Каталог статей

Що таке демократична держава?

Що таке демократична держава?

Демократія – форма управління, політичний лад, за якого верховна влада належить народові. У сучасних демократичних державах влада реалізується через обрання громадянами до органів влади своїх представників. Народ обирає депутатів парламенту, а в деяких країнах і президента, які ухвалюють найважливіші рішення щодо управління державою.

Взагалі часто кажуть, що демократія є правлінням більшості. І це справедливо. Ухвалюючи рішення, керівники країни не можуть врахувати всі точки зору, думки всіх громадян. Тому вони виходять з думок більшості населення.

Водночас сучасна демократія передбачає не тільки слідування волі більшості, а й дотримання прав меншості. Такими меншостями можуть бути представники різних національностей, що мешкають у країні, прихильники різних релігій, жінки, діти. Цікаво, що в сучасному світі жінок більше за чоловіків, утім їх традиційно вважають меншістю, бо вони тривалий час були дискриміновані, та й зараз на практиці не завжди мають рівні права з чоловіками.

Для демократичної держави важливим є дотримання прав і свобод людини, розвиток громадянського суспільства – суспільства  вільних і активних громадян.

Крім того, демократія як спосіб організації суспільного життя передбачає політичний та ідеологічний плюралізм – визнання рівноправності існуючих у суспільстві інтересів, ідеологій, культурних цінностей.

Переваги демократії зумовлені передусім тим, що сьогодні найрозвиненішими в економічному та соціальному плані є демократичні держави, зокрема Велика Британія, Франція, Японія, США, Канада. Ці країни давно прямують шляхом демократії. Останніми десятиліттями демократичний шлях розвитку обрали багато держав у Східній та Центральній Європі.

 Що таке державна влада за умов демократії?

Держава – це впливова сила, яка регулює суспільні відносини. Залежно від того, якими способами і методами здійснюється влада, розрізняють демократичні і авторитарні держави.

Якщо дії влади спрямовані на захист прав і законних інтересів людини і громадянина, ґрунтуються на засадах справедливості, рівності, законності, поділу влади, широкої участі громадян у житті держави, ми говоримо про демократичну державу. У такій державі громадяни розв’язують важливі питання суспільного життя самі або через представників, обраних до органів влади від імені народу. Така держава найбільшою мірою відповідає умовам існування громадянського суспільства, працює як регулятор різноманітних відносин у ньому.

Необхідною умовою існування сучасної демократичної правової держави є поділ влади на три гілки. Чіткий розподіл функцій законодавчої, виконавчої і судової влади між різними органами державної влади гарантує, що вони контролюватимуть одна одну й перебуватимуть у рівновазі, не допускаючи надмірного концентрування влади в руках однієї чи кількох осіб.

Головне завдання законодавчої влади – видавати закони. Це документи, в яких держава записує найважливіші правові норми, загальнообов’язкові правила для суспільства. Виконавча влада працює над розв’язанням конкретних проблем в країні. Судова влада покликана гарантувати справедливість для всіх громадян і забезпечувати дотримання законів, а також врегульовувати суперечності між різними гілками влади.

Кожна з гілок влади повинна виконувати лише свої повноваження, в жодному разі не підміняючи одна одну.

Протилежністю демократичній державі є авторитарна й тоталітарна. Вони мають такі ознаки:

• влада зосереджена в руках однієї людини або групи осіб, які, виступаючи від імені держави і суспільства, представляють лише власні інтереси, інтереси тих, хто їх підтримує, і не враховують волю широких верств населення;
• у діяльності державних органів переважають методи тиску, диктату;
• обсяг прав і свобод населення залежить від влади і може бути змінений у будь-який момент;
• немає розмежування повноважень між гілками влади, один і той самий орган може видавати й виконувати закони, а також здійснювати контроль за їх дотриманням.

Кому належить влада в демократичній державі?

Історії відомі дві основні форми правління (тобто формування і здійснення влади): монархія і республіка.

Монархія, що в перекладі з грецької означає «влада однієї особи», здавалося б, не зовсім відповідає демократії. Однак низка сучасних парламентарних (конституційних) монархій, зокрема у Великій Британії, Бельгії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Японії, цілком демократичні. Повноваження монарха тут суттєво обмежені. Основні питання державного життя в цих країнах регулюють парламенти.

Республіка у перекладі з латинської означає «справа народу». Влада в республіці здійснюється виборними органами, виборним головою держави. Є два види республік: парламентська та президентська. Розрізняють також змішані форми: парламентсько-президентську та президентсько-парламентську республіки.

Для парламентської республіки характерним є пріоритет влади вищого законодавчого органу – парламенту. Він створює закони держави, формує підконтрольний парламентові уряд. Головою уряду є лідер політичної партії, що перемогла на виборах, або президент, якого обирає парламент. Парламент має право відправити голову уряду у відставку.

У президентській республіці главу держави (президента) обирають громадяни. Він є одночасно головою виконавчої влади (наприклад, у США та Мексиці). За згодою парламенту президент сам формує уряд. Він може пропонувати парламенту свої закони, а також має право вето – забороняти закони, ухвалені парламентом. Але й парламент може впливати на президента, зокрема оголосити імпічмент, тобто усунути президента з цієї посади.

У наш час з’явилися й розвиваються парламентсько-президентські форми правління. Президент і парламент обираються на прямих виборах і є взаємно незалежними. Формування уряду і його діяльність залежать від них обох. Президент формує підконтрольний президентові уряд, але парламент може висловити недовіру уряду. Президент наділений правом розпускати парламент. Напівпрезидентськими державами є Австрія, Польща, Росія, Фінляндія, Франція.

Різним формам правління властиві певні переваги й недоліки. У парламентській республіці існує єдність законодавчої і виконавчої влади. Але уряд може бути слабким через роз’єднаність парламенту, розподіленого на партійні групи. Сила президентської республіки полягає у тому, що президента обирає народ. Це забезпечує стабільність, особливо в складні для країни періоди. Однак у цьому разі зазвичай виникає більше суперечок між законодавчою та виконавчою владою.

Кожне суспільство саме визначає, які форми та принципи демократії є для нього найважливішими, що також ілюструє універсальність демократії.

 Система державної влади в Україні

У статті 6 Конституції України міститься положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. Ці гілки покликані утворити таку систему влади, яка слугуватиме загальним інтересам. Жоден орган влади, жодна владна особа не повинні домінувати над іншими, тобто мати стільки влади, щоб неподільно і безкарно зловживати нею. Цього можна досягти, якщо Конституцією заборонено зосередження всіх видів влади в одних руках. В Україні це зафіксовано в ІV-ІX розділах Конституції, де визначаються повноваження різних гілок влади. Влада  розподіляється, і представники різних видів влади (законодавчої, виконавчої, судової) мають ухвалюватися рішення з огляду на інші гілки влади.

Тільки в єдності три гілки разом утворюють систему державної влади. Законодавча влада (Верховна Рада України) в межах Конституції (стаття 85) ухвалює закони, здійснює контроль за виконанням Конституції України та інших законів і має інші важливі повноваження. До її складу входять 450 депутатів, обраних на чотирирічний термін.

Президент є главою держави і Верховним Головнокомандувачем. Як глава держави він представляє Україну у внутрішньодержавних і зовнішніх відносинах.

Виконавча влада або Уряд (Кабінет Міністрів на чолі з Прем’єр-міністром) своїми діями забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, виконання Конституції і законів, постанов Верховної Ради, указів Президента.

Судова влада (Конституційний Суд, Верховний Суд та інші суди) здійснює правосуддя і стежить за тим, щоб дії вищих органів влади відповідали Конституції України.

Повноваження між гілками влади розподілені так, що кожна з них не лише виконує свої функції, а й уважно спостерігає за виконанням функцій іншими гілками. У разі потреби будь-яка гілка влади має стримувати іншу від викривлень під час виконання її функцій або від вторгнення у профільну компетенцію іншої гілки влади.

http://children.kmu.gov.ua/