Каталог статей

І. Організаційний момент .
Вступне слово вчителя: Час минає швидко, давно немає тих, хто вирішував долі мільйонів: зникли з вулиць пам’ятники Сталіну, зруйновані стіни ГУЛАГів , щороку помирають ветерани, а разом з ними втрачаються спогади про тих, хто ціною свого життя здобували перемогу, хто захищали рідну землю від фашистської навали. Живуть ті, хто у воєнні роки наближав світлий день перемоги, ті, кого ми називаємо переможцями, ті, хто в той жахливий час зустрічав свою юність, дивлячись в очі смерті на фронті або в рабському фашистському полоні.
Учень № 1: . Ідуть роки, але війна не забувається. Знову і знову озивається вона у свідомості поколінь, тривожить уяву, змушує замислюватися над трагедією і подвигом нашого народу.
Учитель:
Існують події, дати та видатні постаті, ім’я яких залишаються назавжди в історії рідного краю. Про них пишуть книги, розказують легенди, про них пишуть пісні, їм присвячують кінострічки. А головне, про них пам’ятають, бо саме ця пам’ять передається із покоління до покоління, не даючи померкнути славі тих героїчних подій. Однією із таких подій є ІІ світова війна, спогади про яку повинні жити в серці кожного патріота.
Учень № 1
Тем, кто шёл в бой за Родину, выстоял и победил ….
Тем, кто был сожжён в бухенвальдских печах,
Тем, кто на речных переправах шёл, словно камень , ко дну.
Тем, кто навеки, безымянный канул в фашистском плену,
Учень № 2
Тем, кто ради правого дела сердце был отдать готов,
Тем, кто под машины ложился вместо полтонных мостов.
Всем тем, кто ушёл в бессмертие и победил, посвящается наш урок.
Учень № 3
Весь под ногами шар земной. Живу. Дышу. Пою.
Но в памяти всегда со мной погибшие в бою.
Пусть всех имён не назову,нет кровнее родни.
Не потому ли я живу,что умерли они?
Учитель:
9 травня - ми будемо святкувати День перемоги.Закінчилася війна. Війна, яка забрала з життя більш ніж 20 мільйонів людей, війна, яка залишила міста та села в руїні, знищила заводи та фабрики, залишила сиротами сотні тисяч дітей.
22 червня 1941 року мирне життя радянських людей було зворушене оголошенням, яке , наче сполохом, охопило країну. Голосом найвідомішого диктора – Левітана було оголошено про початок війни.
Учень№ 1: Июнь… Клонился к вечеру закат.
И белой ночи разливалось море,
И раздался звонкий смех ребят,
Не знающих, не ведающих горе.
Учень № 2:
Июнь. Тогда ещё не знали мы,
Со школьных вечеров шагая,
Что завтра будет первый день войны,
А кончится он лишь в 45- м. в мае.

Учень № 3: Такою всё дышало тишиной,
Что вся земля ещё спала, казалось,
Кто знал, что между миром и войной ,
Всего, каких – то 5 минут осталось.
(лунає оголошення Левітана)
Учитель: Війна - це 4 роки кровопролитних боїв, це 1418 безсонних днів та ночей. Війна – це на кожні 2 метри по 22 загиблих. Війна – це 13 загиблих щохвилини. За роки війни було повністю зруйновано 1710 міст та 70 000 сіл, спалено 6 млн. будинків. Залишилися без дахів над головою – майже 25 млн. людей. Країна втратила 30% національного багатства. ( лунає «Священна війна»)
Учитель:
На захист Батьківщини піднялися всі - і дорослі, і діти. У ці страшні часи діти нарівні з дорослими воювали, працювали на військових заводах, допомагали в шпиталях та лікарнях. Актори та співаки виступали з концертами перед пораненими , намагаючись підняти їх бойовий дух, а інколи, пісні лунали під кулеметним вогнем противника. Саме так народилася пісня, що стала гімном і колисковою для радянських воїнів.
(лунає пісня «Темная ночь»)
Учитель:
Але найтяжчий тягар ліг на плечі жінок, бо саме жінки проводжали своїх чоловіків, саме вони чекали їх до останнього, саме вони отримували поховальні листи на своїх синів. Матерям та дружинам поети присвятили свої найкращі рядки:
Учень № 1
Жди меня, и я вернусь Только очень жди
Жди, когда наводять грусть желтые дожди
Жди, когда снега метут, Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,Позабыв вчера.
Учень № 2
Жди, когда из дальних мест Писем не придет
Жди, когда уж надоест Всем, вместе ждет
Жди меня, и я вернусь Всем смертям назло
Кто не ждал меня, тот пусть Скажет: «Повезло»
Учень № 3
Не понять не ждавши им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой-
Просто ты умела ждать,
как никто другой

Учитель: нарешті настала щаслива мить, коли радісна звістка облетіла всю країну: перемога, свята перемога прийшла у наші родини.
Учень № 1 На рубеже весны четвёртой,
В награду за года тревог,
В дыму и прахе распростёртый
Берлин лежал у наших ног!
Не умолкает гром орудий.
Бушует пламя в дымной мгле,
И говорят друг другу люди-
Есть справедливость на Земле!
Учень № 2: И в Берлине , в праздничную дату,
Был воздвигнут , чтоб стоять в веках,
Памятник- Советскому солдату,
С девочкой спасённой, на руках.
Он стоит , как символ нашей славы.
Как маяк, светящийся во мгле,
Это он – солдат, моей державы,
Охраняет мир на всей Земле!
Учень№ 3: В девятый день ликующего мая,
Когда легла на землю тишина,
Промчалась весть от края и до края-
Мир победил! Окончена война!
Уже нигде не затемняли окна
В продымленной Европе города.
Ценою крови куплена Победа,
Пусть это помнит шар земной всегда!

(лунає пісня «День победы»)
Учитель: Давно відгриміли залпи війни, суворий час Великої Вітчизняної став надбанням історії. Але не померла слава тих днів, ніколи не зітреться в нашій пам’яті велич народного подвигу. I скільки б не пройшло часу, ми завжди пам'ятатимемо героїчну оборону Москви, Брестської фортеці, легендарного Севастополя. Вічно пам'ятатимемо тих, хто перетворив у твердиню Сталінград i Ленінград, громив ворога на Курській дузі, форсував Дніпро, штурмував Кенігсберг, а потім визволяв столиці Європи та обіймав союзників на Ельбі. Не забути ніколи цього ні нам, ні нашим дітям та онукам, як ніколи не забути прапора над Рейхстагом — світового символу свободи та миру.
Багато лиха наробила війна, але не зважаючи ні на що ,наш народ переміг. він переміг ворога, який підкорив пів Європи. День перемоги - це величне свято для усієї держави. Ви, молоде покоління, повинні вшановувати пам’ять тих, хто загинув, повинні віддячувати тим, хто залишився живий, ви маєте зробити все необхідне, щоб подібне лихо ніколи не повторилося.

Жукова Галина Василівна, учитель української мови, української літератури, світової літератури Артемівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10