Каталог статей

Продовження

Де Дніпро та Прип'ять, та Іванків,

Там, де небо осягали очі,

Ваші ще недоспані світанки,

Ще невиспівані ваші ночі.

Як літа і думи добровісні,

В пам'яті залишились навіки,

                     Та іще у материнській пісні,

В небі, що купають наші ріки.

Лейтенанти - мужність і звитяга,

Від землі ви набирали сили –

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви заступили.

2-й учень: Через деякий час на об'єкт АЕС, що горів, прибуло більше 50, а потім більше 100 бойових пожежних машин із Києва і області. 26 кві­тня о 12 год дня було госпіталізовано 105 осіб, серед них 16 - з особового складу пожежних частин.

Через два тижні після аварії офіцер Віктор Кібенок, красивий, статний, відважний, помер у московській лікарні. Так і не побачив молодий 23 річний татко свого первістка, якого народила йому дружина Тетяна.

   На рік старший від Кібенка був Володимир Правик.

Відважними і героями, як, відомо не народжуються. Ними стають. По­ховані герої на новому Митницькому кладовищі під Москвою.

2-й учень: На скромних плитах із червоними зірками підмосковного Митницького кладовища навічно викарбувані імена Правика, Ващука, Ігнатенка, Кібенка, Титенка, Тищури.

Прізвища зачитуються під звуки мелодії

На грані людства, на краю –

В тривозі атомній стою.

Душа тривожиться, мов птиця:

А що, як висохне криниця?

                          Тривожиться у полі колос:

                       Чому замовк пташиний голос?

                          І вмить здригається планета –

                          І річка Либідь, річка Лета

                          Не все. Не все пропаще в світі.

 Ще в зорях сад. Земля - у цвіті.

 Лист подорожника. Дорога...

Та в серці атомна тривога.

3-й учень: З'явившись під знаком біблійної зірки Полин, той "чорний Чорнобиль" став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству, технократичній сваволі, коли дозволяли собі знущати­ся з природи - нашої одвічної матері й заступниці. Ця зірка Полин наче була послана з майбутнього, з XXI століття, нам усім, як грізне попере­дження: опам'ятайтеся, задумайтеся, поки не пізно.

 Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин,

 Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить.

Учні запалюють свічки

4-й учень: Свічка Поминальна І свічка Надії...

                    26 квітня полум'я їхні

                    В кожному нашому домі

                     Зіллються в одне полум'я Віри!

                     Ми будемо жити.

Бути людиною - це дуже просто,

Бути людиною - геройство в наші дні.

                 Встати і крикнути з трибуни, із помосту:

                 О люди! Залишайтеся людьми.

Учитель: Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС. Настав двадцятьперший. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов'язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса.

Поки знов ця земля зцілиться,

Проминуть віки, не народи.

                     Мушу ждати. Незнані побачивши лиця,

Затамую востаннє свій подих.

Ліси і села за дротом,

                        І тяжко зітхає глина.

                     Перед Поліссям, стражденним народом

Стаю на коліна.

Діти, на території сільської ради живуть люди, які приймали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. Це наші земляки, сусіди і родичі. Вони ризику- вали своїм життям і здоров'ям заради нас, заради нашого щасливого май бутнього. Будьмо чуйними, добрими у відношенні до них. Скрашуймо їхнє життя своїм теплом, ласкою, усмішкою, випромінюймо зі своїх сердець одне тільки добро, щоб у нашім оточенні вони завжди почувались щасли- вими.

Триста літ поволеньки пролине -

Стронцій розпадеться і помре, -

На новому полі неодмінно

Час його, мов попіл, пригорне.

                       Час очистить Прип'ять незглибиму,

Оживуть і луки, і сади,

Та Чорнобиль вічно берегтиме

Хрест своєї чорної біди,

Вічно буде пам'яттю судити

Тих, хто розп'яли його в огні,

                       І з їх ребра, що стронцієм пробите.

Кров його тектиме по мені.

http://zastupnik.at.ua/