Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Допомога молодому вчителю | [ Додати статтю ] |
Учитель той, хто дарує світло
Учитель той, хто дарує світло XXIстоліття-це століття культури, а освіта XXI-століття-це освіта,у центрі якої-дитина ,самоцінність неповторного духовного світу.Кожна дитина-оригінальний творець.У ній може і повинне розвиватися добро та здорове ставлення до навколишнього світу. Десятки років тому діти росли та працювали поряд з бать-ками .Спілкуючись із ними,молодь обирала життєві ідеали й постійно перебували під їх впливом . Тому в процесі сімейного, народного вихова ння формувалися естетичні смаки,потреби,в основі яких -найкращі загально людські моральні якості . У навчанні ,виховуючи естетичні якості ,важливе значення-займає спілкування молодшого школяра з природою рідної батьківщини. Захаренко закликав зробити так,щоб школа для дітей була школою радості.Він звертав увагу на особливий вплив природи на почуття і поведінку людини.Учитель веде школярів у поле ,гай,де діти вчаться любити природу бачити, переживати її красу.Природа-це все природна різноманітнісь навколишнього світу , вона широко відображається у мистецтві -фарбою,словом,мелодією.Сприймання краси наповнює життя дитини цікавим змістом,робить його яскравішим.Така дитина розуміє ,що красу природи ,людину ,її працю необхідно цінити ,оберігати та захищати . Дитина -дзеркало сім”ї.Як у краплині води відбивається чистота матері та батька.Завдання школи і батьків-дати кожній дитині щастя.”Сім”я-це той еліксир психічного здоров”я ,який би мав бути у кожній дитині .Дитину ніколи не треба принижувати,слід завжди бути уважним ,жити думками дитини,і тоді настає”диво”-відростають в них крила,розправляйтеїх для польоту і для віри в свої здібності,свою причетність до великої справи народів усієї України ,а то й усього світу .Кожна мати ,кожен батько стають єдиними у всьому світі педагогами ,які ведуть по житті свою малечу ,спотикаючись,шукаючи свої шляхи,набиваючи гулі,не відаючи ,що прийде час і розлетяться ластовенята ,хто куди зі свого гніздечка.А поки не розлетілись ,то батьки ,діти-ваша кров і плоть,і зробіть усе,аби вони були сильніші ,розумніші від Вас ,аби були спритніші ,кмітливіші ,вижили в цьому світі ,аби любов і добро були основними ідеалами здорової людини завтрашнього дня ,людини нового суспільства .Педагог володів мовою землі .На сторінках книг, статей ,розсипані благородні величаві слова ,образні порівняння.Кожне його слово промови й виступу-це соковитий і акварельний мазок.Живіть за принципомластівочки: вона сама не поїсть,а дітям принесе,Хай доля посміхається вам і вашим сім”ям весняним сонечком завжди і всюди .Любіть життя, бо воно єдине і ніколи не повториться.Зло в дитячому серці породжується тільки грубістю та байдужістю дорослих ,Духовне життя дитини повноцінне лише тоді,коли вона живе у світі гри ,казки музики,фантазії,творчості. Без цього вона засушена квітка.Кожна людина, кожна ди-тина неповторна.Та як зробити так,щоб ця неповторність стала найдорогоціннішим її скарбо?Що зробити нам , вчителям, щоб жодна дитина не загубилась у юрбі,щоб кожна дитина знайшла своємісце у житті ,щоб кожна дитина відчула ,що ми її любимо, що ми не можемо обійтись без неї.?Дітям дуже подобається працювати в парах ,групах,тому що таким чином вони вчаться співпрацювати,піклуватися один про одного,довіряти один одному.Дитяче серце легко поранити . У навчанні та й у всьому шкільному житті за неуважного або байдужого ставлення до дитини з”являється багато гострих підводних каменів ,що створюють умови для потрясінь ,з якими дитина не може впоратися .Найвірнішим і найбільшим надійним засобом проти цього є висока педагогічна культура вчителів і батьків .Дитина чутлива до добра і зла ,до правди і неправди .Для того ,щоб одна дитина не поранила душі іншій ,треба вчити відчувати .Тож О.А.Захаренко наполягав ,щоб уже маленька дитина розуміла й серцем відчувала ,що кожен її крок, кожен учинок відбивається в духовному житті того , хто поруч з нею:товариша,батька ,матері, вчителя,зовсім” чужої” людини.”Життя людське потрібне до заліза : якщо використовувати його в діло -воно стирається,якщо не використовувати-їржа з”їдає його. Якщо дитині 10 років і вона ще не вклала крихту своєї душі в турботу про іншу людину,про свого товариша ,-значить ,не все благополучно,тут уже перед нами байдужа дитина. Треба виховувати у дітей найдорожче моральне багатствао,щастя творення радості для людей .А творення радості для людей безмежне.Серце має бути сховищем добрих почуттів .Без них воно стає байдужим.А від байдужості один крок до жорстокості.Як дитина ставиться до птахів ,квітів ,дерев ,залежить її ставлення до людей .Треба виховувати людину-ось що головне .інженером можна стати за п”ять років ,вчитися на людину все життя.Навчання -взаємна віддача сердечної доброти , співчутливості.Щоб бути гуманним, треба знати душу дитини.А чи може вчитель не кричати на дитину ?Так ,може! Учні вміють читати в його голосі десятки відтінків по-чуття:прикрості ,тривоги ,образи тощо.Крик руйнує тонкі людські почуття в дитячих душах.Діти на яких кричать,втрачають здатність сприймати найтонші відтінки інших людей ,стають часто безсердечними.Дитяче горе потребує доброзичливості й співчуття.У дитини бувають свої маленькі й великі тривоги,прикрості ,нещастя. Вчитель повинен це бачити і входити в душу дитини.Якщо людину не вчити ні доброго ні поганого,вона не стане людиною;щоб жива істота,яка народилася від людини,стала людиною,треба вчити її тільки доброго.Чим блище ми беремо до серця дитячі радощі та горе,тим довірливіше відкривають вони перед нами свої таємниці ,тим частіше звертаються за порадою. Яким би у навчанні не був учень ,як би важко не давались йому знання ,роки перебування в школі не повинні залишити гіркий слід у дитячій душі .Головне у творах О. Захаренка- пошук шляхів ,як сворити школу,щоб діти зростали в ній мислячими ,працьовитими,вдячними ,закоханими у свій край ,чутливими до добра і краси .Чудовий знавець дитячих душ,О.А.Захаренко підкреслював терапевтичну функцію вчительського слова ,потребу колег у знаннях з медицини та психології.На думку директора школи насамперед своїм палким ,сонячним,цілющим словом учитель може застерегти учня від зламу душі .запобігти сердечній травмі або загоїти рану,яка кровоточить.Не підвищувати голос на учнів ,не зриватися .завжди володіти собою й не говорити зайвого таким таким був девіз Олександра Антоновича .Поспішаймо робити добро .Духовне добро .Воно в стократ цінніше від матеріального.Повторімося в наших вихованнях прекрасними рисами національної культури,патріотичним духом любові до свого народу , любові до вищої якості людини -творчості!”Захаренко писав :”Якщо не можеш нічого дати -дай волю . Якщо неможеш нічим допомогти — не заважай " і "Якщо хочеш змінити світ на краще ,зберегти його чисту красу ,незайману ,святість ,починай це робити з себе і не завтра ,а сьогодні ,з цієї хвилини.!”Виховувати і навчати дитину — це свята справа педаго-га.Так ,як лікар досліджує органи хворого,учитель повинен вдумливо ,уважно ,терпляче ,досліджувати ,вивчати розумовий, емоційний ,моральний розвиток дитини ,шукати і знаходити причину ,через яку дитина стала "важкою” .Якщо все ,що посильне іншим дітям цій дитині непосильне ,це означає,що вона не отримала для свого розвитку від навколишніх того ,що повинна була отримати .На прикладі свого власного життя Олександр Антоновича Захаренко учить і нас ,дорослих , і дітей переживати почуття радощів чи суму ,співчуття чи гордості чи ненависті , учить своїми творами ,як жити на світі ,як бути справжньою людиною ,як творити й любити добро на цьому світі .В основі педагогіки О .А. Захаренка лежить геометричний принцип —" принцип трикутника” : в основі роботи школи повинно бути три кути :”дитина”-”батьки”-”вчитель”.Школа повинна бути справжньою,де немає місця показусі,де кожній дитині затишно і комфортно. Арсенюк Олена Василівна, старший учитель Жашківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 ім. І.М. Ляшенка | |
| Переглядів: 1208 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |