Каталог статей
| Головна » Статті » Презентації та відео матеріали » Виховна робота | [ Додати статтю ] |
Від Революції гідності – до пам’яті про Небесну сотню! Сценарій проведення конференції-реквієма Мета: формування шанобливого ставлення учнів до подій, які відбулися під час Майдану, розвиток моральної культури, виховання у дітей почуття єдності нації, патріотизму, неприйняття агресії та насильства. Час проведення: 20 лютого 2015 року. Місце проведення: актова зала. Учасники: учні 8 – 11-х класів, педагогічний колектив школи, запрошені гості. Порядок проведення Звучить музика Учні, вчителі та гості займають місця в актовій залі. Керівник конференції:
Це дивляться з темних небес
На початку революційних подій, коли нікому і в голову не могло прийти, чим усе обернеться, слова «Слава Україні! Героям Слава!» видавалися простим вітанням. Звісно, для частини протестувальників гасло мало важливий сенс, але для більшості було лише словами, котрими розпочинали свою промову численні оратори зі сцени Майдану. Ці слова звучали так часто, що потрохи навіть починали приїдатися, як і інші, постійно вживані гасла, котрі кричала заведена юрба: «Банду – геть!», «Україна – понад усе!», «Слава нації! Смерть ворогам!» і т.д. Від цього частина критично налаштованих активістів, втомлених постійним повторенням цих слів, мов мантр, замінювала їх кумедними аналогами: «Кава Україні! Героям Кава!», «Сала Україні! Героям Сала!», «Україна – понад десерт!», «Панду – геть!» і т.п. Тоді Євромайдан був мирним і веселим, потребував нових смислів, тому все це виглядало доволі природнім, кумедним та доречним. Для частини ж населення і поготів всі ці гасла й вітання, в їх серйозному варіанті, асоціювалися із націоналізмом та чимось неприємно-ворожим. Вони не розуміли, про яких таких героїв йдеться, якій нації слава? Інші ж на місці героїв бачили: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Степана Бандеру, Романа Шухевича та упівців, тих, хто першим вийшов на Майдан, а дехто – волонтерів. У кожного був свій варіант. Із розвитком подій в центрі столиці з’являлися все нові і нові претенденти на те, щоби стати тими героями, котрим, власне, слава. Початок демонстрації слайдів 1 ведучий: Майже за три місяці від початку протестів вже, мабуть, ні в кого не було сумнівів, хто ці герої. Небесна Сотня. Ті, хто віддали життя за кожного з нас. З цими смертями «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням. Це і віддання шани найкращим, котрі в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх в цій країні, а також і засвідчення справжнього подвигу. За допомогою «Слава Україні! Героям Слава!» ми ідентифікуємо своїх. Самооборонці, що стали боронити міста, коли міліція була на боці «організмів», відрізняли одні одних не за стрічками чи додатковими питаннями, а саме за цим важливим вітанням. Для мешканців Сходу та Півдня, котрі підтримують Майдан (правдиво сміливі люди, що не бояться гонінь за іншість поглядів), «Слава Україні! Героям Слава!» – це слова-маркери, за котрими можна зрозуміти, хто свої, а хто – ні. Революція добре показала нам хто є хто. Друг пізнався в біді. І часто цими друзями, братами по боротьбі стали ті, від кого ми цього не очікували. Ті ж, хто, здавалося, однозначно мав би стояти поруч на барикадах, виявилися раптом чужими. Ця ідентифікація стала дуже важливою для подальшого життя. Все стало на свої місця. Проте не лише «Слава Україні! Героям Слава!» набуло нового й точнішого змісту. Тепер зрозуміло, що «Слава – політичній нації», що «смерті ворогам» хочеться багатьом і досі, коли перед очима зринають кадри із вбитими та пораненими героями. Що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – це не просто абстрактні слова з гімну. Врешті-решт, що Майдан Незалежності – справді те місце, де здобували свою свободу. Це дивне, неймовірне місце, потужна точка енергії нашого народу, де встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу. 2, 3, 4 ведучі декламують вірші про Майдан та героїв Небесної Сотні 5 ведучий: Уже всім зрозуміло, що на центральній площі столиці має постати красивий і сильний пам’ятник-меморіал для Небесної Сотні. Це повинно остаточно довершити процес перетворення Майдану в місце нашої сили та певності. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану. Вони виникатимуть й надалі, і щоразу участь у їх відкритті й іменуванні все більше братимуть ті, хто ще донедавна називав Небесну Сотню «радикалами», «терористами» й «екстремістами». Вони вже виступають в Раді й іменують їх «жертвами», наче самі не доклали рук до того, щоби ці люди загинули. Вони ще потім повчатимуть нас усіх, як потрібно правильно шанувати героїв. Про щось подібне згадував Олег Покальчук, коли вони привозили до Києва тіло Василя Стуса для перепоховання, а на цьому уже в аеропорту піарилися зовсім інші люди. Тому мусимо не дати заплямувати світлу пам’ять наших героїв, вберегти її від привласнення нечесними й підлими людьми, котрі неодмінно захочуть отримати політичні дивіденди від їх смертей. А ще маємо піклуватися про тих, хто залишився без найближчих людей. Без своїх: чоловіків і жінок, дітей та батьків, сестер та братів, рідних і друзів. Допомагати їм не раз в рік умовного 20 лютого, як у нас згадують про усіх потребуючих, а щоразу, при кожній нагоді. Не залишити їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них. Ми мусимо пам’ятати не лише про родини вбитих, а й про скривджених і скалічених, чиї долі зламав цей жахливий режим. Ми повинні докласти усіх зусиль, щоби добитися справедливого суду для тих, хто винен у смертях, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу. Але гуртуватися маємо не довкола ненависті, а довкола любові, довкола вищої мети. Такою має стати побудова засадничо нової держави, тієї, котру бачили в своїх мріях загиблі герої і за котру вони віддали життя. Ми мусимо зробити все, щоби таке більше ніколи не могло повторитися і ніхто не вмирав через ідіотів при владі. Щоб герої не відправлялися на небеса передчасно, а трудилися і жили на радість рідним та близьким, мирно й щасливо. Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям. Виступи запрошених гостей, учнів школи. 6 ведучий: Досить актуальною на сьогодні є проблема національного патріотизму в Україні. Проте спостерігаючи за регіональною відмінністю, говорити про це дуже важко. Варто зазначити, що ніщо не змогло зламати волевиявлення українського народу до прагнення його свободи, незалежності держави, збереження державного суверенітету та демократії. Натомість стоїть чітке питання солідарності Заходу і Сходу, проте існують можливі деякі перешкоди на шляху об’єднання. А тому більшість українців повинні бути національно свідомими і не допустити жодного прояву сепаратизму в українській державі для збереження її територіальної цілісності і недоторканності. Звичайно легко зробити за відомим принципом Юлія Цезаря: Divide et imperarе (Разделяй и властвуй), проте важко буде будувати нову систему замість тієї, що вже існувала в Україні. Для того, щоб не вскочити в позачерговий ляпсус, потрібно бути вкрай обережним державним діячам, щоб знову не повторити історію «чорного вівторку та чорного четверга», де ціною свободи стала енна кількість втрат людських жертв. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам’ятати. Через те Церква їх назвала «небесною сотнею», тому що вони загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Намагання знищити тих, хто стояв на Майдані Незалежності за рівність прав та свободи стали яскравим свідченням незламності і нескореності духу багатьох українців, їхньої консолідації. В тім кров невинно вбитих жертв бути постійно переслідувати шлейфовою ниткою справжнього вбивці і тирана свого народу. Слід знати, що на цій крові побудувати щастя неможливо, так само і на обкраденому до нитки українському народу, бо потім прийдеться відповісти за скоєні злочини. Не можуть уникнути і покарання ті, хто віддавав жорстокі накази, без покарання не залишиться жоден із спільників вбивств багатьох людей на Євромайдані. Існує чітка правова санкціонована система України, яка в жодному разі не допустить того, щоб винні були покарані за всією строгістю державного закону. 7 ведучий: Не зважаючи на тиск зі сторони сепаратистів в регіонах України, необхідно вжити усіх можливих заходів щодо припинення таких конфліктів для збереження територіальної цілісності держави, а у випадку посягання на її територію застосувати законодавство України. Український парламент повинен виправдати довіру українського народу, радитись в тих чи інших питаннях, що стосуються захисту демократичних прав та свобод громадян України, їхнього життя, праці, соціальних інституцій і іншого. Також необхідно зробити все для того щоб зберегти цілісність і єдність держави – Україна. Будь – які прояви сепаратизму та вандалізму виключаються, приймаються лише національна толерантність, рівність і братерство, що так не вистачає для України. Ми повинні зрозуміти, що лише при такій умові зможемо зберегти процвітаючою нашу країну без усіляких територіальних розколів. Виступи запрошених гостей, учнів школи. Демонструються фільми про Майдан та героїв Небесної Сотні. 7 ведучий: Сьогодні ми повинні схилити свої голови перед тими, хто заплатив дорогою ціною за наше майбутнє України – мужніх і відважних чоловіків, які через боязнь страху, безневинно пролиту кров до останнього подиху захищали Майдан і своєю жертовністю дарували нам вільну і незалежну державу. Нехай світла і вічна пам’ять буде героям Європейського Майдану! Але герої не вмирають! Вони завжди будуть в наших серцях. Слава Україні! Героям Слава! Слава Небесній Сотні! Демонструється останній слайд. ХВИЛИНА МОВЧАННЯ! Керівник конференції:
Джерело: http://www.docme.ru/doc/1051372/ | |
| Переглядів: 10038 | Рейтинг: 3.0/4 |
| Всього коментарів: 0 | |