Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Шостий рік життя: загальна характеристика віку, психофізіологічний розвиток дитини
Шостий рік життя: загальна характеристика віку, психофізіологічний розвиток дитини У зв’язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України від 16.11.2000 року за № 1717 постанови „Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання” особливого значення набуває забезпечення готовності дітей старшого дошкільного віку до школи. За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання у школі можливе лише за умови, що на момент вступу до неї дитина набуває відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку. За традиційною періодизацією психічного розвитку дитини дошкільний вік триває 7 років. Криза цього віку вважається перехідним періодом, який умовно відмежовує молодший шкільний вік од дошкільного. Нині багато дітей починає навчатися не з 7-ми, а з 6-ти років. Тому виникає багато питань, які потребують спеціального обговорення. Які ж особистості учнів – шестирічок? Соматичне здоров’я - головний чинник нормального розвитку психіки дитини. Доведено, що причина низького рівня успішності дітей – погане здоров’я. В Україні на 1000 дітей припадає майже 1460 різноманітних захворювань. Зі 100 новонароджених в Україні тільки 20 мають задовільний стан здоров’я. Ще кілька цифр без коментарів: - 70 % новонароджених мають патологічні відхилення у розвитку, які з’являються під час вагітності та пологів; - 60 – 70 % дітей мають соматичні порушення ще на початку свого розвитку; - у понад 80 % дітей, які йдуть до школи, виявлено відхилення у стані здоров’я; - близько 10 % дітей, які вступають до школи, мають порушення психічного здоров’я; - 25 – 30 % - порушення у розвитку моторних функцій; - 30 – 35 % - порушення зорово-просторового сприйняття та зорово-моторних координацій Збільшується маса мозку, який на кінець шостого року сягає 1350 грамів, що становить 90 % маси мозку дорослої людини, розвиваються його функції, а саме: - порівняно з попередніми стадіями розвитку дитини значно зростають сила і роль гальмівних процесів; - удосконалюється мовне і диференційоване гальмування, словниковий запас шестирічної дитини складає 3000 – 3500 слів. Інтелектуальна сфера, в основному, вже готова до систематичного навчання, але варто враховувати певні особливості: - переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна; - пам’ять – мимовільна (запам’ятовується, головним чином, те, що цікаво, а не те, що потрібно запам’ятати); - специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися однією справою не більше 10 – 15 хвилин. Особливості особистості шестирічок: дитина вже прагне до самоствердження в таких видах діяльності, що підлягають суспільній оцінці й охоплюють сфери життя, колись недоступні. Старший дошкільник виявляє цікавість до морально-психологічних норм і правил поведінки у світі дорослих. Дитина вчиться підкоряти їм свою поведінку, але довільність ще тільки починає формуватися. Усі компоненти вольової дії (здатність поставити мету, прийняти рішення, намітити план дій, виконати його, виявити зусилля у випадку подолання перешкоди, оцінити результат своєї дії) ще недостатньо розвинуті. Дослідники зазначають, що в дошкільному віці ціль досягається успішніше за ігрової мотивації. До моменту вступу до школи мотиваційна сфера дитини зазнає змін. Її мотиви пов’язані з інтересом до світу дорослих, із прагненням бути схожим на них; інша важлива група мотивів – це встановлення і збереження позитивних взаємин з дорослими в родині, у школі, у дитячому садку; мотивами діяльності нерідко виступають і мотиви особистих досягнень; також присутні і пізнавальні мотиви. Слід зазначити, що мотиваційна готовність до школи визначається сформованістю в дитини „внутрішньої позиції школяра”. Навчання успішне, якщо дитина орієнтована на змістові сторони шкільного життя: хоче вчитися, щоб уміти читати, писати, багато знати тощо. Самооцінювання в цьому віці являє собою узагальнене емоційне враження про себе як про „гарного” чи „поганого”. Власне уміння оцінювати себе й інших ще не розвинене, і дітям буває важко зрозуміти критерії оцінювання педагога. Нестійкість поведінки, що залежить від емоційного стану дитини, ускладнює як відносини з педагогом, так і колективну роботу дітей на уроці. Ця проблема успішно розв’язується, якщо в дитини сформована „внутрішня позиція школяра”; вона приймає нову соціальну роль (ніби приймає правила гри і діє відповідно до них). Крім того у дітей повинна бути сформована комунікативна готовність до навчання, яку забезпечують мотиви спілкування з дорослими, а також навички спілкування в групі однолітків. Навчання дітей шести років повинне будуватися з урахуванням специфіки їхнього розвитку. 1. Якщо шестирічна дитина швидко стомлюється, виконуючи ту саму роботу, у класі потрібно забезпечити зміну різноманітних видів діяльності. 2. Урок треба складати з кількох частин, об’єднаних спільною темою. 3. Не можна давати завдання, що вимагають тривалого зосередження на одному предметі, виконання серії монотонних точних рухів тощо. 4. Оскільки дитина прагне все вивчити в наочно-образному і наочно-діючому планах, велике значення повинне приділятися практичним діям із предметами, роботі з наочним матеріалом. 5. Завдяки потребі в грі напружено-емоційній насиченості всього життя шестирічні діти значно краще засвоюють програму в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття. 6. Навчання дітей цього віку припускає „легкий” режим (тривалість уроку не більше 35 хвилин) у перерві між заняттями – фізичні розминки, ігри чи прогулянки, денний сон, відсутність домашніх завдань. 7. Авторитарний стиль спілкування із шестирічними дітьми не просто не бажаний – він неприпустимий. Порушення у поведінці дошкільників Кожне таке порушення як правило спричинене: а) педагогічними прорахунками; б) недорозвиненістю ЦНС (вікова незрілість); в) незначними ушкодженнями мозку (унаслідок проблем у період вагітності та пологів), які можна лікувати за умови, що виховання до 7 – 8 років проводитиметься на залежному рівні. АГРЕСИВНІСТЬ Причини: 1. Боязнь бути травмованим, ображеним, пережити напад, отримати ушкодження. 2. Перенесена образа або душевна травма. Форми агресії: 1. Фізична агресія – бійки, ламання речей. 2. Вербальна агресія – діти ображаються, сваряться, глузують. Що з цим робити: - агресію слід спробувати стримати, висловити своє незадоволення подібною поведінкою. - Корисно запропонувати дитині прибрати все те, що вона потрощила. ЗАПАЛЬНІСТЬ, ГАРЯЧКОВІСТЬ Дитина схильна через дрібницю (на думку дорослого) влаштувати істерику, розплакатися, розізлитися, але агресії при цьому не виявляє. Що з цим робити: - відволікти дитину; - залишити її на самоті; - спонукати старших дітей висловити свої почуття словами. - Коли приступ мине, потрібен спокій, особливо, якщо дитина сама налякана силою своїх емоцій. ПАСИВНІСТЬ Дитина – „тихоня”, яка вирізняється доброю поведінкою. Але це не завжди так. Дитина може бути нещасною, пригніченою, але не спроможною висловити свої емоції. Причини: 1. Реакція на неувагу. 2. Негаразди вдома. 3. Побоювання реакції незнайомого дорослого. 4. Малий досвід спілкування. 5. Невміння звертатися до дорослого. Ознаки: 1. Посмоктування пальця. 2. Дряпання шкіри. 3. Висмикування в себе волос або вій. 4. Розхитування стільця тощо. Що робити: - учитель та батьки мають допомагати дитині висловити свої переживання в іншій, прийнятнішій формі; - домогтись довіри дитини; - допомогти набути впевненості в собі. ГІПЕРАКТИВНІСТЬ Пік вияву припадає на 6 – 7 років. Якщо процес виховання налагоджено, то у більшості випадків до 14 – 15 років дитина врівноважується. Причиною гіпердинамічного синдрому є ушкодження головного мозку, викликані: 1. Ускладненнями вагітності та пологів. 2. Виснажливими соматичними захворюваннями. 3. Фізичними та психічними травмами. Ознаки: 1. Неуважність. 2. Рухова загальмованість (дитина діє, не замислюючись над наслідками). Що робити: - не можна стримувати рухову активність такої дитини, її слід спрямувати в необхідне русло; - потрібно навчити дитину зосереджуватися. Тут у пригоді стане ліплення, малювання, конструювання. - Не можна на таку дитину тиснути суворими покараннями або заборонами та обмеженнями. Якщо говорити про готовність шестирічної дитини до систематичного навчання у школі, то важливо зазначити, що все-таки діти цього віку за особливостями психічного розвитку в більшості випадків залишаються дошкільниками. Їхня нервова система ще недостатньо зміцніла і може перевтомлюватися від систематичного фізичного і психічного навантаження. Але саме даний вік є сенситивним для навчання грамоті, засвоєння соціальних норм і правил поведінки. Так що успіх адаптації і навчання шестирічної дитини в школі багато в чому залежить від індивідуальних фізичних і психічних особливостей розвитку, сформованості готовності до школи (інтелектуальної, особистісної, соціально-психологічної), а також від стилю роботи вчителя і позиції батьків. Незалежно від того, коли дитина пішла в школу, у шість чи сім років, вона у якийсь момент свого розвитку проходить через кризу. Цей перелом може початися в сім років, а може зміститися до шести чи восьми років. Переживаючи кризу дитина приходить до усвідомлення свого місця в світі суспільних відносин. Вона відкриває для себе значення нової соціальної позиції – позиції школяра, пов’язаної з виконанням навчальної роботи. І нехай бажання зайняти це нове місце з’явилося в дитини не на самому початку навчання, а на рік пізніше, все одно, формування відповідної внутрішньої позиції докорінно змінює її самосвідомість. Як вважає Л.І. Божович, криза семи років – це період народження соціального „Я” дитини. Зміна самосвідомості приводить до переоцінки цінностей. Те, що було значимим раніше, стає другорядним. Так поступово навчальна діяльність виходить на перше місце, а гра перестає бути основним змістом життя дитини, хоча маленький школяр із захопленням грає і гратиме ще довго. У період фізіологічної кризи в організмі дитини відбувається різке ендокринне зрушення, що супроводжується бурхливим ростом тіла, збільшення внутрішніх органів, вегетативною перебудовою. Це вимагає більшої напруги і мобілізації резервів. Але, не зважаючи на труднощі, що супроводжують фізіологічну перебудову (підвищена стомлюваність, нервово-психічна чутливість дитини), фізіологічна криза дитини не стільки ускладнює, скільки, навпаки, сприяє більш успішній адаптації дитини до нових умов. Однак період адаптації є складним для першокласників (причому, як для тих, хто навчається із шести, так і для тих, хто навчається із семи років). Діти напружені не тільки фізично, а й психологічно. У деяких з’являється млявість, плаксивість, порушується сон і апетит, інші пере збуджуються, стають дратівливими. Усі вони стомлюються через перевантаження у школі. А стомлення приводить до зривів у поведінці, капризів. Допомогти дитині успішно пройти період адаптації до школи в першому класі – завдання вчителя, шкільного психолога і батьків. Важливу роль в адаптації дитини до школи має наступність методів роботи і педагогічного спілкування вихователя дитячого саду і педагогів школи, що працюють з дітьми шестирічного віку. Основними шляхами здійснення цієї наступності є:
1. Наради, семінари, конференції, педради з обміну досвідом роботи вихователів дитячих садків і педагогів шкіл, що працюють з першокласниками. 2. Відвідування вчителями школи, дитячого садка, спостереження за організацією і керівництвом різних видів діяльності дітей і відповідно відвідування вихователями школи з наступним аналізом, обговоренням, обміном досвідом. 3. Передача психолого-педагогічної характеристики на кожну дитину з дитячого садка шкільному психологу, вчителям, що працюватимуть з першими класами. Рекомендації педагогам щодо покращення адаптаційного періоду першокласників Зараз існують гігієнічно обґрунтовані варіанти режиму дня для першокласників-шестирічок: 30 хв уроку з 20 хв перерви. 35 хв уроку зі спортивною годиною (між 2 і 3 чи 3 і 4 уроками). У цих випадках установлюється більш сприятлива динаміка працездатності в процесі адаптації. Працездатність Є експериментальний варіант порівневого режиму навчальних занять, де відбувається поступове зростання навчального навантаження – три уроки по 30 хв у вересні – жовтні (у найважчому періоді адаптації), 4 уроки по 30 хв у листопаді – грудні і по 4 уроки по 35 хв у другому навчальному півріччі. Такий режим навчальних занять ще не розповсюджений у школі, але право вільного вибору, яке зараз одержує школа, відкриває можливості використання і такого режиму. Урок скорочується для шести річок до 30 – 35 хв за будь-якого режиму навчальних занять, і це пов’язано з функціональними особливостями дітей цього віку і динамікою їхньої працездатності. Уже після 15 – 20 хв роботи в учнів цього віку різко знижується працездатність, тому велика тривалість уроку неефективна: вона може викликати значну втому. При 45-хвилинному уроці якісні показники працездатності погіршуються на 70%. Основні закономірності зміни розумової працездатності На початку роботи відбувається пристосування до діяльності. Потім настає період оптимуму, з’являються перші ознаки втоми: зниження уваги і темпу роботи. Зусиллями волі ще можна продовжувати роботу, але якщо не зробити перерву, то настане втома і різко знизиться працездатність. Спробуємо розібратися в змінах працездатності протягом кожного уроку, дня, тижня, року. Урок. Перші 3 – 5 хв – „входження в роботу”: цей період можна скоротити, якщо відразу ж створити ситуацію інтересу, гри. Потім – оптимум, період найвищої працездатності (10 – 35 хв), але цей період можна подовжити, якщо чергувати види діяльності, підтримувати інтерес, високу мотивацію. Тривалість – не більше 20 хв. Наступний період – компенсаторна перебудова (час дітям перепочити – фізкултхвилинка, вправи на релаксацію) – 5 хв. Забезпечено ще 5 – 10 хв ефективної роботи. Тривалість безперервного читання в шести річок не повинна перевищувати 8 хв, учнів 7 – 8 років – 10 хв. Оптимальна тривалість безперервного письма – 2 хв 40 с на початку уроку і 1 хв 45 с – наприкінці уроку. Складний матеріал необхідно давати на другому уроці, а після третього провести годину активного відпочинку на повітрі. Учитель, як правило, сам визначає порядок предметів протягом дня, тому він може врахувати, що предмети, які викладаються переважно вербально, доцільніше поставити всередині навчального дня (2 – 3 урок). Уроки, що вимагають значного розумового напруження (контрольні роботи, вивчення нового матеріалу), не слід проводити на першому уроці, а також наприкінці дня. Уроки праці, фізкультури й малювання проводяться на 3 уроці, коли відбувається спад працездатності. Протягом тижня. Понеділок – „входження в роботу”. Вівторок, середа – оптимум. З четверга йде спад. Річна динаміка працездатності. У перші 6 тижнів – „входження в роботу”. Приблизно з 20 жовтня до грудня – оптимум, потім спад. У третій чверті для шести річок доцільно ввести додаткові канікули в середині чверті. Прогнозування успішності дитини у навчанні Вплив першого вчителя Адаптація дітей до школи більш сприятливо проходить у класі вчителя з особистісно – орієнтованим, а не навчально – дисциплінарним типом педагогічної взаємодії. Такий учитель створює в класі сприятливу атмосферу. У вчителя навчально – дисциплінарного типу взаємодія засвоєння шкільних вимог має, швидше, зовнішній характер і відбувається за рахунок придушення індивідуальності дітей, отже, спричиняє ріст негативних виявів, таких, як тривожність, недовіра до себе, репресивність, ворожість тощо. Для того, щоб тип взаємодії з першокласниками був особистісно – орієнтованим, учителю необхідно в процесі визначення готовності дітей до школи вивчити їхні індивідуальні особливості. Такий підхід дасть змогу вчителю запобігти труднощам адаптаційного періоду дитини – складнощам у навчанні, конфліктам з однокласниками, високому рівню тривожності тощо. Рекомендації психологам з профілактики дезадаптації першокласників до школи 1. Відвідування дошкільних дитячих закладів і участь у роботі ППК в кінці навчального року (травень) з метою обміну інформацією психологічного характеру про дітей. 2. Розробка розливальних вправ, занять у контексті програми „Підготовка дітей до школи”. 3. Проведення співбесід із майбутніми першокласниками (вивчення рівня шкільної зрілості, психологічної готовності) (квітень - травень). 4. Консультування батьків тих дітей, у яких виявлений недостатній рівень готовності до шкільного навчання (квітень - травень). 5. Проведення бесід з учителями майбутніх перших класів про виявлені в ході співбесід індивідуальні особливості майбутніх першокласників (квітень - травень). Рекомендації психологам з контролю за перебігом адаптації учнів 1-х класів 1. Вивчення психоемоційного стану першокласників. 2. Виділення дітей, які мають рівень дезадаптованості (кінець вересня). 3.