, кольорові плитки та/або інші предмети однакового розміру, а також фабричні або саморобні предмети для лічби). • Пазли. • Кості. • Доміно. • Лінійки, терези та/або інші засоби для вимірювання. • Ігри (фабричні або саморобні). Будівельний центр • Об'ємні дерев'яні фігури певного стандартного розміру (а також інші - менші на половину, на чверть і більші вдвічі та в чотири рази від стандартних) та різної форми - куби, циліндри, конуси, піраміди тощо. • Іграшкові звірятка, ляльки, машинки. Учитель повинен поступово й методично знайомити дітей з кожним центром. Бажано знайомитися з одним-двома центрами на день упродовж першого шкільного тижня. Для знайомства із центром зберіть у ньому дітей і покажіть їм, як використовуються наявні предмети. Під час знайомства записуйте дитячі зауваження про використання центру на аркуші паперу. Після завершення дискусії прикріпіть цей аркуш на стіні біля або над центром, щоби до нього можна було легко звернутися. Після того як діти освояться з центрами в тому вигляді, як вони описані вище, учитель має два варіанти. Він починає або додавати більше предметів до існуючих центрів, або знайомити дітей з іншими центрами (але завжди поступово, по одному та методично). Якщо вчитель вирішить додати більше предметів до існуючих центрів (варіант 1), існує безліч предметів на вибір. Матеріали для центрів можуть бути такими (але наведеним переліком вони не обмежуються). Центр читання • Матеріали для конкретного уроку (книжки, касети, малюнки, вірші або таблиці). • Книжки та касети. • Лінійки та указки для вказування на слова у книжках і таблицях. • Подушки або меблі дитячого розміру. • Готові або саморобні ігри для читання. Центр письма • Матеріали для конкретного уроку. (Якщо, наприклад, клас вирішив вивчати «схованки», можна виготовити книжки у формі будинків, печер або інших «схованок», що діти використовували їх для письма. Запам'ятайте: діти повинні почуватись вільно й писати все, що завгодно, у цих книжках. Дехто напише про людей чи ведмедів, які живуть у схованках, а інші - ні. Важливо пам'ятати, що вибір за дітьми.) • Додаткове письмове приладдя (крейда, фарба й пензлі, ручки тощо). • Старі журнали. • Степлери та скобки. • Словники, картки зі словами (їх, звісно, можна використовувати не тільки для письма). Центр природознавства • Матеріали для конкретного уроку. (Якщо клас вирішив вивчати «африканські савани», можна додати картинки із тваринами саван, книжки про савани, насіння рослин для вивчення.) • Тваринка. (Маленьку тваринку, наприклад, морську свинку чи рибку - діти можуть занотувати її зріст і доглядати її.) • Мікроскоп. Центр малювання • Матеріали для конкретного уроку. (Якщо клас вирішив вивчати «світові океани», додайте журнали з картинками океанів, пісок, мушлі, сіль та інші предмети, які можна знайти біля океану. З них діти можуть створювати мистецькі об'єкти.) • Старі речі. • Губки, дротяні пензлі та пляшечки - бризкалки для малювання. • Репродукції відомих картин. Будівельний центр • Матеріали для конкретного уроку. (Якщо клас вирішив вивчати «схованки», додайте ляльки, іграшкових тварин та різні саморобні, зроблені дітьми та готові «схованки», що діти користувались ними у процесі будування.) • Порожнисті кубики. • Конструктори. Якщо вчитель вибирає знайомство з новими центрами (варіант 2), пропонуємо такі поради. Театральний центр Театральний центр може складатися просто зі «скрині з декораціями», вміст якої змінюється залежно від уроку. Скажімо, якщо вивчаються «схованки», клас читатиме «Трьох поросят» щодня під час читання впродовж тижня. У скрині лежатимуть маски трьох поросят і вовка, солома, патики. Запропонуйте дітям використати цей скарб у будівельному центрі. Діти можуть створити декорацію та зіграти казку. Центр конструювання Такий центр може бути додатком до будівельного центру або центру малювання. Учитель і діти можуть приносити порожні коробки, пластикові пляшки, металеві або пластикові кришки та інші безпечні матеріали (жодних