Каталог статей

Свято «Осіння казка»

Мета: узагальнити знання прикмет осені, особливостей кожного осіннього місяця. Розвивати артистичні здібності дітей, їх мовлення, логічне мислення. Виховувати любов до природи, свідому дисципліну, колективізм

Дійові особи: Осінь (дівчинка-старшокласниця), Вересень, Жовтень, Листопад, дванадцять «дівчаток-листочків», «Овочі» (Картопля, Огірочки, Диня, Морква, Буряки, Гарбуз), «Птахи» (Горобець, Синичка, Сорока, Ворона, Снігур).

Звучить повільна мелодія, супроводжуючи слова дітей.

Дівчинка. Небеса прозорі, мов глибінь ріки.

Падають, як зорі, з явора листки.

А над полем нитка дзвенить, як струна.

Зажурилась квітка - чує сніг вона.

Хлопчик
Листя облетіло, холодно землі.
Вже летять у вирій
Клином журавлі.
Листя пожовтіле
Плине по Остру.
Чути журавлине
Кру-кру-кру...
(Діти виходять.)

Учитель. Осінь часто звуть чудовою, замріяною, золотою. Слухаєш, спостерігаєш природу в осінні дні й відчуваєш її урочисту красу. У ній поєднались чарівність барв теплого літечка з першими подихами наступних зимових холодів.

У перші дні жовтня ми зібрались на свято. Та яке ж свято без королеви? А хто вона, ви зрозумієте, відгадавши загадки.

Жовте листячко летить,
Під ногами шелестить,
Сонце вже не припікає,
Коли, діти, це буває? (Восени.)

В зеленім лісі побував
Якийсь художник - і поволі
Дерева перефарбував
У золотисто-жовтий колір.
- Ти хто такий? - Я здивувався.
- Чому тебе не бачив досі?
- То подивися - хтось озвався.
І ти тоді побачиш... (Осінь).

Учитель. Так, звичайно, нас запросила в гості Королева-Осінь. Але чомусь її самої немає. Діти, ви не знаєте, де вона? Не знаєте? А-а-а, я здогадуюсь. Вона, напевно, затрималась десь у лісі, щоб допомогти тваринкам приготуватись до зими, щоби встелити землю теплими листочками, щоб відправити птахів у вирій. Але я, здається, знаю, як її покликати. Давайте розкажемо про осінь красиві вірші, заспіваємо пісню - вона почує та прийде.

Під звуки музики діти читають вірші.

1. Осінь, осінь, осінь,
Медом пахнуть роси,
Журавлі курличуть в небі
Та вітри голосять.
Рідко сонце світить,
А на голих вітах
В'яже осінь рукавички
З бабиного літа.

2. Тихо осінь ходить гаєм,
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала, наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта.

3. Вітер з пожовклим листком
Грається в Котика-Мишки,
То поженеться біжком,
То підкрадається тишком.
Ну, а коли спійма, -
Буде, дітки, зима.

4. Кажуть, хмурнем звали осінь
У далекій-давнині.
В нас вона - золотокоса
В придеснянській стороні.
Пісня «Осінь».

5. Коли вона загляне в сад -
Наллється соком виноград.
І пізні яблука ранет
Солодкі стануть, наче мед.

6. Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках -
Все розмалює на путі,
Дерева стануть золоті.
І ми її уклінно просим:
- Заходь у гості, щедра осінь!
Осінь, вальсуючи, йде по сцені.

Осінь
Ось я за сосною,
Ось і листя в'яне.
Осінь я, за мною
Йдуть густі тумани.
Осінь я, осоння
Листя посипаю.
Осінь, трави сонні
Долу нагинаю.
Ранками імлиста,
Вдень я - позолота.
Обриваю листя -
Це моя робота.

Осінь. Добрий день, діти. Ой, як вас багато! Дякую вам, що ви завітали на моє свято. Отже, свято починаємо. Маестро, музику!

Звучить «Менует», танцюють Місяці, запросивши на танок дівчаток.

Дякую вам, чарівні дами та прекрасні принци, за танок. Діти, а хто ж ці загадкові принци? Чому їх три? Чому одяг у них різний? (Відповіді дітей.)

Так, це мої дорогі синочки-місяці - Вересень, Жовтень, Листопад. Вони прийшли разом зі мною, щоб нагадати про свої прикмети, щоб ви ще раз змогли повернутись у теплі вересневі дні, побачити яскраві кольори жовтня, відчути перший зимовий подих листопада. А допоможе нам чарівна гілочка. Ось вона. Я передаю її першому принцу, щоб він розповів про себе.

Вересень
У вересня щедра рука.
Заходьте, він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград,
І кожен з вас вересню рад,
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-трудівника.

Учитель. Дякуємо тобі, Вересню, за твою щедрість, за рум'яні яблука, соковиті груші, за моркву й бурячки, за картоплю й кукурудзу, за всі-всі овочі та фрукти, якими ти нас щедро пригощаєш. А ми тобі даруємо пісню. Слухай.

Звучить пісня «Збирай урожай».

Вересень. Якою гарною піснею ви мене зустріли! А я до вас не сам прийшов, а привів своїх друзів. Тільки чарівною гілочкою змахну, вони і з'являться.

У супроводі мелодії «Ходить гарбуз по городу» виходять «Овочі».

Овочі. Діти, а чи впізнали ви нас?

Картопля
Мене смажать, мене варять,
Хоч отрутою і кроплять.
Всі мене їдять і хвалять
Звати як мене? (Картопля.)

Гарбуз
Повз, мов танк, я на город,
Повз на гудині й загруз.
Та чомусь мене в народі
Звуть не танк, а як? (Гарбуз.)

Огірки
Ми зеленої всі масті,
Всі довгасті, всі смугасті.
Прив'язали нас в грядках
На зелених ланцюжках.
Гарбузові сини й дочки
А зовуть нас... (Огірки.)

Морква. Сидить дівчинка в коморі, а коса її надворі. Хто я?

Диня
Я на грядці сонцем сяю,
Родичів багато маю,
Гарбузову господиню усі знають.
Хто я? (Диня.)

Буряки. Зверху зелені, а в землі червоні. Хто ми?

Овочі. Молодці діти, а тепер ми про себе ще й розкажемо.

Інсценізація «Ходить гарбуз по городу».

Осінь. Спасибі, Вересню, тобі та твоїм друзям. Пора передавати чарівну паличку другому брату, він теж хоче розповісти по себе.

Вересень. А й справді! Мені так цікаво було з вами, що не помітив, як і час пролетів. Жовтню, візьми, будь ласка, гілочку.

Жовтень. Вітаю вас, любі друзі. Багато я попрацював у парках, гаях і лісах, фарбуючи золотою фарбою дерева та кущі. А як чудово спостерігати за падолистом, коли вітер-пустун зриває листочки та кружляє їх у чарівному танку!

Звучить пісня «Падає листя», з'являються листочки.

1. Довго листя зеленіло,
А тепер позолотіло.
Знаєш, це чому? Дивись,
В листя промені влились.

2. Золоте та червонясте,
Що й очей не відвести.
Та все ж нам судилось впасти
Із вершечка, з висоти.

3. Багрянистеє, хороше.
Наче полум'я, горим,
Щоб і в зимову порошу
Ви згадали кольори.
Вітер (пробігає по краю сцени).
Де не взявся вітерець
Непосидько-пустунець.
Заходився коло хати
Жовте листя підмітати.
Вітер пробігає, «листочки» кружляють
і сідають у центрі сцени.

Учитель. Відчули подих осіннього вітру? Ось і листочки вітер усі докупи змів і змішав. Але вони не хочуть спокійно лежати на землі. Жовтню, змахни чарівною гілочкою, нехай усі побачать їх танок.

Виконується танок листочків.

Листочки. Ой, цей пустун зірвав нас із дерев і тепер ми не знаємо, чиї ми листочки. Діти, допоможіть!

1. Мов розгорнута долоня,
Ліг спочити на осоння
Між зелених їжаків
Найтемніший із листків.
Я землі приніс вітання
Від старезного ...(каштана).

2. Я вальсую та кружляю,
Барви осені збираю.
Я і жовтий, і зелений,
І оранжево-вогненний,
Золотавий, пурпуровий,
Я, звичайно, лист ... (кленовий).

3. Я, немов крило за вітром,
В небо мріяв полетіти.
Тільки золотом налився
І в траву звалився.
Пораділи жолудята:
Це листочок ...(з дуба) - тата.

4. Я ховав від злого ока
Намистини круглобокі,
Та від цих гарячих барв
Я і сам червоним став.
«Буду гріти землю нині, -
Я шепочу... (горобині).

Жовтень. Дякую вам, листочки, а тепер встеляйте землю теплим килимом, щоб їй не холодно було спати взимку. А чарівну гілочку я передаю листопаду-місяцю.

«Листочки», кружляючи, виходять.

Листопад
Виснуть хмари нижче й нижче,
Заволік туман кущі,
листопад на стернище
Сіє мряку та дощі.

Я - останній місяць осені. Урожай із ланів і садів зібрав Вересень, дерева позолотив і обтрусив Жовтень, а я на дощі та перші заморозки багатий. Я щойно з лісу повернувся, перевіряв, чи з усіх дерев листя опало, чи готові лісові мешканці до зими, чи всі птахи відлетіли в теплий край? За сценою чути голоси.

Що це за галас такий? Заходять птахи.

Горобець. Здрастуйте, любі друзі. Ми до вас у гості на всю зиму завітали.

Учитель. Діти, а хто ж це до нас прилетів? Які пташки? Чому немає ластівок, лелек, журавлів?

Горобець
В зимові дні на стовпчиках,
На вітах, на дахах
Сидять малі горобчики
У сірих піджачках.
Сидіти б їм під стріхами,
Чекати б їм тепла,
Та жаль, що всюди віхола
Поживу замела.

Снігур
А ви знаєте, чому нас снігурами назвали?
Подивіться, угорі
В чорних шапках снігурі.
Ще й червоні фартушки
Одягли собі пташки.
Значить, сніг і холоди
Наближаються сюди.
Снігурами через те
Нас тепер і ви звете.

Сорока
І мене діти взимку частенько біля своїх годівниць бачать.
Строката сорока
Веселої вдачі.
В саду білобока
Навприсядки скаче.
Вбігає ворона, видно, що дуже поспішала.
Де, вороно-каркароно, ти була?
Що, вороно-каркароно, принесла?
Ворона. Я проснулась, стрепенулась, і кар-кар.
На воронячий зібралась я базар.
Рано-рано прилетіла до струмка,
На городі проковтнула черв'яка.
Покружляла-покружляла я вгорі,
Горобців порозганяла у дворі.
Сорока
Стріла півня-розбишаку, пісняра
І чкурнула-дременула із двора!

Ворона. Неправда, сороко, зовсім не тому я поспішала, що від півня втікала. Я на свято хотіла встигнути, діток побачити, себе показати!

Листопад. Дякую вам, милі пташки, що прилетіли до нас на свято. Не сумуйте, що наш час прийшов і скоро зима. Діти допоможуть вам, зроблять годівнички й насипатимуть в них вашу улюблену їжу. Правда, діти?

Сорока. А ми, пташки, подаруємо вам пісню.

Виконується пісня «Осінь-осінь вже прийшла».

Учитель. Промайнули перед нами три місяці осені, нагадали нам про свої прикмети, зачарували кожен своєю красою.

Вересень. Уже час прощатися з вами. Працювали ми цієї осені, натомилися.

Жовтень. Тепер і відпочити можна.

Листопад. А мине рік - ми знову до вас завітаємо.

Осінь. Ось такі мої сини, мої місяці. Дякуємо вам, любі друзі, що завітали на наше свято, до зустрічі через рік.

Учитель. Почекайте, ще не йдіть. Сумно, звичайно, коли природа завмерла і чекає приходу зими з її снігами та морозами. Але люди, відпочиваючи від трудів праведних, веселяться, дякуючи тобі, осінь, за щедрий урожай. І ми не будемо печалитися, а послухаємо веселу пісню та подивимося запальний танок.

Виконується пісня «Ой лопнув обруч», і танок «Гуцулочка».

Осінь
Ви до осені в гості прийшли,
Щастя й радість мені принесли.
Гарно ви пісні співали,
Гарно дуже танцювали.
Я за це вам у корзинці
Принесла смачні гостинці.
(Роздає дітям ласощі.)

Учитель. Дякуємо тобі, осінь, за те, що ти є. Будемо чекати тебе наступного року.

Автор: Т. Чернета

По матеріалам: Освіта.ua