Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
Свято "Весняний квіткограй"
Міністерство освіти і науки України Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Управління освіти Хмельницької міської ради Спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенів №8 м.Хмельницького «ВЕСНЯНИЙ КВІТКОГРАЙ» Розробка вчителя початкових класів Телюх Л.М. м.Хмельницький 2012 Пояснювальна записка Свято – це день, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати, це день, який відзначений на честь якої-небудь події. Свято – це урочистості, влаштовані з певної нагоди, особлива форма видовищних заходів. Свята займають величезне місце в житті кожної, не лише дитина, а й дорослої людини. В розвиненому суспільстві постійно зароджуються нові свята та форми і види їх святкування. Інтригуюча атмосфера приготування до свята, та й саме свято нікого з дітей не залишає байдужим. У них з'являється величезна кількість запитань, щодо його проведення. До свята ми завжди готуємось. Діти шукають цікаву інформацію до теми. Перед тим, як проводити святи квітів, ми прочитали безліч легенд про квіти, провели конкурси малюнків. Готуючись до свята «День Землі», діти написали реферати на тему «Збережемо Землю», продивились документальні фільми про збереження флори і фауни Землі. Отже, проведені нами свята – це пізнання, це естетичне задоволення, це свято всієї класної родини, бо батьки приймають безпосередню участь у підготовці. Мета Ознайомити з основними і найпоширенішими видами квітів. Привити любов до природи, до гармонії. Вчити спостерігати, робити висновки, узагальнювати; розвивати пізнавальний інтерес до життя на Землі; виховувати екологічну культуру; естетичні почуття; узагальнити знання про те, що обов’язком кожної людини є охорона природи. Свято «Весняний квіткограй» Як прекрасно, чарівно земля зацвіла, Всюди гарно, спокійно і чисто. Бо квітуча й весняна пора вже прийшла, Тож оживіть наші квіти врочисто. Під вальс заходять дівчатка і танцюють. В руках у них квіти. Потім - хлопчики. Дівчатка кружляють кругом хлопчиків, потім всі стають по обидва боки залу. Заходять пари з танців і танцюють вальс. Всі сідають. 1 Квіти... Мабуть, всі люди люблять квіти. Ними вітають іменинників, наречених, зустрічають новонароджених і проводжають в останню путь. 2 Багато людей через постійну заклопотаність мало звертають увагу на чарівність квітів, мало знають про них. Але в кожній травинці, квіточці б’ється пульс природи.Нам треба глибше пізнати цей дивовижний світ. В історії квітів – частина історії людства. 3 Кажуть, що квітка – це усмішка природи. Щедро вітає нас земля усмішками ромашок, айстр, троянд. Кожна квітка – це неповторна краса. Колись наші предки вірили, що кожна рослина має душу. Без потреби ніхто не зривав квітку. А якщо її треба було зірвати, то люди спочатку прочитували молитву-заклинання, щоб квітка сама віддалась в руки і принесла користь. 4 Гарно дуже! Від квітів п’янкий аромат, Від краси аж душа завмирає: І немає тут злих і крикливих хлоп’ят. За пелюстки ніхто не хапає. А лунають у лісі пташок голоси. Їх пісні нам сердечка милують. А у квітах, у травах є стільки краси! Хай усі це побачать, почують! Квіти, квіти солодкі й п’янкі! Радість, щастя вони нам дарують. А пелюсточки ніжні, духмяні такі – Хай красу цю всі люди відчують! Пісня «Весняночка» Виходить Весна Вітаю вас теплом і світлими днями! Я – Весна! Принесла вам тепла, щоб світла доля була. Світла – сонечка до віконечка. Зілля-квіточок – це для діточок. Хай розкажуть мої квіти-діти про себе, бо кожна квітка – це краса, сила , здоров’я. Всі квіти Ось прийшла вже весна і тепло принесла. А ми всі проросли і чарівно зацвіли. Ой ти, веснонько-весна, Ти поглянь на нас зблизька. Ми готові всі нараз Розказать усім про нас. (Весна торкається до квітів «чарівною паличкою». Квітка розповідає вірш про себе чи легенду.) Підсніжник У проміннях сонця ніжних Край веселого струмка Білий, росяний підсніжник Раптом блиснув з-під листка. Отакий малий неначе, Ледь прокинувся зі сну, Тихий, тихий, а одначе Він привів до нас весну. Мабуть, немає жодної людини, яка б була байдужою до чарівної краси моїх ніжних квітів. Вони здаються виготовленими з особливо білої порцеляни майстровитими руками гномиків. Пролісок Я – перша квіточка весни, Я – пролісковий цвіт. Я пережив зимові сни І знов родивсь на світ. У мене очі голубі, Такі, як неба синь. Росту між кленів, між дубів, Люблю і сонце, й тінь. Зелені рученьки мої Листочками зовуть. Я полюбив ліси й гаї, Живу я здавна тут. І вірю: люблять всі мене, Як весну золоту, Бо знають, що зима мине, Коли я розцвіту. Пісня «Проліски» Сон-трава Вже заквітла сон-трава Світло-синя голова. А пелюсточки ворсисті, А стебельця в них сріблисті. Як наступить темнота, Сон пелюсточки згорта. Вранці знову розгортає – Сонцесвіт і ліс вітає. Листочки мої з’являються після цвіту. Мене бездумно зривають оберемками, я потребую охорони. Назву я дістав таку через те, що маю снодійну силу. Первоцвіт або примула Лікувальну силу маю, Жовтим цвітом розцвітаю. Називають – ключ весни. Як я звуся? Ти скажи! Назва походить від латинського слова «перший»,хоч зацвітаю я в Україні в квітні.Мене вважають за рослину, що оберігає життя. Одна з легенд твердить, що первоцвіт виріс на місці ключів від раю, які впали з рук апостола Петра і полетіли на землю. Греки вірили, що первоцвіт або примула – квітка 12 богів і може зцілити від усіх недуг. На Русі первоцвіт називали баранчиками. Його кидали під ноги і топтали босими ногами – на здоров’я і довголіття. Барвінок Я теж не боюся холоду, бо я – символ вічності. Послухайте мою історію. Інсценізація Автор Ріс собі невеличкий кущик. Щоренку він прокидався, вмивався росами і відкривав свої блакитні очки. Але на нього ніхто не звертав уваги, бо він не мав чарівного квіткового запаху і назви. Йому було дуже прикро. Одної весни спустилась на землю Флора – матінка всіх рослин. Вона почула плач. Ф. Хто це плаче? Хто тебе образив? Б. Це я, безіменна квіточка. На мене ніхто не звертає уваги, бо не маю запаху. Ф. На жаль, запаху я не можу тобі дати, бо його роздає Творець у момент народження. Але я дам тобі особливий дар – ти будеш квітнути довше за всі квіти, не будеш боятись морозів. А назву я тебе барвінком, що означає « перемагаю», бо ти хочеш перемогти всі негаразди, вистояти. Барвінок Недавно ще гула метелиця, І ще лежить в низинах сніг. А вже барвінка листя стелиться Зеленим килимом до ніг. Воно під снігом і під кригою Всю зиму зелень берегло, І перше стрінуло з відлигою Весняне сонце і тепло. Із перемогою і славою Весна з’являється на світ, І квітне радісно, яскраво Барвінковий зірчастий цвіт. Пісня «Бризнуло сонечко» Шафран Я – шафран, красива декоративна квітка. Але більше я уславився як прянощі, ліки, фарбник. У стародавньому Китаї ніхто, крім імператора, не мав права одягати на себе шати жовтого шафранового кольору. Це каралося . В давнину шафран увійшов до числа найдорожчих прянощів. За підробку шафрану карали на смерть. Нарцис Я ніжно-біла квітка весняна. В середині гаряче серце пломеніє, І довге листячко моє Легенько вітер колихає. Чудовий аромат квіток моїх Усюди розвіває. Одна із легенд твердить, що жив колись давно гарний юнак. Нахилився він над струмком і побачив своє відображення. З того часу Нарцис не міг відійти від води. Він закохався в свою вроду. Скоро він помер від туги, а на його могилі виросла ніжна біла квітка із нахиленою голівкою. Конвалія Конвалія проста і водночас чарівна. Дрібнесенькі дзвіночки, Неначе воскові, Нанизані рядочком На довгому стеблі. І ніжно запашненькі, Найкращі із квіток, Конвалії біленькі Зовуть нас у лісок. За однією легендою конвалії – це сльози Пресвятої Богородиці, коли вона проливала їх, стоячи біля хреста розп’ятого Сина. За іншою легендою – це перлини сріблястого сміху лісової Мавки, які стали ліхтариками для лісових гномиків. Цвіте травневою порою, Її знайдеш в затінку лісовому. На стебельці, як намистинки в ряд, Квіти духмяні висять. Дзвіночки –перлинки на ніжці тонкій, Такі запашні і тендітні такі. В широкому листі, немов на гіллі, Ховають від сонця голівки малі. Конвалія – квітка з сильним характером – пригнічує інші квіти у вазі, вони швидко в’януть від такої сусідки. Єдиний, мабуть, виняток конвалія робить для незабутки, з нею вона уживається. Незабудка Ту дівчину синьооку Завжди стрінеш край потоку. В неї ніжки вмиті в росах, В неї небо сяє в косах. Легенда розповідає, що коли настала хвилина розлуки Іванка і Марійки, то дівчина не змогла стримати сліз.Краплини з її чудесних синіх очей впали на траву і перетворились на такі ж сині квіточки. Марійка зірвала кілька квіточок, подала Іванкові і сказала: «Повернись з далекої дороги і не забудь мене». То були перші квіти-незабудки. Росте на наших луках Квіточка дрібна. Дала їй сині очі Дівчина-весна. От пройде біля неї З усміхом хто-небудь. Услід тихенько квітка Промовить – не забудь. Маргаритка Чому зветься маргаритка Ця маленька ніжна квітка? На пелюсточці росинка, А пелюстка – мов перлинка. Каже мама їй :»Дитино. Слово це прийшло з латини – Маргарита – це перлина, А на неї схожа квітка Так і зветься – маргаритка» Фіалка Я – фіалка чарівна, пахуча, ніжна, синьо-фіолетова. Фіолетову фіранку Юний ранок відгорнув. І фіалка на світанку Пробудилася од сну. Давня грецька легенда свідчить: якось бог сонця Аполон переслідував пекучим променем чарівну дівчину. Вона сховалась у затінку кущів і перетворилась на маленьку чарівну квітку. Тепер фіалочки маленькі, Ваші квіти запашні, Розцвітають всі раненько Скрізь під лісом навесні. Пісня «Фіалочка» Едельвейс Одна легенда розповідає, як красуня погодилась вийти заміж тільки за того юнака, який подарує їй букет едельвейсів. Багато юнаків пішли в гори за цими квітами, але всі поверталися ні з чим. Пройшли роки. Знайшовся один юнак, який зміг знайти едельвейси. Але красуня за цей час стала старенькою бабусею. Чому так сталося? Бо едельвейси ростуть високо-високо в горах, на скелях, куди важко дістатися. В доступних місцях цю квітку вже знищили, і вона зустрічається дуже рідко. Кажуть, хто побачить едельвейс, то в житті у нього не буде страху. Едельвейса цвіт красивий Ніжить сонце золоте. Той, хто сильний і сміливий Серед скель його знайде. Тюльпан А я веселий пан Зовуся я Тюльпан Хоч який чарівний тюльпан, але чомусь грецька і римська міфології не залишили про нього ніякої легенди. Перші відомості про тюльпан прийшли з Персії. У цій країні ця квітка зветься „Дюльбаш" - це значить чалма. В замках щорічно справляли свято тюльпанів. Майже 450 років тому тюльпан потрапив до Європи. Але в основному ця квітка стала предметом купівлі - продажу. За цибулинку тюльпана віддавали великі гроші. В одному документі сказано, що за одну цибулинку тюльпана сорту „Візе - рої" заплатили: 24 чверті пшениці, 48 чвертей жита, 4 великих бичка, 8 свиней, 12 овець, 2 бочки вина, 4 бочки пива, 2бочки масла, 4 пуди сиру, в'язка одягу, один срібний келих. В основному це захоплення було в Голландії. Але існує легенда про наш скромний жовтий тюльпан. Люди гадали, що у бутоні тюльпана заховалося людське щастя. Але ніхто не міг дістатись до нього. Йшли до квітки всі люди - але щастя не давалось, бутон не розкривався. Якось луками йшла бідна, натомлена жінка з маленьким синочком. Хлопчик побачив бутон і, дзвінко сміючись, підбіг до нього. І - о диво! - бутон розкрився. Те, що не піддавалось ні силі, ні хитрощам - зробив безтурботний дитячий сміх. Мабуть, так воно і є, що пора нашого дитинства, справді, - єдина пора усього нашого життя, коли іноді прозирає справжнє щастя. Виходять Бузок ліловий і Бузок білий Бузок з перської мови означає „квітка". Бузок - це весна, чудесний місяць травень. А чому бузок ліловий? Почалася весна, земля розцвітала буйною зеленню. Сонце, Весна і Веселка щедро дарували тепло, радість, кольори. Заглянули вони і в холодні краї. Сонце вже втомилося, і у Веселки залишилася тільки лілова фарба. А Весна не здавалась. Вона почала сипати на цю холодну землю пригорщі лілового проміння, і на тому місці виростали чудесні грона бузку. Все навкруги стало бузковим, ціле море бузку. Бузок білий Сонце не могло зупинити Весну. Тоді воно взяло і змішало залишки основних семи кольорів і вийшло біле проміння. Сонечко посіяло біле проміння на кущі і деревця. Так виник білий бузок. Діти грались буйним цвітом бузку і вишукували „на щастя" серед чотирипелюсткових - п'ятипелюсткові квіточки. З’їси квіточку – буде щастя, а квіточку з трьома пелюстками не бери – то нещастя. Флора Єбезліч весняних квіток,про них є безліч легенд. Але не менш цікаві історії і про квіти сонечка. Казка про волошку, мальву, гвоздичку Мальва Гвоздичка Волошка Вітер Автор Жили-були три сестрички. Вони лікували людей, не чинили нікому зла. Одного разу хтось постукав до них у двері. Мальва: Хто там? Вітер: А чи тут живуть дівчата-красуні, які всіх лікують? Гвоздичка: Тут. А ти хто будеш? Вітер: Я-холодний зимовий вітер. Волошка: Заходь. На що скаржишся? Вітер: Сили втрачаю. Не можу дерева гнути, ламати, не можу страх навіювати, гудіти під вікнами. Мальва: А чи зробив ти щось добре людям? Вітер: А що таке робити добро? Гвоздичка: А чи добре серце маєш? Вітер:А що таке серце? Волошка: Ох, ми не зможемо тобі допомогти, бо не служимо злу. Вітер: За це я дмухну на вас останнім холодом. Автор: Подув холодом на красунь злий холодний вітер, впали вони замороженими квітами. Люди не викинули ці квіти, а весною висадили їх біля криниці, під вікнами, на городі, в полі. Синьоока красуня стала волошкою, чорнявенька-мальвою, білявенька-ніжною гвоздичкою. Послухаємо, що вони про себе розкажуть. Мальва: 3 давніх-давен українські мальви росли коло кожної хати, сягали аж під саму стріху пурпуровими дзвониками. На Україні їх ще називали ружі. Особливо любили ті вогнисті квіти дівчата, заплітали у свої вінки, пускали на воду в ніч на Івана Купала. А ще вони залишились лікарською рослиною. Народжені ці квіти для краси, простору і сонця. Волошка А в стерні – волошки, Сині, сині зорі, І такі дрібненькі – Слізки росяні. Назривали трошки. Це волошки? – Зорі! Ниточки тоненькі З неба до землі. Гвоздика Назва походить з далекого минулого.Богиня Діана побачила пастушка, який грав на флейті і не вшанував її. Діана розгнівалась на юнака і вразила його стрілою в саме серце. Але згодом гнів її пройшов і змінився на жаль.Вона попросила бога Зевса перетворити мертвого юнака на квітку. Так з’явилась квітка гвоздика, що означає в перекладі з грецької «божественна квітка». Пісня «Діти сонечка» Лілія Чуєте пахощі в нашім дворі? Квіти розквітли в ранковій порі. Тут на світанку сам дощик ходив, Білу лілею від сну розбудив. За надзвичайну витонченість та красу цвітіння лілію вважають символом непорочності й чистоти.Лісовій лілії приписували різні таємничі чаклунські сили. А водяну лілію називали квіткою русалок. Бо русалки бояться сонця, з’являються тільки вночі, а вдень перетворюються на лілій. Троянда Посміхнулася троянда: Чепурились, фарбувались, Має гарну вроду, І парфуми лили, І до того ж поважає Тільки кралями такими Якнайкращу моду. Стати не зуміли. То одягне нову сукню, А вона собі радіє То – разок намиста. І рум’янить щічки, І роса на ній відмінна – Видивляється в люстерко Кришталево-чиста. На прекрасне личко. Заклопотана собою: І роса на ній сміється Тонкий стан плекає Чиста, кришталева, І в новесеньке люстерко Бо троянда серед квітів – Пильно поглядає. Справжня королева. «Ох, яка вона красуня!» - Квіти шепотіли. І такими, як троянда, Стати захотіли. Флора Одного разу я заглянула в сад і підслухала таку розмову Виходять Чорнобривець і Ромашка Р. Мене зустріли на чужині з щирим серцем! Ч. Хіба ти мандрівниця? Р. Авжеж. Мої предки прибули на ці землі 200 років тому. Я справді іноземка, бо прибула з Америки. Тоді мало хто знав, що така рослина є на світі. Коли нас, ромашок, вперше побачили, то дивувалися не менше, ніж якби побачили у тутешньому лісі індійського слона. Ромашку всім показували, дарували, насаджували в кращих садах. За кілька століть рослина так розрослася, що заполонила всі пустирі, рівчаки, поля. Тепер мене знають всі. Ч. Так ми з тобою земляки. Мої предки теж прибули з Америки в Європу. Нас так полюбили на цій землі, що вважають своєю, українською квіткою. А колись в далекій Америці чорнобривців використовували як ліки і пошанування богам. Правда, я зараз теж в шані серед людей, бо цвіту довго і яскраво. Р. Мене теж люблять. Діток купають у відварі моїх квіток, вони тоді пахнуть ромашкою і стають здоровими, бадьорими і гарними. А дівчата люблять вплітати ромашки у віночки. Я пахну полем, свіжим вітром. Я схожа на сонечко і нагадую літо, тепло. А квіточка моя – це сонечка сестра. Від сонечка жовтого Йдуть білі пелюстки. Царівна я між травами Й мене полюбиш ти. Пісня «Ромашка» Ч. А про мене ще кажуть, що своїм цвітом я вінчаю вершину літа. Колись вночі було дуже холодно. Вранці сонечко побачило, що я гину і кинуло цілий пучечок промінців, щоб вони мене зігріли. Але сонечко перестаралось, і промінці припалили мої пелюстки. Тому вони стали жовто-коричневі. Але від цього я ще кращий став і запашніший. Мій запах нагадує рідну домівку, матінку. Чорнобривці,чорнобривці Квітнуть в тиші вечоровій. Чорнобривці чарівні Так і просяться в пісні. Пісня «Чорнобривці» Мак Стебельце – шорстка драбинка, У середині – чорна вуглинка, Пелюстки блискучі. Як лак. Це квітує червоний мак. Мак – символ краси і спокою, це чудодійна сила, оберіг для дому від злих сил.Кажуть, якщо зернятами польового маку обсипати обійстя, то жоден злий дух не зайде до хати. Як без вишні - не садок, Так без маку – не вінок, А його ось, як на те, Скільки в полі тут росте. Він червоний і стрункий, І свіжесенький який! Цілу купу нарвемо – Всім віночки сплетемо. Пісня «Мак» або Танець-пісня «Пішли діти в поле» Пішли діти в поле Кіточки збирали, Квіточки збирати Віночки звивали Пр. Мак, мак зірочками, Волошки з сокирочками, Ромен-зілля, буркун-зілля, Медок-зілля і чебрець. Флора Осінь теж багата на красу: сальвія, верес, жоржини, хризантеми, айстри .... Айстра - означає зірка На світанку я розквітла Й напилася я роси. І віночок одягла я На голівку для краси! Але чомусь мені сумно. Було це давно. Дивилась Сумна Зірка з неба на земні квіти і їй так хотілось до них. Там так гарно, тепло, а в небі холодно, самотньо, зірка від зірки так далеко. Якось Сумна Зірка попросилась у Місяця на Землю. - Гаразд, - сказав Місяць. -Але чекай мене серпневого. Тільки в серпні я відпускаю багатьох зірок на Землю. Та застерігаю тебе: по дорозі до Землі не одна зірка згорить, не долетівши, деякі падають у море. Нелегка ця дорога до Землі. Але нічого не страшило Зірочку. І ось прийшов серпень і Місяць відпустив усіх бажаючих на Землю. Сумна Зірочка долетіла до Землі і впала на грядку, а на ранок зазеленіла квіткою. А люди дивувались: - Звідкіля взялась ця квітка. Уже кінець літа, вже осінь на порозі, всі квіти відцвітають, а ця, дивна, розквітла. А холоду ця квіточка не боялась, бо там, в небі, було ще холодніше. Але Сумна Зірка не стала Веселою Квіткою. Бо тепер вона з тугою дивилась в далеке осіннє небо, сумувала за темною далечінню, за Місяцем. її пелюсточки видовжились й були схожі на промінці зірочки. Тому люди назвали цю дивну квітку Айстрою, що означає зірка і вона стала улюбленою, як і всі інші квіти. Не плетуть із неї віночків, але співають: Упадь, зірко, з неба. Будеш в квітнику Нам тебе треба. В айстринім вінку!
Будеш на землі Зірка на стеблі. Будеш в квітнику Хризантема Назва рослини походить з грецької мови і означає «золота квітка». Її пелюстки то в’ються, мов кучері, то гладенькі й прямі, як в айстри; квітки то крихітні, як гудзики, то величезні, як соняшник. Вона - улюблениця японців. Носили одяг із малюнком хризантеми тільки члени імператорської родини. Хризантема красується на японському національному прапорі, на монетах, а також на найвищому ордені, який має назву «Орден Хризантеми» Хризантема – символ сонця. Весна На що не глянеш, все прийшло , щоб жити. Пташина й квітка, жук і деревце. З’явилось все, щоб сонечку радіти. Ви пам’ятайте, прошу вас, про це! Квітка Ми б завжди були б красиві, - І пахучі, і щасливі, Якби в полі , в лісі, в лузі Бачили б нас тільки друзі. Ті, які б нас не топтали, Без потреби не зривали. А на клумбах вдома, в школі Висівали б нас доволі, Доглядали ,поливали, Ми б красу їм дарували. Квітка Невже в майбутньому на світі Не будуть квітнуть дивні квіти? Конвалії й фіалки ніжні, І вісник березня – підсніжник? Квітка Невже ми більше не побачим, Як сон-трава росою плаче? Троянда степу, квітка мрії, Жар-цвітом землю не зігріє? Дитина В Червону книгу ми занесли Світ неповторний та чудесний, Що поступово вимирає, Давно рятунку в нас благає. Ми всі господарі природи, То ж збережемо її вроду. 2 Я хочу, щоб яскравим цвітом Природа чарувала нас. Щоб так було не тільки літом, А й взимку, у негоди час. 3 Я хочу, щоб красу уміли Сприйняти серцем люди всі. Щоб цінували й розуміли, І поклонялися усі. Весна Якщо людина добре серце має, Вона іде у світ добро творить. В її очах любов і ласка сяє, Така людина сонечком горить! Пісня «Соняшник» або Для всіх зоря зійшла ясна, Для всіх дитини сміх. І наша пісня голосна Для всіх, для всіх, для всіх! Пр. Мир лісам і гаям, Де конвалій білий цвіт, Мир траві і пташкам, Мир тобі, великий світ. Мир усім, хто співа, Щоб у дружбі нам рости, Мрія нас зігрівха Про планету доброти. | |
| Переглядів: 3949 | Рейтинг: 3.8/5 |
| Всього коментарів: 0 | |