Каталог статей

5. Проблема вибору методів навчання

Вибір методів займає важливе місце в загальному плануванні навчального процесу і здійснюється у тісному зв’язку з вибором усіх основних елементів навчання: завдань, змісту, форм і засобів.

В дидактичній літературі називають багато причин-факторів, які впливають на вибір методів навчання. Серед них:

·     ціль навчання;

·     рівень мотивації навчання;

·     реалізація принципів і закономірностей навчання;

·     зміст, який необхідно реалізувати;

·     кількість і складність навчального матеріалу;

·     рівень підготовленості учнів;

·     вік і працездатність учнів;

·     сформованість навчальних навичок;

·     час навчання;

·     матеріально-технічні та організаційні умови навчання;

·     взаємовідносини між учителем й учнями;

·     кількість учнів у класі;

·     рівень підготовленості вчителя;

·     тип і структура заняття;

·     специфіка предмету.

При виборі методів навчання необхідно враховувати такі основні умови:

1.    Відповідність методів принципам навчання.

2.    Відповідність методів цілям і завданням навчання.

3.    Відповідність методів змісту даної теми.

4.    Відповідність методів умовам і відведеному часу для навчання.

5.    Відповідність методів навчальним можливостям учнів: віковим (фізичним, психічним), рівню підготовленості, особливостям класного колективу.

6.    Відповідність методів можливостям вчителя (визначається досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовки, особистісними якостями і професійними вміннями).

Процедура вибору методів навчання передбачає певні етапи. Спочатку необхідно вибрати найбільш раціональне поєднання методів навчання за джерелом і логікою засвоєння інформації, рівнем пізнавальної діяльності учнів. Після цього важливо вибрати методи стимулювання, які б забезпечили формування пізнавального інтересу учнів до даної теми. Окрім цього треба врахувати час проведення уроку, визначити етапи, на яких доцільно застосувати методи контролю і самоконтролю.

6. Засоби навчання

Ефективність застосування різних методів навчання, активізація пізнавальної діяльності учнів значною мірою залежать від засобів навчання. До основних засобів навчання належать: наочні посібники, обладнання для лабораторних занять, дидактичні матеріали, навчальна література, технічні засоби навчання інструменти, матеріали для трудового навчання, комп’ютери та ін. Окремі педагоги (М. Сметанський) поділяють всі засоби навчання на такі групи:

1)      технічні засоби навчання;

2)      натуральні предмети;

3)      репродукції;

4)      символічні навчальні посібники.

Технічні засоби навчання (ТЗН) поділяють на екранні (діапозитиви, кодопозитиви, діафільми тощо), звукові (магнітні записи, платівки), екранно-звукові (відеофільми, кінофільми, телепередачі, відеозаписи).

Дидактичні можливості застосування ТЗН різноманітні. Вони використовуються перед вивченням нового навчального матеріалу, як засіб інструктажу (на уроках трудового навчання чи біології), ілюстрування, демонстрування. ТЗН застосовуються не тільки з метою формування нових знань, але й з метою узагальнення, систематизації чи повторення вивченого матеріалу.

Використання технічних засобів навчання вимагає від учителя: урахування закономірностей пізнавальної діяльності учнів, використання різних прийомів, спрямованих на розвиток їх навчальної активності; попереднього перегляду матеріалів екранного чи звукового посібника, встановлення відповідності навчальним програмам, темі уроку, його структурі; підготовки пояснення окремих кадрів і фрагментів. Ефективність застосування ТЗН забезпечується такими прийомами: поєднання слова і наочності, активізація уваги та установка на сприймання, постановка проблемних завдань, фіксація результатів навчальної роботи тощо.

До натуральних предметів як засобів навчання належать: живі або засушені рослини чи їх частини, живі або законсервовані тварини, вироби промисловості, будівельні матеріали, зразки корисних копалин та ін. Особливо цінними є предмети, які зібрали учні під час походів, екскурсій, розкопок.

Репродукції використовуються для ознайомлення з предметами, явищами, спорудами, які учні не можуть безпосередньо сприймати (гори, вулкани, пустелі, моря, електростанції, заводи тощо). Репродукції є об’ємними (рельєф місцевості, моделі машин, приладів, муляжі та ін.) і плоскими (ілюстрації, картини).

Посібники символічного характеру – географічні та історичні карти, глобуси, схеми, діаграми, таблиці тощо.

В сучасних умовах з метою забезпечення індивідуалізації і диференціації навчання широко використовуються дидактичні роздаткові матеріали для самостійної роботи учнів. До них належать: карточки для учнів з різними рівнями навчальних можливостей, засоби індивідуальної наочності (малюнки, задачі, карточки-консультації), плани вивчення теми, матеріали для дидактичних ігор, програмовані вправи.

Комплексне застосування всіх засобів навчання, ефективне використання їх функціональних особливостей успішно здійснюється в умовах кабінетної системи.

Комп’ютер як засіб навчання природничим і гуманітарним дисциплінам підвищує якість засвоєння матеріалу, розвиває мислення учнів. Його застосування призводить до якісних змін у змісті, методах і формах навчання. В сучасній школі комп’ютер – не тільки об’єкт вивчення (уроки математики, інформатики), але й засіб формування навичок читання, обчислень, складання алгоритмів, узагальнюючих таблиць, розвитку творчих здібностей а також засіб контролю знань учнів. За допомогою комп’ютора учні можуть швидко знайомитися з текстовою і наочною інформацією, вивчати іноземну і рідну мову, складати і редагувати власні твори, малювати, писати музику тощо.

Нові можливості, особливо для самонавчання, відкривають мультимедійні технології, які дозволяють бачити текст, ілюстрації, чути стереофонічне звучання, переглядати відеосюжети, адекватно відображати процесуальні сторони (динаміку) в розвитку тих чи інших предметів і явищ.

Застосування комп’ютерних технологій підвищує ефективність навчання. Робота з комп’ютером викликає в учнів інтерес, посилює мотивацію учіння, стимулює самоаналіз результатів учіння, створює можливості для проведення дослідницької роботи, розширює можливості програмованого (регулює обсяг змісту, його послідовність і складність) і дистанційного навчання, дозволяє підвищити об’єктивність контролю й оцінювання знань учнів; технічні можливості комп’ютера оптимізують діяльності викладання та учіння.

В основі комп’ютерної програми – навчальний матеріал (тексти, завдання, схеми, малюнки, довідкова інформація) і спеціальна програма, що визначає послідовність вивчення матеріалу.

Використання комп’ютера значно збільшує необхідність допомоги учням з боку вчителя, адже основними його завданнями є організація самостійної пізнавальної діяльності школярів, здійснення оперативного керування індивідуальною діяльністю кожного учня.

Література:

1. Алексюк А. М. Методи навчання і методи учіння. – К.:Знання, 1980.– 48 с.

2.  Бабанский Ю. К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. – М.: Просвещение, 1985. – 208 с.

3. Бондарь В. И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект. – К.: Рад. шк., 1987. – 160 с.

4.  Лернер И. Я. Дидактические основы методов обучения. – М., 1981. – 184 с.

5.  Педагогіка: Навчальний посібник / В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. – Вінниця: РВВ ВАТ "Віноблдрукарня”, 2001. – 200 с.

6.  Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. – 576 с.

7. Щукина Г. И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. – М., 1979.

8.Чайка В. Педагогіка (тестові завдання). Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти. – Тернопіль: ТДПУ, 2000. – 168 с.