скляних предметів або пляшок з-під отруйних речовин!). Діти можуть використовувати ці предмети для створення скульптур. Лінгафонний центр Лінгафонний центр може (і повинен) бути біля центру читання. Там мають бути магнітофон, касети з музикою та історіями, книжки. Також можна додати музичні інструменти та навушники. Центр відкриттів Центр має бути поруч із природознавчим і/або мистецьким центром. Він, як і театральний центр, буде пов'язаний з конкретними уроками. Наприклад, якщо вивчаються «океани світу», учитель може облаштувати стіл відкриттів, де діти можуть скуштувати різної морської їжі, тваринної та рослинної - креветок, риби, «морської капусти» - й намалювати схему своїх смаків. Цим можна займатися тиждень. Наступного тижня вчитель може принести пісок різних кольорів і текстур, який діти можуть сортувати від найсвітлішого до найтемнішого або від найгладкішого до найжорсткішого. Діти можуть наклеювати пісок на папір та описувати відповідними словами. На карті чи глобусі дітям можна показати, звідки походить той чи інший пісок. Відповідальність Дітей необхідно навчити, як поводитися з предметами та матеріалами, наявними у класі. Плануючи особистісно зорієнтоване середовище, важливо, щоби вчитель показав дітям, як використовуються ті чи інші матеріали. Необхідно пам'ятати, що діти можуть бути незнайомими з матеріалами, наявними у класі. Наприклад, дитина, яка тільки-но почала вчитися за цією програмою, може не знати, як безпечно та правильно поводитися з ножицями. Учитель має два виходи. По-перше, можна вирішити, що більшість дітей знають, що таке ножиці, тому ті, хто не знає, побачать своїх колег і змоделюють власну поведінку. Похибка такої логіки в тому, що діти не завжди дивляться на своїх колег як на рольові моделі. Часто діти, навпаки, неправильно беруться за ножиці. По-друге, можна вирішити, що деякі діти не знають, що робити з ножицями, і всім буде корисно повторити правила безпечної роботи з ними. Учитель швидко показує, як слід працювати з ножицями, просить двох дітей показати своїм колегам, як правильно тримати ножиці, запевняючи клас, що він завжди готовий допомогти, якщо в них виникнуть проблеми. За таким сценарієм, діти налаштовані на успіх. Учитель повинен представити всі предмети - олівці, фломастери, фарби, будівельні фігури, книжки тощо - поступово та методично, так, як у другому прикладі з ножицями, про який ми щойно говорили. Після того як учитель показав предмети, а двоє учнів продемонстрували своє вміння ними користуватись, група може обговорити, де і як зберігатимуться ці речі. Наприклад, якщо клас щойно обговорював використання клею, дітям корисно буде поговорити про те, де зберігати клей. Можливо, більшість дітей і вчитель думатимуть, що клей найдоцільніше використовувати - і тому зберігати - у центрі малювання. Проте кілька дітей можуть не погодитись і сказати, що клею належить бути в центрі письма. Обидві групи мають рацію. Тепер клас має вирішити, зберігатимуть вони клей в центрі письма чи малювання чи в обох місцях. Створюючи та беручи участь у цій дискусії, члени класу (включно з учителем) долучаються до розмови, в якій вони можуть вільно висловлювати свої думки. Для того щоби класні матеріали щодня добре зберігались, для кожного предмета необхідно мати етикетку: картинку (малюнок чи фотографію) з назвою предмета. Учителі повинні прикріпити ярлики й на поличку, і на коробку, де зберігаються предмети. Предмети повинні зберігатись у «центрах навчання або інтересу». Діти з учителем можуть разом вирішити, які центри вони хотіли би включити у свою класну кімнату. Спільними центрами є центри письма, малювання, природознавства, математики, читання й будівельний. Учитель може облаштувати ці шість центрів і запропонувати класу створити два-три нових. Учитель може запропонувати вибрати з центрів відкриттів, лінгафонного, театрального чи конструювання й може отримувати пропозиції від дітей. Група може обговорити та проголосувати за різні варіанти. Після цього вчитель