Каталог статей

«ТЕХНОЛОГІЯ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ»

Я чую — і я забуваю.

 Я слухаю — і я запам'ятовую.

Я дію — і я розумію ' (китайська мудрість).

Стратегія побудови виховного процесу в площині особистісно орієнтованого підходу визначається науковим розумінням внутрішніх закономірностей розвитку особистості в онтогенезі, а не ґрунтується на зовнішній доцільності, коли традиційні методи заохочення чи покарання приховують складні виховні проблеми.

Запроваджуючи традиційні методи, педагог змушує дітей до підкорення, а не до вільної й свідомої дії. Цим самим він штучно утримує вихованця на найелементарніших стадіях морального розвитку і не підносить до рівня, ко­ли вихованість ґрунтується на перетворенні загальних етичних принципів у систему його особистісних смислів.

Повинна працювати система стимулюючих факторів:

—   мотиваційні прагнення учнів до, самовдосконалення та отримання знань;

—   творча активність учнів;

—   розвиток самостійності у вирішенні завдань;

—   розвиток відповідальності за власні дії, вчинки, здоров'я, за власне жит­тя та життя оточуючих, за рідний край, державу;

—   чуйне і терпляче ставлення до оточуючих;

—   гармонійний розвиток особистості учня.

Шлях, який повинні подолати діти разом із учителем, класним керівником при підготовці виховних заходів, можна виразити алгоритмом.