Уучасть у роботі медико-педагогічного консиліуму. Підготувати інформацію щодо перебігу адаптаційних процесів стосовно кожного учня та виявлених дезадаптивних школярів, причин такого стану (кінець вересня - початок жовтня). 4. Розробка програми колекційної роботи з учнями, які мають рівень дезадап-тованості, та її затвердження в РВО (початок жовтня). 5. Проведення колекційної роботи з дезадаптованими учнями (жовтень - листопад). 6. Повторне відстеження перебігу адаптаційного періоду (листопад - грудень). Рекомендації медичній службі школи з контролю за перебігом адаптації учнів 1-х класів 1. Забезпечення системної діагностики: - функціонального стану дитини – сон, ЛТ (кожний місяць). - фізичних параметрів стану здоров’я – зріст, вага, зір, постава (вересень). - вегетативної нервової системи як показника рівня здоров’ я. - рухової активності, відповідності її фізіологічним нормам стану. - стану опорно-рухового апарату. 2. Визначення груп здоров’я та оформлення листка здоров’я. Рекомендації педагогам з профілактики дезадаптації учнів 1-х та 5-х класів до школи 1. Організація поетапного входження учнів 1-х класів у шкільне середовище – зо програмою Г.А. Цукерман, К.Н. Поливанової „Введення в шкільне життя” (перший тиждень вересня). 2. Урахування в організації навчально-виховного процесу фізіологічних і соціально-психологічних труднощів дітей, які прийшли до 1-го класу, та учнів 5-х класів при переході із початкової школи в середню. 1-й клас: - нерозуміння дітьми специфічної позиції вчителя, його професійної ролі – допомогти дітям здобути знання, а не просто спілкуватися; - наявність специфічного ставлення учнів до себе, до своїх можливостей і здібностей, своєї діяльності і до її результатів. 5-й клас: - вікові психологічні особливості перед підліткового віку, які визначаються такими новоутвореннями: почуття дорослості, формування самосвідомості;(„Я-концепція”, самооцінювання), рефлексія, орієнтація на ровесників, видозмінення цілей, змісту й характеру навчальної діяльності учнів, що викликане введенням нових предметів; - зміна учнівського колективу; - зростання кількості між особистісних контактів (у спілкуванні, спільній діяльності) учнів класу з вчителями-предметниками, що збагачує і водночас ускладнює соціалізацію п’ятикласників; - перехід до кабінетної системи навчання. 3. Проведення батьківських зборів для виявлення для виявлення очікування батьків у зв’язку з навчанням їхньої дитини в школі та ознайомлення з матеріалами й результатами адаптаційного періоду (вересень - жовтень). 4. Дотримання оптимального режиму рухової активності на уроках (2 фіз. хвилинки, фіз. паузи). 5. УВАГА! Активне використання в навчально-виховному процесі психозберігаючих технологій навчання (прийомів, методів, методик, засобів), які відповідають таким вимогам: - урахування індивідуальних особливостей дитини (темпераменту, інтелекту, характеру, сприйняття навчального матеріалу, типу пам’яті тощо); - недопускання надмірного, виснажливого емоційно-нервового навантаження у засвоєнні навчального матеріалу; - організація такого підходу до освітнього процесу, який забезпечує підтримку сприятливого морально-психологічного клімату в класному колективі, збереження, підтримку і зміцнення психічного здоров’я дітей, виключення будь-яких фактів, які можуть негативно впливати на психічний стан дитини (авторитарний тиск, грубість, нетактовність, зла іронія тощо). Рекомендації адміністрації освітніх закладів з профілактики дезадаптації учнів 1-х та 5-х класів до школи 1. Підготовка наказу „Про створення умов для забезпечення успішності адаптаційного періоду учнів 1-х та 5-х класів”: - визначити термін адаптаційного періоду. - призначити персонально залучених до проведення адаптаційного періоду спеціалістів, їх дії, термін виконання завдань. - затвердити програму організації адаптаційного періоду учнів 1-х та 5-х класів . затвердити перелік обов’язкових санітарно-гігієнічних, навчально-матеріальних умов, що забезпечують успішність адаптації дітей до нового середовища. - затвердити перелік різноманітних форм роботи з педагогами щодо актуалізації проблем адаптації (теоретико-методична підготовка), а також тематику психолого-педагогічного семінару та шкільних методоб’єднань вчителів і класних керівників. 2. Організація спостереження з боку вчителя, психолога, медика за психоемоційним, фізичним станом дітей, їхньою поведінкою з метою збору інформації щодо перебігу адаптивних процесів відносно кожного учня, виявлення їхніх адаптивних здібностей та рівнів адаптивності (адаптивність, не адаптивність, дезадаптивність). Узагальнення зібраної інформації кожним із суб’єктів – організаторів адаптаційного процесу. Спостереження проводиться протягом вересня (для 1-х класів), вересня – жовтня (для 5-х класів). 3. Проведення психолого-педагогічного консиліуму. Учасники: вчителі 1-х класів, керівник, учителі початкових класів, психолог, логопед, шкільний лікар, заступник директора з ПШ. У проведенні ПМПК (5 кл.) – класні керівники 5-х класів. По результатам спостережень кожний доповідає після обговорення колегіально, констатується рівень адаптованості кожного учня, визначається група дітей з дезадаптацією, обговорюються об’єктивні й суб’єктивні чинники наявності дітей з різною формою дезадаптації. Результати проведення консиліуму: чітке і конкретне визначення дій, які характеризуються узгодженістю; виявлення дітей зі шкільною фобією. ПМПК проводиться у 1-х класах – кінець вересня – початок жовтня, у 5-х класах – жовтень – листопад. 4. Організація виконання прийнятих на консиліумі рішень; проведення подальшого відстеження психічного та фізичного стану дітей, вивчення динаміки формування позитивної мотивації до навчання протягом жовтня – листопада. На даному етапі з метою корекції можливе проведення міні-консиліумів. За актуальністю їх проведення, своєчасність відповідає завуч із початкової школи. 5. Проведення підсумкового проблемного аналізу результатів адаптаційного періоду, обговорення матеріалів на педраді. Оформлення підсумкового наказу, який констатує конкретний етап успішності або неуспішності адаптаційного періоду, визначає специфіку організаційних форм навчання дітей з різним рівнем адаптації; для дітей з важкою формою дезадаптації – передбачає розробку корекційно-розвивальних програм, спрямованих на соціальну і психологічну адаптацію. Педрада проводиться у грудні. Видається наказ „Про підсумки проведення адаптаційного періоду учнів 1-х та 5-х класів”. Увага! До організаційних заходів, які проводить адміністрація школи щодо забезпечення успішної адаптації учнів 1-х та 5-х класів, відносяться: - розробка програми „Підготовка дітей до школи”; - розробка комплексу заходів із забезпечення наступності між дошкільними закладами та школою, між ступенями освіти; - система діагностики готовності дитини до навчання у школі. Рекомендації педагогам з профілактики дезадаптації учнів 1-х класів до школи 1. Організація поетапного входження учнів 1-х класів у шкільне середовище – за програмою Г.А. Цукерман, К.Н. Поливанової „Введення в шкільне життя” (перший тиждень вересня). 2. Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей. 3. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини. 4. Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання. 5. Використання „системи фішок” і грамот в оцінюванні діяльності дітей. 6. Виділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини. 7. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівняння її помилок з постійними успіхами постійних учнів. 8. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами. 9. Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху. 10. Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах. 11. Створення ситуацій успіху. 12. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком. 13. Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень. 14. Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі. 15. Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2 – 3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т.д., щоб вони відчули підтримку. 16. Для встановлення гарних відносин між дітьми в класі й формування в них конструктивних способів взаємодії можна проводити заняття на теми: „Знайомство. Як подружитися. Що таке дружба?” і т.д. Така робота буде більш ефективною, якщо на заняттях використовувати інсценування ситуацій, обговорення, показування почуттів за даними ситуаціями. Також корисними будуть заняття з використанням веселих, жартівливих командних ігор. 17. Проведення батьківських зборів для виявлення для виявлення очікування батьків у зв’язку з навчанням їхньої дитини в школі та ознайомлення з матеріалами й результатами адаптаційного періоду (вересень - жовтень). 