організує необхідні матеріали та представляє нові центри - по одному, поступово. Діти, активно залучені до процесу організації та вибору навчального матеріалу, маючи точні інструкції про правильне застосування цих матеріалів, готові до їх самостійного й відповідального використання. Однак, якщо діти вирішують використовувати матеріали або центр недбало, час втрутитись учителю та вилучити відповідні матеріали або закрити центр. У цьому випадку вчитель повинен пояснити причину своїх дій і запевнити дітей, що найближчим часом він поверне речі або відкриє центр. Вилучення матеріалу, який був невідповідно застосований, або закриття центру, в якому діти розбушувались, є логічним наслідком використання матеріалів не за призначенням. Діти розуміють такі вчинки, що здаються справедливими для дитини, «свідомої правил». У словах і діях дітям необхідно нагадувати, що відповідальність супроводжує незалежність. Дітям треба демонструвати, як управляти своєю поведінкою. Вони потребують численних можливостей для вибору впродовж дня. Особистісно зорієнтована класна кімната значно відрізняється від традиційної. Однією з ключових відмінностей є спосіб управління поведінкою. У традиційному класі вчитель установлює правила, а учні їх виконують. Якщо учні порушують правила, їх карають. У таких класах дітей ані заохочують до розвитку самоконтролю, ані дозволяють вибирати. В особистісно зорієнтованому класі діти розвивають самоконтроль і самі вибирають. Навіть більше: вони допомагають виробляти правила поведінки у класі та вирішувати, чим займатимуться впродовж дня. Установлення правил Щоби залучити дітей до процесу встановлення правил, учитель повинен зібрати їх у коло у призначеній для зустрічей частині класної кімнати й розпочати дискусію про визначення правил. Важливо, що діти почали розуміти, що правила - як закони - створені для убезпечення людей, для захисту індивідуальних прав і свобод, слугуючи дороговказами відповідній поведінці. Дітям слід знати, що правила скоріше регулюють, що треба робити, ніж те, що не треба. Під час дискусії вчитель може навести приклали позитивних коротких правил, наприклад, «Складай речі на свої місця», «Вирішуй проблеми за допомогою слів», «Слухай, коли говорить інший». Також можна брати приклади з дітей. Клас може вирішити, яким правилам він слідуватиме. Учителю варто нагадати учням, що слід вибрати кілька конкретних правил, а не багато дуже деталізованих. Вибрані правила пишуться на плакаті й вішаються на стіну, де їх легко побачити. Після того як правила вибрані та вивішені, учитель повинен зауважувати, коли діти виконують ці правила, і відповідно реагувати, щоби заохотити інших дітей у відповідний спосіб моделювати свою поведінку. Коли діти вирішують порушити правило, учителю слід нагадати їм про це правило та заохотити виправити свою поведінку. Якщо діти продовжують розмовляти, учитель повинен попросити їх залишити групу. Дітям треба знати, що дорослі допоможуть їм навчитись управляти своєю поведінкою, їм потрібні підтримка, заохочення, нагадування та спонукання, щоби почати добре поводитись. Планування часу Коли діти звикнуть застосовувати класні правила, можна починати планування того, як використовувати час у структурі денного розкладу. На початку шкільного року, коли вчитель починає знайомити дітей із предметами у класі та показувати, як вони застосовуються, можна пропонувати дітям різні можливості для вибору в різні частини дня. В особистісно зорієнтованому класі важливо навчити дітей приймати рішення. Одним з ефективних способів буде пропонування цікавих можливостей упродовж шкільного дня. Домашнє завдання Дітям 6-7-и років домашня робота потрібна для практики й повторення вивченого у класі. Домашнє завдання має пропонувати можливість застосувати нове знання. У жодному випадку воно не повинно залучати нові ідеї та поняття, які не застосовував учитель у класі. Домашнє завдання для дітей початкових класів має приносити задоволення. Діти повинні почуватись упевнено й