Каталог статей

Права дитини – права на майбутнє

В усі часи талановитого і обдарованого педагога шанували та поважали, бо в руках у нього — долі і здібності багатьох дітей. Талановита, закомплексована чи ні виросте дитина — це залежить від педагога. Особлива

роль у вихованні дитини належить соціальному педагогу — людині, яка має підтримувати зв'язок з усіма ланками шкільного життя, захищати права дітей, знати їхні проблеми, успіхи, невдачі, радощі. Тож усі педагоги нашої школи намагаються вчасно підставити плече допомоги дитині в тісній співпраці із соціальним педагогом. У період активного пошуку, перебудови всієї системи освіти в Україні, мабуть, найважливіше забезпечити кожній дитині максимум свободи для самовираження й саморозвитку, створити всі умови для дитячої творчості як універсальної форми психічної активності й розвитку дитини.

Творчий процес — це особлива форма якісного переходу від уже звіданого, звичайного до непізнаного. Дитина спостерігає за мете­ликом, що пурхає з місця на місце, розглядає камінчик, милується барвами призахідного сонця. Увагу інших привертає росинка, яка виграє на сонці усіма кольорами веселки, букет розкішних троянд. Кожен спостерігач прикутий поглядом до краси. Хоч краса і оточує нас, та не кожен здатний помічати її. Багато художників вважають, що їхній успіх полягає здебільшого не у здібностях до малювання, а просто в умінні помічати, бачити.

…Художник малює очима, а не руками…

 Моріс Гросера

Чи кожна дитина здатна прислухатися до звуків пісні джмеля, до шелесту листя на дереві, до пташиного співу, музики? Навчімо її бачити, чути, творити, любити не загубивши при цьому її індивідуальності!

Хочу зупинитися на роботі соціального педагога в школі, на його ролі у вихованні та навчанні дітей, особливо — на повсякчасному контакті його з педагогічним колективом.

Соціальний педагог — це людина, зорієнтована на працю з усіма соціальними категоріями дітей та дорослих, з сім'ями, вчителями, вихователями.

Основна сфера його діяльності — розвиток особистості, її соціальний захист. Соціальний педагог виконує найрізноманітнішу роботу, пов'язану з навчанням та вихованням молодого покоління, він допомагає розв'язувати соціальні, економічні проблеми дітей. Тому соціальному педагогу необхідно разом з психологом проводити діагностику й корекцію індивіда без відриву від його звичайного середовища.

Коли в школі немає психолога, то знання­ми з психології повинен володіти соціальний педагог, саме йому доводиться виконувати роботу, пов'язану з психологією. Соціальний педагог має «відкрити» в дитячій душі і серці цінність, даровану Творцем, допомогти дитині адаптуватися у школі, в побуті, прискорити процес соціалізації, тобто допомогти влитися в суспільне життя.

Шкільний психолог, соціальний педагог, класний керівник, учитель, вихователь повинні йти в ногу з життям, знати та розуміти, чим живе дитина, хто і що її оточує.

Явважаю, що вчитель — це не професія — це життя, а вміння зрозуміти внутрішній світ дитини — великий талант.

Але буває так, що старші не завжди розуміють дитину, її проблеми. Коли дитина просить поради, допомоги, можна часто почути таку відповідь: «Мені б твої проблеми». У сім'ї, в школі, на вулиці на дитину можна накричати, не вислухати її тільки тому, що ми сильніші, ми старші. І дитячі проблеми, які для дорослих нічого не варті, породжують у дитячих душах девіантні прояви поведінки, депресії, схильність до суїцидів, замкненість, агресію, недовіру.

Ми повинні задуматись над цими проблемами. Бо душа дитини — не власність старших, вона потребує допомоги, підтримки, уваги. У дитини свій життєвий шлях, який повинні уміло коригувати старші. Кожна дитина має свої права і вони повинні захищатися сім'єю та державою.

Права дитини. Це її можливість бути щасливою, незалежною в своїх поглядах, виборі свого творчого життєвого шляху. Але в реалізації дитячих мрій потрібна педагогічна допомога, допомога батьків аж до того часу, поки дитина не стане самостійною.

Педагогам є над чим працювати. Часто соціальні негаразди створюють не найкращі умови для роботи соціальних служб, їхніх працівників.

Я б хотіла поділитися досвідом своєї роботи. У цій школі працюю 6 років.

Тут навчаються діти з різних районів області.

Наша школа, гуртожиток для багатьох дітей стали рідною домівкою і працювати тут необхідно по-особливому, щоб діти тут відчували родинне тепло і сімейний затишок. У нашому колективі багато обдарованих, талановитих людей, які допомагають розкривати творчі здібності дітей.

Соціальний педагог на початку навчально­го року складає списки дітей згідно з соціальними категоріями, готує соціальні паспорти школи та класів. Але за кожним цим списком стоять діти, які потребують соціально-психологічної допомоги.

Ушколі працює їдальня, в якій діти харчуються п’ять разів на день безкоштовно. Меню дуже різноманітне, воно забезпечує повноцінне харчування. До послуг дітей — медичний пункт. Тут своєчасно надають необхідну медичну допомогу дітям. У тому, що в гуртожитку охайно, чисто, затишно — заслуга шкільного парламенту, вихователів та багатьох інших.

Планування своєї роботи я спрямовую на розвиток творчої особистості, її творчих здібностей, таланту. Провожу різноманітні виховні заходи.

Індивідуальна робота.

Це одна з найважливіших форм роботи з дітьми. Вона потребує великої педагогічної майстерності, тонкого підходу, довіри дитини, педагогічного такту, обережності. Щоб краще вивчити індивідуальні особливості дитини, необхідно добре знати вікові особливості дітей, тип їхнього темпераменту, характер. Історичний досвід переконує нас, що неможливо створити групу однакових особистостей, потрібно шукати зважений диференційний підхід до кожної дитини. Прикро зізнатися, але в нашому суспільстві ще дуже багато дітей страждають від того, що їх не почули, не оцінили, до них не прислухались, їх «не побачили» ні в ранньому, дошкільному, ні в шкільному дитинстві.

Кожному педагогу необхідно вміти помітити в дитині щось унікальне, своєрідне, неординарне.

Слід звернути увагу на дуже важливу деталь. Завжди необхідно оцінити працю дитини. Це спільна праця вчителів, вихователів. Коли дитина потрапляє в новий колектив нове оточення, їй дуже важко подолати психологічний бар'єр, вона хоче додому, нерідко плаче. І знову на першому місці — індивідуальний підхід до дитини. І на допомогу приходять не лиш педагоги, для кожної дитини дуже важливо, як її зустрінуть однолітки. І я з певністю можу сказати, що діти, які прийшли до нашої школи, швидко вживаються, легко адаптуються.

У школі проводиться дуже багато вечорів відпочинку, розваг, дитина захоплюється своєю улюбленою справою (грає, співає чи малює), навчається, і їй стає весело від задоволення, які вона має від навчання і спілкування.

Педагог повинен бути дипломатом, повинен дати батькам зрозуміти, що доля дитини для нього небайдужа.

Батькам дуже часто просто необхідна допомога педагога, хоч не всі це розуміють. Батьки є першими свідками творчих здібностей дітей. Вони повинні спостерігати за дитиною. Інколи трапляється так, що батьки або формують, або блокують здібності і таланти своїх дітей. Батьки частіше підходять до вчителя, вихователя, щоб дізнатися, як навчається дитина, а поговорити про її внутрішній світ, про її проблеми, вподобання, радощі, горе, переживання чомусь не ставлять собі за мету.

Коли іду на урок, акцентую свою увагу на тому, чи підготовлений клас до уроку, чи проведене вологе прибирання, чи провітрена класна кімната, а також звертаю велику увагу на психологічний клімат на уроці, вивчаю взаємодію вчителя й учнів.

Мені приємно, що вихователі часто звертаються до мене по допомогу, а я, враховуючи їхній великий досвід роботи, прислухаюся до їхньої думки.

