Свято рідної мови. «О мово! Душа голосна України.»
Мета: залучати дітей до джерел і витоків народної спадщини; підтримувати у школярів інтерес до вивчення рідної мови; сприяти вихованню любові до мови свого народу.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, вишивані рушники; плакати – вислови про мову, кетяги калини, колоски жита, пшениці.
Музична композиція «Одна єдина в цілім світі». Під музику діти заходять до зали.
Ведуча: Доброго дня, шановна родино! Запрошуємо Вас на щире слово, бесіду мудру, свято наше родинне – торжество рідної мови. Ласкаво просимо!
Ведучий Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська. Вона співуча і багата.
1.Із слова починається людина,
Із мови починається мій рід,
Ласкава, мамина, єдина,
Щебече соловейком на весь світ.
2.Бентежна, ясна, калинова,
Невипита, невибрана до дна
Моя українська, свята моя мова
Бринить, наче скрипки струна (звучить скрипка)
3.Наша мова ніжна, ласкава,
Наша мова багата, цікава.
Наша мова квітуча, барвиста,
Наша мова прекрасна і чиста.
Наша мова, як джерельце дзвенить,
Наша мова красиво звучить.
«Рідна мова» сл..В Сосюри, муз. М. Катричка
4.Мово рідна! Мово невмируща!
Нездоланна в просторі віків!
Ти потрібна нам, як хліб насущний,
Як дарунок вічний прабатьків.
Знаю: вороги не раз топтали
Нашу мову упродовж віків,
«Рідні» доморощені вандали
Поклонялись мові чужаків.
5....Той, хто рідну мову забуває,
Всіх продасть: і матір, і дітей.
Той Вітчизни рідної не має
І повагу втратить у людей.
Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…»
(Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках)
Мати:
Як би тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро.
Бо і так доволі хтось насіяв зла,
І холонуть душі наші без тепла.
Донька:
Забувають діти мову матерів.
Глянь, від того болю світ аж посірів.
Стогне від розпуки зранена земля,
І сивіти стала матінка моя.
Мати:
Доню моя, доню, синьоока зірко,
У житті буває солодко і гірко.
Як би твої очі не манили зваби,
Не посмій вчинити Батьківщині зради.
Не посмій зламати гілку калинову –
Сиротою станеш, як забудеш мову.
Можеш призабути запах рути –м’яти,
Але рідну мову мусиш пам’ятати.
Можеш не впізнати голосу діброви,
Та не смій зректися маминої мови!
Пісня «Колискова»
6.З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе…
Ведуча Тож торкнемося серцем нашої історії.
Ведучий -1840 рік - вперше було видано твори Т. Г. Шевченка
7. Любіте нашу рідну мову,
Беріть до зброї гостре слово.
Ні, не забули ще слов’яни
Шевченка заклик полум’яний.
8.Ну що б здавалося, слова?
Слова та голос.
Більш нічого.
А серце б'ється, ожива,
Як їх почує...
Пісня «Зоре моя вечірняя» сл.. Т. Шевченка, муз. Я. Степового
9. Історії ж бо пишуть на столі,
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
Піснями і невільницьким плачем.
- 1720 рік – указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою
- 1775 рік – указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії
- 1884 рік – закрито всі українські театри
- 1895 рік – заборона української дитячої книги
- 1989 рік — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.
- 1991 рік — прийнята державна програма реалізації української мови
10.Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить.
Бринить-співає наша мова,
Чарує, тішить і п'янить.
11.Як довго ждали ми…
Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг.
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
12.На ноги інша не сп'ялася,
А українська знов жива!
Нарешті стала, відбулася!
Говорить, думає, співа!
Пісня «Ми є діти українські» сл. Б. Дана, муз. В. Лепешка
13.Ділові, немов американці,
Пристрасні, неначе мексиканці.
І співучі, наче італійці,
І розсудливі, немов оті англійці.
14.Як китайці дуже працьовиті,
Винахідливі, такі талановиті,
Може, навіть, трохи скупуваті,
Та душею щедрі та багаті.
15.А також веселі та гостинні,
В цьому, мабуть, схожі на грузинів.
Як цигани, трохи галасливі,
Інколи хитрющі та кмітливі.
16.Як французи, дуже емоційні,
Чуйні і ласкаві, експресивні,
Наче німці, здібні і практичні,
Ніби чехи, милі, симпатичні.
17.Як ніхто, завзяті і дбайливі,
І дотепні, й мудрі, й жартівливі,
А іще міцні, сміливі, дужі,
До чужого горя небайдужі.
18.Ще – охайні, чемні, незрадливі,
А до того всього – ще й вродливі!
Ось такі з тобою ми, земляче,
І терплячі, надто вже терплячі.
Пісня «Ми роду козацького діти» сл.. Д. Канілевської, муз. О. Підгородецької
Ведучий. Наша мова – це наша гордість. Вона поетична і ніжна, в ній невичерпна криниця багатства. Скільки б не звертався до неї, а кожного разу відкриваєш щось нове. Про багатство і красу української мови захоплено відгукуються не лише її носії, але й іноземці.
Ведуча. Було це в далекому 1916 році. У купе вагону швидкого поїзда «Львів - Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і українець, відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова краща і котрій із них належить світове майбутнє.
Ведучий. Першим заговорив англієць:
- Англія - країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова - це мова Шекспіра, Байрона, Дарвіна. Безумовно, англійській мові належить світове майбутнє.
- Ні в якім разі. Німецька мова - це мова великої імперії, яка займає більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Міллера, Гегеля, Канта, Вагнера. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування.
Ведуча. Італієць посміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки. Тому італійська мова має бути провідною в світі.
Ведучий. Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. До пророчих передбачень Шевченкової поезії досі ніхто в світі так і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, мова нашого філософа-мислителя Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами, в тому числі й названими тут. На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості своїх мов. Чи могли б ви своїми мовами написати невеличкий вірш, в якому усі слова починалися б з однакової літери?
- Ні, ні, ні! Це неможливо!
- Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
- Хай буде буква «С», - сказав той.
- Добре. Вірш називається «Самотній сад».
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє,
Сад солодкий спокій снить,
Сонно сиплються сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.
- Геніально! Незрівнянно! - закричали англієць та італієць.
Ведуча. Потім усі змовкли. Говорити вже не було потреби.
Ведучий. А тепер, шановні гості, настав час усім разом вірші складати. Останнє слово другого рядочка ви будете добирати за змістом в риму.
Щоб розумним й мудрим стати
Треба рідну мову … (знати)
А щоб вміти говорити,
Треба рідну мову … (вчити)
Знає кожен з нас чудово –
Не прожити нам без … (мови)
Понад світом хай лунає,
Хай ніхто не … (забуває)
Рідну мову українську
Мудру, щедру, … (материнську)
«Калина» сл.. М. Познанської, муз. М. Ведмедері
Українська мова промениста,
Доступна й лагідна, весела і дзвінка,
Багата, як земля, джерельно-чиста
І тепла, наче мамина рука.
Я вчуся нею гарно розмовляти,
читаю вірші і пишу слова,
бо рідну мову треба добре знати,
вона чудова, ніжна і жива.
Ведучий. Щоб наша мова буяла пишним квітом ми присягаємо:
- Любити і шанувати материнську мову.
Всі: Присягаємо!
Ведуча Берегти і збагачувати цей найдорожчий скарб.
Всі: Присягаємо!
Ведучий Знати досконало нашу державну мову.
Всі: Присягаємо!
Ведуча Очищувати нашу прекрасну мову від словесного сміття.
Всі: Присягаємо!
Ведучий Передавати нащадкам наше пісенне диво.
Всі: Присягаємо!
Це наша клятва,
Заповідь священна.
Хай чують друзі й вороги,
Що Україна вічна, незнищенна,
Від неї лине світло навкруги!
Павло Двірський «Рідна мова» (діти вручають листівки)
Із пуп`янка долонь
Вихоплюється слово,
Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози.
Молись за нас, молись, Пречиста рідна Мово,
Народжена з хлібів і чистої лози.
Пісня «Рідна мова»сл.. В. Кленца, муз. М. Ведмедері
Підготували
Вчителі початкових класів
Хмельницької загальноосвітньої школи І ступеня №4
Блажкун Олена Михайлівна,
Багмет Тетяна Володимирівна,
Вачіка Світлана Іванівна
та вчитель музичного мистецтва Хмельницької загальноосвітньої школи І ступеня №4
Лучкова Валентина Миколаївна
|
