Каталог статей

Опис методики колективних творчих справ

Колективна творча справа — це діяльність, що приносить радість і ко­ристь оточуючим і класному колективу, в процесі якої учні намагаються поліпшити життя, як своє, так і людей, що їх оточують.

         Справа є колективною, оскільки її планують, готують, реалізують, оці­нюють спільно вихованці та вихователі, разом здійснюючи пошук найкра­щих шляхів виконання життєво важливих завдань. Така діяльність, крім того, є творчою, бо її не можна організовувати відповідно до певної догми чи шаблону, слід завжди обирати різні варіанти її проведення, виявляти нові можливості учнів, бо ці заходи є частиною їхнього життя.

         Колективна творча справа — це спосіб забезпечення яскравого, напов­неного працею і грою, творчістю й дружбою, мрією та радістю життя й одночасно основний виховний засіб.

         Змістом діяльності учнів є турбота про класний колектив, один про одного, про оточуючих людей, про далеких друзів.

         Колективні справи можуть бути різними за тривалістю підготовки і про­ведення, обсягом роботи, здійснюваної учасниками. За характером про­відної діяльності їх поділяють на організаторські, трудові, пізнавальні, художні, спортивні.

         Колективна творча справа — це динамічна система, процес реалізації якої проходить шість стадій.

                1-й етап - попередня робота вихователя. Класний керівник визна­чає роль конкретної колективної творчої справи у загальній виховній ро­боті з класним колективом; комплексні виховні можливості колективної справи; конкретні цілі, завдання виховної роботи; розробляє 2—3 варіан­ти завдань для учасників колективної діяльності; доручення для творчих груп; аналізує можливості участі в колективній роботі батьків та інших представників класної спільноти.

         2-й етап - колективне планування колективної творчої справи. Як правило, воно проходить у формі загального збору-старту, на якому ке­рівник ставить перед учасниками проблемні питання-завдання:

         Для кого хочемо провести справу?

         На радість і користь кому?

         Як краще її провести?

         З ким разом? Кому брати участь?

         Де і коли провести запланований захід?

                Під час такого збору ведучий ставить питання для уточнення, порівнян­ня різних думок, підтримує і розвиває найбільш цікаві пропозиції. На­прикінці обговорення всі пропозиції зводяться до загальних рекомендацій. У разі необхідності вибирають «раду справи» — збірний колектив пред­ставників усіх робочих підгруп, який уточнює, конкретизує план підготов­ки проведення заходів, розподіляє доручення, керує підготовкою, а потім і проведенням справи.

                Крім загального збору-старту, можливі конкурси на найкращу пропози­цію щодо плану, найкращий проект справи, заповнення анкети пропо­зицій; «розвідка» справи; виготовлення газети - «блискавки» з пропозиціями до плану (для обговорення); аукціон ідей; організація скарбнички (фонду, «банку», «поштової скриньки») ідей та пропозицій; заповнення журналу-естафети; дискусія, захист проектів плану тощо.

          3-й етап - колективна підготовка справи. Група, яка керує проведен­ням цієї колективної творчої справи, організує безпосереднє виконання плану її підготовки підгрупами спільно зі старшими друзями, дорослими, батьками, шефами.

          4-й етап - проведення колективної творчої справи. Реалізується кон­кретний план, розроблений керівним органом з урахуванням пропозицій учасників справи. Під час проведення колективної творчої справи допус­каються імпровізація, відхилення від первинного задуму через непередба­чені обставини і навіть помилки. Головне для керівника - забезпечити виникнення у вихованців бадьорості, життєрадісності, впевненості у влас­них силах, прагнення переборювати будь-які труднощі.

         5-й етап - колективне оцінювання творчої справи. На спеціально організованому зборі - «вогнику», присвяченому підбиттю підсумків робо­ти за минулий період, обговорюються спочатку в підгрупах, а потім спільно з усіма учасниками позитивні й негативні моменти підготовки і проведен­ня колективної творчої справи. (Наприклад, з’ясовуються питання: Що було добре? Що нам вдалося реалізувати і завдяки чому? Що не вдалося і чому? Як можна використати цю справу надалі? Як діяти інакше?)

         Можливе оцінювання проведеної справи за допомогою опитування чи анкетування, також випускається газета тощо. (Під час анкетування учні дають відповіді на такі питання: Що нового ти зробив? Про що дізнався? Чого навчився сам і навчив друзів?)

         Вихователі підбивають підсумки роботи й оцінюють виконання вихов­них завдань на нараді дорослих учасників справи.

          6-й етап - виконуються ті рішення, що були прийняті на зборах колективу вихованців за підсумками колективної творчої справи, розроб­ляються нові справи чи зустрічі, вивчається новий матеріал, проводиться певна пошукова робота в конкретному напрямі тощо.

Програма аналізу виховної роботи у класі

1. Аналіз ефективності визначення цілей та планування виховного про­цесу в класі в минулому році.

1.1. Результати виконання виховних завдань минулого року. доцільність їх постановки, дієвість ідей, що використовувались під час планування.

1.2. Правильність вибору основних напрямів, змісту, форм і методів роботи, засобів педагогічного впливу, прийомів залучення учнів до діяль­ності та спілкування.

2. Аналіз розвитку учнів класу.

2.1. Рівень вихованості учнів, особливості їх морально-етичного, есте­тичного, інтелектуального та фізичного розвитку (вказати, які чинники найбільше вплинули на ці процеси).

2.2. Розвиток пізнавальних інтересів та творчих здібностей учнів, які виявляються в інтелектуальній, художньо-естетичній, трудовій та іншій діяльності.

2.3. Рівень знань, умінь і навичок учнів класу, їхня успішність (бажано порівняти з результатами минулих років).

2.4. Зміни у мотиваційно-споживчій сфері (динаміка навчальних мо­тивів, мотивів участі у життєдіяльності класу, навчального закладу, про­яви «нових» потреб учнів тощо).

2.5. Сформованість в учнів потреби займатися самовихованням.

2.6. Зміни в соціокультурному розвитку учнів (розвиток культури спілку­вання, правової, інтелектуальної, художньої, екологічної, фізичної куль­тури, культури сімейно-родинних відносин, економічної культури та куль­тури праці; адаптованість до сучасного життя; розвиток самостійності, уміння благотворно впливати на соціум; формування культури життєвого самовизначення).

2.7. Успіхи та досягнення учнів класу, їхні особисті досягнення, прояв їхніх індивідуальних особливостей.

2.8. Учні «групи ризику» (їхні індивідуальні особливості, запити, мотиви вчинків, вплив на них найближчого соціального оточення; найбільш дієві форми роботи з ними; завдання щодо виховання цих учнів та корекції їхньої поведінки; прогнозування соціалізації цих учнів у майбутньому).

3. Аналіз динаміки соціального розвитку учнів.

3.1. Особливості відносин учнів класу із соціумом, що їх оточує, найбільш помітні зміни у цих відносинах, що відбулися протягом минуло­го навчального року.

Які чинники (умови) особливо вплинули на ці зміни.

3.2. Основні ціннісні орієнтації учнів класу, особливості їхнього став­лення до людей, праці, навчання, навчального закладу, класу тощо.

3.3. Зміна кола найбільш значущих учнів класу. Хто для них є (стає) найбільш значущим. Якою мірою найближче соціальне оточення (батьки, однокласники), заняття в гуртках, секціях та інших об'єднаннях вплива­ють на процес соціалізації учнів та його результати.

3.4. Хто і що впливає на розвиток особистості учня, на формування його особистісних якостей, творчих здібностей і талантів.

3.5. Яку роль у соціальному розвитку учнів відіграє класна спільнота. 4. Аналіз розвитку колективу класу.

4.1. Соціально-психологічний мікроклімат у класі. Які чинники (люди, умови) впливають на його створення? Особливості морально-психологіч­ного клімату в класі: характер взаємовідносин учнів (тактовність, ввічливість, увага та повага один до одного, особливості стосунків хлопців та дівчат, доброзичливість, колективізм почуття взаємної турботи тощо); домінуюче ставлення учнів до вчителів, навчально­го закладу, особливості спілкування у класному колективі.

4.2. Соціометрична, рольова та комунікативна структури класу, рівень розпитку колективних взаємовідносин і колективної творчої діяльності, ступінь залучення учнів до життєдіяльності класу, процесу планування, організації та аналізу спільної діяльності.

4.3. Розвиток громадської активності учнів (ступінь їхньої ініціативності, творчості, організованості, самостійності, участі у самоврядуванні класу).

4.4. Зміни складу класу, які відбувалися протягом року, індивідуальні особливості «нових» учнів, їх адаптація та інтеграція у класний колектив.

4.5. Особливості громадської думки класу, вплив колективу на інтереси та поведінку окремих учнів. Хто (що) найбільше впливає на громадську думку класу.

5. Аналіз організації виховного процесу в класі та визначення ефектив­ності виховної роботи класного керівника.

5.1. Що зі змісту виховних заходів було найкраще сприйнято учнями? У яких справах вони брали участь із найбільшим задоволенням? У яких про­явили себе активними організаторами? А до яких залишились байдужими? У яких були пасивними? Чому?

5.2. Наскільки вдалою була послідовність класних заходів у минулому навчальному році?

5.3. Яка діяльність позитивно вплинула на формування в учнів свідомої дисципліни та відповідального ставлення до навчання й праці?

5.4. Які методи, форми роботи та засоби її організації найбільш пози­тивно вплинули на розвиток учнів?

6. Аналіз участі учнів класу у життєдіяльності навчального закладу.

6.1. Основні мотиви участі учнів класу в загальношкільних заходах, ступінь їх зацікавленості в життєдіяльності на­вчального закладу, активність і результативність (в контексті розвитку осо­бистості школярів) участі членів класного колективу у загальношкільних справах.

6.2. Участь учнів класу в шкільному самоврядуванні, організаторській діяльності, роботі шкільних гуртків, клубів та інших об'єднань, вплив цієї діяльності на виховання і розвиток особистості учнів.

7. Аналіз педагогічної взаємодії учнів класу з батьківським активом.

7.1. Частота і характер контактів із сім'ями учнів.

7.2. Зміна ставлення батьків до навчального закладу протягом навчаль­ного року.

7.3. Вплив батьків учнів на виховну діяльність класу (формулювання соціального замовлення, висування вимог до змісту й організації педаго­гічного процесу, планування та проведення класних справ і заходів).

7.4. Результативність педагогічної просвіти батьків та інформування їх про хід і результати навчально-виховного процесу (залежно від змісту і форм його організації).

7.5. Результативність організації батьківських зборів у класі.

7.6. Ефективність індивідуальної роботи з батьками.

7.7. Особливості взаємодії з батьківським активом (батьківським акти­вом навчального закладу, радою батьків класу).

7.8. Результати педагогічних спостережень за вихованням у сім'ях учнів класу, участю батьків у підготовці дітей до сімейного життя.

7.9. Взаємодія з «проблемними» сім'ями, що потребують особливої ува­ги педагогів.

8. Аналіз організації педагогічної взаємодії дорослих, шо працюють з учнями класу.

8.1. З ким із педагогічних, медичних, соціальних працівників та пред­ставників інших сфер здійснювалась виховна взаємодія?

8.2. Хто із дорослих, що працюють з учнями класу, справляє значний вплив на виховання і розвиток учнів?

8.3. Якою мірою класному керівнику вдалося організувати взаємодію педагогів, що навчають і виховують учнів класу?

8.4. Які методи педагогічної взаємодії дорослих були найбільш ефек­тивними?

9.Висновки:

про досягнення і знахідки, про накопичений позитивний досвід;

про негативні моменти в організації життя класу і вихованні учнів;

про нереалізовані можливості та невикористані резерви;

про перспективні цілі та першочергові завдання на найближче майбутнє.

10.Додатки:

результати підсумкових діагностичних досліджень, анкетувань, опитувань тощо;

відомості про проведення та результати окремих заходів, акцій чи окремих періодів життя класного колективу;

інші аналітичні матеріали.

Орієнтовні питання для складання характеристики класу

І. Загальні відомості про клас: кількість учнів, дівчат, хлопців

II. Соціально-психологічні особливості учнів

1. Соціометричний статус (на основі даних соціометрії): лідери, това­риші, ізольовані, зневажені. Як здійснюється опора на лідерів.

2. Ставлення до громадського життя, участь у справах класу, школи окремих учнів, класу в цілому.

3. Участь у гуртковій роботі.

4. Ставлення до вчителів. Особливості проведення роботи з батьками, їх ставлення до школи.

5. Рівень учнівського врядування, органи врядування. Організаторські здібності учнів класу, спілкування в класі.

6. Рівень вихованості учнів класу.

III. Особистісні риси учнів класу

1. Мотиваційне середовище: інтереси, ідеали, переконання.

2. Самосвідомість: прагнення, самооцінка.

3. Індивідуально-типологічні особливості школярів: особливості тем­пераменту, моральні якості.

4. Особливості психологічного стану деяких учнів.

IV. Пізнавальні особливості учнів класу

1. Особливості сприйняття, пам'яті, уваги, мислення, уяви.

2. Рівень інтелектуального розвитку.

V. Участь батьків у житті класу, школи           

VI. Педагогічні висновки. Завдання, на виконання яких має спрямову­ватися робота з класним колективом (формулюються з огляду на характе­ристики класу)