Яне тільки навчаю, а й запозичувала їхній досвід роботи. Про те, що в школі ведеться велика робота з пошуку дитячих талантів та розвитку здібностей, свідчать виставки дитячих робіт, творчі звіти, концерти.

Працювати в цій школі цікаво. Наші діти по-особливому дивляться на світ. Вони уміють бачити красу.

Свій фаховий рівень підвищую завдяки новинкам методичної літератури, освітянської преси.

Людям різних національностей, різних можливостей, різних віросповідань і різного кольору шкіри - рівні права.

Це один із основних принципів загальної Декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 р. Права людини починаються з прав дитини. Дитина має всі загальнолюдські права: право на життя; право на рівність; право на особисту безпеку та свободу; право на рівний захист законом; право на захист від усіх форм дискримінації; право на здоров'я; право на рівність на робочому місці; право на свободу від тортур та інших нелюдських, жорстоких або принизливих дій та покарань. Це підтверджено в Конвенції про права дитини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1989 р. і набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 р. Цей документ створений для того, щоб захистити права дитини і надати якнайкращі умови для розвитку та реалізацій її прав.

У Конвенції підкреслюється, що дитина має право на свою думку і на те, щоб її почули, право на те, щоб при вирішенні будь-яких питань, що стосуються дитини, її інтереси враховувалися якнайкраще.

Ніхто не може насильницьки примусити дитину робити те, що їй неприємно чи може завдати шкоди. Але дитина повинна знати, що це не звільняє її від навчання у школі чи від виконання якоїсь роботи вдома. Батьки та держава несуть відповідальність за те, щоб дитина виросла освіченою, вихованою, культурною людиною - це теж записано в Конвенції про права дитини. А от втручатися в особисте життя дитини, читати її листи чи записи або робити спроби виселити її з квартири - це вже порушення дитячих прав.

Держава має обов'язок захищати дитину від усіх форм насильства і жорстокого поводження. Все, що принижує дитину і робить їй боляче - це порушення її прав.

Терпіти це не потрібно. Є люди, які можуть допомогти. Дитина може звернутися в соціальну службу для молоді, яка є в кожному районі міста або в районному центрі, яка опікується цими питаннями. Можна звернутися до шкільного психолога. Зателефонувати на телефон довіри. Ці служби анонімні. Якщо дитина знаходиться далеко - можна порадитися з дорослим, якому вона довіряє і який її не зрадить. Не потрібно залишатися наодинці зі своїми проблемами. Головне потрібно знати - безвихідних ситуацій немає!

Певно, в Україні - так само як і в інших державах, ще далеко не завжди забезпечуються права, що декларуються в Конвенції. Але якщо дитина знатиме свої права, то їй легше буде захистити себе.

Тільки не треба забувати - такі самі права має кожна людина.

Реалізуючи свої права, дитина повинна поважати права інших, поставити себе на їхнє місце.

Спробуй зробити це - і ти побачиш, як

зміниться світ і люди, що тебе оточують.

Список використаних джерел

1.    Журнал «Шкільна бібліотека»;

2.    Газета «Соціальний педагог», №7, 8, 9, 12 за 2008р., №4 за2009р, №6 за 2010р.

3.    Газета «Психолог», №32, 35-36 за 2010р.

4.    Газета «Позакласний час» №11-12 за 2001р.

5.    Журнал «Розкажіть онуку»№16 – 17 за 2004р.

6.    Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навчально-методичний посібник / К.Б.Левченко, О.А.Удалова, І.М.Трубавіна та ін.; Заг. Ред.. К. Б. Левченко та О. А. Удалової. – К.: «Юрисконсульт», 2006. – 210с.

7.    Наровлянський О. Д. Правознавство (практичний курс): Підручник для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. – к.: Грамота, 2009. – 216 с.: іл..

8.    Основи правознавства: Підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. Закл. / за ред.. І. Б. Усенка. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 416 с.: іл.

Ложкарьова Оксана Вікторівна, вчитель інформатики Золотоніської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради