Каталог статей

Дячук Людмила Степанівна, заступник директора школи з виховної роботи Юрківського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Уманської районної ради

ПАРТНЕРСТВО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ТА СІМ’Ї
У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ
 

У статті розкриваються проблеми сімейного виховання, висвітлюються досвід роботи та поради для батьків і педагогів, щодо їхньої співпраці у вихованні дітей.

У народі кажуть, що гарна сім’я та, у якій зростають гарні діти. І це дійсно так, адже долю дітей вирішують не прекрасні мрії, слова, а загальний мікроклімат родинного виховання. Діти в таких сім’ях живуть своїм щасливим життям, бажанням, мріями.
В Законі України «Про освіту» підкреслюється відповідальність батьків за розвиток і виховання власної дитини. Адже, батьки є учасниками навчально – виховного процесу, спрямованого на розкриття можливостей і здібностей дитини й формування її як творчої особистості.
Але, за нашими спостереженнями, багато батьків не мають конкретного уявлення про свої завдання і можливості у сфері розвитку дитини. З урахуванням усіх обставин і труднощів нашого суперечливого часу сучасна сім’я потребує педагогічної, психологічної та культурологічної допомоги: важливо навчити поєднувати живі традиції родинно- національної педагогіки з елементами наукової. Таку допомогу можуть і повинні надавати їй заклади освіти.
Побудувати повноцінну національну школу без активної участі й підтримки сім’ї, по суті, неможливо. Як будь – яка дорога починається з перших кроків, будь – яка будова – з фундаменту, так і становлення людської особистості бере початок із сім’ї. Згадаймо слова В. Сухомлинського: «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини – громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість школи».
Із сім’ї протоптується стежка до школи, і вже тоді – на життєву дорогу ведуть дітей два розуми, два досвіди, здобуті у сім’ї та школі.
Зрозуміло, що справжнє родинне виховання прийде з належним оволодінням батьками сучасними педагогічними знаннями й уміннями застосовувати їх на практиці.
Хочеться відмітити, що на особливу роль педагогічної культури батьків у родинному вихованні дітей звертали увагу Г.Сковорода, Т.Шевченко, П.Куліш, Б.Грінченко, І.Франко, О.Духнович, Л.Українка, Т.Лубенець, С.Русова, Г.Ващенко, І.Огієнко.
У процесі родинного виховання потрібна правильна та цілеспрямована організація впливу на дитину, спрямована великим педагогічним знанням.
«У сім’ю організація впливу на дитину повинна прийти через широку педагогічну пропаганду, через приклад кращої сім’ї. Через підвищення вимог до сім’ї», - твердив А.Макаренко.
Потребу педагогічної освіти батьків не тільки проповідував, а й практично здійснював В. Сухомлинський. Він вважав, що в наші дні не має важливішого завдання у сфері виховання, ніж учити матір і батька виховувати своїх дітей. Без турботу про педагогічну культуру батьків, за його висновком, неможливо розв’язати жодної проблеми, що стосується навчання і виховання.
Цілком зрозуміло, що у підвищенні педагогічної культури батьків провідна роль повинна належати школі, яка забезпечує високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадянина України.
Звичайно, що школа може успішно виконувати свої функції щодо виховання підростаючого покоління тільки у тісному взаємозв’язку із сім’єю. Лише спільними цілеспрямованими зусиллями педагогів і батьків вдається плодотворно впливати на розвиток особистості дитини, розв’язувати виховні завдання.
Тому наша школа працює в тісному контакті з батьками, налагоджує взаємозв’язок між школою та родиною, бо це – основна передумова підвищення ефективності навчання та виховання дітей, рівня їхніх знань.
Іншими словами, школа є центром виховної роботи не лише з учнями, а й з батьками, бо школа – це організація не тільки навчання, але й всього життя.
