Каталог статей

                                                         Виховна година

                                                    Кипи, кипи, борщику!

Мета: Ознайомити учнів з кращими традиціями національної культури та побуту, пізнання яких має велике значення у вивченні історії нашого народу; формування знань, умінь та навичок приготування українських страв; виховувати бережне ставлення до народних традицій.

Хід заняття 

І. Повідомлення теми і мети заняття

Українська кухня, яка створювалась впродовж віків , відрізняється багатством і оригінальністю рецептів, особливістю їхнього приготування .На превеликий жаль, багато національних рецептів приготування страв були забуті або з часом зазнали суттєвих змін.

                                 ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.

1.З давніх–давен страви українські відомі світові, відзначаються різноманітністю й високими смаковими якостями. 

А початком, основою української кухні були зерно та крупи, котрі символізували нашу хазяйновитість. Каша була національною стравою. Готували її з пшона, а згодом із завезених в Україну з далеких країв рису та гречки. Однак за пшоно не забували ніколи.

2. Відома українська кухня з різноманітними виробами з борошна. Пригадаємо давні козацькі страви: соломаху, тетерю, братко, сирники, вареники, мамалигу, гречаники з часником та галушками, загреби, а згодом - вергуни, вертути, горішки, пампушки, пироги, млинці, оладки і багато, багато інших.

Багато українських страв готували у фаршированому вигляді. Це голубці з м'ясом, крученики волинські, яловичина шпигована з буряками, печеня з картоплі зі свининою, перці, фаршировані  м'ясом та морквою.

А все ж королем української кухні був і залишається борщ! Ще в сиву давнину його називали " варивом із зілля", а вже пізніш – "борщ", оскільки обов’язковим його компонентом був буряк, по - старослов'янські "борщ". Згодом український борщ зажив світової слави. Українські  кулінари подарували багато нових рецептів приготування борщу. З'явились вони й за межами України. Сьогодні лиш в Україні налічується понад 30 рецептів варіння борщу!

А хто зуміє назвати найбільше рецептів варіння борщу?

Борщ український з м'ясом; Борщ український з яловичиною, бараниною та куркою (по – конотопському); борщ з  м'ясними вушками; борщ з грибними вушками ; борщ з печеними булками; борщ з квасолею; борщ  полтавський ( з куркою і галушками); борщ київський без м'яса; борщ київський з грибами; борщ волинський; борщ чернігівський; борщ галицький; борщ львівський ( з сосисками); борщ з потрухами; борщ буряковий з грибами; борщ з квашеними яблуками; борщ з квашеною капустою; борщ з маринованих буряків; борщ по-чеському.

Отже, різновиди борщу ми знаємо! Тепер спробуємо зварити борщ. А що треба для смачного борщу?

3. Багато є прислів’їв про борщ.

Борщ і капуста – хата не пуста! За такої страви ляжеш уздовж лави! Борщ – хоч лице зморщ, а очі витріщ! А я люблю усякий борщ, аби з м’ясом. Хай буде борщ ріденький, аби солоденький! Без добавки і борщ не смачний! Борщ пісний, хоч голову мий! Добрий борщик тільки малий горщик!

4. ( КАРТКИ, де записані назви страв)

В давнину українці варили сім'яну макуху. Що це за страва?

Сім'яна макуха – це вижимки чи збій з конопляного сім'я. Його вживали як десерт.

А ще була така ритуальна страва – "свиняча голова до хріну". В слов'ян – язичників вепр вважався священною твариною. Його  приносили в жертву богам. Трапезу розпочинали з нього, як страви ритуальної. Згодом на зміну дикому кабанові прийшла свійська тварина – свиня . Таке ж ритуальне значення відігравала страв з домашньої птиці, зокрема індика/

Куліш – це густа юшка з пшона. Готували її так: змивають крупу  чи пшоно в горщику, заливають водою і варять з олією, коров’ячим маслом чи свинячим жиром.

Лемішка готується так: підсмажується гречана мука, розводиться солоним окропом, складається в горщик, ставиться в піч на годину; подається до столу з підсмаженою цибулею.    

Зубці – це кутя з очищених зерен ячменю; вариться вона з потовченим і просіяним через сито конопляним сім'ям.

Путрю готують так: варять кутю з ячмінної крупи, потім викладають її в дерев'яні ночви , добре перемішують , обсипавши житнім солодом , викладають в діжку , заливають солодким квасом і ставлять в тепле місце на добу.

А кваша була  колись одна з найпоширеніших страв. Козаки колись казали:" Борщ, каша, третя кваша". А  готують її так: беруть житнього, гречаного борошна й солоду, всипають у діжку, розмішують гарячою водою, дають побродити; далі розводять кип’яченою водою, щоб було густіше чи рідше, як на чий смак; ставлять на печі на тепле, щоб  прийняло кислоту, потім варять в горщику й подають до столу. Часто до смаку в квашу кладуть сушені груші, сливи.

Шулики – це порізані на невеликі шматочки пшеничні коржі, залиті розведеним медом разом з розтертим маком.

Локшину готують так: замішують пшеничне тісто, розкачують в тонкий корж, крають тонкими смужками і варять у воді з маслом або на молоці.

З кислого гречаного тіста виробляють досить великі кульки й кидають їх в окріп. Через 3-4 хвилини пампушки готові. Споживали їх за обідом з тертим часником та олією.

А давнє народне прислів’я мовить: "Аби були пиріжки, то знайдуться дружки". Пироги українці пекли с картоплею, капустою, гарбузом, квасолею, маком, калиною, вишнями, яблуками, сливами, сиром,

Про пироги ми згадали вчасно. Та треба замовити слово й про гречаники. А випікали їх на Середньому Подніпров'ї здавна. Заквашували тісто дуже рідким, лиш з гречаного борошна. Вийнявши з печі, гречаники змащували розтертим конопляним сім'ям , розведеним на воді, і знову ставили в піч, щоб зарум’янились.

Багато страв ми згадали, а про галушечки й забули. А вони ж так поширені у нашій гостинній Україні! А варять їх так: шматочки тіста опускають у підсолений окріп, а після їхнього спливання продовжують варіння ще кілька хвилин, до другого спливання. Відварені галушки подають на стіл з підсмаженим салом та цибулею.

Зараз ви почуєте вірш, як тато з сином вареники варили.

Вареники – хваленими, усі хвалять але не всі зварять.

Як би сир та масло , то вареників наварили б, тільки ж що борошна нема.

А про головне забули! Борщ без хліба, що кутя без Різдва!

Хліб святий і пречистий! Хліб Як сонечко чистий! Хліб вічно в народі вшанований. Ніколи дарма не марнований. Святковий і буденний. Хліб насущний і щоденний.

ІІІ. Підсумок.

Сьогодні ми з вами говорили про українські національні страви, згадали рецепти їх приготування. А також прислів’я та потішки. Все це надбання нашого народу, яке ми повинні шанувати і берегти.