Каталог статей

Привітне щеня

Вітя і Юра жили в одному дворі і завжди гралися разом. Але одного разу вони посварилися, і почали при зустрічі вдавати, ніби не бачать один одного.

Хлопчики вже і пригадати не могли, із-за чого вийшла сварка, але миритися першому? Нізащо!

Погода стояла прекрасна, сонечко так і кликало на вулицю попустувати. Але не гратися ж самому. Ось і сиділи колишні друзі дома, немов ув’язнені. Гордість їх, як ланцюгом скувала, особливо Вітю. Йому здавалося, що якщо він першим підійде миритися, то у нього злетить з голови корона. Правда, справжньої корони у нього не було, але він завжди боявся здатися таким же, як інші діти, ось і задирав ніс вище. Хай всі думають, що він принц заморський. Звичайно, і Вітя жалів про розбиту дружбу, але корона була дорожча.

А Юра дуже переживав і при кожній випадковій зустрічі з Віктором тримав руку готовою для рукостискання. Але, побачивши задертий ніс, він теж відвертався і вдавав, що застібає гудзик.

Дні канікул пройшли безрадісно, з каменем гордині за пазухою. Незабаром небо заволокло хмарами, пішли дощі і наступили холоди.

Холодно було і на душі у хлоп’ят. Одного разу Юрко навіть спробував помолитися, але у нього нічого не виходило. Та і не могло вийти: Бог не приймає молитву тих, у кого немає миру в душі.

Стривожилися батьки Віті, що син на вулиці не буває, і завели собаку. Вирішили, що, гуляючи з ним, хлопчик не тільки свіжим повітрям дихати буде, але і познайомиться з кимось, якщо вже з Юрою у них сварка вийшла.

Але пес виявився злим - нікого до Віті не допускав.

Побачили Юрині батьки, що Вітя собаку вигулює, і теж купили синові щеня. Те виявилося ласкавим і всім хвостиком виляло, хотіло подружитися.

І ось одного разу Вітя зі своїм злим псом зустрів Юру з радісним щеням. Як не тягнули хлоп’ята собак в різні боки, нічого у них не виходило: здоровенний пес Віті вирішив з Юриним щеням познайомитися. А те тільки цьому і раде - аж повискує від задоволення. Стали вони гратися. Повідки у собак переплелися, і хлопчики опинилися поряд.

Тут вже і Віті довелося помітити свого колишнього друга, тим паче, що той перший сказав йому:

- Привіт!

У цей момент Вітя відчув, що корона злетіла з його величної голови, і він ледве чутно вимовив:

- І тобі привіт.

Помовчавши, хлоп’ята заговорили про своїх улюбленців. Мир боязко відновлювався. А собаки миттєво подружилися і не хотіли розлучатися.

Ось і домовилися хлопчики виводити їх на прогулянку одночасно. А, прощаючись, навіть потиснули один одному руки. На душі було світло і радісно.

http://www.p-blagovest.narod.ru/