Каталог статей
| Головна » Статті » Різне » В хвилини відпочинку | [ Додати статтю ] |
Свято Миколая у родині
"Свято Миколая у родині” Хата, стіл, лава. Діти допомагають мамі. Мама пече балабушки.
Мама (місить тісто ): Ану, Катрусю, подай мені лист. Будемо викладувати на нього балабушки. Бери, помагай. Бо Св. Миколай усе бачить і чує. Як побачить, що не допомагаєш, то не буде вам дарунків. Хлопчик: Мамо, мамо, хто він є, Св. Миколай? Мама: Ой, діточки, то довга історія, а я не маю часу розповідати. Підіть просіть розказати тата. Він краще знає. Дівчинка: Повідайте нам, тату. Хлопчик: Повідайте! Тато: Жінко, а ти кликала на вечір кумів та сусідів? Мамо: Та а як же! Прийдуть. Казали, що прийдуть. А ти розкажи дітям, що просять. Діти: Повідайте нам, тату! Тато: Слухайте, бешкетники. Ось, сідайте поруч.... То було, діточки, дуже давно. Десь 500 років тому. Жив у однім краю, служив Господу Богу і людям єпіскоп Миколай. Це була добра і порядна людина. Він помагав усім людям, які вірували в Ісуса Христа. А найперше він помагав тим людям, яких спіткало горе. І любив він свої дари давати так, щоб його при цому не бачили. Приміром, в одної жінки вмер чоловік. І було тій вдові дуже тяжко жити. Бо сама вона тепер утримувала малих дітей та хворих старих батьків. Одного разу прокидається вона, застилає ліжко, а під подушкою знаходить вузлик, набитий грішми. Здивувалась вона дуже. Помолилася Господу Богу, подякувала щиро за те добро, а сама одразу мала на думці, що то робота Св. Миколая. І відтоді тій вдовиці велося дуже добре, бо Св. Миколай допоміг їй від щирого серця. Тож вона і дітей поставила на ноги, і її рідні одужали. І було ще багато подібних випадків. Ото ж пішло з того часу і по сьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая. Отож нині, може дасть Бог, і до нас прийде Св. Миколай. Мамо: Прийде, чому ж не прийде, наші дітки чемні, слухняні, помічники по господарству. Заходить дядько. Дядько: Слава Ісусу Христу! Мама: Слава навіки! Тато: О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, все ще пораєшься коло печі. Дядько: Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не смеркло. Тато і мамо: Сідайте, грійтеся! Дядько ( до дітей): А ви тут як? Як наука в школі? А ти хлопче, що далі збитки робиш? Іду я ось щойно вашім подвір”ям. Дивлюся, а за сараєм щось чорне. Страшне стоїть і ричить. Аж я злакався, та подумав, що не годиться втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Ще просунувся трохи вперед, а воно як би десь пропало, а голос чути: В хаті цій живе хлопчисько, Називається Петро, До науки він не дуже, А до шкоди о-го-го! - За кого б отой голос таке казав, чи не знаєшь? Хлопчик схилив голову, йому соромно... Мама: Кажи де напакостив. Чому мовчиш? Чи не ти ото, часом, у тітки Мотрі вікно розбив? Зізнавайся! Хлопчик : Я,....тільки ж я не хотів. То ж я в кицьку сніжку пустив, а вона... (плаче) Заходять сусіди, куми. Вітаються та сідають. Кум: А що це воно за веремія в хаті? Ти що плачешь, Петрику? Певно, щось накоїв? Кума: Та він же такий гарний хлопець, чи не міг він щось страшне скоїти? А вже, коли щось і вийшло, то не зі зла, не з охоти, правда? Хлопчик: Так! Кума: Бачите, і він більше не буде. Не будешь? Хлопчик: Ні, не буду! Тато: Сідайте, прошу в нашій хаті. Будемо скоро св. Миколая стрічати. Кум: То не завадило б і заколядувати. Бо щось дуже тихо в хаті. І Різдво Христове вже скоро, а ми не колядували. Колядують. Стукіт у двері. Мама: Мабуть, Миколай. Піду, двері відкрию. Чути: „А хто, хто Миколая любить?” Св. Миколай: Слава Ісусу Христу! Усі: Навіки слава! Св. Миколай: Ішов я луками і лісами, снігами й наметами і до вашої оселі прийшов. Казали мені добрі люди, що в цій хаті діти гарні і слухняні, добрі. Я хотів їх бачити. А ну, дітки, покажіть, що вмієте, що знаєте. А хто з вас молитву знає? Дівчинка: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім”я твоє, Як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний Дай нам сьогодні І прости нам провини наші, Як ми прощаємо Винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, Але визволи нас від лукавого! Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь. Хлопчик: Боже Великий, єдиний, Нам Україну храни, Полі і світу промінням Ти її осіни. Світлом науки і знання Нас усіх просвіти, В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости. Св. Миколай обдаровує дітей, примовляючи: Учися, дитинко, хай розум не спить, Дорогу в науку всім треба любить... Навчайтесь, навчайтесь, поки молоденьки. До школи щодня поспішайте, любеньки... На прощання всі дякують Св. Миколая за ласку, добро. Він благославляє присутніх. | |
| Переглядів: 1362 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |