Сором'язливість, це погано?
Звичайно дорослі вважають сором'язливість недоліком. Багато хто думає, що ця риса властива дітям із заниженою самооцінкою. Насправді скромність може стати недоліком, тільки якщо батьки будуть сприймати цю якість в поганому світлі. Сором'язлива дитина може бути такою ж щасливою і такою ж впевненою у собі, як і її бойові однолітки.
Одна жінка розповіла, що в дитинстві була сором’язливою, але її батьки ніколи не говорили їй, що скромність - недолік. У результаті вона виросла обережною, але йде по життю впевненою в собі особистістю. А інша жінка поскаржилася, що її постійно критикували за сором'язливість. Батьки весь час намагалися її змінити: "Чому ти не поводишся як інші діти?", "Чому ти така нетовариська?" З тих пір вона частенько сумнівається в собі, і в такі моменти їй ввижається гримаюча мати: "Ну, давай! Підійди до них і почни розмову!"
Те, як дитина сприймає свою сором'язливість, цілком залежить від батьків. Якщо вони ставляться до дитини як особистості і сприймають її скромність як рису характеру, а не як недолік, значить, і вона буде впевненою у собі і зможе насолоджуватися життям точно так само, як і інші діти. Але якщо батьки стануть дуже багато уваги приділяти скромності дитини, вона почне сумніватися у своїх якостях. Сприймати сором'язливість як рису характеру і відчувати, що це недолік - дві великі різниці. Коли батьки думають, що скромність - недолік, дитина вважає себе неповноцінною.
Сором'язливість - риса характеру, а не недолік. Скромні діти завжди дуже милі, щедрі і відрізняються гарною поведінкою. Як правило, вони вміють слухати і поважати чужу точку зору. Їм подобається, коли інші діти беруть участь в їхніх іграх. Хоча іноді вони зажимається, в інших ситуаціях почувають себе абсолютно впевнено. Їм подобається грати з невеликою групою дітей (дві-три людини) і розмовляти з одним дорослим. Якщо сором'язливу дитину чим-небудь зацікавити, від її зажатості не залишиться й сліду. Вона починає соромитися тільки через надмірну увагу оточуючих.
Зазвичай діти ніколи не страждають від своєї скромності, набагато частіше ця риса дратує батьків. Вони почувають себе ніяково, коли їх дитина поводиться не так жваво, як інші діти. Їм здається, що на малюка дивляться негідно або просто не звертають на неї уваги, а більше займаються з іншими, більш активними дітьми.
Батьки можуть допомогти собі і дитині уникати незручних ситуацій і захистити її від критики сторонніх. Приміром, багато скромних дітей соромляться говорити "добридень" або відповідати на запитання дорослих. Нехай батьки зроблять це за них і самі невимушено заведуть розмову, щоб відволікти увагу співрозмовника від дитини. Спроба розговорити дитину призведе до гіршого результату, вона може зовсім замкнутися в собі і замовкнути.
У той же час необхідно розвивати у дитини ініціативність і самостійність. Стимулюйте дитину до різнобічного спілкування в побуті: звернутися до когось з проханням, віддати що-небудь (наприклад, гроші - продавцеві). На перших етапах присутність і участь знайомого дорослого є обов'язковою.
Подолати незручні ситуації допомагають рольові ігри. Пограйте з дитиною: "Давай уявімо, що ти зустрічаєш Аню у коридорі школи. Як ти з нею привітатися?", "Уяви, що я тітонька Люба і запитую в тебе: " Як справи в школі? ". Практика рольових ігор буває дуже корисною .
Але не варто чекати від дитини розкутої поведінки в некомфортній для неї обстановці.
Якщо батьки чекають гостей, вони повинні підготувати до цього дитину. Добре, якщо і до неї прийде хтось із друзів. Або вона може допомогти приготувати квартиру до прийому гостей, а потім піти до своєї кімнати. У будь-якому випадку, якщо батьки створять таку ситуацію, коли ніхто не буде фіксувати увагу на дитині, всім від цього буде легше.
Батькам завжди цікаво знати, як дитина може подолати сором'язливість у школі. Якщо і вас хвилює ця проблема, прослідкуйте, як ваша дитина почуває себе серед однокласників. Не треба на самому початку навчального року говорити вчителеві про те, що ваша дитина сором'язлива. Вчитель може ставитися до неї інакше, ніж до інших дітей, і тим самим загострити проблему. З часом дитина почне впевненіше спілкуватися з однокласниками. Підніміть питання про скромність вашої дитини на батьківських зборах. Поясніть вчителям, що вони не повинні говорити їй, що сором'язливість - недолік. Крім того, їм не варто брати на себе відповідальність змінити характер дитини.
Багато вчителів люблять тихих учнів. Тому ваш скромний син або дочка врешті-решт будуть винагороджені за свою зразкову поведінку, можливо, навіть більше, ніж ви того бажали. Приміром, одна дівчинка отримала заохочувальну грамоту за те, що вела себе тихо. Потім під час батьківських зборів вчителька оголосила батькам дівчинки, що та надто сором'язлива. На що батьки в подиві відповіли: "Але ж ви самі хвалили її за те, що вона веде себе тихо!" і попросили вчительку, щоб та припинила звертати увагу на скромність дівчинки і заохочувала її не за поведінку, а за успіхи в навчанні і за участь у позакласних заходах.
Іноді ваша сором'язлива дитина буде повертатися зі школи засмученою від того, що їй важко брати участь в спільних заходах, а вдома раптом стане активною і вимогливою. Не ругайтеся на неї, адже їй потрібно десь виплескувати свої емоції. Якщо дитина буде відчувати себе вдома впевнено, вона розповість вам, чому соромиться брати участь у позакласних заходах. Зрозуміло, у міру дорослішання їй буде легше "відкривати душу" перед батьками, якщо ті створять вдома атмосферу комфорту.
Іноді вам буде здаватися, що ваша дитина назавжди залишиться "скромнягою", але насправді важко передбачити заздалегідь, як з часом зміниться її характер. Багато дітей, дуже сором'язливих в період початкової школи, потім стають бойовими. У будь-якому випадку, ваш основний обов'язок сприймати сором'язливість дитини як природну рису характеру і створювати всі умови, щоб вона відчувала себе комфортно в будь-якій ситуації.
За матеріалами mamochka.kz
|
