Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Готуємось до батьківських зборів | [ Додати статтю ] |
Семінар "Скарби нашого серця"
Семінар Скарби нашого серця Перший принцип гуманного виховання — це любити дитину. Любов — людське сонце. Сонце випромінює тепло й світло, без яких не було б життя на Землі. Батьки і вчителі повинні випромінювати людську доброту й любов, без яких неможливо виховати гуманну душу в людині. Дитина стає щасливою, як тільки відчуває, що її люблять, люблять щиро й безкорисливо. Любов полегшує виховання, тому що вона є єдина добра сила, що дарує дитині гармонію душі, що стимулює її дорослішання, добре ставлення до тих, хто оточує. І Релаксація Добрий день, шановні батьки! Доброго всім дня! Саме з такого привітання я хочу сьогодні розпочати нашу зустріч. З побажання доброго дня знайомим та малознайомим людям розпочинають свій день мільйони людей у нашій країні, у цілому світі. Це всього – навсього словесний прояв доброти до тих, хто нас оточує. Цим ми засвідчуємо своє дружнє ставлення і повагу до інших людей. Адже нерідко помічаємо, що сказане нам добре слово, посмішка, незначний знак уваги здатні підняти настрій на цілий день. Це, мабуть, є найпершими проявами добра у ставленні людей один до одного. ІІ. Оголошення теми Сьогодні ми будемо говорити про Серце. Не як про внутрішній орган, а як про духовний орган. Адже, в житті крім матеріальних понять, є ще поняття духовні. ІІІ. Мозковий штурм - Скажіть, будь ласка, яке серце в дитини? Можливі варіанти відповідей: добре, щедре, щире, любляче,… - Яке серце в дорослого? Можливі різні варіанти відповідей та серед них будуть і такі: зле, зрадливе, колюче, черстве,… ( Після негативних якостей серце обплутує павутина (чорна нитка) ) - Що сталося з серцем? - З серцем, обмотаним чорною павутиною, живе зараз багато людей… У світі багато жорстокості, але більше половини люди роблять її свідомо. Хтось скаже: що зробиш, таке життя. Ні, це не життя таке, це ми такі безсердечні, думаємо лише про себе. І не замислюємося який біль ми спричиняємо оточуючим. Людина, в якої черстве серце, сповнена егоїзму, підлості, сірості, байдужості. ІV. Читання притчі «Використовуй прямо зараз» «Одного разу мудрець зі своїм учнем зупинилися на ночівлю в родині, де помер чоловік. Втішивши сім’ю добрими словам підтримки, вони звернули увагу на скриню в кутку кімнати. - Що находиться в цій скрині? – запитали вони. - Одяг, який мій дядько ніколи не носив, - сказав його племінник.- Він завжди думав, що потрібен якийсь особливий привід, щоб одягти ці речі, а в результаті вони гниють в скрині. - Пам’ятай про скриню, - сказав мудрець своєму учневі, коли вони вже йшли. – Якщо в твоєму серці є скарби, використовуй їх прямо зараз. Не то вони згниють.» Ми іноді забуваємо про свої скарби, а можливо, просто не хочемо їх відшукати в своєму серці, чи то від великої ліні, чи то від великої злості, чи соромимося, чи боїмося здатися дуже добрими чи слабкими… Та в душі хочемо, що в наших серцях жили … V. Практична робота «Скарби нашого серця» Поміркуйте й напишіть на цих паперових серцях, які скарби живуть у вашому серці. З іншого боку серця напишіть скарби, які б ви хотіли мати в своїх дітях. Порівняйте ці скарби! VІ. Читання та обговорення притчі «Серце» «Одного сонячного дня красивий юнак стояв на площі і з гордістю вихвалявся своїм прекрасним серцем. Навколо стояли люди і щиро захоплювались бездоганністю його серця. Воно було дійсно ідеальним – ні пом’яте, ні подряпане. І кожен в натовпі погоджувався, що це найпрекрасніше серце, яке вони колись бачили. Юнак цим дуже гордився і сяяв від щастя. Раптом із натовпу вийшов старий чоловік і сказав, звертаючись до юнака: - Твоє серце по красоті і близько не стояло поряд з моїм. Тоді весь натовп подивився на серце того старого. Воно було пом’яте, все в шрамах, в деяких місцях шматки серця були вийняті і на їх місце були вставлені інші, які зовсім не підходили, а деякі краї серця були порвані. Як старий міг сказати, що його серце красиве? Юнак засміявся: - Ти насміхаєшся з нас, старий чоловіче! Порівняй своє серце з моїм. Воно ідеальне! А твоє? Твоє – суміш шрамів і сліз. - Так, - відповів старий, - твоє серце виглядає ідеальним, та я б ніколи не погодився помінятися нашими серцями. Дивись! Кожен шрам на моєму серці - це людина, якій я віддав свою любов – я виривав шматок свого серця і віддавав цій людині. І мені часто люди давали свою любов – свій шматок серця, яке заповнювало порожнини в моєму. Та шматки різних сердець не завжди підходили один одному, тому в моєму серці є порвані краї, які я бережу, бо вони нагадують мені про любов, якою ми ділилися. Іноді я віддавав шматки свого серця, та ті люди не повертали мені свої – тому в моєму серці є пусті дірки – коли ти віддаєш свою любов, не завжди є гарантія на взаємність. І хоч ці дірки приносять біль, вони мені нагадують про любов, якою я ділився, і я надіюсь, що в якийсь прекрасний день ці шматки серця до мене повернуться. А якщо ні - що ж, мені є що пригадати. І ці спогади не обтяжують мене – бо в них є щось хороше, щось, без чого життя не було б настільки повним. Тепер ти бачиш, що означає справжня краса? Натовп замовк. Юнак теж стояв мовчки. З його очей текли сльози. Він підійшов до старого, дістав своє серце і відірвав від нього шматок. Тремтячими руками простягнув частинку свого серця старому чоловіку. Старий взяв його подарунок. У відповідь він відірвав шматок від свого раненого серця і вставив його в серце юнака. Шматок підійшов, але не ідеально. Деякі краї виступали, деякі були порвані. Юнак поглянув на своє серце. Воно тепер було зовсім не ідеальним, та насправді, стало набагато красивішим ніж раніше.» Питання для обговорення. - Які скарби жили в серці старого чоловіка? - Які скарби поселилися в серці юнака? - В чому краса людського серця? - Давайте замислимося: чи зможу я відірвати комусь шматок свого серце? - Чи здатні на це наші діти? VІІ. Хвилинка роздумів. Що може бути в сім'ї неприпустимішим і безглуздішим, ніж жорстока дитина? Дитина має бути тільки доброю, сердечною, з відкритим серцем. Лише це творить у ній благородну здатність ненавидіти зло й бути його непримиренним ворогом. Жорстокість — заряд, який щохвилини загрожує вибухом. Мабуть, вам доводилося зустрічатися у сімейному житті з такими випадками: здавалося б, немає ніякого видимого приводу для вчинку, що здається зловмисним, а дитина діє так, мовби навмисне хоче заподіяти людям неприємність. В чому справа? Чому дитина діє наперекір здоровому глузду? Це і є вибух, для якого досить маленького, необережного, але дуже болючого доторкнення до дитячого серця. І дуже часто ці вибухи трапляються не відразу після того, як у душу дитини покладено «заряд», а через тривалі проміжки часу. Батькам тільки з подивом доводиться знизувати плечима і запитувати: що діється? Чому так? VІІІ. Оповідання Сухомлинського В.О. Для прикладу наведу оповідання В.О. Сухомлинського «Він зненавидів красу» «В одної матері був трирічний син. Дуже любила мати свого єдиного сина. Що б не захотілося сину, мама відразу ж намагається виконати його бажання. Побачив син за вікном розквітлу троянду, запитує: що це таке? — Це квітка троянди, — відповідає мати. — Хочу квітку троянди, — вимагає хлопчик. Не просить, а вимагає. Мати йде, зрізує квітку троянди і приносить синові. Потримав хлопчик квітку в руках, зім'яв пе¬люстки і викинув на підлогу. Побачив син на огорожі горобця, запитує: хто це такий? — Це горобець — відповідає мати. — Хочу горобця, — відповідає хлопчик. Мати пішла до сусідських дітей, просить: «Спіймайте горобця, куплю кілограм цукерок». Впіймали діти горобця, отримали кілограм цукерок, принесла мати синові пташку. Взяв хлопчик горобця, почав гратися, притиснув його за шийку, запищав горобець і замовк. Викинув син мертву пташку. Почув син, як хтось грає за вікном на сопілці. Сподобалась хлопчику гра, запитує він у матері: що це таке? — Це пастух грає пісню на сопілці, — відповідає мати. — Хочу пісню, хочу, пісню, вона така красива, — вимагає хлопчик. Пішла мати до пастуха, просить: «Йди, пастух, до мого хлопчика любого, хоче він, щоб йому належала ця прекрасна пісня». — Ні, — відповідає пастух, — пісня — це краса. Вона нікому одному не може належати. Вона належить всім людям. Ні з чим прийшла мати до сина, передала йому відповідь пастуха. І син зненавидів красу, перестав розуміти і розпізнавати прекрасне» . Питання для обговорення. Чи можна в даному випадку назвати дитину жорстокою? Яких помилок припустилась мати у вихованні дитини? Чи можна ще її перевиховати? Людина живе у постійному «виклику дня», який стосується вибору: чинити добро чи у будь-який спосіб уникнути такої можливості. Адже, ідучи на роботу або просто виходячи з дому, ми постійно маємо робити вибір: першим привітатися зі сварливим сусідом чи вдати, що не помітили його; дати милостиню чи відвернути свій погляд від бідняка з простягнутою рукою; звільнити місце старшій людині в маршрутці чи ні; піти легшим шляхом і дати хабар чи наполегливо працювати… Список можна безконечно продовжувати. Проте сам факт, що такий список існує, вказує на те, що наше життя проходить у щоденному виборі між добром і злом, тобто кожен день ставить перед людиною свої виклики. Їх можемо звести до одного спільного знаменника: любити або не любити, робити добро або не робити. Потрібно кожен день зростати у бажанні творити добро, очищувати своє серце від гріха. ІХ. Гра «Вибери серце» - У мене на таці є серця чотирьох кольорів; червоного, жовтого, синього і зеленого кольору. Виберіть, будь ласка, кольорове серце, яке вам найбільше подобається. - Підніміть червоні серця вгору. Зверніть увагу, скільки в нашому класі яскравих, гарячих, люблячих сердець! - Підніміть вгору зелені серця. Скільки в нас ласкавих на ніжних сердець, як молода трава та перша весняна зелень! - Підніміть вгору сині серця. Подивіться, скільки в нас широких і сильних сердець, як море чи безмежний океан! - Підніміть вгору жовті серця. . Зверніть увагу, скільки в нашому класі добрих та теплих сердець, як сонце! - З’єднаймо ж наші серця!!! Х. Підсумок. Ми живемо у важкий час, коли довкола багато біди і горя, але високе звання – Людина - зобов’язує нас сіяти на цій Землі добро. Іноді здається, що зло перемагає. Це тому, що про нього всі говорять, пишуть, показують з екранів телевізорів більше, ніж про добро. Але добрих людей дуже багато. Просто вони роблять свої добрі справи мочки, не афішують їх. Люди з добрими та люблячими серцями живуть поряд з нами: на нашій вулиці, у нашому під’їзді, а може це і є ми з вами? То ж хай світлими і чистими будуть ваші помисли, а всі справи – добрими. У ваших серцях живе так багато добра і любові. Не шкодуйте роздавати їх родичам, друзям, знайомим і незнайомим людям. Нехай не зло, а добро повертається до вас бумерангом. ХІ. Подарунок батькам.
І на закінчення я хочу подарувати вам «Притчу про Серце» В. Симонова « Хірурги розрізали тіло людини і дістали серце. Зібрали консиліум і стали гадати: як в такому маленькому людському органі вміщується стільки натхнення, радості, сміху? Думали, гадали і нічого не вирішили… І Бог, який спостерігав зверху, вигукнув: - Нерозумні! Серцем називають те, яке Любить! Мертве серце – лише м’язи». | |
| Переглядів: 1650 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |