Каталог статей

Українська національна символіка

(Усний журнал для учнів 6-8 класів)

Все на світі можна вибирати, сину,             

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

В.Симоненко

Мета: ознайомити учнів з історією символіки України, її сучасними державними символами; виховувати в них повагу до державних символів, національну свідомість.

Обладнання: зображення державних символів України: прапора, герба; виставка зображень гербів міст України, прапорів різних часів, запис гімну «Ще не вмерла Україна», «Пісні про рушник» П.Майбороди на слова А.Малишка.

Бібліотекар. Сьогодні ми здійснимо короткий історичний огляд українських державних символів. Наша зустріч пройде у формі усного журналу, тема якого «Українська національна символіка». Усний журнал має чотири сторінки:

1. «Герб — тризуб».

2. «Національний прапор».

3. «Гімн України».

4. «Народні символи України».

1 сторінка.  «Герб — тризуб»

1-й учень. Як свідчать історичні джерела, східні слов’яни використовували символічні знаки: хрест, ромб, квадрат, коло, зірки.

2-й учень. Перша згадка про знаки – у літописах, що належать до X століття. Посли київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки, що служили символом їхніх повноважень.

За Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зображення відоме з печатки князя Володимира.

3-й учень. Тризуб – родовий знак князя Володимира Святого. Тризуб — це умовна геометрична фігура, орнамент, який був закличним знаком княжої династії Рюриковичів. Згодом цей знак карбувався на срібних монетах великого князя Володимира (980–1015 рр.).

4-й учень. Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимир-Волинському.

Його зображення знайдено також на гербі французької королеви Анни (дочки Ярослава Мудрого).

Після смерті Володимира знаки тризуба ще довгий час зберігалися на монетах великого князя Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха.

5-й учень. Є понад 40 версій про походження тризуба: тризуб як первісне зображення рибальського знака, згодом як символ влади – уособлення трьох природних стихій – повітря, землі і води. Цікаві думки висловив М.Грушевський: «З різних об’яснень я вважаю найбільш вірним те, що це вершок булави, чи як то називають французи «начальницької палиці», знаки Власті старшини. Такі палиці - річ дуже стара, така палиця зустрічається тоді, і коли ще люди не вживали металів...».

6-й учень. У період феодальної роздробленості Русі тризуб поступово витісняється з ужитку. Відзнаку у формі тризуба використовували українські частини Січових Стрільців. 12 лютого 1918 року тризуб на синьому тлі був схвалений як державний герб УНР. В 20-40-х рр. XX ст. символіку із зображенням тризуба використовували різні політичні, релігійні угруповання Західної України. Зараз тризуб є Малим Гербом України.

2 сторінка. «Національні прапори»

1-й учень. Наука вексилологія, що вивчає прапори, засвідчує, що у наших предків рано сформувалось прапорництво. В часи Русі-України на прапорах (стягах) зображувались символи, які показували єднання і владу.

2-й учень. Прапори Русі-України були неодмінним військовим атрибутом і встановлювались на місці збору воїнів. Прапори вважалися святинею. Великокняжі прапори знаходилися на самому почесному місці, під охороною дружини. Під час битви біля прапора розгорялась найжорстокіша боротьба, захист прапора був справою честі.

3-й учень. У дохристиянські часи на українських прапорах були зображення богів, стародавні символи. Після прийняття християнства з’явились нові емблеми – хрести, образи святих, цитати зі Святого Письма.

4-й учень. Синьо-жовте кольорове сполучення – одне із найдавніших серед сучасних національних прапорів і походить воно від герба Галицько-Волинського князівства. Великого розмаху українське прапорництво набуло у гетьмансько-козацьку добу. У козацьких полках були прапори різних кольорів (малиновий, білий, жовтий, синій), а також – різні за формою.

5-й учень. Сині полотнища із золотими хрестами чи іншими знаками поширюються в ХVІІ-ХУШ ст. Із занепадом гетьманщини і поділом українських земель між Росією і Австрією зникають українські військові, територіальні та інші прапори. Жовто-сині прапори використовували українські Січові Стрільці. 22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про державний прапор УНР.

3 сторінка. «Гімн України»

1-й учень. Слово «гімн» грецького походження Це – урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності. Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX ст. відомий український поет, етнограф, фольклорист Павло Чубинський (1839-1884 рр.)

2-й учень. Нелегким був життєвий і науково-творчий шлях Павла Чубинського. Народився він 27 січня 1839 року в Борисполі поблизу Києва. У Петербурзі здобув юридичну освіту. Своє життя пов’язав із ви­вченням народного побуту, збиранням і дослідженням українського фольклору. В 1862 році П.Чубинського заслали в Архангельськ за «українофільську діяльність». А в 1863 році з далекого заслання він передає вірш «Ще не вмерла Україна».

3-й учень. Вперше ця пісня зазвучала в селі Млини (сьогодні територія Польщі), де жив і працював автор музики до вірша Михайло Вербицький.

За національні гімни вважали також «Заповіт» Т.Шевченка,  «Вічний революціонер» І. Франка.

Особливо широко використовувався гімн «Ще не вмерла Україна» за часів УНР та ЗУНР.

4-й учень. Верховна Рада України 19 лютого 1992 року прийняла Постанову про тризуб як герб української держави. Синьо-жовтий прапор став Державним Прапором України 28 січня 1992 року. З 17 серпня 1991 року «Ще не вмерла України» – національний гімн.

(Звучить гімн «Ще не вмерла Україна»)

4 сторінка. «Народні символи України»

Бібліотекар. Пісня, хата, рушник, вишиванка, сорочка, калина, барвінок — все це наші символи.

В українців є свої улюблені рослини-символи. Це – тополя, барвінок, вишня, верба, калина. У народі кажуть: «Без верби і калини нема України, «Високий, як тополя», «Гарна, як калина» тощо.

Рушник – один із народних символів України (Хата без рушника, що родина без дітей», «Рушники на кілочку, хата у віночку»). Він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові, щедрість і гостинність. Український рушник оздоблений квітами, зірками, птахами. Від сивої давнини і до наших днів рушник – невід’ємна частина нашого побуту. І якою б не була бідною родина, рушники «розквітали» на стінах в оселях.

Без рушників і без пісні не обходиться ні народження дитини, ні одруження, ні побут. Рушник як доля, на ньому люди вишивали своє життя. (Звучить фонозапис «Пісня про рушник», на її фоні читачі переглядають виставку «І на тім рушникові…», матеріали до якої надали старожили села, батьки).

Література

1. Свідерський Ю.Ю., Ладиченко Т.В., Романишен Н.Ю. Історія України: Підручник для 7 кл. [Текст] / Ю.Ю. Свідерський, Т.В. Ладиченко, Н.Ю. Романишен – К.: Грамота, 2007. – 272 с.

2. Власов В.С., Данилевська О.М. Вступ до історії України: Підручник для 5 кл. [Текст] / В.С. Власов, О.М. Данилевська – К. : Генеза, 2005. – 200 с.

3. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. [Текст] / М. Котляр, С. Кульчицький. – К. : Україна, 1993.– 380 с.

4. Мельник Л.Г., Гуржий О.І. Історія України. Курс лекцій. [Текст] / Л.Г. Мельник, О.І. Гуржий – К. : Либідь, 1991. – 556 с.

Л.В.Рожкова, бібліотекар Лісівської ЗШ І-ІІІ ступенів Олександрійської райдержадміністрації