Каталог статей

Щоб у таборі було комфортно

Про роль психологічних ігор в особистісному становленні дитини

На думку багатьох дослідників, сучасні діти дедалі частіше страж­дають від одинокості й ізоляції, для багатьох дітей усе складніше взаємодіяти один з одним, вони не вміють слухати інших тощо. Змінилася атмосфера в сім'ях. Батьки й діти живуть інтенсивним життям, в якому все менше часу залишається для спілкування та спільних захоплень. Наша епоха сповнена протиріч: з одного боку, в дітей та батьків з'явилося більше можливостей для цікавого дозвіл­ля, з іншого — вони все частіше скаржаться на нудьгу.

На жаль, багато дітей ні в сім'ї, ні в школі не отримують навичок спілкування з іншими, хоч умін­ня спілкуватися стає все більш важливим. Водночас, уже зі шкільної лави діти усвідомлюють, що успіх у майбутній професійній діяльності значною мірою зале­жить не лише від професійних, а й від соціальних навичок: вони повинні не лише вміти спілкува­тися з різними людьми, а й бути здатними працювати в команді.

Одним з ефективних способів вирішення окреслених проблем є психологічні ігри. Чому саме пси­хологічні ігри? Вони дають змогу дітям отримати нові враження, допомагають зберегти психічне здо­ров'я, створюють умови для отри­мання емоційного досвіду, вчать вибудовувати конструктивні сто­сунки з іншими людьми і позитив­но ставитися до себе. Вони одна­ковою мірою впливають на розум і почуття людини, реалізують її потребу в постійному русі, а най­головніше — сприяють отриманню досвіду взаємодії з іншими.

Яких вимог має дотримувати­ся вихователь, проводячи з дітьми психологічні ігри?

•  Спілкування з дітьми має ба­зуватися на повазі всіх учасників один до одного, чутливості до ду­мок і почуттів інших, душевній теплоті.

•  Дорослий має засвідчувати дітям зацікавленість їхніми відпо­відями, стимулювати їх відверто й детально розповідати про власні переживання та проблеми.

• Дорослий має виявляти так­товність стосовно дітей й уміння допомагати їм.

•  Після закінчення гри вихо­ватель заохочує дітей до вислов­лення й обговорення власних вра­жень від гри.

•  Дорослий має чітко проду­мати цілі й хід гри.

Яких цілей можна досягти при проведенні психологічних ігор?

•  Допомогти дітям відчути свою єдність з іншими.

•  Допомогти дітям підвищити власну самооцінку.

•  Допомогти дітям поважати себе й інших.

•  Допомогти дітям навчитися аналізувати життєві ситуації.

•  Допомогти дітям навчитися приймати індивідуальні й групові рішення.

•  Навчити дітей співчуття до інших.

•  Розвивати в дітях відкритість до інших.

•  Навчити дітей переборюва­ти власні страхи і комплекси.

•  Розвивати у дітей почуття гу­мору тощо.

Наведені завдання можуть ви­датися занадто складними. Однак якщо ми хочемо виховати дітей толерантними, люблячими, відкритими, впевненими в собі, ми повинні вказати їм той шлях, пройшовши який, вони навчать­ся жити в гармонії із собою й іншими.

Яким чином організовувати про­ведення психологічних ігор?

Позаду залишилися питання розміщення дітей у приміщеннях, нарешті група зібралася разом. Відчувається певна тривога і не­впевненість. Діти ще не знайомі один з одним, хтось комплексує через власну сором'язливість, хтось переживає, що не знайде друзів до душі тощо. Тому всі з надією див­ляться на дорослого, від якого че­кають підтримки і допомоги.

На початковому етапі дії пе­дагога мають бути чіткими, зро­зумілими й однозначними. Звісно, все починається зі знайомства. Доречно буде розказати дітям про себе, власний професійний досвід, плани на час перебування дітей у таборі. Це допоможе членам гру­пи відчути впевненість і оптимізм.

Після цього дайте можливість дітям розповісти про себе, про власні захоплення, сильні і слабкі сторони. Знайомлячись із членами групи, кожен прагне, щоб його прийняли таким, яким він є, з усі­ма його достоїнствами й недоліка­ми. Окрім того, під час знайомства дитина з'ясовує, чим вона схожа на інших і чим відрізняється, чиї цінності їй близькі й прийнятні, а чиї — ні. Використайте для цього психологічну гру, яка допоможе дітям зблизитися один з одним і відчути себе членом дитячого ко­лективу (хоч і тимчасового).

Можливий такий варіант гри, завдяки якій учасники отримують багату й різнобічну інформацію один про одного.

Давайте знайомитись (10— 15 хвилин)

Мета: краще пізнати один од­ного.

Хід гри: група сідає в коло. Тре­нер називає якусь особистісну властивість (або описує ситуацію) і просить учасників, стосовно яких справедливим є вислів тре­нера, виконати певну дію. Учас­ник встає зі стільця, виконує цю дію і знову сідає на місце. На­приклад: «У кого є брат, повинен клацнути пальцями!» Твердження потрібно добирати з урахуванням віку учасників. Темп гри повинен пришвидшуватися.

Приклади тверджень:

•  У кого голубі очі — тричі підморгніть.

•  Чий зріст перевищує 1 м 80 см, нехай з усієї сили крикне: «Кінг-Конг».

•  Той, хто сьогодні вранці смачно поснідав, нехай погладить себе по животу.

•  Хто народився у травні, не­хай візьме за руку одного із членів групи і затанцює з ним.

•  Хто любить собак, нехай тричі гавкне.

•  Хто любить кішок, нехай скаже: «Няв!»

•  Хто любить цукерки, нехай загляне під свій стілець.

•  У кого є веснянки, нехай пробіжить по колу.

•  Нехай єдина дитина своїх батьків підніметься на стілець.

•  Той, хто не хотів їхати до табору, повинен затупотіти нога­ми і голосно крикнути: «Я не до­зволю так чинити зі мною!».

•  Хто радий, що потрапив до цієї групи, голосно скаже: «А».

•  Хто вважає себе допитливим, нехай підстрибне.

•  Той, хто вміє грати на яко­мусь музичному інструменті, не­хай покаже, як це робиться.

•  Хто хоч раз пробував кури­ти, нехай голосно крикне: «Кури­ти — здоров'ю шкодити!»

•  Ті, в кого є цукерка чи шоко­лад, тричі голосно прицмокніть.

Підведення підсумків:

 – Чи знайшли ви тих, хто чи­мось близький вам?

 – До якої категорії учасників ви відчуваєте інтерес?

Після знайомства починається реалізація підготовленої програми табору: проведення масових за­ходів, змагань, екскурсій тощо. Однак доречно було б час від часу проводити психологічні ігри, які допомогли б навчити дітей співпрацювати з іншими. Тобто йдеться про формування дитячо­го колективу в тимчасовому дитя­чому об'єднанні. Група може ста­ти колективом за умови наявності таких елементів: довіри, спілкуван­ня, кооперації, готовності взаємо­діяти з іншими, задоволення.

Довіра. Члени групи повинні відчувати довіру до педагога, який має бути прикладом відкритості, готовності прийти на допомогу і приділити увагу кожній дитині. Діти мають відчувати, що педаго­гу цікаво спілкуватися з ними.

Спілкування. Члени дитячого об'єднання повинні вміти легко спілкуватися один з одним, зна­ходити спільну мову для розв'я­зання поставлених перед ними завдань, ділитися досвідом тощо.

Кооперація. Поставте собі за мету створити таку атмосферу, коли кожен має можливість про­явити власну ініціативу, зробити власний внесок у спільну справу, відчути себе повноправним чле­ном колективу. Це допоможе дітям стати впевненішими в собі, підвищить мотивацію особистості до власного розвитку.

Готовність взаємодіяти з інши­ми. Викликайте і підтримуйте ініціативу дітей, бажання реалі­зувати власний потенціал, отри­мати новий досвід у процесі спільної діяльності.

Задоволення. Активізуйте групу, даючи можливість час від часу дія­ти не для досягнення певних цілей, а просто для того, щоб отримати задоволення і мати хо­роший настрій. У вирішенні окреслених вище завдань можуть допомогти такі ігри.

Мета: в ході гри виявити своєрідність кожної дитини, а та­кож спільні риси, які об'єднують її з іншими.

Матеріали: папір і олівець для кожної дитини.

Хід гри: дітям пропонується по­ділитися на четвірки або п'ятірки. Кожна група повинна скласти спи­сок того, що їх об'єднує. Наприк­лад: «У кожного з нас є брат...», «У кожного з нас є скейт...», «Улюб­лений колір кожного з нас — чер­воний...», «Нам усім подобається піца..», «Ми всі любимо кататися на лижах...» тощо. Перемагає та команда, яка знайде і запише най­більшу кількість спільних рис.

Аналіз гри:

–      Чи дізнався ти щось цікаве про інших членів команди?

–      Чи є щось таке, що об'єднує всіх членів загону?

–      Чи є щось таке, що відрізняє тебе від усіх дітей загону

–      Як ви працювали у своїй команді?

–      Що тобі більше подобаєть­ся: бути схожим на інших чи відрізнятися від інших?

–      Якими повинні бути твої друзі — схожими на тебе чи зовсім відрізнятися від тебе?