Каталог статей

Свято пам'яті українських Січових Стрільців

Мета: Ознайомити учасників з минулим і важким історичним часом, який був не легкий для тих людей, які боролися за волю України.

Обладнання: Святково прибраний зал. На сцені, у центрі, герб України. Збоку на столику головний убор УСС і поряд букет сухих квітів, перев'язаних чорною стрічкою, поряд запалена свіча.

Ведучий: Історія України... Забуті імена, викреслено з пам'яті цілі сторінки, зруйновані могили, поломані хрести, понищені церкви. Сьогодні ми хочемо воскресити в пам'яті одну із забутих сторінок нашої історії про Українських Січових Стрільців, - проголошення 1 листопада 1919 р. ЗУНР та її збройних сил УГА, зародком яких були УСС.

Ведуча: Створений в розгар І-шої світової війни, легіон Січових Стрільців - це була армія справжніх інтелігентів, носіїв високих ідей і благородних ідеалів.

              Пісня "Гей там на горі січ іде".

Ведучий: УСС - єдина армія того жорстокого часу, який ні тодішні, ні пізніші противники ніколи не залишили жодного факту мародерства, насильництва щодо полонених чи населення.

Ведуча: Восени і взимку 1914 р. навесні 1915 р. легіон успішно вів воєнні дії в Карпатах проти угорських військ, зокрема на горах Ключ, Маківка, в боях за Самбір, Стрий, де стрільці вкрили себе невмирущою славою.

              Пісня "Там на горі, на Маківці.

Ведучий: Густо падали жертви під час кровопролиття, під час боїв, густо росли білі березові хрести на стрілецьких могилах, однак на зміну полоненим вливалися інші сили із чисто добровольців. Ніщо не могло зупинити січовиків виборювати кращу долю для свого народу.

              Пісня "Гей там при долині".

Ведуча: У своєму зверненні до народу стрільці заявляють: "Ми пішли в світову війну лише тому, щоби наша Україна, в часі цього всесвітнього смертельного спору могла проголосини, що є і хоче бути, хоче мати своє місце під сонцем. Коли, ще тривожить нас та думка, чи жертва крові принесе користь Україні, чи ті могили наших товаришів, найкращих синів України, які виростають слідом за нами від далекого Закарпаття аж до подольських степів - просинаються до покрови незавидної долі нашого народу, спішать зірвати ті ганебні кайдани неволі".

              Пісня "Чи то буря, чи то грім"

Ведучий: У 1915-1919 роках українські січові стрільці вели кровопролитні бої на подільській землі, щедро окроплюючи її своєю кров'ю.

Сотні юних патріотів впали на схилах гори, що біля Бережан, над селами Комохи, Семаківці.

Пісня "Ой упав стрілець".

Ведуча: Не дивлячись на заборону, крізь довгі роки поневірянь  і забуття своєї історії, народ не забув стрільців, наділив їх любов'ю, пошаною і великою зворушливою піснею.

              Пісня "Послухай кохана дівчино".

Ведучий: Стрільці - це наша гордість, і наша честь, наша слава.

Ведуча: Так гордо, так лишень виступають чола їх завзяті скрасиме вішей

                            Як орем до сонця свій зір направляють

Се наші кохані січові стрільці.

Чи може, що грудь зі сталі,

Що серце в грудях, молотом б'є.

Що в бою, як горде козацтво вмирали,

За волю Вкраїни давали життя?

Ведучий:           Здобути волю, хоч най скаженіє.

Хоч рад би спочити геть всю нашу кров,

І вбою за волю рука не залишає,

Бо бій цей веде до Вкарїни любов.

Здобувши гарт у горнилі другої світової війни легіони українських січових стрільців стали ядром майбтньої української Галицької Армії, яка на цей раз захищала справжню незалежність і волю рідного і відродженого краю.

Ведуча: Листопадовий переворот у Львові і на провінції здійснили 1410 стрільців при 60-ти старшинах.

            Пісня "Горіла золота заграва".

Ведучий: Збройний виступ українців 8 листопада 1918 р., очолений Дмитром Вйовським і забезпечив проголошення ЗУНР. Мета УСС з якою вони ішли на боротьбу в І-шій світовій війні, ними ж була досягнута.

Ведуча: 257 днів проіснувала ЗУНР. 31 листопада 1918 р. до 15 листопада 1919 р. і впала під переважаючими силами ворогів і в першу чергу поляків.

Ведучий:          Вже останні ідуть через наше село,

Боже, боже, як тяжко... останні і...

Скільки їх, за два дні  туди перейшло,

Всі померли, як зіроньки ранні!

Перебігти б , скитань... Гей, не просить води,

Тільки коні хриплять з непокою.

А за ними пожар зацвітає, мов мак.

Хтось іде вогняними ногами.

Переїхали вже. Гей, постійте на мить!

Хто ж цей смуток у радість оберене?

Не говорять... Ідуть... Тільки зброя дзвенить:

"Як не ми, то хто славу поверне".

Ведуча: Здесяткована, озброєна до зубів, випестувана Антантою у Франції армія генерала Гаслера змушена у липні 1919 р. відступити за Збруч, перейти на східну Україну.

            Пісня "Зажурились галичанки".

Ведучий: Дворічна боротьба українського народу за незалежність закінчилася трагічною поразкою. Переїхавши в східну Україну, Українська Галицька Армія опинилася в так званому чотирикутнику смерті і змушена була скласти зброю.

Ведуча: Лише невеликій частині вдалося повернутися в Галичину і більшість з них були інтерновані у концентраційних таборах Ланцуті, Демб'є, звідки повернулися лише одиниці.

Ведучий: Понад 40 тисяч 17-ти, 18-ти, 20-ти річних юнаків, синів нашої знедоленої Галичини, ще в буревісні 1918 р. підняли свою голову, віддали своє життя за волю, за кращу долю народу, за Україну.

            Пісня "Засумуй трембіто".

Ведуча:             Засумуй трембіто,

Що галицька сила

та від Збруча по Словуту

Трупом застелила.

Ми ж  ляжем кров'ю по своїй землі.

Ми пішли плугом, шаблею, мечем,

Піснями й невільницьким плачем,

Могилами у полі без імен.

Могили... В них наша історія, слово, і честь,

Народе живущий, чиста твоя честь,

Народе живучий, нема тобі прощі.

Ведучий: Могили... Скільки їх по безкрайнім просторам нашої України, по лісах, по лісових нетрях, по горах, іменних і безіменних, закинутих, забутих людьми і Богом.

            Пісня "Як ви вмирали, вам зорі не грали".

Ведуча:             Серед кола широкого

Попід гаєм скраю,

Там стрілецька могилонька

Забута стояла,

Тихо, глухо кругом нас,

Сумно тут довколо,

Хрест дубовий похиливсь

Із жалю додому.

Пасло дівча три корови

У полі під гаєм.

Поглянуло на могилку -

Та плакала з жалю.

Бо братчика нагадало,

Що загинув в бю,-

І його десь поховали

Отак в чистім полі.

Ведучий:          Поплакала і блавату

Синього нарвала,

І з братчиків і дзвіночків

Віночок сплітала.

Сплела вінок, барвінковий, хрестить

Із цвіття живого.

Уквітчала ним могилу

Братчика чужого.

І тихенько помолилась

І мо відмолилась,-

А могилка не та стала

І мов звеселилась.

І зозулька на край гаю

Кувати почала.

І щороку щастя - долю

Комусь-то кувала.

Кому? Кому? - Спитається

Тій любій дівчині,

Що стрілецьку могиленьку

Уквітчала мені.

Ведуча: Не перелічиш усіх місць нашої скроботи.

Ведучий: Вороги української нації знали, що народ, в якого жива історична пам'ять, що не роби, а сконцентрована сукупність національного люду, котрий кожної вдачної історичної миті може прокинутися і болем пам'яті повторити сили і знову стати на свій захист.

Ведуча: Тому-то почалося нечувана у своєму безумстві і антигуманності друга воїна проти Українських Січових Стрільців - війна з їхніми могилами.

Ведучий: І, здавалось, пропало все, що зникне  слід по-нашому стрілецтву. Та лишилося те, що в народі убити нікому не можна. Лишилася вічно жива стрілецька пісня.

            Пісня "Не сміє бути в нас страху".

Ведуча:              Пісня! Велична рідна пісня!

Розправ свої високлетні крила

В великий день

Без тебе серце, в грудях трісне,

З тобою викрислено з серця, як з кресала

Святий вогонь, і підемо через побіду в полі

Облиті з крові ран, на зустріч волі!

Ведучий: Стрілецтво дало нам не тільки невмиручі приклади боротьби за волю України, а й дало нам цілу плеяду легендарних поетів, художників, скульпторів, композиторів, письменників, артистів.

Ведуча: І нині, і вічно співатиме український народ, їх пісні "Ой у лузі червона калина", "Чуєш брате мій", "Ось видно село" і багато інших маршових, любовних, жартівливих пісень.

Ведучий: Це Роман Кулачинський, Михайло Гайворанський??, Лесь Курбас, Іван Білюк, Юрій Шкрумелюк та багато інших.

Ведуча: Безмежно люблячи Україну, бажаючи їй щастя і бачити її вільною, незалежною державою, багато з тих, хто вижив, закінчивши на заході студії вищої освіти, повіривши більшовицькій пропоганді, повернулись на Україну, де згодом були знищені на Соловках та інших сталінських таборах смерті.

Ведучий: Дехто дожив до сьогоднішніх часів, і дав би їм Бог, ще віку бачити Україну в красі, багатстві і щасті,  і справді вільною і ні від кого незалежною.

Ведуча: Кров стрілецьку ніхто не змив і не змиє. Нею навіки залишились сторінки нашої славної історії. Кров  стрілецька залишилась пам'яткою у наших серцях.

Ведучий: Будемо жити і виживати - така доля нашої нації. Через дар пам'яток бути невмирущим.

            Пісня "Поставали школярики"

Ведуча:              Єднаймось брати-галичани.

Не час на роздори, не час.

Бо й нам, ще Великдень постане,

І доля всміхнеться до нас!

Від Чорного моря до синіх Карпат

Одна нероздільна родина

Без панства, без рабства,

Насильництва і зрад -

Одна самостійна Вкраїна.

Ведучий:          Вставай, Україно, вставай,

Вставай на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи!

Вставай та кайдани порви!

Дай познак ясніший від грому,

Що ми не рабами Москви,

Й рабою не будем нікому.

Вставай, Україно, вставай,

Єднай Чорне море й Карпати

І свій переболений край??,

Не дай ворогам розломити.

Вселюдської злагоди й любові,

Щоб волі святої набути.

Й спожити без намета і крові.

Пісня "Ой у лузі червона калина".