Каталог статей
| Головна » Статті » Поради психолога » Поради вчителям | [ Додати статтю ] |
ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ (З ДОСВІДУ СПІВПРАЦІ ПСИХОЛОГА З УЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ)
| Білоус В.Г. * ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ (З ДОСВІДУ СПІВПРАЦІ ПСИХОЛОГА З УЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ) У статті висвітлена робота психолога з учнями початкової школи, наведено систему розвивальних занять у 1–4 класах, створену з урахуванням вікових потреб та особливостей. У зв’язку зі вступом до школи дітей у шестирічному віці перед педагогічним колективом та психологічною службою гостро постала проблема нерівномірності дозрівання окремих навичок, здібностей, психічних процесів дитини на момент початку шкільного навчання. Період навчання дитини в початкових класах є надзви- чайно важливим, бо саме в цей період формуються навички, необхідні для набуття знань з основ наук, ділового та неформального спілкування, саморозвитку та самореалізації особистості. Тому психологу в тісній співпраці з учителями доцільно здійснювати особливий систематичний супровід саме цього етапу шкільного життя. Протягом останнього десятиріччя спостереження за учнями-початківцями здійснюється за допомогою скрінінгу готовності до шкільного навчання, дослідження шкільної мотивації, індивідуальних обстежень учнів, у яких виникають складнощі із навчанням. Результати підтверджують думку, висловлену ще Л.С.Виготським, що «пасивність учня як прояв недооцінювання його особистісного досвіду є найбільшим гріхом з наукової точки зору» [4, с.85]. Допомогти дитині адаптуватися до навчання, досягти перших успіхів та радості пізнання, підготуватися до переходу в середні класи можливо, звертаючись до ресурсів волі та ініціативи учня. З цією метою у НВК ғ48 психологом проводяться щотиж- неві заняття, які доповнюють навчальний процес і сприяють позитивній динаміці виникнення вікових новоутворень [4], а відтак – підвищенню успішності школярів. Адже кожен день ми бачимо перед собою у кожному з наших учнів «цілісну особистість» [3, с.245], яка знаходиться в безперервному русі та розвитку. Принципово, щоб саме на цьому етапі психоло- гічний супровід здійснювався з позиції дитиноцентризму, тому що «структура вікового періоду не є статичною, незмінною, нерухомою картиною» [3, с. 259]. Помолодшали першокласники, більше стало занепокоєння з приводу їхньої здатності пережити момент «кризи 7 років», адже, за Виготським, «негативний зміст цього віку полягає в порушенні психологічної рівноваги, нестійкості волі та настрою» [3, с.251]. До речі, у певної частини учнів-початківців наприкінці 4 класу також починається чергова вікова криза – проявляються перші ознаки пубертатного періоду. Тож треба подбати про те, щоб зміцнити природну здатність компенсувати втрати, яких може зазнати психіка дитини в моменти вікових криз. Уже десятий рік поспіль психологічна служба досліджує рівень шкільної зрілості першокласників, і результати (за анкетою мотиваційної готовності до навчання Лусканової) виразно вказують на те, що у 28% досліджених ставлення до себе як до школяра в шестирічному віці ще не сформоване, у 35% – існує позитивне ставлення до свого учнівського статусу, але найбільш привабливими є зовнішні його атрибути, 28% обстежених практично сформували ставлення до себе як школяра, і тільки 9% виявляють високу навчальну активність та жваву зацікавленість у набутті нових знань (результати скрі- нінгу готовності до шкільного навчання об’єктивно підтвер- джують нерівномірність розвитку пізнавальної сфери, дрібної моторики, мовлення першокласників). Як показав досвід, най- більш ефективним засобом допомоги учням виявилася система групових занять. Спостереження під час такого супроводу свідчать: 1) розвивальних занять потребують не тільки учні так званої «групи ризику», а учнівський колектив в цілому; 2) наприкінці першого року навчання проблеми, які вияви- лися при вступі до школи, зазвичай можна подолати лише част- ково, і розвиток навчальної мотивації, довільності, уміння спілкуватися та набувати нових знань треба й надалі підтримувати. 3) розвитку потребує не тільки пізнавальна, а й емоційно- вольова сфера учнів; 4) результати роботи можна побачити та в повному обсязі оцінити лише після закінчення 4 класу; 5) найбільш дієвим такий супровід робить безпосередня участь учителя в заняттях в якості, так би мовити, другого тренера (краще – з використанням досвіду, набутого в повсяк- денній роботі з класом). Учителі вважають це корисним і цікавим досвідом та джерелом ідей. Ці положення систематично та повно втілюються в життя у НВКғ48 уже 6 років. Протягом року учням пропонується взяти участь у 20- 22 заняттях, побудованих за принципом поєднання корисних вправ у формі гри, індивідуальних та групових завдань, рухових розминок та релаксації. Ми користуємося ідеєю Л.С. Виготського про «рухальну природу мислення» [4, с.190], висловлену ним у великій праці «Педагогічна психологія» [4], і робимо заняття дуже динамічними, використовуючи і кінесте- тичний потенціал дитини. Необхідним елементом кожного заняття є підсумок, «зворотній зв’язок» (зазвичай це робота зі спільним тематичним плакатом, яка передбачає окреме висловлювання та уважне слухання з боку інших). Починаючи з другого заняття, у 1-му класі практикується призначення інструкторів із числа дітей, які беруть участь у роботі, відтак кожен встигає спробувати себе в цій відповідальній ролі протягом року. Усе це – з метою не просто створити позитивний настрій, але й підвищити особистісну мотивацію до самороз- витку, сприяти розумінню того, що вміння вчитися, думати, виконувати завдання просто необхідні в повсякденному житті людини. Тематика, мета та зміст занять відповідають віковим потребам та кожному окремому етапу розвивальної роботи. 1 клас. Загальна назва курсу: «Тепер ми – школярі». Завдання курсу: розвиток дрібної моторики, умінь насліду- вати зразок, виконувати завдання з дотриманням правил та умов, установлювати зв’язок між символом та змістом, запам’я- товувати, формувати загальні поняття та висловлювати думки, використовувати життєвий досвід у навчанні, переключати увагу та відчувати ритм занять, відпочивати та знімати напру- ження; формування позитивного ставлення до пізнавальних зусиль. З найпершого заняття ми активно спираємося на власний досвід дітей, на їхню уяву. А дитяча уява відрізняється від уяви дорослої людини: «Дитина може уявити собі набагато менше ніж доросла людина, але вона має більше довіри до продуктів своєї уяви та менше їх контролює» [2, с.28]. Фантазування, творчість учнів активно задіяні під час виконання графічних вправ, роботи з плакатом наприкінці зустрічи. Схема проведення заняття: 1. Дихальна гімнастика та вправи на довільне зосере- дження. 2. «Уважне малювання» – графічний диктант з розмальо- вуванням отриманого силуету. 3. Гімнастика-розминка для збереження постави. 4. 4.Графічна вправа-»домальовка» (за існуючою полови- ною зображення відтворюється ціла картинка). 5. Рухова вправа на розвиток пізнавальних процесів (уваги, формування загальних понять, знаходження предметів за спільною ознакою тощо). 6. Розвиток зорової пам’яті з графічним відтворенням зразку. 7. Нетривала релаксація. 8. Зворотний зв’язок (колективне складання тематичного плакату). 2 клас. Загальна назва курсу: «Вчимося навчатися – розвиваємо свій розум, пам’ять, увагу». Завдання курсу: продовжити розвиток пізнавальних проце- сів, створити ситуацію необхідності застосування навчальних умінь та навичок у грі та позаурочній практиці, сформувати навички групової, командної роботи, довільної саморегуляції. Засвоєння в ігровій формі вмінь розв’язувати ребуси, головоломки, анаграми та «плутанинки», класифікувати предмети за ознаками, виключати зайве та знаходити суттєві ознаки. Розвиток сприймання, спостережливості, креативності відбувається під час виконання вправ. Завдання синтетичні, як і сама особистість учня, ми розуміємо та розвиваємо «мислення як особливо складну форму поведінки» [4, с.192]. Схема проведення заняття: 1. Динамічна релаксація. 2. Розминка (логічні завдання, анаграми, числові рядки, загадки, «плутанинки», вправи на швидкість розуму для всієї групи з правом відповіді для перших п’яти) [1]. 3. Графічне завдання на основі більш складного графічного диктанту з додатковим завданням (намалювати дитинча цієї тварини, «брата-близнюка» нашої істоти, повернутого до неї обличчям, портрет зображеного або його дзеркальне відобра- ження). 4. Рухлива гра на розвиток пізнавальних процесів (більш ускладнена версія таких самих вправ, що знайомі дітям з першого класу) [9]. 5. Хвилинка концентрації. 6. Окреме логічне завдання для кожного з подальшим розподілом отриманих відповідей за категоріями, або побудова тематичних речень шляхом пошуку серед однокласників «товаришів по фразі» (на розмаїтті таких завдань краще зупинитись окремо) [10]. 7. Колективна рефлексія – зворотний зв’язок на новому рівні, з більш поширеним розмірковуванням на тему заняття. 3 клас. Загальна назва курсу: «Світ емоцій та спілкування» Завдання курсу: складання правил роботи в групі, попов- нення емоційного словника, ознайомлення з поняттями «настрій», «воля», «почуття», «характер», «свідомість», «відповідальність», «агресія», «гідність», «позитивні та негативні емоції», «індивідуальність», «особистість» [11]. Основи навичок конструктивного спілкування, збереження емоційної рівноваги, позитивного мислення. Продовження розвитку пам’яті, уваги, логічного мислення на матеріалі емоцій та спілкування. Схема проведення заняття: 1. Розминка (на основі вправ «Дешифрувальник», логічних задач, поєднаних в речення анаграм) [9]. 2. Завдання з обговорення правил групової роботи (перефразувати, скласти з окремих фрагментів). 3. Індивідуальні завдання, розраховані на взаємодію (представлення емоції або якості з проханням відгукнутися до учня, який представляє емоцію протилежну або синонімічну емоцію / якість), парна робота з більш складними завданнями з парним представленням результату) [7]. 4. Рухова розминка на тему «світ емоцій та почуттів» (як варіанти – міні-змагання для розвитку вміння взаємодіяти, вправи на співрозуміння) [7, 6]. 5. Міркування на тему (обговорення теми за принципом «снігова куля», «мозковий штурм» [6]. 6. Релаксація. 7. Зворотний зв’язок під девізом «Особисто для мене», або «Спираючись на мій особистий досвід». 4 клас. Загальна назва курсу: «Ми – майбутні п’ятикласники». Завдання курсу: збільшення навчальної мотивації, активне засвоєння прийомів порозуміння під час роботи у групі, комп- лексне використання навичок, набутих протягом початкової школи, розвиток рефлексії та довільності, навчання змагатися та конструктивно сприймати перемоги та поразки, розвиток працездатності, уміння поводитись у випадку стресового наван- таження, поняття про усвідомлене планування та постановку цілей [7]. Схема проведення заняття: 1. Складна розминка на основі логічного завдання. 2. Вправа, присвячена темі «емоції, воля та спілкування» (форми різноманітні, з використанням всіх вже відомих учням з наших занять видів роботи [6]. 3. Рухова розминка «Так чи ні?» [9]. 4. Завдання для розвитку пізнавальних процесів (потребує поєднання різноманітних навичок, самостійного добору рішень) [5, 9]. 5. Хвилинка психогігієни (релаксація, концентрація, вправа з використанням технік психосинтезу, психодрами) [6]. 6. Колективний висновок-обговорення. 7. Зворотний зв’язок (це може бути також вправа «колек- тивна підтримка», подібна до фокус-групи – висловлювання групою емпатійного ставлення до людини, яка потребує підтримки наразі. При формулюванні теми кожного з цих 20–22 занять обов’язково враховується, з яким святом, днем тижня та подією в житті класу співпадає заняття. Тема відображена у плакаті. Першокласники працюють в зошитах, які прописує психолог (на зразок звичних для них друкованих зошитів). Зворотний зв’язок здійснюється за допомогою стікерів, які учні прикріплюють на плакаті. Заняття з учнями 2–4 класів уже не потребують зошитів, учні забезпечуються папірцем-чернеткою та роздат- ковим матеріалом, де містяться завдання (оперування роздат- ковим матеріалом – це й є виконання завдання). Із року в рік збільшується складність завдань, для успіху в роботі учням треба використовувати досвід попередніх років та набувати нових умінь. Вдале виконання вправ обов’язково винагороджується, за порушення правил спільної роботи учасника можуть дискваліфікувати (не прийняти відповідь на поточне запитання). Ми намагаємося приділити увагу індивіду- альності кожного з учнів, задіяти всі канали сприйняття, спри- яти особистісній цілісності та активності дітей, не забуваючи про цілісно-особистісний підхід до вікової психології, запропо- нований Виготським [3]. Наведемо декілька прикладів завдань для дітей різного віку: «Індіанське ім’я» (для 3 класу) Розкладається 2 комплекти дуже красивих словосполучень, які повинні замінити прізвиська. Кожен має вибрати «нове ім’я» для сусіда (сусідки), подарувати його, за що сусід «дякує» також «новим ім’ям». Зворотний зв’язок полягає в тому, щоб вислухати враження кожного про нові імена та надати можливість обрати собі таке, що більше до вподоби. Антураж створює плакат «Індіанське поселення», інструкція нагадує етнографічний побутовий екскурс. Лише декілька прикладів «індіанських імен»: Нестримний Вітер, Лев’яче Серце, Ласкаве Сонечко, Горда Пантера, Ніжна Фіалка тощо (звичайно, ми добираємо імена з урахуванням індивідуальних яскравих рис кожного з учнів, тому не може бути універсального єдиного для всіх списку). Вправа сприяє самопізнанню, усвідомленню власних особливостей та найбільш яскравих рис однокласників. «Зберемо корисні поради» (для 2 класу) Розрізані на окремі слова й словосполучення речення, кожне з яких відрізняється за кольором шрифту, частини яких роздано учням, які знаходяться кожен на своєму місці (не поруч одне з одним). Завдання – знайти в класі тих, хто має частину такого речення, скласти його правильно, прочитати [7]. Зазвичай, поради стосуються організації навчання та дозвілля. Наприклад, «Дуже зручно \\ скласти портфель \\ напередодні ввечері». При цьому важливо уникати категоричності та директивності формулювань – із поваги до особистості учня. Розминка (для 4 класу) Дається шифр (літери абетки розташовані, як на клавіатурі телефону) і шифрувальне повідомлення у вигляді рядків із цифрами. Завдання – якомога швидше прочитати повідомлення (винагороджуються перші п’ятеро, найшвидший оголошує відповідь) [8, 9]. Частіше за все це тематичні прислів’я. Наприклад, зашифровується прислів’я «Чоловік розуму вчиться цілий вік», перш ніж надати час на розшифровування, учням дається підказка – у повідомленні мова йде про розум та навчання. Замість розлогої морально-етичної лекції про добро та зло ми пропонуємо дітям якомога точніше розтлумачити зміст прислів’я, вислуховуємо всі доповнення. Ці дії більш корисні для розвитку особистості в цілому ніж словесна проповідь. Учні також отримують цінну інформацію про природу емоцій та почуттів, початкові психологічні знання, необхідні для комфортного спілкування, вироблення адекватної самооцінки. Спостереження батьків, учителів та результати обстежень учнів протягом навчання в початковій школі підтверджують, що навчальна мотивація дітей, охоплених систематичними заняттями, останні 6 років значно вища за звичайні показники; кількість дітей, чия навчальна компетенція на початку 1 класу визнавалася критично низькою скоротилася з 11 осіб до 1 особи. Активність пізнавальна між заняттями протягом тижня збільшується в усіх дітей (вони розв’язують завдання, прино- сять подібні головоломки та ігри з дому, цікавляться саме пізна- вальними формами дозвілля, проявляють більше толерантності та вміння взаємодіяти у спілкуванні, виявляються краще підго- товленими до навчання в середній школі. Учні, охоплені систе- матичними заняттями, мають значно вищий рівень довільності, що дозволяє їм бути достатньо самостійними та краще присто- суватися до специфіки організації навчання в середній школі за кабінетною системою та меншим за звичний для них у почат- кових класах рівнем контролю з боку класного керівника. Така підготовка сприяє соціалізації та спонукає до саморозвитку. Крім того, діти, які брали участь у систематичних заняттях, здатні до рефлексії власного емоційного стану, мають знання з психогігієни та психопрофілактики, здатні ефективно вирішу- вати проблеми класу та власні, усвідомлено дисциплінованіші. Отже, розроблена і впроваджена нами у практику роботи система групових занять є дієвою частиною психологічного супроводу навчально-виховного процесу в початковій школі. Література:
1. Богуславська Л., Гончаренко С, Кондратенко Л. Готовність дитини до школи. – Київ, Главник, 2004. – 112с. 2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – Москва, Просвещение, 1991. – 112 с. 3. Выготский Л.С. Cобрание сочинений. В 6 томах. – Москва, Педагогика, 1984. – Т.4. Вопросы детской (возрастной) психологи. – 432с. 4. Выготский Л.С. Педгогическая психология. – Москва, Педагогика, 1991. – 479с. 5. Иванченко Е.И. Головоломки – Харьков, Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2007. – 240 с. 6. Канюк С. Мотивація та саморегуляція учня – Київ, Главник, 2004. – 96 с. 7. Коробко О.І., Коробко С.Л. Робота психолога з молодшими школярами. – Київ, Літера ЛТД, 2006. – 414 с. 8. Максименко С., Кондратенко Л. Психологічна діагностика мислення, інтелекту, креативності дитини. – Київ, Мікрос-СВС, 2003. – 112 с. 9. Тихомирова Л.Ф. Формирование и развитие интеллектуальных способностей ребенка. Младшие школьники – Москва, Рольф, 2000.- 160 с. 10.Федин С.Н. Лучшие игры со словами – Москва, Рольф, 2001. – 256 с. 11.Шелестова Л. Як допомогти дитині стати творчою особистістю.– Київ, Редакція загально педагогічних газет, 2003. – 112 с. Джерело: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tvo/2011_4/035.pdf | |
| Переглядів: 4651 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |