Автор:
В одному селі жив колись собака. Все своє життя службу він вів собачу справно, але старим став: і на одне око не бачив, і на одне вухо не чув, і ніс покривів, та й ноги вже не ті, не могли так прудко носить його по світу, як колись. Та хазяї в нього були добрі, все терпіли.
(Сірко скрючився посеред двору, хазяйка через нього перечепилась − воду у відрі розілляла)
Хазяйка і хазяїн:
− А бий тебе лиха година! Лежить, стерво, поперек дороги!
(Сірко злякано натягує шапку, озирається. Хазяїн несе граблі, перечепився.)
Хазяїн:
− А щоб тобі! Вивернуло пузо, ледащо! Ні гавкнути, ні кусати!
Хазяйка:
− А де ж у нього ті зуби? Га?
Хазяїн:
− А поїхали но, Гапко, на ярмарок. Оце звечора виїдемо,а вранці поторгуємо, з обіду додому.
Хазяйка:
− Так таки так! Купиш мені нову спідницю, а собі люльку!
Дочка (підбігає):
− А мені нові сережки та хустку! Таку квітчасту, як у сусідської Мотрі.
Хазяїн:
− Добре, добре, справимо!
Хазяйка:
− Вона ж бо в нас зозулька, вже на виданні, хай покрасується. Може й сватів хто зашле! А ти (до Сірка) добро стережи!(Сірко поправив шапку)
Автор:
Поїхали хазяї на базар, а тільки−но місяць зійшов, так хазяйська Горпина вже й на вулицю, там он, під вербами, чуєте? Співають парубки з дівчатами, і десь туди повіялась наша Горпина.
Пісня
Косив батько,косив я
Та й викосив солов′я
Соловей у саду
«Тьох!» да «Тьох»
Канарейочка
Роман косить, Гапка в′яже,
Катерина загріба,
Грицько коні напува…
(Два злодії крадуть відро в хаті, граблі, віника.)
Автор:
Ну, а Сірко? Та-а, що той Сірко! Недочув, бідолаха, та не побачив, як обікрали хазяйську хату. Ото вже біда. Ось побачимо, що було наступного дня…
Хазяїн:
− Доню, ти вже їсти поварила?
Хазяйка:
− А ми ж тобі подарунків прикупили, ось і хустка, намиста разок. І я, гляди, (крутиться) у новій спідниці.
Хазяїн:
− А за те в мене нова люлька! І тютюн. Ох і крепкий! Ох!
Дочка:
− Ой тату, ой мамо! Біда приключилась! Та все через того Сірка! Були в хаті злодії, украли баняка і відро, не було ж у чому їсти зварити, ні води пронести. Сама голодна!
Хазяїн:
− А ти ж де була, доню?
Донька:
− Та я,та я.. з переляку з підпіччю всю ніч просиділа. А Сірко й не гавкнув! (До Сірка)
(Той натягує шапку,озирається)
Хазяїн:
- Ах, ти ж волоцюго! Очі б мої тебе не бачили, щоб духу твого на подвір"ї не було, ні в твоїй дірявій буді. Беззубе луб"я, жере тільки за чотирьох!
Хазяйка:
− А хай тебе візьме нечиста сила! Щоб ти пропав!
Донька:
− Забирайсь з подвір"я. Хай тобі грець!
Автор:
− Отака доля в нашого Сірка. Поплентав у ліс, хвоста підібгав. Їсти охота. Вже й зайця ловив − не зловив, миша і та в нору втекла. Біда та й годі!
(Кує зозуля)
Сірко рахує:
− 1… 2… (загинає пальці)
(Зозуля перестає кувати, Сірко плаче. Знаходить під деревом мотузка, пробує на зуб,плюється! Кидає на землю, махає рукою)
− Ех!
(Піднімає, в′яже хоче закинути на дерево)
Вовк:
− Бог помоч! Ти чо′? По деревах лазаїш?
Сірко:
− Та ось…Пташечку хотів, теє…
Вовк:
− Ага.
Сірко:
− Та я того.. Гуляв.
Вовк:
− Ага. Вигнали? А помниш, як мене ганяв?
Сірко:
− Та я того′..
Вовк:
− Е-е, ну да… Работа такая. Да? А я все життя тут тягаюсь і ніхто і кісточки не кине!
Сірко:
− Так я того′..
Вовк:
− Тепер як я. Хе-хе!
(Вовк і собака виють під ялинкою)
Автор:
Прийшла гаряча літня пора. Жнива. Хазяї зі своєю старшенькою Горпиною цілий день на полі. Роботи повно. І меншеньку Катрусю на поле беруть дарма, що ще ходити не вміє, спить собі весь день під кущиком холодочку, щоб сонце голівки не напікало. І був у вовка і Сірка таємний план.
(Хазяї гребуть граблями, а вовк зубами хапає дитину і тікає в ліс, за ним побіг Сірко.)
Сірко:
− Дитьо?
Вовк:
− Та шо йому зробиться?
Сірко:
Ну… Пока.
(Сірко приносить дитину хазяям.)
Хазяїн:
− А й та собака! Ох і хорт! Вовка задавив!
Хазяйка:
− Дай же я тебе в носа поцілую!
Автор:
Одним словом став Сірко жить, як раніше. Навіть ще краще. З часом забули всі минулі образи і горя. Вже й зима прийшла. І раптом чує Сірко…
Вовк виє
(Сірко біжить у ліс)
Автор:
А в селі відбувалася в цей час одна велика подія. До старшої Горпини сусідський легінь Микита сватів заслав. Якраз під Новий рік. Ох і добряча гулянка вийшла!!!
Сірко:
− Я того-о…
Вовк:
− Шо? Опять?
Сірко:
− Нє, ти того… Їсти хочеш?
(Люди за столом співають, їдять. Сірко з вовком під столом,крадуть їжу, Сірко краде,вовк їсть. А люди співають)
Ой, там на горі,
Ой, там на крутій,
Та сиділа пара голубів
Вовк:
− Щас спою…
(Сірко йому пхає чергового вареника)
Вовк:
− А тепер уже точно спою.
За столом:
Ой, чий кінь стоїть,
Та біла гривонька-а…
Сподобалась мені,сподобалась мені
Тая дівчи-и-нонька-а….
(Вовк виє. Здіймається крик у хаті, вовк з Сірком тікають)
Сірко:
Ну, ти, того-о...
Вовк:
Спа-си-ба… Ти заходь, коли там шо…
|
