Ответ В.Симоненку на стихотворение-посвящение Л. Костенко «Подорожній»
Теряется человек на ровном месте...
Возможно, его сильно ранили вести.
И стоя на краю перрона,
Он молча смотрел на стену таксофона.
Стоит пустота, что ушла вся в себя,
В обличии человека.
И слёзы от слов, что услышал тогда,
Текут по пустых его веках.
И умерло всё в середине увы.
Глаза полны его мести,
И полон он черно-белой молвы
Ушел от нас на ровном месте.
Т.Г. Шевченкові
Ми пам’ятаємо завжди
Про твої безсмертні твори.
Там важка кріпацька доля,
Захід, схід, річки і гори.
Біль утрати, розставання,
Вірні очі та кохання.
Козак, дівчина та садок,
Бабуся, хата між квіток.
Як же гарно й живописно
Описав Вкраїнську пісню!
І тонкий дівочий голос,
Як у полі ніжний колос.
Яку нам спадщину залишив…
Зумів ти душеньку віддати
І «Кобзаря», подарувати, що діточкам на втіху,
Читає вечорами мати.
Дякую за все, пророку!
Поминемо честь твою щороку.
Піднімеш дух ти бойовий,
У нашім серці ти живий!
Глобчак Дар’я, учениця 7-А класу ЗОШ № 11 ім. М.П. Бажана
| 