Каталог статей

Передовий педагогічний досвід. Вивчення, узагальнення і поширення

На основі педагогічного досвіду формується педагогіч­на майстерність учителя. Водночас він є джерелом розвитку педагогічної науки.

Здобуті під час навчання у вищих педагогічних закла­дах знання тільки у шкільній практиці стають гнучкими і глибокими, оптимізують педагогічні дії вчителя. У проце­сі педагогічної діяльності досвід осмислюється, оновлю­ється, спираючись на психолого-педагогічну науку. Акти­візує розвиток педагогічної майстерності і вивчення чужо­го досвіду, порівняння його з власним.

Характерною особливістю передового педагогічного досвіду є його спрямування на розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи.

Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і виховання має бути пере­вірена часом. Перспективність передового педагогічного досвіду передбачає, що він «працює» й у практичній діяль­ності інших педагогів, його можна поширювати, втілюва­ти в життя.

З огляду на особливості діяльності педагога, передовий досвід може бути новаторським або зразковим. Новатор­ському педагогічному досвіду властиві оригінальність, новизна. Досвід педагога-новатора, що має експерименталь­ний характер, називають дослідницьким. Якщо йдеться про вдосконалення форм, методів, засобів навчання і вихо­вання на основі творчого їх використання, то такий досвід є раціоналізаторством. Зразковий педагогічний досвід — це сумлінна діяльність учителя, який уміло використовує досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів, і на цій основі його навчально-виховна робота є зразком для інших.

Передовий педагогічний досвід фіксують у процесі внутрішкільного контролю на педагогічних читаннях, конференціях тощо. Щоб він став надбанням масової практики, його потрібно вивчати й узагальнювати, що передба­чає такі етапи роботи: а) визначення педагогічної проблеми та об'єкта вивчення. На цьому етапі формулюють тему досвіду, обґрунтову­ють її актуальність, формують групу для його вивчення; б) попереднє вивчення досвіду. Цей етап передбачає по­переднє ознайомлення з об'єктом досвіду через відвідуван­ня навчальних занять, бесіди з педагогами, вивчення шкільної документації. На цій основі визначають ідеї пе­редового досвіду, уточнюють методи його вивчення; в) теоретична підготовка. Особи, які вивчають передо­вий досвід, повинні знати існуючі теоретичні та методичні положення з цієї проблеми, що дасть змогу визначити сту­пінь новизни досвіду, з'ясувати педагогічні умови, які за­безпечують його результативність; г) основне вивчення досвіду. На цьому етапі збирають емпіричний матеріал, вивчають окремі ланки навчально-виховного процесу, організовують контрольні експертизи (зрізи). Зібраний матеріал класифікують на типовий і ви­падковий, відтак його систематизують та узагальнюють; ґ) визначення провідних педагогічних ідей досвіду. Ця робота полягає в аргументуванні і підкріпленні емпірич­ним матеріалом сформульованих на етапі теоретичної підготовки вихідних теоретичних положень. У процесі систематизації та узагальнення досвіду саме ці положен­ня є основою визначення його провідних ідей, вироблення методичних рекомендацій щодо розв'язання досліджува­ної проблеми, оцінювання перспективності досвіду.

Формами і методами втілення передового досвіду є: від­криті уроки та інші заняття; усні повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на нарадах, курсах, семіна­рах представників народної освіти; письмові повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у формі методичних листів, методичних роз­робок, статей у газетах і журналах, видання брошур, мо­нографій, збірників матеріалів конференцій і семінарів; наочно-демонстраційна популяризація передового педаго­гічного досвіду — організація виставок, спеціальні стенди при методкабінетах та ін.

Дієвість передового педагогічного досвіду забезпечує органічна взаємодія педагогічної науки та шкільної прак­тики, яка застерігає вчителів від випадковостей і помилок у пошуках нових методів навчання та виховання.

У досвіді педагогів-новаторів чітко простежуються ін­дивідуальні ознаки, які вирізняють їх педагогічну діяль­ність, розкривають індивідуальність. Немало у їхній ро­боті й спільних ознак. У своїй основі вони мають такі ідеї педагогіки співпраці: використання різноманітних сто­сунків у колективі з виховною метою; обмірковування форм і методів роботи з таким розрахунком, щоб діти взаємовиховувалися; прищеплення учням уміння аналізувати свою діяльність і стосунки; єдність педагогів і учнів у на­вчально-виховному процесі; навчання без примусу; опти­містичний погляд на учня, його можливості; формування в учня об'єктивної самооцінки і ставлення до навколишньої дійсності.

http://nazachot.ru/