компетентно. Домашні завдання у програмі «Крок за кроком» створюються для підтримки самостійності дітей. Учитель мусить дати чіткі інструкції, яким діти можуть слідувати самі. Батьки залучаються до домашнього завдання, коли діти запрошують їх до математичних ігор, просять почитати вголос або самі читають батькам написане ними. Така домашня робота об'єднує дітей та батьків, викликає радість, допомагає застосувати вивчений матеріал і розвиває самостійність. Це - важлива частина філософії програми. Шести- або семирічній дитині варто витрачати від п'ятнадцяти до тридцяти хвилин на вечір для виконання домашнього завдання. Вочевидь, прийнятним є збільшення часу на математичні ігри, якщо дитина захоплена грою і гра приносить задоволення. Важливо, щоби діти відчували певний контроль над власним залученням до домашньої роботи. Існує дві особливі техніки, що використовуються для домашнього завдання з математики та читання й письма, їх ми описуємо нижче. Учителі повинні розповісти про них батькам на початку навчального року. Учитель повинен продемонструвати необхідні матеріали й розповісти, як батьки можуть брати участь у виконанні дитиною домашнього завдання. Кожна дитина отримує додому «математичний рюкзак». Такі рюкзаки з назвою школи можуть виготовити батьки. У них лежать необхідні матеріали для математичної гри, що стосується певного пройденого матеріалу. Учитель розповідає про певне поняття, наприклад, про додавання або віднімання для цифри сім. Для ілюстрації цього факту виготовляється гра, що і складається в рюкзак. В ідеалі, у класі мають бути 4-6 різних типів рюкзаків. Звісно, це не єдиний спосіб давати домашнє завдання, проте в такий спосіб можна задавати різні веселі завдання. Відомо, що діти краще навчаються під час гри. Метод «математичного рюкзака» використовує це знання про дитячий розвиток. Подібну техніку застосовують для читання й письма. Клас може приручити плюшеве звірятко. Ця іграшка стає «класним звірятком», яке бере участь у таких пригодах, як ігри чи подорожі. Ці пригоди записуються до щоденника, який ведеться разом учителем і дітьми. Діти диктують учителю особливості своєї пригоди та що про це думає «класне звірятко». Діти по черзі висловлюють свої думки та погляди. Усі вони записуються до класного щоденника. Кожна дитина може взяти звірятко додому на ніч. Коли звірятко йде з дитиною додому, дитина разом з батьками може записати, що відбувалось увечері вдома. Залучаючи звірятко до всіх домашніх дій та описуючи всі, навіть незначні домашні заходи, дає новий фокус читанню й письму. Упродовж року звірятко багато подорожує до дитячих домівок. Усе це записується до класного щоденника. Таким чином створюється добра база для читання, а також джерело гордості й персонального досвіду кожної дитини у класі. Підсумовуючи сказане, слід наголосити, що програма «Крок за кроком» для початкових класів застосовує підхід до домашнього завдання, який базується на розвитковому й особистісно зорієнтованому фокусі. Підсумок В особистісно зорієнтованому класі й учителю, й учням легко знайти безліч способів організації навчального процесу. Саме тому вчителям важливо забезпечувати структуру навчання, водночас пропонуючи дітям можливості на вибір. Класна кімната має бути логічно організованою (в навчальні центри), а матеріали мусять вводитись поступово й методично. Для забезпечення подальшого успіху дітей треба вчити використовувати матеріали відповідним чином. Учитель повинен бути провідником, коли діти навчаються управляти своєю поведінкою. Він мусить залучати їх до створення класних правил. Навчальний час слід організувати так, щоби діти могли розмовляти, досліджувати й рухатися більше, ніж слухати вчителя. За спокійними заходами, коли діти сидять і слухають, мають іти активні дії, коли діти рухаються й розмовляють. Хоча вчителям доведеться багато планувати, вони також повинні заохочувати й дітей планувати власний час. | |
| Переглядів: 1924 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |