Каталог статей

«ПОСАДІТЬ КАЛИНУ КОЛО СЕРЦЯ, ЩОБ ЦВІЛА ВОНА В ДУШІ»

Конференція

Мета: розкрити образ калини в українському фольклорі; поглибити знання учнів про рослинний символ України - калину; показати значення калини в житті людини; розвивати усне мовлення, увагу, пам'ять, спостережливість, уміння обмінюватися думками, слухати товариство; збагачувати активний словниковий запас; виховувати любов до рідної землі, України; ознайомити з методом пальцевого малювання.

Зал святково прибраний. У центрі - плакат „Кущ калини", вверху назва - плакат конференції, букет із кетягами калини, поруч інші символи (колоски, мальви, барвінок, чорнобривці і т.д.).

Зліва: виставка робіт учнів (аплікація, малюнки, вишивки і т.д.; вишитий рушник з кетягами).

Справа: репродукції картин К. Білокур, додаткова художня література Т. Шевченка, П. Тичини, Т. Майданович.

Збірка: „Україна в легендах та переказах", „Сокальщина. Енциклопедія" „У світ пізнань" (с. Рослини), магнітофон.

Учні одягнені в українські костюми, костюми калини, мальви, горобчика, верби.

Кожна „кафедра" (група) учнів має емблеми на грудях та велику на столі (біологи, історики, лікарі, літературознавці, поети, художники, музикознавці і т.д.).

На сцені панно - кущ калини, виставка малюнків-ілюстрацій о прочитаних творів, аплікація „гроно калини".

Діти в українських костюмах, у дівчаток-віночки. На столі: ікебана із кетягів калини, дівчина в костюмі калини (сукня, стрічки, вишиванка).

Хід конференції

І. Стадія зацікавленості

Оголошення теми конференції та завдання.

Учитель. Отже, запрошуємо на конференцію „Посадить калину коло серця, щоб цвіла вона в душі".

Цвіте калина в нашому саду,
Її просту одежу вінча вінок, як ніжну молоду.
Віночок із маленьких квіточок -
Непишних, некрасивих, непримітних.
Вона отак, як наша доля, квітне,
Вона Вкраїни рідної вінок!
А восени як ватра спалахне!
Своїм осіннім кетягом сяйне
І звеселить осінні тихі далі.
Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма,
Без калини нема України,
Без народу Вкраїни нема.

ІІ. Стадія мотивації

Калина коло хати - здавна найкраща і найзначніша ознака оселі українця. Кущі милують зір білим цвітом рубіновими кетягами восени. Рубінові ягоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами.

Насіння з калини схоже на серце. Непроста ця рослина з маленькими серцями. Вона не тільки символ України, а символ дівчини.

У народі живуть легенди про сміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони завойовників Батия, прирікаючи їх на загибель. Саме з крові і їх дівочих сердець зросли калинові кущі.

Сьогодні ми ще більше дізнаємося про калину від наших учнів-істориків, біологів, художників, поетів, письменників, композиторів, літературознавців. До слова запрошуємо усіх, хто завітав на нашу конференцію.

„Калинова пісня"
Сл. М. Сингаївського, муз. В. Верменича
1. Калино весела
Калино червона,
Люблю твоє листя (2 р.)
Та росяні грона.
2. сонцем знов налита,
І сама від сонця.
Звисли, мов намисто, (2 р.)
Калинові гронця.
3. Сонечком налита
Чистою росою,
Ой, калино - цвіте, (2 р.)
Радісною з тобою.
4. До нашої стежки
Нахилилась віттям,
Зоряно з тобою (2 р.)
Матері і дітям.
5. Калино, чарівна Калино,
То від тебе сяє (2 р.)
Зоря промениста.

ІІІ. Стадія нових інформацій

Перший історик. А ось ще одна легенда. Утік козак із своєю милою та ніде не зміг увінчатися. Обернувся він терном у полі, а дівчина - калиною. Вийшла синова мати того терну брати, дівчини мати - калину ламати. „Се ж не терночок, се ж мій синочок, се ж не калина - це ж моя дитина".

Другий історик. Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли турки, з ними і греків чимало. Ось налетіли турки, з ними і греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного воєводу поранено. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Тоді прийшла в табір дівчина дуже красива і горда. Звалась вона Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але якщо він більше не порти йде на нашу землю. Грек здивувався, що вона не хоче коштовностей, і забрав її в Грецію.

У неї була сестра Калина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: „Твоїм ім'ям, сестро, назву рослину, як найбільше люблю. Коли цвіте вона, то соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров'ю щедрої нашої землі, ті, які повертають здоров'я людини. Буде вона зватися Калиною...

Біолог. Калина - кущ, сабо невелике дерево заввишки до 5 м. Росте у лісах і чагарниках, майже у кожному дворі України. На нашій планеті існує понад 200 видів калини.

Ця рослина з родини жилолистих має трилопатеві листки, гілки голі, суцвіття негусте, віночки білі. Плоди ягодоподібні, овальні, яскраво-червоні, з однією кісточкою. На смак ягоди і кора гіркі, терпкі. Кора має зеленувато-сірий колір.

Калина - це харчова, лікарська, медоносна рослина. З неї готують варення, кисіль, компоти, начинку для цукерок. Калина є також фарбувальна рослина.

Стиглих ягід на обід
Принесе онукам дід
Ласуватимуть малята
Наче в лісі пташенята
Бабця випече пиріг
- Раптом гості на поріг?
Чай заварить на калині
Завітайте до нас нині.

Перший лікар. Калина не тільки символ, а й ліки. Ягоди калини нормалізують роботу серця, мають сечогінну дії, їх уживають при лікуванні неврозів, гіпертонії, спазмах судин. Спиртовий екстракт калини та її відвар - добрі кровоносні засоби. Люди вживають як потогінний засіб. Ягоди з медом їдять при захворюванні печінки. Сік та відвар ягід з методом готують при кашлі і при лікуванні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, колітів, геморою.

Відваром молодої кори калини позбуваються пітливості ніг. Соком калини очищають обличчя, щоб рум'янілося. Свіжим соком калини виводять прищі та вугрі на обличчі.

Другий лікар (реферат „Калина").

Учитель. Калина - це оберіг України. З калиною пов'язано багато обрядів, звичаїв.

Кали на - найулюбленіша рослина нашого народу. Образ її співаний в українському фольклорі. Фольклор у перекладі означає „народна мудрість". А які види фольклору ви знаєте?

До фольклору відносяться казки, прислів'я, загадки, скоромовки, колискові, веснянки, колядки, щедрівки, гаївки.

Калина у казці - це образ добра, справедливості. Сьогодні ми уявимо, що ми з вами великі майстри, що займаються розписом. А в розписі існують свої правила, можна малювати без пензлика, просто пальцями. І ось ми з вами намалюємо кетяг калини просто пальчиком. Покладіть перед собою квадратик з паперу або круг. Візьміть простий олівець. Спочатку намалюйте гілочку. Зверніть увагу на правильне розміщення. Потім опускаємо вказівний палець правої руки в раніше розведену водою фарбу. Фарба у нас не дуже рідка, але і не густа. Робимо відбиток. Одна ягідка готова. І далі так само, доки не зробимо весь кетяг.

Молодці! Витремо пальчики тканиною.

Дівчинка
Я калину малювала
Та історію згадала
Малювала залюбки
Запорізьких козаків
Це вони понад Дніпром
За переказом гуртком
Посадили зелен гай
Гай - калиновий розмай
У проходи мандрували
Калинові кетяги пам'ятали.

Перш ніж розпочнемо, я хочу розповісти вам про Пелагею Іванівну Глущенко, одну з талановитих представниць петриківського декоративного розпису. Вона - знавець техніки орнаменту та розмаїття кольорів, яка шукає власну дорогу в народному мистецтві.

Її учениця, Тамара Бойко, також багато працює в жанрі розпису. Художниця тільки-но розпочинає свій творчий шлях. Її роботи від назначені на обласних виставках. Ось одна з них - „Червона калина". На чорному фоні жаріє п'ять кетягів калини, а які чудові листки, а як манять до себе духмяні, біленькі квіточки.

Розгляд твору.

Перший художник. Кожна пора року дарує нам свою красу. Весна -перші ніжні квіти, літо - буйну зелено, сонце, осінь - плоди. Погляньте на букет калини. Калина, символ краси, улітку радує білим цвітом, а восени - полум'яним намистом. Вона гарна в різні пори року, і тому художники оспівують її в своїх пейзажах, натюрмортах, розписах.

Прекрасні твори Тетяни Пати, Надії Білокінь, Марфи Тимченко, Марії Примаченко, Параски Хоми.

Другий художник. Запрошує розглянути картину художниці Катерини Білокур „Виноград з ожиною". Темно-сині ягоди винограду й ожини чітко відрізняються від невеликого грона калини, яку художниця вплела у композицію. Ніжна зелень листочків передана легким дотиком пензля. На кожній ягідці видно блискуче місце, де сильно відбивається світлою. Здається, що в кожній ягідці заховано золотий промінчик сонця.

Учитель. Калина - улюблениця нашого народу. У віршах, казках, переказах, легендах калинові ягоди порівнюються з червоним намистом - коралами і вродливою дівчиною.

Виставка саморобних намиста бабусь, мам.

Підходить до куша калини і веде розмову.

Ось калина над рікою.
Віти стелить по воді.
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко надів?
Червонясте, променисте
Розцвітає, як вогні...
Дай хоч трішечки намиста,
Калинонька, і мені.
Колишися, калинонько, колишися,
Зеленими листочками розкошися,
Сонячними променями розмалюйся,
З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.
А ще й срібною росою вмийся чисто,
Надінь свої ягідочки як намисто.

Із-за куща калини виходить дівчина - Калина.

Розповідь казки І. Демченко калина".

В Україні є понад 100 населених пунктів з назвами „Калинівка", Калинове" і т.д.

Пісня „Про Україну"
Сл. М. Гринчука, муз. С. Яреми
1. Дівчина-калина
В білому віночку
Вийшла із хатини,
Стала на горбочку.
2. А як заспівала
Солов'їно - дзвінко
В лісі розселила
Килими з барвінку.
3. Золотила ниву,
Голубила небо,
Дітвору щасливу
Кликала до себе.
4. Кличе всіх щоднини
До краси і згоди
Пісня України,
Що єдна народи.

Другий літературознавець. Ламати калину, зневажати калину - великий гріх. Бо калина - жива душа того, хто її посадив, душа нашого народу. Хоч дуже давно з неї робити цвяхи шевські, вугілля. А коли підростає у матері син, вона, благословляючи його в дорогу, наказувала не забувати калину.

Підеш ти, сину, по Україні,
То ж не журися.
Коли стрінеш у лузі калину,
То й прихилися.
А як зустрінеш у лузі калину,
То й пригорнися,
Бо я любила її колись.

Калина - символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. У розлуці ми згадуємо калину, тужимо. Калина - це той символ, що пам'ять людська береже, нагадуючи про рідні краї, символ безсмертя. Козак, умираючи на чужині, просить: „...насипати високу могилу..., посадити в голову калину. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити від годиноньки вісті".

Пісня „При долині кущ калини"

Так на могилі козака, який у серці зберігав образ калини, чи чумака, який вирушив у мандри і не зміг повернутися, загинув у дорозі, товариші саджали кущ калини, як ознаку того, що тут похований українець.

Перший музикознавець. У народі кажуть: „любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте".

Часто матері колисали своїх маленьких діточок, сидячи під калиною наспівували колискових пісень. Колиску робили з калини, щоб дитина росла щасливою та співучою.

Колискова (співають мати і донечка).
Спи, дитино, бо покину,
Сама піду по калину,
Наламаю калиноньки
Та й покладу в головоньки.
А калина буде цвісти,
А дитина буде рости.