Каталог статей

Педагогічна культура батьків

«Щенок, воспитанный  пинком

Не будет преданным щенком.

Ты после грубого пинка

Попробуй, подзови щенка.

Где раздают щенкам пинки,

Там воспитатели - пеньки»

С. Михалков

Педагогічна культура батьків - це складова частина загальної культури людини, в якій втілений накопичений людством досвід виховання дітей у сім'ї. Позитивно впливаючи на весь лад сімейного життя, педагогічна культура батьків є основою власне педагогічної діяльності батька й матері, допомагає їм уникати традиційних помилок у сімейному вихованні і знаходити правильні рішення у нестандартних ситуаціях.

Наші діти дорослішають, стають розумнішими, і нам з вами хотілося б, щоб проблем у спілкуванні, у взаємодії з ними ставало менше, але так не відбувається. Чому?

Спробую відповісти на це питання зараз, після проведених батьківських зборів. Метою батьківських зборів було:

- актуалізувати проблему ненасильства в сімейному вихованні, спонукати батьків до того, щоб вони задумалися про стиль взаємин зі своїми дітьми;

- переконати батьків у шкідливості насильства над дітьми та переваги ненасильницьких методів сімейного виховання.

У ході підготовки батьківських зборів була проведена бесіда з дітьми на тему: «Хто для нас наші батьки?», анкетування учнів з метою виявлення рівня гуманності взаємин з дітьми.

У результаті індивідуального анкетування, я з'ясувала, який психологічний клімат у сім'ях моїх підопічних. Клас мій - корекційний, вихованням шістьох дітей займаються тільки мами, тому що тат в цих родинах немає. Тільки одна мама працює в лісозаготівельній ділянці, інші мами - безробітні. Дві дитини виховуються у дитячому соціальному притулку. У цих сім'ях батьки не приділяють належної уваги дітям, деякі батьки систематично зловживають спиртним. Зрозуміло, діти з таких сімей рано дізнаються все про пияцтво, скандали, бійки.

Якщо цим враженням протистоять інші, кращі впливи, то все це, може, і не розбестити дітей. Але жоден відповідальний батько, будучи при здоровому розумі й твердій пам'яті, не стане спеціально - в «виховних» цілях - показувати маленькій дитині подібні сцени.

Якщо ми ведемо погане життя, воно відбивається і на наших дітях. Коли одного маленького хлопчика запитали, що він буде робити, коли виросте, той відповідав з гідністю і рішучістю: «Я буду напиватися, як мій батько». Хочемо ми цього чи не хочемо, але ми виховуємо дітей всією своєю поведінкою, своїм способом життя, кожним своїм вчинком. І цей факт накладає на нас величезну відповідальність.

Наше життя, відображене таким чином в душі дітей, перейде разом з ними в майбутнє - до наших онуків і правнуків. На перше питання анкети: «Чи ласкава зі мною мама?» - Тільки двоє хлопців відповіли позитивно, а як це страшно. ... Тільки одна дитина на запитання анкети: «Чи кричить на мене мама?» - Відповів негативно. І на запитання анкети: «Чи може мама мене шльопнути або вдарити?» - Тільки двоє дітей відповіли - «ніколи».

Найбільш незахищеними є діти з важких сімей, як правило. Це діти, яких ніхто з дорослих не захотів обдарувати своєю дружбою і довірою. Це діти, які в ранньому дитинстві могли відчувати так званий тактильний голод, тобто голод в дотику. Не здійснений емоційний контакт з матір'ю - основа багатьох варіантів психічного неблагополуччя.

Від того, якою мірою задовольняється потреба дитини в емоційному контакті з батьками і педагогами, однолітками, залежать і його інтелектуальні можливості, характер його взаємин з оточуючими, а потім зі своєю сім'єю і дітьми.

Школярі, що піддаються фізичному насильству в сім'ї, зазвичай вчаться нижче своїх можливостей, важче справляються з проблемами взаємин у класі, особливо конфліктні. Організувавши на початку зборів анкетування батьків, з'ясувалося, що батьки не приділяють належної уваги дитині, не знають своїх прямих обов'язків як батька. Але в той же час вони можуть робити зауваження не тільки своїм дітям, але й чужим, можуть кричати на своїх дітей, хоча діти - це дзеркальне відображення їх самих.

Батьки думають, що - дитину можна «шльопнути», тому що біль невеликий, а користь безсумнівна; щоб наставити дитя «на шлях істинний», застосовувати засоби фізичного покарання можна і потрібно.

Дитина - Людина! Ця маленька Людина потребує не окрик і покарання, а підтримку і мудру пораду батьків, не зле і жорстоке поводження, а добро, турботу і любов.

Але, на жаль, часто менш за все любові дістається нашим коханим людям. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, якщо ми кричимо, грубості, якщо ми грубим, жорстокості, якщо ми це демонструємо.

Дитина, яка виховується в умовах безправ'я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І, навпаки, добре, гарну поведінку наших дітей породжує тільки добро. Дивно, але ненасильство набагато більше сприяє гармонійному зростанню і всебічному розвитку дитини, ніж грубе і жорстоке поводження з дитиною.

Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані навіть не провинами дитини, а нашою втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Гнів, вилитий в цьому випадку на дитину, нічому його не навчить, а лише принижує, ображає і дратує. Караючи свою дитину фізично, батьки наївно вважають, що найкоротший шлях до розуму лежить «через сідниці», а не через очі і вуха. Домагаючись видимої короткочасної слухняності, батьки своєю жорстокістю «виховують» фальш і обман.

 Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає у них аж ніяк не каяття, а зовсім інші реакції: страх, обурення, протест; образу, почуття образи; руйнування «моральних гальм»; прагнення до обману, спритність; втрату здатності до здорового глузду; дитина перестає бачити кордон між «можна» і «не можна»; агресивна поведінка; зниження самооцінки; ненависть до себе і оточуючих (якщо дитину часто б'ють).

Жорстоке поводження з дітьми зазвичай також викликає затримку їх психічного й соціального розвитку. Але ще більш важливо пам'ятати, що з будь-якого кошмару завжди є вихід. І перший крок повинен зробити той, хто сильніший і мудріший. Добре якщо це буде дорослий.

Та діти не завжди ведуть себе як чисті й лагідні ангели, і виховувати їх - справа дуже нелегка. Але з усіх важких ситуацій, у які вони часом ставлять своїх батьків, потрібно шукати вихід без приниження людської гідності дітей. Без застосування образ і тим більше тілесних покарань. Вийти з ситуації, коли раптом здається, що треба застосувати покарання, або попередити цю ситуацію, допоможуть наступні рекомендації, складені Б.М.Бім-Бадом в книзі для батьків: «Мудрість виховання».

1. Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов'язково погоджуватися з точкою зору дитини. Але завдяки батьківському увазі він відчує свою значимість і відчує свою людську гідність.

2. Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте йому право приймати самостійні рішення; дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановила сама. При цьому я не заперечую, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки. Надайте дитині право вибору, щоб вона реально відчула, що вільна сама, вибирати з декількох можливостей.

3. Постарайтеся попередити ситуацію або змінити її так, щоб дитині не потрібно було б вести себе неправильно.

4. Вимагаючи, щось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо дитина, може бути, щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування, терпляче роз'яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.

5. Не вимагайте від дитини непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання того, що вона не в змозі зробити.

6. Не дійте зопалу. Зупиніться і подумайте, чому дитина поводиться так, а не інакше. Батькам необхідно бути щирими у відносинах з дітьми, правдивими в словах і почуттях, виконувати обіцянки. Все це зміцнює віру дітей у щирість стосунків.     

Для того щоб вчити і виховувати, щоб чинити ефективний педагогічний вплив на розвиток дітей із затримкою психічного розвитку, потрібно володіти об'єктивними науковими знаннями про їхні індивідуальні особливості.

Треба враховувати, що дитина з відхиленнями у розвитку не може продуктивно розвиватися без спеціально створеної ситуації успіху, яка постійно підтримується дорослим. Саме для дитини з затримкою психічного розвитку дана ситуація необхідна.

Розумне виховання і злого по натурі робить менш злим, або навіть добрим, розвиває до певної міри самі тупі здібності і по можливості олюднює саму обмежену і дрібну натуру: так дика лісова рослина, коли її пересадять у сад підданий догляду садівника, робиться і пишніше кольором, і смачніше плодом.

Далеко не всім нашим вихованцям бути інженерами та лікарями, вченими і художниками, а батьками і матерями бути всім, без винятку, чоловіками і дружинами - бути всім ...

Розробила: вчитель початкових класів МБОУ ЗОШ с. Ургал Республіка Башкортостан Біккулова Альбіна Ринатовна