Каталог статей

Притча про мудре зернятко пшениці

Давно те було, так давно, що на землі ще й кордонів не існувало, і люди могли вільно ходити із краю в край.

Жив тоді в Карпатах старий мудрець, такий старий, що ніхто й не знав, скільки йому років.

Одної ночі в хатинку до мудреця постукав запізнілий подорожній і попросив кусень хліба.

Рад би мудрець нагодувати гостя, але в самого — ні скоринки. Усього його багатства — єдина зернина, яка лежала на дні череп’яного горщика. А справжня щирість — поділитися з голодним і стражденним останнім, що маєш. Так мудрець учив людей, так і сам вчинив того вечора.

Обережно взяв він зернину і поклав на долоню подорожньому:

«Посади в землю, доглядай, поливай водою, щоб не засохло стебло, — через рік колосок виросте. Збереш колосок, розітреш у долоні, зігрієш зернята — і знову посій у землю».

Не сказав мудрець тільки одного, що зернина та булла всім його багатством. Збігло кілька років, зашуміла колоссям земля, і в хату мудреця знову зайшов подорожній. Гарно одягнений, веселий, здоровий, а на дворі стояли вози, повні пшениці і всякого добра.

«Це все для тебе, славний мудрецю, щоб ти багато років міг учити мудрості наш народ, як навчив мене», — і вклонився господареві.

Та мудрець узяв з усього багатства тільки одну зернину й обійняв молодого хлібороба: «Мені, чоловіче, дороге не багатство, а пам’ять про мене. Радий урожаєві, але беру з нього тільки зернятко, бо пшеничне зерно — мудре, воно несе в собі знак роду і народу і береже його навічно. А решту цих зернят роздай людям, хай вони засіють усю землю, і ти станеш найбагатшою людиною на землі. Бо тільки те твоє, що ти віддав людям».

Виконав молодий землероб заповіт свого вчителя. Люди обнесли довкола землі пшеничне зернятко, і виріс колос-богатир, і народилися з одного зерняти мільйони пшеничних зерен, і в усьому світі зашуміли пшеничні поля.

(Із збірки «Таємниці твоєї душі»)

Чому дитині потрібна допомога дорослих, особливо, коли вона потрапляє у складні життєві ситуації, відчуває труднощі, коли їй потрібно зробити вибір?

Чи можете ви навести приклади, коли вам доводилося поступатися своїми бажаннями заради того, щоб не завдати прикрощів іншим чи й самому собі?