Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Розвивальні ігри в навчально-виховному процесі у 1 класі на уроках математики
| Берташ Тетяна Олександрівна вчитель початкових класів Ризинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Розвивальні ігри в навчально-виховному процесі у 1 класі на уроках математики Упродовж життя людина грає ту чи іншу соціальну роль, що відведена їй у суспільстві. За життя людина грає близько ста ролей і до виконання кожної із них готується сама або її готує суспільство. У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підлітки перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. Гра є незамінимим помічником педагога Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ушинський К. Д. писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов»язки й знаходити приємність в їх виконанні». Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять . Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. Дидактичні ігри – різновид ігор за правилами Дидактична гра на уроці – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя є такі питання: а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці. б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу. в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів. г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання. д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих. Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку. Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка, який писав: «Є ще один важливий метод – гра… Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній…» Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати , що процес створення гри містить ряд станів: а) вибір теми гри. б) визначення мети й завдань гри. в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків). Успіх проведення гри залежить від дотримання таких вимог: а) ігри мають відповідати навчальній програмі. б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними. в) відповідність гри віковим особливостям учнів. г) різноманітність ігор. д) залучення до ігор учнів усього класу. На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам’ятовування громіздких правил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог: 1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі). 2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом. 3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке. 4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти. 5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати. 6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо). 7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів. 8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів. Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту викликає втому і байдужість учнів. Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах: 1) Власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації дітей; 2) Гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вихователю, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної уваги і запам’ятовування. Класифікація ігор за Р. Жуковською : • за змістом (ігри з розвитку мовлення, математичних уявлень, фонетичного слуху тощо); • за використанням дидактичних ігрових матеріалів (ігри з іграшками і картинками, словесні, сенсорні, настільно-друковані ігри); • за рівнем активності дітей (ігри-вправи, ігри-заняття, автодидактичні ігри тощо. У процесі проведення уроків математики з елементами гри реалізуються ідеї співдружності змагання, самоуправління, виховання через колектив відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне – формується мотивація навчальної діяльності й інтерес дітей до математики. Ігри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Під час проведення уроків математики з елементами гри доцільно дотримуватися таких вимог: - адекватність форм проведення занять їх змісту (ігровою є тільки форма заняття). - математичний зміст має бути посильним для кожної дитини (містити елементи диференціацій навчання). - математичний зміст має відповідати дидактичній меті уроку. - наявність аудіовізуальних засобів навчання. - правила гри – прості й чітко сформульовані. - підсумок уроку – чіткий і справедливий. Готуючись до проведення таких уроків, учитель має продумати: - який матеріал краще використати для уроку. - які математичні вміння і навички формувати. - які виховні завдання слід реалізувати і як. - як, за мінімально короткий час, підготувати школярів до уроку, ознайомити їх з правилами гри. - час проведення уроку. - організацію ігрової діяльності відповідно до дидактичної мети. - зміну правил гри і видів діяльності відповідно до ситуації. - дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання. - підбиття підсумків. Система дидактичних ігор з вивчення математики в 1 класі включає в себе такі підсистеми дидактичних ігор: 1. Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням властивостей та відношень предметів; 2. Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням нумерації чисел першого десятка та числа 0; 3. Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням практичних дій в межах 10; 4. Дидактичні ігри, пов’язані з вивченням нумерації чисел другого десятка. У кожну підсистему входять ігри, різноманітні за формою їх проведення, а саме: фронтальні ігри, індивідуальні ігри, рухливі ігри, спокійні ігри, ігри-змагання тощо. Загальний вигляд системи дидактичних ігор для уроків математики в 1 класі, можна зобразити структурною схемою (див. Додаток 1).  Загальні правила для учнів в процесі ігор: 1. Уважно слухай і запам’ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність. 2. Пам’ятай – успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій. 3. Уважно слухай відповідь товариша, щоб у разі потреби виправити або доповнити його. 4. Додержуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим. 5. Чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий. (Помилятись може кожний). 6. Не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет. Поважають лише чесних, справедливих, принципових. Наведемо деякі приклади дидактичних ігор на уроках математики 1. «Числа - перебіжники» Хід гри: Учні поділені на три команди. З кожної виходить по 5 учнів. Їм роздають картки з цифрами й знаками дій. За сигналом діти складають приклади на додавання. Потім вчитель пропонує з цими ж числами утворити інші приклади на додавання (наприклад, 3+7=10 і 7+3=10). У кожній команді один з її членів записує складені вирази на дошці. Порівнюючи пари виразів, діти повторюють переставний закон додавання. Виграє та команда, яка склала більше прикладів за відведений час і сформулювала переставний закон додавання. 2. «Мовчанка» Обладнання: набір карток з числами, геометричні фігури. Зміст гри. Основне правило: учень повинен відповідати на запитання вчителя, не вимовляючи жодного слова. 3. «Магічний квадрат» Зміст гри. Заповнити магічний квадрат так, щоб сума чисел, які стоять у будь-якому горизонтальному або вертикальному ряду, а також на будь-якій діагоналі квадрата, дорівнювали одному й тому ж числу. 4. «Зірви огірок» Обладнання: таблиця, на якій намальована грядка, де ростуть огірки. На зворотній стороні огірків вирази. 5. «Магазин» Учитель несподівано ставить на стіл іграшкові терези, кладе кілька яблук, огірків, цукерок і пропонує пограти «в магазин». «Продавець» і «покупець» швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так у грі малюки тренуються в додаванні й відніманні 6. «Математичний струмок» «Математичний струмок» допомагає вчителеві закріпити склад числа. Двоє учнів беруться за руки, утворюючи ворота, і тримають цифрову картку, наприклад, 8. Решта дітей ( їх теж вісім ) розходяться по класу. Потім кожний повинен знайти свою пару 7–1, 6–2, 5–3, 4–4. Вчитель подає сигнал: «Струмок до воріт!», – і діти парами проходять через ворота. «Ворота» пропускають тільки ті пари, котрі правильно склали задане число із двох менших, тобто склад числа. Це приклад рухливої гри. 7. «Хто знає, хай рахує далі». Діти стають у коло. Ведучий називає число і кидає м’яч одному. Учень повинен зловити м’яч, назвати число-сусіда. Перед початком гри домовляються, як рахувати: в прямому чи зворотному порядку, повертаючи м’яч ведучому. Це гра для закріпленя знань про суміжні числа. 8. «Калькулятор»
Обладнання: зображення моделі мікрокалькулятора, в якому екран містить проріз для встановлення чисел, результату дій над членами, про які йдеться у математичній загадці. Її загадує вчитель. Набори цифр. Висновок Включення елементів гри в навчальному процесі показує: • підвищення рівня пізнавальної активності учнів на уроках; • підвищення загального рівня навчальних досягнень учнів; • розвиває інтерес учнів до предметів. Тому можна сказати, що гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. У грі дитина безтурботна, психологічно розкута і тому більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального «Я». Списки використаної літератури 1. «Математичні ігри в 1-3 класах». М. І. Микитинська, И. Д. Мацько. К. 1980. 2. Михайлова З. А. Игровые занимательные задачи для дошкольников. – М., 1990. 3. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. 4. Рижук В. І. Гра як метод навчання й виховання // Початкове навчання та виховання. – 2005. 5. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. – К.: Генеза, 2002. Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/ | |
| Переглядів: 8163 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |