Типи батьківського спілкування
«Прийняття – нехтування»
На одному полюсі: батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованою, негідною, невдахою. Вони не довіряють дитині, не поважають її. Батьки приписують дитині злу волю, песимістично оцінюють її життєву перспективу. Їм здається, що дитина не досягне успіху в житті через свої погані здібності, невеликий розум, злі нахили. Здебільшого батько (мати) відчуває до дитини злість, досаду, роздратування, кривду.
На іншому полюсі: батькам подобається дитина така, яка вона є. Батьки поважають індивідуальність дитини схвалюють її поведінку, симпатизують їй, схвалюють її інтереси і плани.
«Симбіоз»
Цей тип віддзеркалює міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною. Змістовно він може бути описаний так: батьки відчувають себе з дитиною одним цілим, повністю поглинуті нею! Дитина знаходиться у центрі уваги та інтересів батьків. Батьки намагаються задовольнити всі потреби дитини, відгородити її від труднощів та неприємностей життя. Батьки постійно відчувають тривогу за дитину, вона здається їм маленькою та беззахисною. Тривога батьків збільшується, коли дитина починає автономізуватися, оскільки з власної волі батько (мати) ніколи не надасть дитині самостійності.
На другому полюсі – батьки відчувають дитину чужою, сторонньою людиною, не цікавляться її турботами, надають самостійність аж до бездоглядності.
«Авторитарна гіперсоціалізація»
Відображає форма та напрям контролю за поведінкою дитини. Батьки вимагають від дитини безапеляційної слухняності та дисципліни. Вони намагаються нав’язати дитині свою волю у всьому, не в змозі стати на точку зору дитини. За прояви свавілля дитину сувору карають. Батьки прискіпливо стежать за соціальними досягненнями дитини та вимагають, щоб дитина стала соціально успішною. При цьому батько (мати) добре знає свою дитину, її індивідуальні особливості, думки, почуття.
«Кооперація»
Заснований на демократичних принципах виховання і кооперативних установках у спілкуванні. Його зміст розкривається так: батьки зацікавлені у справах та планах дитини. Намагаються допомогти їй у всьому, співчувають їй, високо оцінюють інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчувають гордість за неї. Батьки довіряють дитині, намагаються зрозуміти її точку зору. Вони заохочують ініціативу та самостійність дитини, надають їй розумну автономію, довіряють їй, намагаються бути на рівних з дитиною, стати на її точку зору в суперечках.
http://www.osvita-svyat.kiev.ua/
| 