Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
СЦЕНАРІЙ ВИПУСКНОГО ВЕЧОРА
| СЦЕНАРІЙ ВИПУСКНОГО ВЕЧОРА 2012 РІК Святково прибрана зала училища культури. Звучать фанфари Під тиху музику ведуча звертається до присутніх в залі. В1. Доброго вам вечора, шановні батьки, вчителі, гості ! здається, що тільки вчора пролунав останній дзвоник, позаду – напружена пора іспитів, і ось – випускний бал, до якого одинадцять років, як по східцях, довелося підійматися нашим випускникам. В2. Одинадцять шкільних років… Як непомітно вони промайнули!... І незабаром усім нашим колишнім школярам доведеться складати перший власний іспит на дорослість. В3. Сьогодні музика лунає гучно в школі І тоне в квітах урочистий зал. В очах у кожного – і радість, і надія, Разом: В нас випускний – шкільний останній бал! В4. І між майбутнім і минулим, Дитинством і безмежжям мрій Неначе міст ми протягнули – Сьогодні вечір випускний. В1. Дорослими вже стали наші діти, Їх повноліття і тріумфу час настав! Запросимо випускників востаннє Зайти у цей святковий зал! В2. Яка хвилина! Зупинися час! Разом: Йде одинадцятий, найголовніший клас! В3. Вітаємо гучними оплесками та запрошуємо до святкової зали випускників 2012 року! Лунає музика, випускники по черзі заходять з класним керівником до зали. В4. Зі святом вас, дорогі випускники, шановні батьки, вчителі, гості, всі присутні у цій залі! Такого свята немає в жодному календарі. Воно буває лише раз у житті кожного із ас. Надходить день, коли доводиться пережити водночас і світлий сум, і біль розлуки із людьми, без яких не уявляєш свого життя, і ще – від передчуття зустрічі з невідомим, поки, що майбутнім. В1. Ви – молоді і повні сил. Не вистачає, мабуть, крил, Ви б рідну землю облетіли І свої душі збагатили. В2. Любов’ю, милосердям, теплотою, Щоб жити в радості з метою, Красу творити і добро творити, І школу пам’ятати і любити Де б не були, ви, всюди Разом: пам’ятайте що ви – ЛЮДИ… Якщо будуть гості на святі, то надається слово директору школи, вона представляє гостей і надає їм слово (______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________) Звучить дитяча музика, на сцену виходить маленька дівчинка і хлопчик. Д. Здрастуй, Людино! Ви здивовані? Не звикли до такого гордого, красивого імені? Але ж ви, і ви, і ви – Люди! А у кожної людини, як стверджує романтична легенда, є два береги: від одного з них людина відпливає, а до іншого неодмінно має пристати. На цій дорозі завжди трапляється багато труднощів, перешкод, є зупинки надії, юності, любові. І, де б ви не зупинялися, які б перешкоди не ставали на вашому шляху, вам далеким теплим вогником завжди світитиме берег маленької дивної країни – Дитинства. Я – з цієї, для вас уже казкової і далекої країни. А ви стоїте на порозі такого складного і непростого дорослого життя. Х. І все ж я радію за вас і співчуваю вам. Ви стали такими дорослими, самостійними. Ви раптом отримали скільки прав і свобод, що можна просто розгубитися у цьому вирі нового життя. Наприклад, ви можете зовсім не дивитися у бік рідної школи. Д. І навіть не вітатися з учителями. Х. Маєте право вчитися далі, працювати. Д. Або не вчитися і не працювати взагалі: у рідному домі так добре й затишно, і ніяких проблем. Х. Ви маєте право спати, скільки захочеться, не поспішаючи на перший урок. Д. І носити спіднички бажаної довжини. Х. Ви можете одружуватися і йти заміж, фарбувати волосся, приколювати не лише вухо, а й ніс чи інші частини тіла… Д. Ми, на жаль, таких прав не маємо. Та все ж ми, майбутні випускники нашої школи, обіцяємо вам: - гордо нести звання учня рідної школи; Х. – бути такими доброзичливими, як ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Д. – любити спорт, як _______________________________________________________ Х. – коли вже захоплюватись якимось предметом, то аж до участі і перемог в олімпіадах, як _____________________________________________________________ Д. – малювати не тільки правою, а й лівою, як __________________________________ Х. – не втрачати почуття гумору навіть у найсумніших ситуаціях, як __________________________________________________________________________ Разом Х і Д: Ми вас не підведемо. Музика діти виходять із сцени В2. Слово для привітання надається голові Ради школи Цибі Я. І. (квіти від випускників після виступу) Пісня ______________________________ В3. Минає дитинство… І залишаються від нього тільки звуки, які наближають до класу кроки вчительки, скрип крейди, шум дощу, і аромат, аромат квітів учителям на прощання. Настане світанок, відкриються двері школи, вийде щаслива зграя випускників і всі розійдуться по домівках. Назавжди. В4. Але в якийсь момент всі зрозуміють, які прекрасні люди 11 років навчались поруч із вами, отримували оцінки, сиділи за однією партою. Таких уже не зустрінеш… В1. Ну ось, здається, і все. Школу закінчено. Уроків більше ніколи не буде… В2. Дивне все таки слово "ніколи”. Все буде: інститут, сім’я, діти, робота, а ось школи … вже не буде – і дитинства також не буде. В3. Дитинство минуло. Воно відходило по краплині, тихо й непомітно, з першими літерами на дошці, з коротеньким платтячком, з пронизуючими дзвінками, які дорожчі за всі теореми на світі, зі знайомим, звичним голосом першої вчительки. В4. Пам’ятайте її завжди. Вона, як мама і тато, - єдина і неповторна, тому що – перше. Це до вас, шановна Марино Петрівно звернено зараз вдячні погляди ваших дітей. Подивіться, які вони красиві і зовсім дорослі. Перша вчителька піднімається на сцену, тихо звучить "Пісня про вчительку”, на фоні пісні говорить ведуча слова. В1. Це сталося раптово: В морі квітів і звуків З теплих матусиних рук Вчитель узяв ваші руки, Він увів вас у перший клас, Але найдивовижніше те, Що ваші руки і зараз у руках вашого вчителя. Жовкнуть сторінки книжок, Але ви – його учні тоді, зараз і навіки. В2. Слово надається першій вчительці Анадоловій Марині Петрівні(після виступу випускники вручають квіти і зводять вчителя до зали) В3. Шкільне прислів’я, мабуть кожний знає: "До школи в нас прямують всі стежки!” Клас одинадцятий! Вас зараз привітає Надія школи – наші малюки. Цю мить вони чекали довгий час В4: Увага! Слово каже перший клас! Звучить музика на вихід першого класу. 1д. Мов чарівні дзвіночки, Наші ніжні голосочки Прозвучать в святковий час З побажаннями для Вас. 2х. Ми прийшли вас привітати З цим щасливим світлим днем. Хочем вам пообіцяти: Ми на зміну вам ідем. 3д. Ви усі такі швиденькі, І розумні, і меткі. А були ж, як ми маленькі, А он виросли які! 4х. Ви навчались рахувати І письмово, і в умі. Вам не треба калькулятор, Калькулятор ви самі. 5д. Всі навчилися писати, І Антон навчився теж. Кажуть вчителька і батько: "З ліхтарем не розбереш” 6х. Ми вам успіхів бажаєм, І здоров’я і добра! Естафету ми приймаєм. Змінити вас пора. 7д. І плаття красиві дуже Й черевички золоті. Хай щастить вам, любі друзі! У майбутньому житті. 8х. Хай радість вам життя дарує, Щоб посміхались ви весь час. Хай збудеться завітна мрія, Щоб ми раділи всі за вас! Звучить музика на вихід першокласників із сцени. В1. Які терплячі, все – таки Класні керівники. Ходити в школу заставляли, А ще до пізньої пори Робили з нами вечори. І непомітно вчили нас добру, Порядку кожен раз, І скільки вистачало сили, Людей порядних з нас ліпили. В2. Життя іде, як теплий дощ. А ви по полю Дітей своїх ведете вдаль, часом крізь болі Ми вам бажаємо тепла, щастя й любові, І пам’ятати будем завжди ми ваше слово. В3. Слово надається класному керівнику Карпенко Наталії Луківні.(музика на вихід класного керівника. Квіти від випускників) В4. Тим, хто пізнати добро допоміг, Тим. Хто відкрив для нас тайни доріг, Тим, хто нам крила дарує щодня, Тим, хто відкрив нам жагу пізнання В1. Тим, чия праця важка, непроста, Тим, чиє слово добром пророста, Тим, хто відкрив нам науки світання Ми відкриваємо наші таємні бажання! Музика. Випускники виходять на сцену. 1в. Як часто, дуже часто ми хотіли, Щоб раптом всі ми захворіли І в школі на півроку карантин оголосили. 2в. Щоб математичка забула про урок, З уроку пролунав пошвидше щоб дзвінок. 3в. І зарубіжна книги погубила, Щоб на уроках ми нічого не робили. 4в. Щоб на фізиці всі прилади зламались, А на хімії всі колби позривались. 5в. І щоб перерва 45 хвилин тривала А на урок лише щоб 10 вистачало. 6в. І щоб кохана класна керівничка Десь на безлюдний острів зникла, Журнал й щоденники зібрала І з них багаття розкладала. 7в. Щоб прилетів Горинич-змій 12 глав!!! І інформатику з комп’ютерами вкрав. 8в. І худ культура щоб десь зошити забула, А українська на уроці щоб заснула. 9в. А як частенько ми бажали, Щоб завучів нечисті вкрали. І десь далеко занесли, Щоб ми без розкладу жили. 10в. Історики щоб в Спарту всі пішли Назад дорогу довго не найшли. 11в. Щоб англічанки загубили словники Нехай у них гніздяться павуки. 12в. А наш географ щоб сяк-так, Зібравши карти у рюкзак Пішов в пустелю чи за гори, Ну в крайнім випадку за море. 13в. Щоб воєн рук взяв протигаз І з ним поїхав на Кавказ Щоб він назад не повернувся І наш урок щоб не відбувся. 14в. Щоб дощ на фізкультурі йшов Або учитель не прийшов, І завалився щоб спортзал, Але у нас сьогодні бал. 15в. Сьогодні день останній, день прощання Пробачте нас за наші ці бажання І квіти що тримаємо в руці прийміть від нас, від щирої душі. Музика на вручення вчителям квітів. Після вручення без оголошення звучить пісня для вчителів. В2. Якщо є щось на землі святе, то це перш за все мама й батько. І батьківська хата, і мамине слово, і стежки. По яких ви ходили. В3. Уже зміцніли ваші крила, щоб літати, Та не забудьте про рідних маму й тата. І встигли добре слово їм сказати, Допоки ти живеш у рідній хаті. В4. Батько і мати – два сонця гарячі, Що нам дарують надію й тепло. Батько і мати… У долі дитячій Треба, щоб кривди між них не було. В1. здавалося, дитинство буде вічне, Здавалося, воно не відцвіте, Матусі слово, мудре, втішне, І слово колискової святе. В2. Усі мовчіть - щось мати скаже, Цвітуть притишено слова. Вони із веселкових вражень, З любові, що в душі жива. В3. Зійшлися діти всі до школи, Де хліб, як доля, на столі… Усі мовчіть: говорить Мати Вустами неба і землі! Музика на вихід матері. В4. Слово має мати _____________________________ (квіти вручають випускники) Музика на вихід із сцени матері. Пісня ________________________ В1. Традиції і звичаї народу… У них життя, характер і душа. Тож короваєм починається дорога, Коли дитя батьківський дім лиша. В2. У нім – духмянім, сонячнім, рум’янім – Турбота батька й мамина сльоза. Це – захист від знедолень і обманів, Щоб обминула нас життя гроза. В3. Сьогодні від батьків прийміть це диво Наш український, пишний коровай. І батько, й мама, батьківська родина, Разом: Своїх дітей зі святом привітай. Виходять батько і мати з короваєм у руках під мелодію. Мати: Доле! Де ти? Відгукнися! Нашим дітям посміхнися. Дай вдачу доброї людини, Дай їм щастя, вірне, лебедине. Батько: Жива традиція народу України Зерном пшеничним у дорогу проваджать І рушником, що вишитий червоним, Дорогу у майбутнє вистелять. Мати: Ідіть же, діти, в світ по рушниках розшитих, Нехай дорога вам квітками розквіта. Червоний колір хай життя лише дарує На щастя, на любов, на долю, на літа. Батько: Хай щедрою для вас земля вкраїнська буде, Вона зуміє всіх дітей своїх зігріть. На радість і на труд ми вас благословляємо І по правді, так, як слід, на цій землі живіть. Мати: Дорогі діти! Нехай радіють ниви колоскові, В житті хай будуть злагода і мир На чистому, як сонце, рушникові Дозвольте вам піднести хліб і сіль. Батько: Прийміть, діти, від нас цей хліб святий Як символ життя і достатку. Пронесіть його з гідністю через життя, Щоб вами пишалися і мати і батько. Звучить мелодія. Діти піднімаються на сцену і батьки їм вручають коровай. 1в. Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили. Ваші натруджені руки, добре серце завжди помагатимуть у житті, а промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі. 2в. Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом з нами. Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми. 3в. Дорогі наші, мами і тата! Вже дорослі тепер ваші діти Життя кличе нас в зоряні далі, Час прийшов і пора нам летіти 4в. Рідні наші, припадаємо до ваших колін. За життя і за ваші турботи, Любі наші, доземний уклін вам!(Музика. Діти кланяються батькам і сходять в зал. Випускники вручають батькам квіти). Пісня____________________ В4. Прощавай, шкільна скрипуча парто, - Шхуна у країну добрих знань! Шкодувати рано ще й не варто, Бо у серці тисяча бажань. В1. Як не думай – не знайшлося слова. Може, й ні до чого тут слова? Рук торкалася коса шовкова – І хмеліла в танці голова.. В2. Ой, куди світанок дня покличе, Поведе куди він завтра нас? І щемить чекання на обличчі, І звучить шкільний прощальний вальс… Пари готуються танцювати вальс. Лунає музика і випускники з батьками танцюють вальс В3. О мить прекрасна, зупинись, Годиннику, не йди так швидко, Бо зараз вручать атестат, - І що ж тоді? Прощай, дитинство! В4. Закінчується прекрасна шкільна пора. Невпинно лине час, відраховуючи секунди, хвилини, години, тижні, місяці, роки… В1. Очікуванням кожне серце б’ється, Надії вогник ще в очах не згас, Директорові слово надається, Вона сьогодні з радістю вітає вас. В2. Для вручення атестатів слово надається директору школи Буряк Л.А. та заступнику директора з навчально-виховної роботи Оніщенко Н.А. Звучить туш на вручення атестатів. Випускники залишаються на сцені і роблять півколо. На фоні музики випускники читають слова. 1в. Ну ось і все. Спасибі, люба школо, Бо промайнули довгий десять літ. Уроки, дискотеки, друзів коло, - Прекрасний, чарівний дитинства світ! 2в. Шкільне дитинство дзвоником злетіло, Доросле починається життя. Нам щойно атестати всім вручили – Путівку в невідоме майбуття. 3в. Ще мить – і назавжди залишимо ми школу, Підемо усі в самостійне життя, Та рідний поріг не забудем ніколи, До нього серця наші знов прилетять 4в. Тепер уже прийшла пора прощання, І ми сьогодні трішечки сумні. За наше виховання і навчання, Разом: СПАСИБІ, ДОРОГІ УЧИТЕЛІ! 5в. Як швидко шкільні роки пролетіли, Неначе вчора ми були такі малі. За те, що нас любили й розуміли, - Разом: СПАСИБІ, ДОРОГІ УЧИТЕЛІ! 6в. Бувало, біля дошки ми "німіли”, Забувши теорему чи вірші, Спасибі, що ви лагідно сварили, Шановні, дорогі учителі! 7в. Та кожним роком впевненішим кроком, Ми переходили із вами з класу в клас, За ваші ласку і за нас тривогу Ми полюбили ніжно й щиро вас. 8в. За те, що ви були за батька й матір, Учили чесно жити на цій землі, Що нам не поспішали двійки ставить, Разом: СПАСИБІ, ДОРОГІ УЧИТЕЛІ! 9в. Вже позаду залишилися уроки, Екзамени нам більше не здавати, Минуло одинадцять років, І нам сьогодні хочеться сказати… 10в. Що будемо ми чесно в світі жити, Творити, мислити, як ви учили нас, Свій край безмежно й віддано любити, Як це робив славетний на Тарас! 11в. Дитинство наше, мов вчорашній день, Ось-ось майне крильми у темінь ночі. Аби світанок від дзвінких пісень Прокинувся і нам заглянув в очі. 12в. Прийде світанок… Сонце зустрічай! Дай для польоту лелечатам неба! Слова останні: "Школо, прощавай! Ми будем завжди пам’ятать про тебе!” Пісня від випускників В3. Так уже повелося у нас на Україні, що завжди перед усіма важливими подіями людину благословляли на щастя, на долю і дарували найдорожче, найсвятіше. А що може бути ціннішим, як не вишитий маминими руками рушник, яким мати благословить своїх дітей у щасливу дорогу майбутнього. В4. Рушник – на щасті – долю оберіг, Прийміть в дарунок від своєї мами Щоб він завжди вас у путі беріг Й вертав додому рідними стежками. Звучить пісня, мами по черзі піднімаються на сцену і вручають своїм дітям рушник і стають позаду дітей. Діти красиво вішають рушник на руку. Діти по черзі підходять до мікрофонів. 1в. Дорогі вчителі! Наставники! Ми низько вклоняємось вам до ніг! 2в. Спасибі Вам шановні педагоги за міцні і потрібні знання! 3в. За теплоту ваших сердець! 4в. За розуміння і повагу! 5в. За терпіння і строгість! 6в. За чесність і справедливість! 7в. За доброту і ласку! 8в. За те, що вчили нас любити своїх батьків і батьківщину! 9в. За те, що не зрадили нас і залишаєтесь вірними обраній професії! 10в. За те, що були для нас вірними друзями! 11в. За ті таланти, які розкриті Вами! 12в. За наші успіхи і досягнення! 13в. Злети і падіння! 14в. За мрії і сподівання! 15в. За віру і надію! 16в. Ми прощаємось і нас вибачають 17в. Ми прощаємось і обіцяємо Разом: Що повернемось в школу іще. В1. Покидаючи шкільний "острів скарбів”, пам’ятайте: справжні скарби – це скарби вашої душі: доброта, щирість, совість. Кожен із вас має свою найзаповітнішу мрію. Цінуйте її, любіть, боріться за неї – і тоді в життя кожного увійде червоний вітрильник надії. В2. Стільки літ промайнуло відтоді, Як косички злилися в косу… Ви побачили вперше сьогодні В чистім погляді чисту сльозу. В3. Світ багатий на добрих людей, Та вдивляйтесь ровесникам в лиця, Може, більше ніколи й ніде Вам не випаде з ними зустріться. В4. Все, що здійснилось, все, що наснилось, Вічно вам буде зоріть, Разом: Те, що зоріло, вам серце гріло, Не розгубіть, не розгубіть… Батьки роблять арку з рушників, звучить музика і класний керівник виводить дітей зі сцени до коридору В1. Дякуємо всім, хто цінує, поважає колектив нашої школи, і всім тим, хто прийшов до нас на свято! Разом: До нових зустрічей! В2. А зараз слово мають батьки. Випускні вечори – 2008 у школі.
На допомогу вчителю. – Полтава: ПОІППО. – 2008. | |
| Переглядів: 1859 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |