Каталог статей

Там темно, я боюся...

Якщо Ви і Ваші діти ніколи не боялися і не бояться темноти - то ця стаття не для Вас.

Якщо Ви не хочете допомогти Вашій дитині впоратися з її страхом, а вважаєте все вигадкою чи манією - не читайте цю статтю.

Якщо Ви особисто лякаєте дитя «бабаями» чи «дядьками», які ховаються в шафі, то врахуйте, що в першу чергу потрібно розбиратися з Вами, а потім вже з Вашим малюком.

Кожен з нас хоч раз в житті боявся залишитися сам, наодинці з самим собою і в повній тиші і пітьмі. Давайте пригадаємо себе в дитинстві. Пригадаємо, як нам було сумно, самотньо і страшно, коли ми були вдома самі і чекали батьків, які затримуються на роботі. Всюди ввижалися незрозумілі звуки, шум.

- Мамусю, тату, можна, я сьогодні спатиму з вами? Мені дуже страшно.

З такими словами малята часто прибігають посеред ночі в батьківську спальню. Це не примха, не манія, вони дійсно бояться.

Дитячих страхів безліч, і один з них - страх перед темнотою.

Багатьом дітям важко заснути наодинці в темній кімнаті, їм всюди ввижаються всякі чудовиська, дикі звірі, персонажі страшних казок чи мультиків. Для них все виглядає абсолютно реально, тому що у маленьких дітей настільки сильно розвинена уява, що маленький плюшевий ведмедик в темноті здається величезним страшним ведмедем, а тінь від стільця чи крісла - страшним чудовиськом з популярного мультика.

Однією з причин виникнення подібних страхів є несприятлива обстановка в сім'ї. Якщо мама з татом постійно сваряться і кричать один на одного; якщо один з батьків не бере участі у вихованні чада; якщо дитя знаходиться на вихованні у бабусь чи родичів, без батьків і в незвичній для нього обстановці - то у нього можуть розвинутися різні страхи, одним з яких є боязнь темноти і нічні кошмари.

Ця фобія - одна з найпоширеніших серед дітей від 2 до 7 років, коли уява працює особливо сильно. Дитя побачило щось страшне по телевізору, чи почуло якусь жахливу історію, і тут же переносить почуте чи побачене в реальний світ. Коли в кімнаті стає темно, вона стає вже не тією кімнатою, що була при світлі. Тіні подовжуються, контури предметів спотворюються, розсіюються, з'являються якісь неясні звуки і рухи, кімната стає загадковою, таємничою і зловісною, а по кутах ховаються темні істоти і злі сили, від яких немає захисту.

Діти у віці від 8 років і старші починають асоціювати страх темноти після якихось трагічних подій або коли їм просто самотньо і психологічно важко. Наприклад, мама стала більше працювати і пізніше приходить додому. Такий варіант - найм'якша причина появи страху. Сварити дитя ні в якому разі не можна, поступати треба так само, як і з дітками молодшого віку, але при цьому потрібно приділяти дитині більше ніжності, ніж ви їй даєте в цьому віці, хоч інколи.

Для дитини темнота - це неможливість опору силам зла, незахищеність від них, символ самоти. Крихітка просить батьків не вимикати світло в спальні або побути з нею поруч, поки вона не засне.

Не варто ігнорувати ці прохання, пояснюючи, що темнота не таїть в собі зла. Дитина все одно вам не повірить, для неї темнота - це реально існуюча небезпека. Вона придумуватиме усілякі причини, аби не залишатися самій в темноті, проситиметься в туалет, їсти, пити, ставитиме різні питання.

Ні в якому разі не потрібно соромити дитину за її страхи, називати боягузом. Вона може піти в себе і замкнутися. Вона прагнутиме приховувати свої страхи, але це не означає, що вони зникнуть. Її фобії можуть прийняти ще гостріший характер, що приведе до того, що дитя житиме в постійному стресі, а згодом у нього розвинуться серйозні комплекси, які приведуть до ще глибшого розвитку страху, що у свою чергу, з часом може перерости в манію.

Ніколи не карайте дітей, закриваючи їх самих в кімнаті з вимкненим світлом! Спальня дитини не повинна стати місцем її страждань і принижень, оскільки окрім боязні темноти у неї може розвинутися ще і боязнь замкнутого простору.

Батьки повинні не лише на словах пояснити дитині, що боятися їй нічого, але і показати на власному прикладі, що в темноті немає нічого страшного. Потрібно за ручку провести крихітку по квартирі в напівтемноті, пояснюючи, що ось ця страшна тінь - всього лише одяг, який лежить на стільці, а цей звір, що гарчить в темноті, - її улюблене котеня, що пригрілося поряд з батареєю. Розкажіть дитині про свої пережиті в дитинстві страхи, хай маля знає, що ви теж боялися темноти і пройшли через це.

Не смійтеся над страхами дитини, не називайте її боягузом, не потрібно доводити чи сперечатися, проявіть терпіння і ласку, дайте дитині можливість розповісти про свої страхи. Якщо маля просить не вимикати світло в кімнаті, не варто йому в цьому відмовляти.

Можна включити нічник чи залишити йому кишеньковий ліхтарик. З їх допомогою крихітці буде зручніше і не так страшно пройти в туалет чи знайти горщик, якщо виникне необхідність.

Ось чого не варто робити, то це дозволяти дитині шукати захисту від своїх страхів в ліжку батьків. Постарайтеся заспокоїти маля, відведіть його у власне ліжко, розкажіть, яке це ліжечко затишне і безпечне, приляжте поряд з ним, поки засне. Якщо ж Ви дасте маляті притулок на вашому ліжку - практично гарантовано, ви привчите спати його разом з вами. По-перше, це не допоможе перемогти дитячі страхи, а по-друге, маля не ставатиме самостійним.

Не варто також дуже опікати, адже якщо батьки помістять дитину під ковпак постійного захисту від будь-яких неприємностей або труднощів, то вона сприйматиме весь простір, що оточує її, як незрозумілий, чужий і небезпечний.

Для того, щоб навчити дитину справлятися зі своїми страхами, потрібно грати з нею в «піжмурки» або «хованки», використовуючи затемнені місця квартири і закриті приміщення. Якщо дитя сховалося від вас в темному кутку, не кваптеся знаходити його. Шукайте довше, при цьому вголос розповідайте, що ви ніколи б не сховалися в цьому страшному і темному місці, і, звичайно ж, ваше маля теж не могло там сховатися; знайшовши його, захопіться його сміливістю, дайте відчути себе героєм, поцілуйте і обійміть його.

Іншим способом боротьби зі страхом, є зображення своїх проблем за допомогою малювання чи ліплення. Можна намалювати це страшне чудовисько, а потім порвати малюнок, знищуючи, таким чином, це саме чудовисько; або ж спалити його і розвіяти попіл за вітром. Можна зліпити чудовиська з пластиліну, а потім зім'яти. Якщо маля не хоче розлучитися зі своїм «твором», можна змалювати героя, який перемагає це чудовисько.

Потрібно дати можливість дитині відчути себе сильною і могутньою, розповідати їй казки, ототожнюючи її з головним позитивним героєм, хоробрим і непереможним. Казкотерапія дуже часто допомагає позбавити малят від всіх їх страхів.

Адже в казці чудовисько, якого боїться дитя, можна принизити або висміяти, виставивши його слабким, смішним і маленьким.

Головне, аби маля відчувало, що його люблять і що в сім'ї все благополучно. Постарайтеся не з'ясовувати стосунки у присутності дитини, дати їй зрозуміти, що батьки завжди прийдуть на допомогу в скрутну хвилину. Переконайте її в цьому, частіше обіймайте і цілуйте крихітку, адже чим старше ставатиме ваше дитя, тим важче буде це зробити.

Світлана Ігишева

http://amvon.orthodoxy.ru/