18. Дотримання оптимального режиму рухової активності на уроках (2 фіз. хвилинки, фіз. паузи). 19. Активне використання в навчально-виховному процесі психозберігаючих технологій навчання (прийомів, методів, методик, засобів), які відповідають таким вимогам: - урахування індивідуальних особливостей дитини (темпераменту, інтелекту, характеру, сприйняття навчального матеріалу, типу пам’яті тощо); - недопускання надмірного, виснажливого емоційно-нервового навантаження у засвоєнні навчального матеріалу; - організація такого підходу до освітнього процесу, який забезпечує підтримку сприятливого морально-психологічного клімату в класному колективі, збереження, підтримку і зміцнення психічного здоров’я дітей. Рекомендації адміністрації освітніх закладів з профілактики дезадаптації учнів 1-х класів до школи 1. Підготовка наказу „Про створення умов для забезпечення успішності адаптаційного періоду учнів 1-х класів”: - визначити термін адаптаційного періоду. - призначити персонально залучених до проведення адаптаційного періоду спеціалістів, їх дії, термін виконання завдань. - затвердити програму організації адаптаційного періоду учнів 1-х класів . - затвердити перелік обов’язкових санітарно-гігієнічних, навчально-матеріальних умов, що забезпечують успішність адаптації дітей до нового середовища. - затвердити перелік різноманітних форм роботи з педагогами щодо актуалізації проблем адаптації (теоретико-методична підготовка), а також тематику психолого-педагогічного семінару та шкільних методоб’єднань вчителів і класних керівників. 2. Організація спостереження з боку вчителя, психолога, медика за психоемоційним, фізичним станом дітей, їхньою поведінкою з метою збору інформації щодо перебігу адаптивних процесів відносно кожного учня, виявлення їхніх адаптивних здібностей та рівнів адаптивності (адаптивність, не адаптивність, дезадаптивність). Узагальнення зібраної інформації кожним із суб’єктів – організаторів адаптаційного процесу. Спостереження проводиться протягом вересня (для 1-х класів). 3. Проведення психолого-педагогічного консиліуму. Учасники: вчителі 1-х класів, керівник, учителі початкових класів, психолог, логопед, шкільний лікар, заступник директора з ПШ. По результатам спостережень кожний доповідає після обговорення колегіально, констатується рівень адаптованості кожного учня, визначається група дітей з дезадаптацією, обговорюються об’єктивні й суб’єктивні чинники наявності дітей з різною формою дезадаптації. Результати проведення консиліуму: чітке і конкретне визначення дій, які характеризуються узгодженістю; виявлення дітей зі шкільною фобією. ПМПК проводиться у 1-х класах – кінець вересня – початок жовтня. 4. Організація виконання прийнятих на консиліумі рішень; проведення подальшого відстеження психічного та фізичного стану дітей, вивчення динаміки формування позитивної мотивації до навчання протягом жовтня – листопада. На даному етапі з метою корекції можливе проведення міні-консиліумів. За актуальністю їх проведення, своєчасність відповідає завуч із початкової школи. 5. Проведення підсумкового проблемного аналізу результатів адаптаційного періоду, обговорення матеріалів на педраді. Оформлення підсумкового наказу, який констатує конкретний етап успішності або неуспішності адаптаційного періоду, визначає специфіку організаційних форм навчання дітей з різним рівнем адаптації; для дітей з важкою формою дезадаптації – передбачає розробку корекційно-розвивальних програм, спрямованих на соціальну і психологічну адаптацію. Педрада проводиться у грудні. Видається наказ „Про підсумки проведення адаптаційного періоду учнів 1-х класів”. Увага! До організаційних заходів, які проводить адміністрація школи щодо забезпечення успішної адаптації учнів 1-х та 5-х класів, відносяться: - розробка програми „Підготовка дітей до школи”; - розробка комплексу заходів із забезпечення наступності між дошкільними закладами та школою, між ступенями освіти; - система діагностики готовності дитини до навчання у школі. Загальні рекомендації з питань психологічної корекції по різним напрямкам РОЗВИТОК МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ 1. Актуалізація раніше сформованих у дитини позитивних мотиваційних установок, які треба не зруйнувати, а зміцнити і підтримати. 2. Створення умов для появи нових мотиваційних установок (нових мотивів, цілей) і поява в них нових якостей (стійкості, усвідомленості, дієвості й ін.). Використана література: 1. А. Лєскова-Савицька Проблема дезадаптації першокласників // Психолог, № 29 – 32 (77 - 80) 2003, с. 30 – 47. 2. В. Левенець Особливості індивідуальної та групової форм дослідження готовності дітей до школи // Психолог, № 29 – 32 (77 - 80) 2003, с. 12 – 15. 3. Г. Нємєц Емоційний стан першокласників, його роль у навчально-виховному процесі та становлення особистості //Психолог, № 41 (89) 2003, с. 3 – 4. 4. Л. Баженова Адаптація дитини шестилітнього віку до навчання у школі // Психолог, № 29 – 32 (77 - 80) 2003, с. 6 – 8. 5. Л. Терлецькі Перший крок до навчання // Психолог, серпень 2002, с. 45 – 51. 6. Н. Дереклєєва Тематика батьківських зборів у 1 – 4 класах // Психолог, серпень 2002, с. 81 – 83. 7. О. Кочерга, О. Васильєв Вплив першого вчителя // Психолог, № 41 (41) 2002, с. 10 – 13. 8. О. Якимчук Організація адаптаційного періоду учнів 1-х і 5-х класів // Психолог, № 40 (88) 2003, с. 15 – 19. 9. Р. Мороз, С. Дабагян Прогнозування успішності дитини до навчання // Психолог, серпень 2002, с. 48 – 70. Рекомендована література: 1. Баддич С.П. Підготовка ребенка к школе. – М.: Знания, 1983. 2. Баженова Л. Адаптація дитини шестилітнього віку до навчання у школі // Психолог. 2003. – № 29 – 32 (77 - 80) , с. 6 – 8. 3. Безрукава М.М., Ефремова С.П. Ребенок идет в школу. – М.: 1998. 4. Белова Л.В. В семье – первоклассник. – М.: Педагогика, 1980. 5. Блага К., Шебек М. Я – твой ученик, ты – мой учитель: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 143 с. 6. Вьюнова Н.И., Гайдар К.М., Темнова Л.В. Психологическая готовность ребенка к обучению в школе: Психолого-педагогические основы. – М.: Академический проект, 2005. – 256 с. 7. Дереклєєва Н. Тематика батьківських зборів у 1 – 4 класах // Психолог, серпень 2002, с. 81 – 83. 8. Коломинський Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологи детей 6-летнего возраста. – М.: Просвещение, 1988. 9. Кононко О. Запорука особистості зростання дошкільника // Дошкільне виховання. – 2000. - № 3. 10. Кононко О. Стратегічна мета виховання – життєва компетентність дитини // Дошкільне виховання. – 1999. - № 5. 11. Кочерга О., Васильєв О. Вплив першого вчителя // Психолог. – 2002. - № 41 , с. 10 12. Кравцов Г.Г., Кравцова Е.Е. Шестилетний ребенок. Психологическая готовность к школе. – М.: Знание, 1987. 13. Кулачківська С.Є., Ладивір С.О. Я – дошкільник. Вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку. – К., 1996. 14. Лаврентьєва Г. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання // Дошкільне виховання. – 2000. - № 9. 15. Лєскова-Савицька А. Проблема дезадаптації першокласників // Психолог. – 2003. № 29 – 32 (77 - 80), с. 30 – 47. 16. Левенець В. Особливості індивідуальної та групової форм дослідження готовності дітей до школи // Психолог. – 2003, № 29 – 32 (77 - 80), с. 12 – 15. 17. Мороз Р., Дабагян С. Прогнозування успішності дитини до навчання // Психолог, серпень 2002, с. 48 – 70. 18. Нємєц Г. Емоційний стан першокласників, його роль у навчально-виховному процесі та становлення особистості //Психолог. –2003, № 41 (89), с. 3 – 4. 19. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. – М., 1996. 20. Пидкасистый П.И., Хайдаров Ж.С. Технология игры в обучении и развитии. – М.: МПУ, 1996. – 269 с. 21. Плід має достигнути // Дошкільне виховання. – 2000. – № 6. 22. Практическая психология образования / Под ред. И.В. Дубровиной. – М.: ТЦ «Сфера», 2000. 23. Психічне здоров’я малюка потребує захисту // Дошкільне виховання. – 1998. - № 3. 24. Психологическая профилактика дезадаптации учащихся в начале обучения в средней школе (Под ред. Л.П. Понамаренко) – Одесса, 1998. 25. Рабочая книга школьного психолога (Под ред. И.В. Дубровиной) – М., 1991. 26. Терлецькі Л. Перший крок до навчання // Психолог, серпень 2002, с. 45 – 51. 27. Якимчук О. Організація адаптаційного періоду учнів 1-х і 5-х класів // Психолог. - 2003, № 40 (88), с. 15 – 19. | |
| Переглядів: 5705 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |