Сценарій випускного у 4 класі
1*…Фонфари…
1 - Слухайте! Слухайте! 2 - І не кажіть , що ви не чули!
1 - І не кажіть , що ви не бачили! 2 - Сьогодні в нашому класі свято.
1 - З нагоди закінчення початкової школи. 2 - Зустрічайте винуватців цієї події.
1 - Злинь же, музико, в небо гучніше, 2 - Вище голови! Йдіть веселіше,
В добру пору лунай, в добрий час! Бо усі вже чекають на вас.
2* «Усатий нянь»…
1 - Знайомтеся! 2 - Якщо ви, звичайно, незнайомі.
1 - Наш клас. 2 - Веселий, пустотливий,
1 - І ох який галасливий! 2 - Але вже успішно засвоївший всі науки початкової школи…
4 -А клас.
Доброго дня вам, дорогі наші батьки, вчителі та ша¬новні гості!
Дорогі мами, тата, дідусі й бабусі!
Ми сьогодні зустрілись в тіснім нашім крузі
На радісне свято – веселе, чудове, -
Ваші діти закінчили початкову школу! 3 * «Дякую тобі,рідна школа»…
Ми всі раді вас вітати
На нашому сімейному святі.
Сьогодні на нашому святі
Ми хочемо день той згадати,
Коли опинились тут вперше,
Без затишку рідної хати.
В нових формах, як годиться,
Ми прийшли з тобою вчиться.
Було нам всього шість років.
Всі звали нас «малюки».
Робили ми перші кроки,
Навчаючись залюбки.
За мамині руки так міцно тримались,
Як вперше до школи іти ми збирались,
На перший в житті свій цікавий урок.
Хто перший гукав нас? Звичайно, дзвінок.
І хоч вчитись нелегко буває,
Та наука завжди хороша.
Кожна в світі людина знає,
Що знання, то найлегша ноша.
Давайте пригадаємо разом,
Як вперше на лінійці всі стояли,
Розгублені, малі, кумедні,
З-за квітів ледве виглядали.
Ми пам’ятаємо, було навкруги
Море квітів і звуків.
Із теплих маминих рук
Учитель взяв мою руку.
Наче весела родина,
Всі ми зайшли в світлий клас.
І тоді почалося
Нове життя у всіх нас.
4 * «Учат в школе»
Усе було: і мрії і бажання,
І хтось радів, а хтось чомусь зітхав,
Все відгуло, настав вже час прощання
Згадаймо все, хто ще не пригадав.
Палички у зошиті тонкому
Я написав рівненькі і прямі.
Щасливим біг із школи я додому,
«Букварика» тримаючи в руці.
Так поступово ми звикали
Тримати ручки й олівці.
Вже нас контрольні не лякали,
Ми часто чули: “Молодці”
Пам’ятаю і зараз, крізь роки,
Перші труднощі, гарний наш клас
І цікаві, веселі уроки.
Як же швидко пролинув той час!
Друга осінь.
В світлий, ще ранковий час
В свій просторий , гарний клас
Ми приходимо завжди в строк.
Починається урок!
Другий клас – це ще й таблиця
І вночі вона нам сниться.
Ми її вчимо, вчимо.
На уроках горимо.
Різні дії як насіли –
Розібратися несила!
Додавання, віднімання.
Жарти геть – одне старання.
Програмові всі вимоги
Ми задовольнили.
І у третій клас нам двері
Широко відкрили.
Третій клас – частини мови
Вивчить треба обов’язково.
Як би тут не розгубитись
І щоб хоть не помилитись.
Ми всі засвоїли чудово
Прикметник, суфікс, дієслово,
Диктантів купу написали.
Освіченими дуже стали.
Ось четвертий дзвінок нас в дорогу покликав
І весело , і сумно всім водночас.
І як не хитруй, а вже стали великі,
Бо всі ми перейшли у 4 клас.
Дроби, величини вчили.
Ми трудились, що є сили.
Повторяли й розвивали,
Закріпили назавжди.
І дійшли до висоти,
Бо усі ми підросли.
Ми дорослими вже стали,
Будемо точними надалі –
Не спізнимось на урок,
Все робитимемо в строк.
Ми всі старались добро творити
Цілих довгих чотири роки,
І в наших серцях назавжди
Зостануться добра уроки.
Таке воно важке – шкільне життя.
Як же час пролітає прудко.
Ваші дітки так швидко ростуть.
Білі плаття в дівчат , як крила лебідки.
5 * «Взрослая»..
Всі ми доросліші стали
І за чотири роки
Дуже багато пізнали,
Стали міцні і високі.
Час підійшов прощатись
З першою ланкою школи.
Тільки хвилин найкращих
Ми не забудем ніколи.
Першу прочитану книгу
Й перше записане слово,
Першу класну годину
Й друзів найперших коло,
Хоч сьогодні в нас і свято,
Тільки є одна печаль:
Вчителька не йде у п'ятий,
Розлучатися так жаль!
Ми в житті вас не забудемо
І пам’ятати завжди будемо
І слово, й усмішку ласкаву,
То хитрувату, то лукаву.
І ту любов, що віддавали,
Серця дитячі зігрівали.
За все ми вдячні вам без ліку,
Спасибі ніжне і велике!
За вашу працю, ласку і любов...
«Спасибі» скажемо Вам знов і знов!
6 * «Мой учитель»…
Ми хочемо привітати мам і тат,
Що разом з нами початкову школу
Сьогодні закінчили, з днем оцим,
Трохи сумним, але таким святковим!
Тож до батьків своє звертаймо слово,
Ми вас вітаємо щиро, від душі,
Бо без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і добра
І батьківської строгості та жарту
І без родинного тепла.
Ви ж нас, як пташат, в гнізді зростили,
Давали дітям раду, як могли.
І в наших душах сонце засвітили,
І крила для польоту нам дали.
4 роки нас водили вранці,
Несли портфелі наші, ранці,
Із нами ви уроки вчили,
І малювали і лічили.
Писали з нами твори вдома,
І як встигали, невідомо,
При цьому готувати їсти,
Білизну прати і місити тісто.
Нести домашнії турботи,
Ходити на свою роботу,
І залишатися на диво
Красивими і молодими.
Ми любим вас, кохані мами й тата,
Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,
І щоб в житті ніколи не хворіли.
Хоч часом ми буваємо нечемні,
І дуже ви хвилюєтесь за нас,
Але у серці знаємо, напевно:
Ми більше радуємо вас.
Любі!
Ми вам обіцяємо: учитись і дружити,
Гарні оцінки додому носити,
Щоб дарувати радість вам,
Любесеньким нашим батькам.
7 * «Первый вальс»…
Дівчата і хлоп'ята,
А також мами з татами!
Веселії історії
Ми раді розказати вам.
Нам дуже-дуже хочеться
Підняти настрій ваш.
Отож, смішні історії!
Дивіться «Єралаш»
Швидко чотири роки минуло,
Перші труднощі, гарний наш клас
І веселі цікаві уроки.
Як же швидко проминув той час!
Дзвоник знову вже лунає
Й до веселих уроків нас всіх скликає.
ТИХЕНЬКА ДІВЧИНКА
Чого це на мене так сердяться в школі?
Тож я не чіпаю нікого ніколи.
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо.
Оце я сказала — така в мене звичка,—
Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.
Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,
Та ще й черевички на човники схожі.
Що в Тані волосся нечесане досі,
Що очі в Мар'янки маленькі та косі,
Що в зошиті в Лесі самі тільки плями:
Напевне, бруднючими пише руками.
Я ж правду кажу їм... І що тут такого?
Тож я не чіпаю ніколи нікого.
Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,
І чом вони сердяться всі — невідомо!
Гумореска «Проста арифметика»
Викликає вчитель люду,
Слабшу серед дітвори.
І питає: Скільки буде
Десять поділить на три?
Розв'язать мала не може,
Засоромилась, мовчить.
Вчитель каже: Так не гоже,
Прості дроби треба вчить.
Хай картоплі є десяток, -
Далі вчитель річ веде, -
Розділи на трьох дівчаток.
То по скільки припаде?
Люда каже: Зайвий клопіт,
І нащо мені те знать?
Я зварю їм ту картоплю,
Потовчу і хай їдять!
Гумореска «УРОК ПРИРОДОЗНАВСТВА»
Тварини — наші друзі,
Та треба пам'ятати,
Що мацати руками,
Тим більше цілувати,
їх небезпечно, діти,
Бо можна захворіти! —
Учителька повчала.
Є прикладів чимало...
Ось учень встав з-за парти.
І каже:
Це не жарти!
Сусідка наша, Алла,
Кота все цілувала... —
І учень просльозився,—
Не втерпів кіт, - сказився!
Гумореска «СКРУТНЕ ПОЛОЖЕННЯ»
Галю, скільки сім на сім?
Та, здається, сорок сім.
Ну, а вісім на чотири?
Начебто сорок чотири.
А пізніше у спортзалі
Галя подругам казала:
В нас скрутне положення,
Бо таблиці множення
Наша вчителька не знає,
Кожен день мене питає!
Ой, як довго засиділись,
А уроки вже скінчились.
Лиш один портфель згадав,
Що перерви час настав.
8 * «Пісня про перерву»…
Ой, нема де правди діти,
Було всяке серед нас:
Той у школі звик шуміти,
Той урок не хотів вчити,
Той запізнювався в клас.
Пустували не раз і не два,
І уроки зривати уміли,
В вас боліла від нас голова,
Але ви все одно нас любили.
Та такого не було,
Щоб робив це хтось на зло,
Бо усі ми повсякчас,
Дуже-дуже любим вас!
Ой, мороки було з нами
Вчительці багато,
як по 100 слів за хвилину
Вчились ми читати!
Останнє нині в нас побачення,
Нам сумно розлучатись з вами.
І просимо у вас пробачення.
Ми найщирішими словами
За те, що колись хтось не вивчив урок,
Домашнє завдання не виконав в строк..
А хтось одержував знову двійку,
Встрявав з товаришем у бійку,
Базікав часто безупинно ...
Та ви прощали нам провини!
***
Ну а тим, хто час не марнував,
Розум, пам'ять розвивав,
Працював, не лінувався
І байдужим не зостався,
Хто доклав своїх старань...
Шлях прямий — в Краї¬ну Знань!
Як же час пролітає швидко.
І як швидко ми підросли.
Ніби тільки прийшли ми до школи,
Час настав нам у в п'ятий іти.
Прийдуть до вас нові маленькі діти,
Ви їх так само будете навчать.
А в перші дні, буває так нерідко,
Вам буде якось нас не вистачать.
Школо наша початкова,
Прощавай і будь здорова,
Нових діточок стрічай,
Та й про нас не забувай!
У нас усіх прощальний настрій,
Ми схвильовані украй.
Скажем разом:
«Старша школо, здрастуй!
Початкова школо, прощавай!»
9 * «Прощавай, рідна школо моя»…
Ось і минули чотири роки навчання. Разом ми пе¬реживали і біль, і радість, хороший настрій та невезіння. Але коли заходиш до класу і чуєш привітне «Добрий день!» та бачиш ласкаві й люблячі оченята, то все зали¬шається там, за дверима. А ти починаєш жити подихом і повітрям класу.
Шановні батьки!
Ви дяку прийміть за дітей хороших,
За втрачені сили, недоспані ночі,
За допомогу, за ваші уміння,
За віру в дітей, за ласку й терпіння.
За те, що у класі ремонти робили,
І фарбували, і клеїли стіни.
Костюми красиві до свят готували,
Іще на змаганнях за них вболівали.
Бажаю ще більше терпіння набратись,
Бо ще вам сім років разом навчатись
Дорогі мої діти!
І радість, і смуток залягли мені в душу.
Радію за те, що дорослими стали,
І знань чимало уже подолали.
І сумно мені, признатися мушу,
Що час вже прощання настав.
Не скажеш: «Стiйте роки!
Дитинство, постривай!»
І школi початковiй
Ви сказали: «Прощавай!»
Учіться, працюйте - моя настанова,
Батьків поважайте, ви гідна опора.
Прийміть мої найщиріші вітання,
Хай збудуться мрії і ваші бажання!
Хай вам сонечко сміється
І наука хай дається.
Не привчайтесь у роботі
Відкладати все на потім.
Хай щастить вам, діти, всюди!
Хай ростуть з вас гарні люди!
Щасливої вам долі!
|
