Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
Подільські вечорниці
"Подільські вечорниці” Після свята Миколая, до Великого Піста, в селах України кожного вечора збиралась молодь на вечорниці.
Клас прикрашено у вигляді селянської хати (піч, стіл з рушниками, скатертинами з вишивками) Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня. Лунають українські пісні.... Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слова. Ведучі виходять, з”являється хазяйка вечорниць, починає застеляти стіл скатертиною, чепуритися. Хазяйка: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає) „Ой, верніться, літа мої, Хоч до мене в гості....” Непомітно заходить літня жінка, підхоплює пісню... Жінка: „Не вернемось, не вернемось. Немає до кого. Було б же нас шанувати, Як здоров”я свого.” Хазяйка: Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала, та так сумно стало. Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця (Співають разом). „Ой за гаєм зелененьким Брала вдова льон дрібненький Вона брала-вибирала, Тонкий голос подавала.....” У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні. Дівчата: Добривечір у вашій хаті! Жінки: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хаті на нашій лаві. Дівчата: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (співають) „В кінці греблі шумлять верби, що я насадила, Нема того миленького, що я полюбила. Нема мого миленького – вже й рочок минає, Пішла б його виглядати – дороги не знаю. Зашуміла дібровонька листом зелененьким. Як поїхав мій міленький конем вороненьким.” Хазяйка: Просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати. Дівчата (сідають, виймають вишивання, дві пораються біля печі, жінки сідають за прядку): „Сядем, сядем, заспіваєм Аж усе, що тільки знаєм, Поки підем спати, Щоб раненько встати...” Хазяйка: Дівчата, голубоньки, не крайте, веселої співайте. Дівчата співають веселі пісні... Одна із дівчат: А де ж наші хлопці? У цей час чується пісня „Ой на горі та й женці жнуть”, яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці. Хлопці: Пустіть до хати! Дівчата: Гарненько попросіть! Хлопці стукають. Дівчата: Агов, хто такий? Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати! Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато! Хлопці: Пустіть, бо гірше буде! Дівчата: Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини. Хлопці: (видають, що злякалися) Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли, і музик привели! Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться. Дівчата починають іх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати: „Полюбила коваля, така доля моя, Я ж подумала – кучерявий, а в нього чуба немає...” Хлопець до неї співає: „Галя, Галя чорнобрива, чого в тебе брови криво, На козака задивилась, та й брівоньки іскривились...” Дівчата: „А до мене Яків приходив, Коробочку раків приносив. А я тії раки забрала, А Якова з хати прогнала!” Хлопці: „По дорозі жук, жук, по дворі чорний, Подивись на мене, дівко, який я моторний...” Хлопці починають танцювати „Гопака”. Хазайка: Хоч не знаєм звідки ви, чи з полудня чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати із дівчатами пісную заспівати! Співають пісні. „Ой, дівчино, шумить гай...” „Ой, дівчино, шумить гай, Кого любиш, забувай, забувай. Нехай шумить, ще й гуде, Кого люблю, мій буде, мій буде...” Хазяйка: А згадаймо, як колись молоді жили, про що мріяли, як любили. Інсценізуються уривки з класичних українських п”єс І.Нечуя-Левицького”Кайдашева сім”я”, Г.Квітки-Основ”яненка „Сватання на Гоначірвці”. Потім проводитсься гра: хто знає більше народних пісень, що почитнаються на чоловічі та жіночі імена. Змагаються хлопці та дівчата, звучать уривки з пісень, які називаються. Хазяйка: А хто з вас смішне нам щось розкаже? Читають народні усмішки, гуморески. Співають веселі пісні. Дівчата: Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою, Сидить сова на воротах, крутить головою, Він, сердега, як побачив, та через городи, Заплутався в бур”яні та й наробив шкоди. Хлопці: В Шамраївці густо хати, вітер не провіє, Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє. Дівчата: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі, Сидить гуска над водою, вирячила очі. Я до неї:гиля, гиля – вона й полетіла, Коли б не втік осокою, була б Гриця з”їла. Хлопці (починають прощатися) Дякуємо хазяйці! (кланяються) Хазяйка: Спасибі і вам, будьте здорові, йдучі. Дівчата (співають пісню): „Ой у вишневому саду, саду Там соловейко щебетав, Додому я просилася, А він мене все не пускав... Весна іде – красу несе, І в тій красі радіє все...” Дівчата і хлопці співають разом: Скільки б не співали, а кінчати час, Кращі побажання ви прийміть від нас. І в вас, і в нас хай буде гаразд, Щоб ви і ми щасливі були. | |
| Переглядів: 1154 | Рейтинг: 1.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |