Широкий степ український…
Стаття пам’яті Шевченка
Широкий степ український… Глянь довкола себе. Ніде краю не видно. Ні лісу, ні гори, тільки густа трава довкола та синє-синє небо. А ще могили високі, одинокі дороговкази для людей, що заблукають у степу. Які таємниці ховають вони у собі? Чий життєвий шлях закінчився тут? Мовчать могили, ці німі пам’ятники історії…
Діди лежать, а над ними
Могили синіють…
Спливають у пам’яті рядки поеми Т.Г. Шевченка "Гайдамаки”, і я бачу мужніх месників за кривди народу, які піднялися на боротьбу проти польської шляхти. Автор прославляє у поемі визвольну боротьбу народних мас:
Гайдамаки гуляють, карають,
Де проїдуть – земля горить,
Кров’ю підпливає.
Із усіх героїв поеми мені найбільше запам’ятався Ярема-наймит, "сирота убогий”. Коли почалася боротьба за визволення народу, Ярема стає месником, він розправляє колись похилені плечі і вже несе на вістрі свяченого ножа кару гнобителям за народні кривди. У бій його повело полум’яне серце патріота, а на подвиг покликали чиста совість і щира душа.
Не тільки Ярема відчув свої сили, відчули її й інші герої поеми. Вони вірили, що борються за щасливе майбутнє народу. І заради цього не жаліли свого життя. Їх у бій кликала велика любов до землі, потоптаної, зганьбленої, але своєї, рідної.
І вже немає переді мною ні широко степу, ні синього неба. Лину думкою у ті далекі часи, чую пристрасне поетове слово. А небо чорніє від пожеж, ллється кров гнобителів, і "гуля Максим, гуля батько”. Це ж про нього, улюбленця народних мас, керівника гайдамацького повстання, співа кобзар пісню "Літа орел, літа сизий”. Він ненавидить ляхів, наводить на них жах своєю мужністю, готовий битися з ними до загину.
А ось іще одна картина, ще один герой поеми, теж ватажок повстання. Подих смерті летить над будинками Умані, куди підійшли гайдамаки. Стискається серце від болю, коли читаєш рядки:
Пішов Гонта, похилившись;
Іде, спотикнеться.
Страшно усміхнеться,
На степ оглядався.
Утер очі… тільки мріє
В степу, та й сховався.
Він втратив своїх синів. А зробив це заради того, щоб зберегти вірність присязі. Ніщо не вгамує болю його душі.
Перегорнуто останню сторінку поеми. Вона справила на мене незабутнє враження, залишила глибокий слід у душі.
Минуть роки і століття, але людство ніколи не забуде великого сина українського народу Т.Г. Шевченка. Вічно звучатимуть його пророчі слова, слова правди, свободи, щастя.
http://digtyari.ucoz.ua/
| 