Каталог статей

Вода надзвичайно непосидюча, їй необхідно кудись рухатись, в щось перетворюватись, Ось і цього разу: не сиділось маленькій краплинці в озері — захотілось помандрувати. Перетворилась вона в пару (це такий газоподібний стан води) і полинула до маленької хмаринки. Пізніше декілька таких хмаринок об'єдналися у велику хмару.
В цей час лежав на горі теплий вітер і грівся на сонечку, а за лісом ховався холодний вітер. Теплий вітер розніжився, стало йому спекотно: він навіть висох весь, зробився легенький-легенький.
Чим дужче пригрівало сонечко, тим легший ставав вітерець, і, нарешті, не втримався — полетів догори. Саме цього й чекав холодний вітер. Він раптово вискочив з-за лісу, загудів: «У-у-у!» — і полетів туди, де раніше грівся теплий вітер. Так буває завжди. Звідки летить один вітер, туди миттєво кидається інший. Холодному вітрові схотілось погратися із знайомою нам хмарою. Він схопив її і став носитися з нею по небу. Хмаринка стала чорною, біля неї з'явились і інші чорні хмаринки.
Маленькі краплинки злякалися холодного вітру і побігли назустріч одна одній. Від цього утворились краплини більші, але й вони боялися холодного вітру і теж збігались докупи. Нарешті не втримались і почали падати вниз.
«Ой, яка злива! — закричали діти, що гралися надворі. — Втікаймо до хати!».