ПРОЩАВАЙ, ПОЧАТКОВА ШКОЛО!
Дійові особи:
Глашатаї (2 особи)
Ведучий
Учні-читці
Лісові звірята (їжак, зайчик, лисичка, ведмедик, жабка, вовчик)
Класовод, вихователі, директор
Хід свята:
Святково прикрашена актова зала. Батьки, вчителі та інші гості на місцях глядачів. Четвертокласники вишикувались біля входу на сцену. Звучать фанфари. На сцену вибігають глашатаї.
Глашатай 1. Слухайте! Слухайте!
Глашатай 2. І не кажіть, що ви не чули!
Глашатай 1. І не кажіть, що ви не бачили!
Глашатай 2. Сьогодні в нашій школі свято!
Глашатай 1. З нагоди закінчення початкової школи!
Глашатай 2. Зустрічайте винуватців цієї події.
Злинь же, музико, в небо гучніше,
в добру пору лунай, в добрий час!
Глашатай 1. Вище голови! Йдіть веселіше,
бо усі вже чекають на вас.
Звучить музика. На сцену виходять учні четвертого класу.
Глашатай 2. Знайомтеся!
Глашатай 1. Якщо ви, звичайно, не знайомі.
Глашатай 2. Веселий!
Глашатай 1. Дружній!
Глашатай 2. Пустотливий!
Глашатай 1. Трішечки галасливий!
Глашатай 2. Але вже такий, що засвоїв всі науки початкової школи.
Глашатаї 1, 2. Четвертий клас!!!
Глашатаї відходять на задній план.
Учень 1. Добрий день, шановні гості!
Раді вас вітати!
Всім бажаємо здоров’я
й щастя повну хату!
Учень 2. Як світло й урочисто у нашому залі,
повсюди яскраві кульки висять.
Сьогодні на свято ми з вами зібрались
про початкову школу розказать.
Учень 3. Ми перегорнемо листки
життя шкільного враз.
Це зараз ми – випускники,
але колись ішли до школи
у підготовчий клас.
Учень 4. Згадаємо разом ті радісні роки,
веселі перерви, цікаві уроки…
Ведучий. Пропонуємо гостям переглянути сценку «В лісовій школі».
Гляньте, лісові звірята
вчаться швидко рахувати.
А хто себе впізнає,
нехай на вус мотає.
* * *
За партами сидять зайчик, лисичка, ведмедик, жабка, вовчик. Поряд стоїть їжак-учитель.
Їжак (до всього класу). Добрий день, звірята!
Час урок почати.
Отже, я питать почну,
ми повторимо лічбу.
(Їжак звертається до зайчика.)
Нумо, зайчику, скажи,
скільки буде два плюс три?
Зайчик (труситься). Ой, не знаю, ой, боюся,
я чомусь увесь трушуся…
Їжак. Якщо знав, кажи сміливо.
А боятись – гірше діло.
Два плюс три – буде п’ять.
Це завжди треба знать.
(Зайчик сідає. Їжак звертається до лисички.)
А тепер, лисичко, ти.
Скільки буде три та три?
(Лисичка підглядає в зошит, оглядається.)
Підглядаєш ти куди?
Нумо, очі покажи.
Треба швидко говорити
і у зошит не дивитись.
Сядь, подумай, не спіши,
потім все відповіси.
(Лисичка сідає. Їжак звертається до ведмедика.)
Ти, ведмедику, вставай
і скоріш відповідай.
П’ять плюс три – знаєш ти?
Ведмедик. П’ять плюс три-и-и-и…
Їжак. Довго думаєш ти дуже.
Треба швидше, любий друже.
(Ведмедик сідає. Жабка піднімає руку. Їжак звертається до неї.)
Жабка лапку піднімає,
теж нехай відповідає.
Квакай, жабко, нумо:
два й чотири – яка сума?
Жабка. Ква-ква-ква.
Їжак. Дуже ти спішила,
от тому і збилась.
Ти подумай, розв’яжи,
потім правильно скажи.
Жабка (розмірковуючи).Чотири і два
буде ква-ква-ква-ква-ква-ква.
(Учитель гладить жабку по голові).
Їжак. Добре, що не полінилась,
рахувать сама навчилась.
(Жабка сідає задоволена. Їжак звертається до вовчика.)
Ану, вовчику, вставай!
Та скоріш відповідай:
по скільки лап у звіряток –
лісових маляток?
Вовчик. Знають це і звірі, знають і малята.
Два і два – чотири, коли їх додати.
Стільки ж лапок у звірят –
лісових малят.
Їжак. За це тобі відмінно.
Так завжди буть повинно.
Друзі, треба всім старатись,
щоб все знать, не лінуватись.
До побачення! Скінчились уроки наші,
зустрінемось з вами в наступному класі.
* * *
Ведучий. Продовжуємо наше свято.
Учень 1. В школу ми малюками прийшли
і було з нами стільки мороки.
Та тепер ми уже підросли,
бо провчилися цілих п’ять років.
Учень 2. Із року в рік, із класу в клас
вела учителька всіх нас.
Вже вкотре за своє життя
спочатку вчила з «А» до «Я».
Учень 3. Ми Вас любимо так щиро!
Пам’ятайте й Ви про нас.
А тепер для Вас цю пісню
заспіває весь наш клас.
Учні співають пісню «Перша вчителька».
Букварі і читанки, парти в два ряди.
Наша перша вчителька в серці назавжди.
Споришева стежечка,
стежечка-мережечка,
що водила нас 2
ще й у перший клас. рази
Сонце світлі зайчики сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики, пишуть палички.
Добре нам читається,
вчителька всміхається.
А як хто не зна, 2
хмуриться вона. рази
Скільки розгадали ми з нею загадок,
скільки прочитали ми віршів і казок.
Стороною рідною,
дниною погідною
йшли через покіс 2
у багряний ліс. рази
Наша перша вчителька інших науча.
Букварі і читанки їм вона вруча.
Споришева стежечка,
стежечка-мережечка,
інших в перший раз 2
повела у клас. рази
Ведучий. Слово для привітання надається першій вчительці … .
Класовод. Шановні батьки, колеги, гості нашого свята! Дорогі діти! Чотири роки навчання в початковій школі вже позаду. За цей час і учні, і батьки, і вчителі здружилися між собою, можна, навіть, сказати – стали однією великою родиною. Ми провели багато свят і різних заходів разом. Були у нас і успіхи, і деякі проблеми. Але ми успішно справилися з негараздами і сьогодні згадується тільки хороше. Я щиро вірю, що навчаючись у старшій школі, ви, любі діти, не підведете своїх вчителів. А на згадку про першу вчительку, і про початкову школу взагалі, хочу вам залишити ось такі «Пам’ятки» із побажаннями:
Спілкувалися п’ять років,
розлучатися вже час.
Та не будем сумувати, –
все попереду у вас!
Тож смійтесь, радійте, щасливо живіть,
і щирі бажання від мене прийміть.
На кожний день тижня побажання різні.
Хай все більше людей любить вас!
Раз!
Не зазнайтесь, лишень, як бува!
Два!
Щоб угору ви йшли – не з гори!
Три!
Щоб не стали героєм сатири!
Чотири!
Щоб частіше в гостях вам бувать!
П’ять!
Щоб ви скрізь були бажаний гість!
Шість!
Щоб добро ви робили всім!
Сім!
Класовод вручає всім учням «Пам’ятки». Учні на знак подяки дарують своїм першим вчителям квіти.
Учень 1. Ми всі закінчили четвертий свій клас,
і старше життя вже чекає на нас.
Але ми сьогодні, в останнє свято,
велике «спасибі» повинні сказати
усім вчителям в урочистий цей час
за те, що навчали ви добре всіх нас!
Учень 2. Тож всім, хто знаходився поруч із нами,
кого називали ми тут вчителями,
свої надсилаємо ми привітання,
найкращі прийміть від нас побажання.
Звучить ніжна мелодія. Учні дарують листівки вчителям, які навчали їх у початковій школі.
Учень 3. Вихователям рідненьким
будем дякувать гарненько
за турботу, за навчання,
за чудове виховання.
Учень 4. В день весни привітний, радісний, святковий
хай для вас розквітнуть квіти фіалкові.
Від душі бажаєм горя вам не знати,
ще багато років діточок навчати.
Ведучий. Хай про перші шкільні кроки
і круті стежинки
нагадають вам сьогодні
веселі смішинки.
Перед кожною смішинкою звучить жартівлива мелодія.
Учень 1. Даремні хвилювання
Докоряє вчителька:
― Ледар ти!
Рахувати вивчись..,
до десяти!
Ким ти стати думаєш?
Я боюсь,
пропадеш ти, Петрику!
Встав Петрусь.
― Що ви?! Не хвилюйтеся,
не пропаду!
Я в боксерські судді
колись піду!
Учень 2. Штани
― Яке завдання в нас було, Павло?
― Позначити число
в іменниках «штани» й «весна»:
чи однина, чи множина.
― То ти вже виконав, чи ні?
― «Весна», це ясно, в однині.
От зі «штанами» щось не те…
Завдання дуже не просте…
― У чому складність? Поясни.
― У чому складність? Бо «штани»
до половини – однина,
а трохи нижче – множина!
Учень 3. Основи здоров’я
― Тварини – наші друзі,
та треба пам’ятати,
що мацати руками,
тим більше цілувати,
їх небезпечно, діти,
бо можна захворіти! –
учителька повчала. –
Є прикладів чимало…
Василько встав з-за парти
і каже: ― Це не жарти!
Сусідка наша, Алла,
кота все цілувала… –
Василько просльозився. –
Не витерпів, сказився!
Учень 4. Скрутне «положення»
― Галю, скільки сім на сім?
― Та, здається, сорок сім.
― Ну, а вісім на чотири?
― Начебто сорок чотири.
А пізніше у спортзалі
Галя подругам казала:
― В нас скрутне положення,
бо таблиці множення
наша вчителька не знає,
кожен день мене питає!
Ведучий. Шановні вихователі, привітайте й ви своїх випускників!
Наперед виходять вихователі для привітання зі святом. Учні вручають їм квіти.
Учень 1. Директор у школі – фігура центральна.
Як кажуть в народі – всьому голова!
Директор на місці – то й школа у шані,
і як він керує – так підуть діла!
Учень 2. Ви нам для навчання умови створили,
за нашим навчанням уважно слідили.
Завжди ви звертали велику увагу
на наші екскурсії, свята, розваги.
Всі учні. Дозвольте вам рапортувати.
1) За час навчання вивчено 33 літери українського алфавіту й багато правил українського правопису. Навчилися розв’язувати приклади і задачі.
2) Ми провели 4250 годин за партою, і це не рахуючи часу, витраченого на виконання домашнього завдання.
3) Учнями нашого класу перечитано, не дочитано, зачитано до дірок 320 книжок.
4) Списано, не дописано, переписано 829 зошитів (але не кожний з них був показаний батькам).
5) Отримано 910 оцінок високого рівня, 2600 – достатнього, 1340 – середнього (про початковий рівень – помовчимо).
6) Загублено 50 ручок, 60 олівців, з десяток гумок та лінійок, 12 ґудзиків, багато копійок і 144 погані звички.
7) Списано 3кг крейди, 12 штанів, 22 руки і 3 щоки.
8) Біля школи розбито квітник, 6 носів і 2 шибки.
Ведучий. Слово для привітання наших маленьких випускників надається директору школи … .
Директор вітає четвертокласників. Учні дарують букет квітів.
Учень 1. Ми й до батьків сказати хочем слово
і привітати хочем від душі,
подарувати пісню всім чудову,
найкращі прочитати вам вірші.
Учень 2. Бо без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла?
Без батьківської строгості і жарту?
Без нашого родинного тепла?
Учень 3. Вони ж нас, як пташат, в гнізді зростили,
давали дітям раду, як могли,
і в наших душах сонце засвітили,
і крила для польоту нам дали.
Учень 4. Ми вам обіцяєм: учитись, дружити,
гарні оцінки додому носити,
щоб дарувати радість вам,
любесеньким нашим батькам.
Учні співають пісню «Моя сім’я».
Кажуть мама й тато, що велика(ий) я.
«Годі пустувати!» – каже вся сім’я.
І дають поради бабця і дідусь.
Каже брат: «За тебе скоро я візьмусь!» (Двічі.)
Приспів: Я не можу зрозуміти:
ви ж самі дітьми були,
і кричали, і шуміли,
і стрибали, як могли.
А тепер дорослі стали,
всі серйозні, мовчазні.
«Ще такого не бувало!» –
дружно кажете мені.
Обійму я тата й матінку свою.
Дідуся й бабусю дуже я люблю.
Посміхнуся брату й стане все гаразд.
А усі поради будуть про запас! (Двічі.)
Приспів.
Ведучий. Слово надається класоводу … .
Класовод. Шановні батьки, дозвольте і мені відзначити ваш внесок у нашу нелегку справу та вручити вам ось такі листівочки.
Листівкою подяки: за ... нагороджується мама … (учня) … (П.І.П.).
(Після оголошення кожної подяки звучить урочиста мелодія).
Всі учні. Спасибі скажемо усім,
хто навчив любить цей дім,
ту вулицю, де ми живем,
все, що Вкраїною зовем!
Учні співають пісню «Це моя Україна».
Зацвітає калина,
зеленіє ліщина,
степом котиться диво-луна.
Приспів: Це моя Україна,
Це моя Батьківщина, Двічі.
що як батько і мати, – одна!
Пробудилась тополя
і безмежному полю
вже співає веснянки вона.
Приспів.
Нахилилась вербиця,
щоб напитись водиці,
заквітчала всю землю весна.
Приспів.
Учень 1. Прийшов вже час закінчувати свято.
Ми вдячні всім, хто з нами тут.
Бажаєм щастя вам і радості багато,
щоб вік вам довгим і безжурним був.
Учень 2. Школо наша початкова,
прощавай і будь здорова.
Нових діточок стрічай,
та про нас не забувай!
Учень 3. Попереду ще класів в нас багато,
але закінчимо ми їх, і буде все гаразд!
Чого ви зажурились, мамо й тато?
Це ж наша юність вже іде до нас!
Ведучий. Знову мелодія лине,
всіх полонила вона…
Вічна, велична і ніжна,
наче красуня-весна.
Звучить мелодія вальсу.
Вальс! Скільки століть він лунає!
Славить його цілий світ!
Кожного манить, чарує,
кличе позбутися бід.
Під цю мелодію дівчинка і два хлопчики виконують вальс.
Ведучий. Ось і підійшло до закінчення наше свято. Всім дякуємо за увагу!
|