І від того, як організовується та ведеться ця робота, значною мірою і залежить успіх навчання і виховання підростаючого покоління. Ми, педагоги, пам’ятаємо , що основне завдання школи – виховати громадянина, повноцінну, фізично і психічно здорову особистість, адаптовану до сучасних реалій. А без дієвої підтримки з боку батьківської громадськості, без активного залучення батьків до шкільного життя, без своєчасного надання їм педагогічної допомоги – на позитивний результат роботи школи розраховувати не доводиться, бо тільки в творчій співпраці з дорослими, під керівництвом педагогів діти не відкидають, а приймають опіку, як умову успішного досягнення мети, вирішення своїх проблем.
Одним із принципів нашої роботи є система родинного виховання. Родина – основа держави. Ось уже п’ятий рік колектив нашої школи шукає свої шляхи виховання особистості – громадянина, який зможе підняти нашу державу на світовий рівень, водночас не забуваючи про душу, світлу, добру, щедру, вразливу дитячу душу, даровану Богом, аби не збайдужіла, не обізлилась. Пробуємо знайти шлях до дитячих сердець через родинне виховання.
З перших же кроків своєї роботи ми зіткнулися з труднощами, пов’язаними з нерозумінням і навіть противленням батьків. Та водночас відчули, що наша праця немарна, отже, потрібна.
Незважаючи на всі негаразди в суспільстві, на складний час, у нашій школі на диво цвіте дитинство, його усмішка. Найбільша цінність нашої школи – дитина, її право на повноцінне, щасливе життя.
Пам’ятаймо, найкращі риси людини розкриваються і розвиваються саме в атмосфері родинності. Добра школа та, що нагадує більше родину, ніж школу.
Колектив школи, творчі групи вчителів опрацювали багато педагогічної літератури, матеріалів і розробили свою програму «Родина». Визначено мету, завдання, напрямки практичної роботи, структуру виховної та навчальної діяльності школи.
Соціальні психологи стверджують, що коли сім’я – союзниця у діяльності школи, - сили школи потроюються. Народна мудрість твердить : „Чим більше люди будуть залучені до прийняття рішень, які їх безпосередньо стосуються, тим активніше вони будуть впроваджувати ці рішення”.
Це спонукає до пошуку, урізноманітнення та оновлення форм спільної роботи школи і сім’ї. Для того щоб співробітництво було плідним, перш за все ми вважаємо та приймаємо батьків і їх дітей як суб’єктивних та рівноправних учасників навчально – виховного процесу. Девізом нашої роботи з батьками є такі слова: „Ставитися до батьків: нетерплячих – терпеливо, сором’язливих – турботливо, розгніваних – доброзичливо, образливих – толерантно, грубих – витримано, вимогливих – делікатно. І до всіх, до всіх разом – уважно!”
Наша школа ближче згуртовує всіх: учителів, батьків, учнів, тих людей, які допомагають в багатьох питаннях. Адже суб’єктами педагогічного дійства є і всі вони.
На перший план нашого партнерства виступають взаємодія школи, учителя із сім’єю, спільна робота вчителів, батьків, учнів, яка зумовлена спільністю цілей виховання дітей.
Взаємодія школи, сім’ї та громадськості – один з головних принципів організації роботи нашої школи і є важливим чинником у створенні сприятливих умов для гармонійного розвитку особистості школяра, його самовизначення, самореалізації. Педагогічний союз учителів і батьків – це могутня сила виховання.
Досвід школи підтверджує: активна співпраця із сім’єю, визнання за батьківською та учнівською громадськістю права на участь у діяльності закладу, в прийнятті рішень – така співпраця має реальне втілення в конкретних справах і дає вагомі результати.
Уже стало традицією щорічно проводити Батьківський день у школі. У цей день учителі школи проводять відкриті уроки для батьків, класні керівники спільно з батьками готують і проводять виховні години. Батьки схвально ставляться до проведення такої форми роботи, оскільки мають можливість побачити роботу своєї дитини під час уроку, порівняти її з роботою інших учнів, оцінити роботу і компетентність учителя, внести пропозиції щодо організації навчально – виховного процесу в школі. Учителі, відчуваючи подвійну відповідальність перед батьками і дітьми, ретельно готуються до уроків, намагаються провести їх, максимально використавши сучасні технології навчання, отримують задоволення і поштовх для подальшого самовдосконалення і творчого пошуку. Така робота дає можливість привернути увагу громадськості до діяльності школи, стимулює роботу педагогічного колективу, створює позитивний імідж, підвищує авторитет навчального закладу у районі.
Усі мають користь зі співпраці між сім’єю і школою. Діти починають розуміти, що найближчі в їхньому житті дорослі піклуються про них і це справляє особливий вплив, коли вони бачать близьких їм дорослих людей, які працюють разом з ними для досягнення спільної мети; це підвищує в них відчуття впевненості та захищеності. Їм подобається відчувати зв’язок своєї родини зі школою. А коли учні бачать своїх батьків залученими до співпраці зі школою, з учителями, підвищується відчуття відповідальності, важливості навчання, спонукає до співпраці. Батьки теж по-новому сприймають своїх дітей під час спільної роботи з ними. У них з’являється можливість усвідомити досвід своїх дітей.
Однією з форм участі батьків є діяльність шкільного батьківського комітету. Значну допомогу батьки надають щодо організації батьківського патрулювання під час проведення в школі дискотек та святкових вечорів. Учасники батьківського патрулювання спостерігають під час чергування за поведінкою учнів і обмінюються враженнями на батьківських зборах, іноді думка, висловлена батьками, є більш дієвою, ніж думка вчителя.
Бо як говорив видатний педагог А.С. Макаренко: „Тільки живий приклад виховує дитину, а не слова, нехай найкращі, але не підкріплені ділом.”
Але, нажаль, у школі є діти, які потребують допомоги, соціально правового захисту. Це неблагонадійні сім’ї, де батьки зловживають алкогольними напоями, не приділяють уваги вихованню своїх дітей. І, як правило, діти в таких сім’ях ростуть схильними до девіантної поведінки. Тому за рекомендацією батьківського комітету школи деякі батьки беруть участь (спільно з педагогічним колективом, сільською радою) у шефській роботі над неблагонадійними родинами та підлітками. Цікавою нетрадиційною формою у нашій роботі стали збори – преценденти. Прецедент – той, що передує, попередній, випадок, що мав місце раніше і є прикладом для подальших випадків. Такі збори проводяться за участю батьків з різних класів, і йдеться на них про проблеми та досвід їх вирішення. Саме такі збори із задоволенням відвідують батьки, оскільки на них не розповідатимуть при всіх про недоліки та помилки дитини або кількість грошей, яку необхідно здати на потреби класу.
Колектив Юрківського НВК розробив тристоронню угоду і план спільних дій між колективом школи, батьківським комітетом та учнівським парламентом. Метою угоди є співдружність сім’ї і школи, активне включення батьків, учнів у діяльність школи, дати можливість кожному учневі взяти участь в управлінні школою, сприймати і аналізувати результати власних і чужих вчинків, що допомагає усвідомлювати моральні норми, розвивати організаторські здібності, самостійність. Наша школа ближче згуртовує всіх: учителів, батьків, учнів. Адже суб’єктами педагогічного дійства є і всі вони.
Реалізація тристоронньої угоди підтверджує її правильність, своєю результативністю.
Основні навчально-виховні заходи, і особливо позаурочні й позакласні заходи готуються і проводяться спільними зусиллями педагогів, учнів, батьків, для яких школа у результаті такої співпраці стає другою домівкою, оскільки тут поєднуються їхні спільні інтереси. І на цій же основі школа поступово набуває суті „великої родини”, в якій для кожного її члена стає не байдужим все те, що в ній відбувається, як вирішуються життєво важливі проблеми.
Сьогодні в школі вироблено структуру учнівського самоврядування (так званий парламент). Рішенням шкільного учнівського парламенту запроваджено інформувати батьків про негативні вчинки учнів та лист – подяку батькам за виховання дітей.
Коло обов’язків батьків є найрізноманітнішими – від традиційної ролі у забезпечені основних дитячих потреб до допомоги у формуванні освітньої політики та фінансової підтримки школи. У межах цих функцій батьки діють як волонтери в багатьох аспектах шкільного життя. Ось деякі з можливих обов’язків, які виконують батьки. Вони є координаторами різноманітних подій, працівниками з ремонту та вдосконалення навчального середовища, помічниками в бібліотеці, доглядачі ігрових майданчиків, організатори днів народження, організатори фінансової підтримки школи. Допомагають планувати спеціальні заходи, реалізувати їх, допомагають в організації проведення екскурсій, організації роботи літнього оздоровлення дітей, залучаються до участі у проведенні олімпіад, конкурсів, змагань, до участі усіх шкільних свят, де є членами журі. Входять до складу загальношкільної ради.
На спільному засіданні батьківського комітету і шкільного парламенту розглядають спільні можливості заохочення та поздоровлення переможців районних олімпіад, змагань, конкурсів. Залучаються до роботи у сприянні боротьби із пропусками школярами уроків без поважних причин. Вони є членами засідань педагогічної ради, відвідують сім’ї, що потребують особливої педагогічної уваги, проводять консультації для батьків, допомагають іншим батькам включитись у взаємодію зі школою.
Зараз батьківський комітет разом із учнівським парламентом працюють над створення дорадчої групи – це група, яка складається з батьків і учнів, які регулярно зустрічаються, щоб дати вчителям певні поради чи допомогти практично.
Тому батьки і їхні діти віддають свій час, зусилля, щоб допомогти школі. Таке ставлення означає, що всі разом створюють школу, яка є справжньою громадою.
Але всі ми знаємо, що висловлення вдячності дорослим помічникам є життєво необхідним моментом. Тому ми вітаємо їх, коли входять до школи, дякуємо, коли йдуть, та хвалимо їхні зусилля, коли тільки можливо.
Така атмосфера злагоди, миру, взаємоповаги, взаємовідповідальності, яка панує у нашій школі говорить дорослим помічникам, що їх цінують, цінують їхні запитання ідеї та пропозиції. Такий підхід надихає нас усіх на подальшу нашу співпрацю.
Девізом нашої тристоронньої угоди є вислів: „Батьки, діти, вчителі – одне ціле”.
Великий педагог В.О. Сухомлинський говорив: „У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину – ось в цьому полягає життєва мудрість батька, матері, педагога.” Адже ми, дорослі, чомусь забуваємо, що в дитячій душі, як на благодатному грунті, - все, що потрапляє, проростає. Посіємо добре, мудре, розумне, і зберемо благодатний урожай доброти, милосердя, людяності. Тому нам потрібно разом з дітьми, їхніми батьками сидіти в одному човні і гребти в одному напрямку. Інакше наш сімейний човен може перекинутись.
То ж завдання кожного з нас – усім змістом своєї роботи відкрити, захоплювати і спрямовувати молодь на цікавий, змістовний шлях самовдосконалення, формувати в учнів почуття відповідальності за свої вчинки, бо лише таким чином можна забезпечити повноцінне, гармонійне, усебічне виховання достойних громадян нашої держави.

Список використаної літератури
1. Бартошевський І. Педагогия руска або наука о воспитаню. – Львів: Накладом автора. 1891. – 392с.
2. Батьків не обирають : Проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні / За ред. Ю.М.Якубової та ін. – К.: АЛД,1997. – 185 с.
3. Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей // Твори: В 7-и т. Т.4. – К.: Рад. школа, 1954. – С. 335-418.
4. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. Твори: У 7-ми т. – К., 1986. – Т.5.
5. Савченко О.Я. Сімейне виховання. Молодші школярі. – К.: Рад. школа, 1979.
6. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: Рад. школа, 1978.
7. Українознавство в національній школі /За ред. М.Г.Стальмаховича.- Іваио-Франківськ, 1995.
8. Школа-родина: аспекти родинного виховання //Поч. школа.-1997.- №5.
9. Яценко Т.О. Родинне виховання на засадах народної педагогіки. /Педагогіка і психологія. № 2, 1997.