Каталог статей

Спілкування – важлива умова успіху навчально-виховного процесу

На сьогоднішній день на уроках неабиякої ваги набуває реформування змісту початкової освіти, нові підходи і методи щодо взаємного спілкування між учителем і учнем. Здійснення його на гуманістичних засадах потребує переходу до нової моделі освіти – особистісно-орієнтованої, мета якої – розвиток інтересів учнів, їхніх емоцій, почуттів. Особливе занепокоєння викликає загострення суперечностей між новими цілями школи, спрямованими на гуманізацію педагогічного процесу і невмінням учителів працювати в режимі гуманних стосунків. Взаємини, як правило, складаються інтуїтивно.  Діти не в змозі пояснити й обґрунтувати своє негативне ставлення до ровесників, не стурбовані таким станом і в більшості випадків уже звикли до грубості, несправедливості, а подекуди – до жорстокості.

         Одна з головних умов успіху – вміння учителя правильно спілкуватися, вступати у взаємодію під час діалогу, спілкування з класом. Часто, заглиблений у те, щоб правильно сформулювати запитання, вчитель не стежить за своєю поведінкою, емоціями. І, здавалося, б на наш погляд, правильні дії не сприймаються або викликають негативні емоції у дітей, якщо вони відчувають нашу зверхність, холодність, зневагу, відчуження. Діти можуть протестувати проти наших вимог, демонстративно зневажати їх. І що ж дивуватись: ми були просто не готові до щирості і відвертості. Я вважаю, нещирість учителя діти відчують своїм серцем обов’язково. І тоді не буде відкритості, довіри, доброзичливих взаємин. Саме тоді виникає потреба у самовихованні, яка активізує думку, волю, змушує шукати нові шляхи самовизначення, самоствердження у сфері моралі.

        Кожного разу, коли набираю перший клас, зустрічаюся з допитливим поглядом дітей:

- Який ти, учителю, злий чи добрий, суворий чи лагідний, щирий, вимогливий, який??

        Ці погляди пронизують мене наскрізь, примушують задумуватись. Адже, від цієї першої зустрічі залежить дуже багато в подальших наших стосунках: і повага, і довіра, і щирість, і любов.

       Я переконана, який буде учитель, такі будуть і діти: буде добрий – і діти будуть добрі, буде злий – і вони будуть злими. Ми в них – як на долоні. Немає страшнішого зла у вихованні, аніж черствість і бездушність. Маленькі діти такі відверті. Вони так чекають від учителя також відвертості і щирості. Не вміє вчитель співчувати, не переймається бідами і печалями дитини, не співпереживає – такому вчителю не місце у школі. Адже діти чекають на усміхненого, доброзичливого наставника, який вислухає, зрозуміє, підтримає, допоможе.

Для учнів початкової школи надзвичайно велику цінність мають позитивні почуття вчителя: любов і повага до людей, доброта, сердечність, милосердя, здатність розуміти та сприймати будь-які негаразди. Негативні почуття несумісні з діяльністю вчителя.

      Перифразуючи знайомий вислів, можна з упевненістю сказати, що школу врятує доброта і щирість.

       Зараз такий жорстокий світ. Страшно стає за майбутнє наших дітей. Тож хай у школі їм буде затишно і добре. «До школи учень має учень бігти, а не йти, знаючи, що в школі він пізнає радість відкриття своєї сутності в цьому мінливому світі. В школі його не образять, на нього не гримнуть, а порадять, підтримають, дадуть можливість розкрити себе, свою творчу обдарованість.»

(О.А.Захаренко «Слово до нащадків». – К.: СПД Богданова А.М., 2006).