Додаток 1
Минали роки, дорослими ставали діти, але в серцях і в пам'яті залишались мати, калина, мамина мама - наша бабуся.
Учениця
Калина в лузі квітувала,
Мене бабуся колихала,
Тут починається рід наш красний,
Над ґанком сходив місяць ясний.
Калина в лузі квітувала,
Мене бабуся колихала.
Пісня „На калині мене мати колихала" (співають бабуся, мама, донька).
Мати
Ви, мов квіточки калини,
Ви - надія наша.
Мрії ваші хай здійсняться!
Хай вам сни солодкі сняться!
Перший поет. Великий український поет Т. Г. Шевченко дуже любив калину. Він ужив слово „калина" у „Кобзарі" 385 разів. Пригадаємо ці вірші.
Встають учні-поети, читають, ілюструють твори, виставка малюнків.
1. Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину.
2. Защебече соловейко
В лузі на калині -
Заспіває козаченько
Ходя по долині.
3. Три явори посадила
Сестра при долині,
А дівчина - заручена
Червону калину.
Багато віршів великого Кобзаря стали піснями.
Пісні „Зацвіла в долині червона калина", „Тече вода" і т.д.
Інсценізація біля куща калини (дівчини) - артисти театру.
Горобчик
На морозі, як жарини,
В лузі ягоди калини.
„Жив-жив-жив!" -
Дзьобнув ягідку й ожив,
Я ледь з голоду не згинув,
Красно дякую, калино.
Калина
Схилилася калина на воду,
Дивилась на красную вроду,
Горобчики з поля летіли,
Всі ягоди з неї об'їли.
У сумі калинонька мила
Все листя у воду зронила
Прийшли за вітрами морози
Замерзли в калиноньки сльози.
Мальва
В нашому садочку в червонім віночку
Над самим струмочком виросла калина.
Листя з сонцем грає, в воду поглядає
Гарну вроду має молода князівна.
Вітер догоджає, коси розплітає
Уночі туманом сизим укриває.
А вона стрінеться, сумно усміхнеться
Вгору поглядає - сонечка чекає.
Калина
Я - калина земна краса
Для людей я - лікування
Пташкам завжди корисна і смачна
А ще я - символ поетичний
Кущ у мене пишний
Так, я калина,
З якої починається ненька - Україна.
Музикознавець. Без калини не можна уявити собі пісенної творчості, пісень про неї не злічити. Калина була здавна уособленням жіночої краси. Дівчина, як у лузі калина - так говорять про красу дівочу. Одна половина - червона калина, друга половина - молода дівчина. Дівчину часто у піснях порівнюють з червоною калиною.
Ой ти, дівчино, червона калино,
Як мені на тебе дивитися мило.
Звучить пісня „Ой піду я на долину".
У пісенній творчості калина для дівчат - це і подруга, порадниця, і взірець краси.
Хоровод „Ой, ягіл, ягілочку"
Усередині дівчина-калина.
Ой ягіл, ягілочку,
Умилася гарнесенько,
Устала ранесенько,
Панчішки поскидала,
Головоньку розчесала.
Возьми, дівко, в боки,
Покажи свої скоки,
Гнися, калинонько, гнися,
Дівчинонько, не журися.
З калинового цвіту
Вибирай собі квіту,
З калинового лугу
Вибирай собі другу,
З калинового плетю
Вибирай собі третю.
З калинового мосту
Вибирай собі шосту.
З калинового лому
Вибирай собі сьому.
З хрещатого барвінку
Вибирай собі дівку.
Калина в цвіту - це прикмета дівування, це дівчина на виданні.
Ой на горі калина,
Там дівчина ходила,
Калиноньку ламала,
На козака кидала.
Пов'язана в пучечки калина - зв'язана шлюбом дівчина. А шлюб усілякий буває.
Калина
Та чи я в лузі не калина,
Та чи я в лузі не червона?
Нащо мене поламано,
І в пучечки пов'язано?
Нещастя моє! Недоля моя!
Та чи я в батька не дитина,
Та и я в батька не кохана?
Нащо мене засватано,
І світ мені зав'язано?
Перший читець
Над Дніпровою сагою,
Стоїть явір між лозою,
Між лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчина із гаю,
Виходжаючи співають.
Другий читець
Посадила стара мати
Три ясени в полі,
А невістка посадила
Високу тополю.
Тут явори посадила,
Сестра при долині.
А дівчина заручена -
Червону калину.
Пісня „Там на калиновім кущі"
1. Там на калиновім кущі
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А він мене все не пускав.
2. - Козаче мій, то ж я твоя,
Пусти мене. Зійшла зоря.
Проснеться матінка моя,
Спитає, де гуляла я.
3. - А ти скажи її в отвіт,
Яка була чарівна ніч.
Весна іде, красу несе,
Тій красі радіє все.
4. - Дочко моя, не в тому річ,
Де ти гуляла цілу ніч.
Чому розплетена коса,
А на очах блищить сльоза.
5. - Коса розплетена тому,
Що її подружка розплела.
А на очах блищить того -
За зраду милого мого.
6. - Мамцю моя, ти вже стара,
А я весела, молода.
Я жити хочу, я люблю,
Мамо, не лай доню свою.
Перший дослідник. Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку, щоб нагадувала козаку домівку, матір, кохану, його рідну мову. Вишита сорочка, рушник та калина - з цього починається ненька-Україна.
Обереги пращурів завжди поважай,
З ними ти наслідував рідний дім і край.
Солов'ї на калині, на калині зозуля,
Через гори й долини лине пісня з Поділля.
Мова в ній калинова, древа сонячна гілка,
Сонця тиха розмова, калинова сопілка.
Другий дослідник. Калинова сопілка... Так, саме з калини та верби робили колись сопілки. У народі існувало таке повір'я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду - син.
Мій дідусь зробив сопілку
Із калинової гілки.
Як заграє, як заграє...
Скільки він мелодій знає!
Я насмілився спитати,
Де він так навчився грати.
Посміхнувсь дідусь лукаво:
- У калини біля ставу.
Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у прислів'ях. Давайте пригадаймо їх.
Гра „Мікрофон"
Приказки
У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.
Весною калина білим цвітом квітує,
А восени червоні ягідки дарує.
Залишилася калина, наче красная дівчина.
Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Пишна та корисна, мов червона калина.
Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Щоки червоні, як кетяги калинові.
Україна, мов калина.
Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.
Прислів'я
Без калини нема України.
Без верби і калини нема України.
Загадки
1. В лісі на горісі - червоні хустки висять.
2. Навесні зацвіте білим цвітом,
А в жнива - червоним плодом.
3. І не дівчина, а червоні стрічки має.
4. Стоїть дід (півень) над водою
З червоною бородою,
Хто не йде, за борідку вщипне.
5. Серед ліса - червоне плаття висить.
6. У вінку зеленолистім,
У червоно у намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
7. Серед лісу вогонь горить.
8. І не дівка, а червоне намисто носить.
9. За хатиною в садочку
У зеленому віночку
Та в червоних намистах
Стоїть дівка молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен - смик!
Та й укине на язик.
10. У пучечках невеличких
На кущі живуть сестрички
Восени хто гляне -
Вмить добрішим стане:
З гіллячок звисають,
Вогником палають
Що це за красуня дивна?
То в гаї стоїть... (калина).
11. Задаровує красою
Мати Україна,
Наче в лузі червоніє
Пишная... (калина).
Виходить дівчина-калина і загадує загадку. Потім проводить аукціон загадок між кафедрами.
Дівчина-калина
Знають мене луг і води,
І криниці й огороди.
І дівчина мене знає,
В косу радо заплітає,
Сніг потане - я радію,
Розвиваюсь, зеленію.
В нічку зоряну, весняну.
Соловейків колихаю.
Одягаюсь білим цвітом,
Наливаюсь теплим літом.
Осінь холодом повіє.
Я шаріюсь - червонію.
Знають мене луг і води,
Діти мене певне знають,
Швидко загадку вгадають,
Бо нема тої людини,
Щоб не знала мене... (калини).
Третій дослідник (природо охоронець ЮДП). Коли починали будувати хату, калину садили біля вікна застільного. Казали, що це символ любові, мудрості. А восени, коли вставляли подвійні вікна, між шибками клали пучечки червоних грон. У найлютіші морози вони живили оселю теплом і красою. Зробіть і ви маленьке добре діло, посадіть кущик калини.
1. Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхалась щиро доля,
Материнський ніжний цвіт.
2. Посадіть калину на городі,
Щоб заквітнула земля!
Із роси - пречиста врода,
З неба - почерк журавля.
3. Посадіть калину коло тину,
Щоб злагода цвіла.
Буде щедрою родина,
Буде честь їй і хвала.
4. Просадіть калину коло хати,
Щоб на всеньке, на життя!
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
5. Посадіть калину в чистім полі,
Хай вона освятить час!
Рід наш любить дуже волю,
Хай же й воля любить нас!
6. Посадіть калину коло школи.
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів'янув в спориші.
Посадіте коло серця,
Щоб цвіта вона в душі.
Пісня „Зоряна калина"
1. Говорила мати сину
- Не забудься, сину, -
Як будуєш хату -
Посади калину.
2. Білий кущ калини -
Радість України.
А вогнисті грона -
Наша кров червона.
3. Зоряна калина -
І краса і врода
Нашої країни,
Нашого народу.
4. Пам'ятай же, сину,
Що казала мати,
Посади калину
В себе біля хати.
Учитель. Посадіть калину коло серця, щоб цвіла вона в душі. Правду каже прислів'я: „Червона калина - символ України". Калина і Україна - невіддільні, їх не можна уявити одну без одної. „Без калини - нема України", - каже друге прислів'я.
„Калиновий віночок"
Дівчата у костюмах калини.
Перша дівчинка
У нашому лузі сталася новина -
Зацвіла білим цвітом калина
Калинонько - Вкраїнонько - Божа наречена,
Поклонилась тобі в проляж травичка зелена.
Защебечи, соловейку, з гілочки тоненько
- Покоти малі колечка на весь світ біленький.
Ой, калино, калинонько, листячко зелене,
Цвіте твоє біле личко для мене, для мене.
Друга дівчинка
Зацвітай, молода калино,
Серед тихого розмаїття.
Чиста хвиля до тебе плине,
Омиває твоє коріння.
Третя дівчинка
Це ж тобі од вітрів не ламатися,
Білим цвітом шуміти над світом,
Свіжих сил у землі набиратись,
Дивом кетягів погомоніти.
Четверта дівчинка
Рости, наша калинонько, вгору, вгору
Рости, наша калинонько, розвивайся.
Навесні біленьким цвітом заквітчайся,
Щоби кетяги червоні наливалися,
Щоби калиною моєю милуватися.
П'ята дівчинка. Шановні друзі, ми вдячні всім за конференції, участь у ній.
Ми - українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов'їна.
Квітне в садочку червона калина,
Рідна земля для всіх нас - Україна.
Шоста дівчинка.Неподоланому народу, солов'їній моїй Україні, над каміння, над сині води.
Звучить пісня „Ой у лузі червона калина".
Ти про щастя шуми, калино.
Разом
Хай і знов калина червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
Я - країна Україна
- На горі калина.
Рішення конференції від „__" __ 200__ року
1. Узяти участь в операції „Калина".
Посадити кущ калини біля хати, у бабусі.
2. Провести урок-конференцію „мову рідної природи розуміти серцем вчись".
3. Прочитати та обговорити казки В. Сухомлинського. Хлопцям - „А серце тобі нічого не наказало", с. 45, дівчатам - „Людина з гарячим серцем, с. 121; казку Т. Майданович „Калина цвіте пізно".
4. Ознайомитись з репродукцією картини К. Білокур „Натюрморт з колосками та глечиком", де зображена калина на черкаській землі.
5. Ознайомитись з ілюстрацією художника М. В. Первальської до книги В. Сухомлинського „Казки школи під голубим небом".
6. Вивчити українські народні пісні, вірші про символи України: барвінок, вербу, чорнобривці.
7. Відвідати виставки у музеях.
8. Нагородити грамотами учнів за творчу роботу „Що мені нашептала калина", листівку-аплікацію „Зоряна калина", флористику „Калина і верба", укладання ребусу „Калина", реферат „Калина - символ України", малюнок - ознака заборони „Нищити калину не смій".
9. Кожного дня, кожну хвилину охороняти природу рідного краю. Чітко виконувати пам'ятку „Охоронця природи".
Додаток 2
Пригадуються такі колискові (виконують мама і дівчинка):
Ой повішу колисочку та й на калиноньку,
Буде вітер колихати любу дитиноньку.
Буде вітер повівати, калину хитати.
Хибний дощик буде йти, дитя напувати.
Пташки будуть прилітати, дитині співати.
Мама з сином.
Люлю, дитя, спати, бо пішла десь мати.
Пішла на долину ламати калину.
А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!
Калину ламати, дитя напувати.
Щоб росло здорове й мало чорні брови.
Ще й рум'яні щічки, ой поспи де трішки.
А-а-а! А-а-а! А-а-а! А-а-а!
Немає України без калини
Сл. Г. Клок, муз. М. Ведмедеві
1. Немає України без калини,
Як і нема без пісні солов'я:
А ми - народ, зернина від зернини,
В біді і щасті - ми одна сім'я.
2. Немає України без тополі,
Як і нема без сонця сяйва дня.
Ти без коріння - перекотиполе,
А корінь там, де вся твоя рідня.
3. Без рушників немає України,
Як без любові і життя нема.
Душа без України - мов руїна,
Пуста і мертва, холодно-німа.
4. Немає України без вербиці,
Без сивого Славутича-Дніпра.
Нап'юся живодайної водиці,
В ній зачерпну любові і добра!
Сл. Богдана Лепкого, муз. Левка Лепкого
Гей у лузі червона калина похилилася
Чогось наша Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.
Марширують наші добровольці
Визволяти братів-українців визволимо.
А ми братів українців визволимо.
А ми нашу Україну, гей-гей, розвеселимо.
Гей у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали Стрільці українські з ворогами тан,
А ми ту ярую пшеничку ізберемо.
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів.
То прославить по всій Україні січових Стрільців.
А ми тую стрілецьку славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.
http://osvita.ua/
| 