Каталог статей

Про брудні слова і жаргонізми

Батьківські збори

ХІД ЗБОРІВ

Виступ учителя.

— Сьогодні мова піде про те, що засмічує і забруднює нашу мову. Ці слова згубно впливають і на тих, хто їх промовляє, і на оточуючих. Розмова намічається серйозна і відверта.

На превеликий жаль, грубість і нецензурна лексика стали у нашому житті майже звичним явищем. Чому так відбувається? Причиною такого стану речей на найнижчому «побутовому рівні» можна продемонструвати за допомогою вірша:

Як доісторичні люди, Діти наші пишуть всюди -На стіні і на паркані Слова нікчемні і погані.

Бо чують ті слова Горе-письменники щоденно, Тому і закарбовуються вирази нікчемні В свідомості у них — це достеменно.

— Лайка, матюки — антисуспільні явища, і сприймати їх необхідно як зло.

Та все ж, напевно, потрібно розібратися у тому, чому люди так брудно лаються?

Найчастіше, це своєрідне «бравирование» особистою свободою і роз­кутістю. Звідки все це потрапило до нашої мови і у чому причина його живучості?

Спеціалісти з історії мови стверджують, що вживання брудних вис­ловів може сприйматися як порушення певних табу (у даному випадку — морального). У стародавній літературі і в народних традиціях заборона на матерні слова була пов'язана з уявленням про те, що вони ображають Матір-землю, Богородицю (матір Ісуса Христа) і рідну матір людини.

За народними, моральними уявленнями слов'ян, той, хто лається, принижує не стільки матір співрозмовника, скільки свою власну матір.

Серед легенд про походження брудних слів є така: «Одного чоловіка попутав нечистий. Цей чоловік убив свого батька та одружився зі своєю матір'ю. Із тих пір і пішла матірщина».

Проте, у слов'ян вважалося гріхом так лаяти дітей, бо на тому світі вони відвернуться від своїх батьків. Дитину, яку облаяли брудним, чорним словом, пом'янувши чорта, диявола, відьму, демона, могли забрати, за повір'ям, злі сили. Не можна було лаятися у домі при іконах, при пічці (це не подобалося домовим). У домі, де лаються, вважалося, можуть осе­литися біси, а янголи полишають так оселі.

Не можна стверджувати, що на Русі зовсім не лаялися. Що було, то було, але не так, як зараз. По-перше, лаялися на весіллях, щоб відлякати від молодят злі сили. По-друге, на полі бою, щоб розохотити себе і ворога. У повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба» є сцена облоги фортеці Дубно запорізькими козаками, де кошовий отаман віддає розпорядження перед боєм вибиратися з ряду молодцям, що най зубастіші на слово, щоб задирати супротивників-ляхів, які лайки не стерплять і, «може статися, вже сьогодні всі вийдуть із воріт». Все вийшло так, як і задумав кошовий отаман. Невдовзі після словесної баталії ворота відчинилися, виступило польське військо, і розпочалася жорстока битва.

У багатьох стародавніх лайливих словах немає повабності та непри­стойностей. Такі слова свідчать про те, що відповідно до природного почуття сорому є скритим від сторонніх очей: статеві органи, інтимне життя. Під час переходу від язичества до християнства лайка перейшла до розряду богохульства. Звідси й походить заборона на неї з боку церкви — носія християнської моралі. Однак, слов'яни вдома (на своїй території) взагалі ніколи не лаялися, а лише в походах: вдома боялися накликати лайкою біду на свою оселю.

Чому ж нині лаються навіть діти і підлітки? Психологи так пояснюють причину інтересу до брудних слів. У віці 11-12 років підліток хоче здава­тися таким собі досвідченим знавцем «усього такого».

Ми розуміємо, що матюки — це непристойно, та, крім того, це ще й соціальне зло. Мова покидьків вже загрожує стати нормою. Саме тому їй необхідно оголосити війну.

Дуже цікавий звичай щодо цього є в американських сім'ях. Коли діти приносять із вулиці гидкі слова і запитують про їх значення, батьки, як правило, пояснюють все чесно, але потім обов'язково змушують дитину вимити рота з милом. І це аж ніяк не покарання, а проста гігієна, бо гидкі слова бруднять і рот, і душу, і свідомість, і слух.

Може, не погано було б і нам започаткувати подібний звичай!

Крім лайливої лексики і відвертої матірщини, є ще одна небезпечна хвороба — жаргонізація нашої мови.

Перш, ніж говорити про це, пригадаємо, що жаргонізми — це слова професійних груп або соціальних прошарків, що поставлені в особливі умови життя і спілкування.

Звичайно, це не якісь там особливі мови, а особлива лексика, слова, що їх використовують ті чи інші групи людей, що близькі за фахом та соціальним станом. Слова ці є зрозумілими вузькому колу людей. На­приклад, моряки називають своє судно коробкою, фізики-теоретики — круглий синхрофазотрон — каструлею тощо.

У молоді жаргон або, як говорять, сленг, — також дуже поширене явище. Дорослішаючи, діти, а згодом і підлітки позбавляються одних і обзаводяться іншими жаргонізмами. Наприклад, телик (телевізор), велик (велосипед) — дитячий сленг? У лексиці шкільного жаргону присутні найменування та пере найменування, що пов'язані з такими проявами життя, як навчання, спорт, розваги тощо.

(Учитель наводить приклади сучасних сленгових слів, що поширені серед молоді та підслуханих у даному класі, вислуховує думки батьків щодо цього.)

— Звичайно, нам не все подобається, та однією з головних психо­логічних причин прояву і життєдіяльності шкільного сленгу є бажання самоствердитися, виявити або підкреслити завдяки мові свою належність до певного товариства.

Кимось мимоволі вимовлене слово або вираз можуть стати крила­тими. Молодіжний жаргон вважається віковою хворобою і, як будь-яка дитяча хвороба, може минути.

Значно гірше, якщо вона не минає, а переходить у доросле життя. Жаргон вбиває думку, відбиває здатність думати у його палких при­хильників, збіднює мову. Адже одне таке слово може мати декілька зна­чень. Наприклад, дієслово сікти може означати — розуміти, збагнути, запам'ятати, взяти на замітку тощо.

Про жодні почуття при цьому не може бути й мови.

Жаргон — це певна манера розмовляти, і ця манера із роками може помститися за себе. Дорослішаючи, молода особа не зможе обходитися лише звичним жаргоном — він просто є недопустимим у нашому житті.

Якщо юнак або дівчина не опанують до часу, доки вони подорослішають, справжню літературну мову, то вони будуть дуже скупі у спіл-V ванні. Той, хто любить свою мову, хто пишається нею, має виступати роти жаргонізмів, виправляти власну мову.

Завершити збори доцільно анкетуванням батьків і обробкою за до­рогою членів батьківського колективу та підсумовуванням результатів анкетування, оголошенням результатів анкетування дітей, прийняттям рішення батьківських зборів.